Постанова

від 11.09.2024 по справі 910/19175/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року

м. Київ

Справа № 910/19175/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 (колегія суддів: Яценко О. В., Хрипун О. О., Палій В. В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 (суддя Чинчин О. В.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп" про виселення з нерухомого майна,

за участю представників:

позивача - Родіонова О. В.,

відповідача - Рущака В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1. Акціонерне товариство "Укртелеком" (далі - АТ "Укртелеком" або орендодавець) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп" (далі - ТОВ "Ай.Хотел Груп" або орендар) про виселення з нерухомого майна.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що договір оренди № 104-КМФ/20 від 08.10.2024 (далі - договір оренди) припинив свою дію у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, проте ТОВ "Ай.Хотел Груп" продовжує користуватися орендованим приміщенням, не маючи на це відповідної правової підстави.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 27310119 від 25.09.2014 АТ "Укртелеком" є власником нерухомого майна - будівлі АТС-417 з слюсарною майстерною (літ. а), загальною площею 2791,2 кв м, розташованої у м. Києві по вул. Оболонська, буд. 29-А.

4. Між АТ "Укртелеком" та ТОВ "Ай.Хотел Груп" було укладено договір оренди, відповідно до умов якого:

- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Оболонська, на четвертому поверсі чотирьох-поверхового будинку № 29-А, загальною площею 670,80 м2 (приміщення № № 1-6, 9, 10, XII. XIV) для використання під готель та ведення господарської діяльності. Межі нерухомого майна, що передається в оренду, зазначено на план-схемі у додатку № 1 до договору;

- орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути орендодавцю майно, разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від орендованого майна в належному стані, з урахуванням нормального зносу, не пізніше останнього дня строку дії договору (у тому числі при достроковому припиненні договору) (пункт 2.4 договору оренди);

- за користування орендованим майном орендар зобов`язаний сплачувати орендодавцю орендну плату, що складається з плати за користування нерухомим майном, визначеної за орендною ставкою у розмірі 40,96 (сорок гривень 96 копійок) гривень за 1 м за місяць (без урахування ПДВ), що з урахуванням ПДВ становить 32 971,16 гривень за 670,80 м2 за місяць (пункт 3.1 договору оренди);

- договір оренди набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 31 серпня 2023 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії цього договору орендар зобов`язаний повідомити орендодавця про наміри щодо подальшої оренди орендованого майна (пункт 11.1 договору оренди);

- договір може бути достроково розірваний у таких випадках: (1) орендодавцем або орендарем в односторонньому порядку з будь-яких підстав за умови направлення іншій стороні письмового повідомлення про дострокове розірвання договору менше ніж за 90 календарних днів до дати його розірвання; (2) орендодавцем в односторонньому порядку за умови направлення орендарю письмового повідомлення про дострокове розірвання договору не менше ніж за 15 календарних днів до дати розірвання договору у разі: - використання орендарем орендованого майна не за цільовим призначенням; - порушення строків сплати орендної плати та інших платежів за договором більше ніж на 1 місяць або сплати їх не в повному обсязі (підпункти 11.4.2, 11.4.4 договору оренди);

- сторони погодились, що на їх відносини не поширюються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (пункт 12.2 договору оренди);

- сторони зобов`язуються письмово повідомляти одна одну про всі зміни реквізитів, даних, зазначених у розділі 14 договору, та/або даних, які необхідні для належного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня настання таких змін. Зобов`язання, передбачене цим пунктом договору, вважається належним чином виконаним в день отримання стороною відповідного повідомлення іншої сторони (про зміну даних) з доданням підтверджуючих документів. У разі невиконання/неналежного виконання Стороною своїх зобов`язань, передбачених цим пунктом договору, така сторона самостійно несе ризик настання для себе несприятливих наслідків, а інша сторона звільняється від відповідальності за невиконання/неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо це сталося внаслідок невиконання/неналежного виконання іншою стороною умов цього пункту договору. (пункт 13.5 договору оренди).

5. На виконання умов договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 06.11.2020.

6. У подальшому позивач листом від 09.05.2023 № 2147вих-КО-82Е100-2023 повідомив відповідача про те, що АТ "Укртелеком" не має наміру продовжувати термін дії договору оренди, який спливає 31.08.2023, і вимагає повернути орендоване майно за актом приймання-передачі не пізніше 31.08.2023. Крім того, відповідача було повідомлено про наявність заборгованості станом на 01.05.2023 у сумі 300 733,97 грн.

