Ухвала

від 11.10.2024 по справі 925/1258/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11 жовтня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/1258/24

Суддя Господарського суду Черкаської області Гладун А.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області про визнання виконавчого листа недійсним,

ВСТАНОВИВ:

1.09.10.2024 ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) ) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Уманського міськрайонного суду Черкаської області (адреса місцезнаходження: 20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Коломенська, 18).

2.Змістом позову є немайнова вимога позивача визнати недійсним виконавчий лист Уманського міськрайонного суду Черкаської області №705/1087/21 2/705/1194/21 від 18.05.2021.

3.Дослідивши зміст позовної заяви, суддя дійшов висновку відмовити у відкритті провадження у справі, оскільки позовна заява позивача не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

4.Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

5.Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення (стаття 124 Конституції України).

6.Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

7.Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частини 1 статті 64 Конституції України).

8.Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 року № 9-зп/1997).

9.Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права (абзац сьомий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012)

10.Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

11.Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13) (речення перше абзацу десятого пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

12.Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист (абзаци восьмий, тринадцятий-п`ятнадцятий пункту 3, абзац третій пункту 4 мотивувальної частини) Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) від 7 травня 2002 року № 8-рп/200).

13.Отже, особа, яка вважає своє право порушеним, може звернутися за судовим захистом свого права у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України.

14.В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина 1 статті 8 Конституції України).

15.Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

16.Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

17.Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

18.Поняття «суд, встановлений законом» передбачачає, зокрема, дотримання правил юрисдикції та підсудності спору.

19.Частиною першою статті 18 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

20.Судова юрисдикція це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

21.Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ

22.В залежності від змісту та характеру порушеного права чи охоронюваного законом інтересу та суб`єктів, що порушили таке право, ОСОБА_1 має право звернутися за судовим захистом його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України.

23.Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

24.У сфері суспільного виробництва між суб`єктами господарювання у зв`язку з реалізацією господарської компетенції (сукупність господарських прав та обов`язків) спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, виникають господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини, об`єктом яких є господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

25.Господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку є підприємництвом.

26.Підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

27.Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 3 Господарського кодексу України як господарську діяльність у цьому Кодексі розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб`єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

28.Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

29.Суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці (частина 2 статті 55 Господарського кодексу України).

30.Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

31.Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємець, зокрема, самостійно формує програму діяльності, обирає постачальників та споживачів продукції, що виробляється, залучає матеріально-технічні, фінансові та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлює ціни на продукцію та послуги відповідно до закону (стаття 44 Господарського кодексу України).

32.Розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин врегульовано статтею 4 Господарського кодексу України, за змістом якої не є предметом регулювання цього Кодексу: майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України; земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря; трудові відносини; фінансові відносини за участі суб`єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів; адміністративні та інші відносини управління за участі суб`єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб`єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб`єкта господарювання; відносини за участю суб`єктів господарювання, що виникають у процесі виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

33.Відповідно до частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

34.Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

35.Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (частина 1 статті 24 Цивільного кодексу України). Здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. (частина перша статті 24 Цивільного кодексу України).

36.Відповідно до частини 3 статті 26 Цивільного кодексу України фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом.

37.Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 Цивільного кодексу України, за змістом якої право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

38.Отже, особливістю правового статусу людини є її здатність бути учасником цивільних відносин в силу її цивільної правоздатності, а здійснюючи підприємницьку діяльність бути учасником господарських відносин, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків) у зв`язку з реєстрацією відповідно до закону як підприємець.

39.Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

40.Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

41.Отже, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

42.Предметом позову позивача є немайнова вимога до відповідача визнати виконавчий лист недійсним.

43.Позивач є фізичною особою, яка не є підприємцем.

44.Між сторонами не виник спір у зв`язку із здійсненням господарської діяльності або при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності.

45.Оскільки між сторонами не виник спір пов`язаний із здійсненням господарської діяльності або при укладанні, зміні, розірванні чи виконанні правочинів у господарській діяльності суд дійшов висновку, що позована заява ОСОБА_1 не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

46.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

47.Оскільки позовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства суд на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку відмовити у відкритті провадження у справі.

48.Відповідно до частини 6 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

49.Дослідивши зміст позовної заяви, суд дійшов висновку, що між сторонами відсутній матеріально-правовий спір, який би підлягав розгляду за правилами позовного провадження у порядку господарського, цивільного чи адміністративного судочинства.

50.Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

51.Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

52.Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками.

53.Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

54.Між сторонами виникли відносини пов`язані із виконанням рішення суду у цивільній справі, які врегульовані у Розділі VI Цивільного процесуального кодексу України.

55.Відповідно до частини 1 статті 432 Цивільного процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

56.Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (частина 2 статті 432 Цивільного процесуального кодексу України) .

57.Виконавчий лист суду не є правочином, який може бути оспорений та визнаний недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

58.Визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню здійснюється у порядку судового контролю за виконанням рішення суду. Такий порядок врегульований нормами статті 432 Цивільного процесуального кодексу України.

59.Визнати виконаний лист таким, що не підлягає виконанню може лише той суд, який видав виконавчий документ.

60.Отже, ОСОБА_1 має право, за наявності підстав, передбачених частиною 2 статті 432 Цивільного процесуального кодексу України, звернутися до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись статтями 175, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі 925/1258/24 за позовом ОСОБА_1 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області про визнання виконавчого листа недійсним.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду протягом 10 днів з дня її складення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

СуддяА.І. Гладун