7. ТОВ "Ай.Хотел Груп" листом від 29.06.2023 № 2 90623/2, який був отриманий орендодавцем 05.07.2023 за вх. № 3608-2023, запропонувало останньому укласти договір оренди даного приміщення на новий строк.

8. У відповідь АТ "Укртелеком" листом від 19.07.2023 № 2163-вих-КО-82Е100-2023 повідомило орендаря, що укладення договору оренди на новий строк є неможливим та повторно проінформовано про відсутність наміру на продовження договірних відносин щодо оренди приміщення.

9. АТ "Укртелеком" додатково листами від 27.09.2023 № 2172-вих-КО-82Е100-2023, від 17.10.2023 № 2182-вих-82Е100-2023 повідомляло відповідача про відсутність у нього прав користування нежитловими приміщеннями, а також про нарахування неустойки за прострочення повернення нерухомого майна.

Короткий зміст судових рішень

10. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2024, яке було залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2024, позовні вимоги задоволено. Усунуто перешкоди АТ "Укртелеком" у здійсненні права власності шляхом виселення ТОВ "Ай.Хотел Груп" з нерухомого майна.

11. Задовольняючі позовні вимоги, суди першої та другої інстанцій виходили з того, що строк дії договору оренди закінчився 31.08.2023 і в строк, погоджений сторонами, орендодавець своєчасно висловив заперечення стосовно подальшого продовження орендних правовідносин з ТОВ "Ай.Хотел Груп".

Короткий зміст касаційної скарги

12. ТОВ "Ай.Хотел Груп" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті судові рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

13. Касаційна скарга подана з підстав, визначених в пунктах 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також пунктах 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України.

14. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені в пунктах 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, відповідач зазначає про прийняття оскаржуваних судових рішень без урахування висновків Верховного Суду, викладених у його постановах, перелік яких міститься у касаційній скарзі, а також посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

15. Підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, ТОВ "Ай.Хотел Груп" обґрунтовує тим, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у директора Київської міської філії ПАТ "Укртелеком" достатніх повноважень приймати рішення про припинення орендних правовідносин з відповідачем (при цьому, на думку скаржника, суди не врахували висновки Верховного Суду у постановах від 29.03.2018 у справі № 916/4644/15, від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15, від 15.05.2024 у справі № 914/117/23 та від 17.04.2024 у справі № 910/11424/15).

16. Скаржник вказує у скарзі також на те, що з таким позовом до відповідача стосовно належного йому нерухомого майна могло звертатися лише АТ "Укртелеком", а не його Київська міська філія, у зв`язку із чим суди мали закрити провадження у даній справі.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

17. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Ай.Хотел Груп" позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення, зазначаючи про те, що численні посилання скаржника на постанови Верховного Суду, які нібито не враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень, без зазначення конкретних норм права, носять загальний характер та не містять правового обґрунтування підстав касаційного оскарження.

Позиція Верховного Суду

18. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

19. Згідно з частинами першою, другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України

20. Відповідно до частин першої, третьої та шостої статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) в редакції, чинній на момент укладення договору оренди, унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Об`єктом оренди може бути, зокрема, інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

21. Наведена норма кореспондується із частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди), відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

22. За змістом частин першої-другої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

23. Отже вимоги, які випливають з правовідносин за договором оренди та спрямовані на реалізацію прав і виконання обов`язків за цим договором, є такими, що звернені до сторони договору оренди та регулюються, крім умов договору, приписами ГК України та ЦК України. Саме сторона договору оренди є відповідальною за використання орендованого майна за цільовим призначенням, своєчасну сплату платежів за договором оренди, повернення орендодавцю орендованого майна після припинення дії договору. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 925/253/23.

24. Відповідно до статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

25. Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

26. Згідно із частиною четвертою статті 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

27. Суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору у його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і у такому випадку орендар, у силу закону, може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

28. У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/9949/20, на яку посилається скаржник, містяться наступні висновки: "…заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин. Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

Відповідна вимога (заява) про припинення чи зміну договору оренди може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.

Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється".

29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач повідомляв відповідача про необхідність звільнити орендоване приміщення по закінченню строку дії договору оренди, а саме листом від 09.05.2023 попередив, що не має наміру продовжувати дію цього договору і вимагав повернути орендоване майно не пізніше 31.08.2023.

30. У подальшому 27.09.2023 та 17.10.2023 АТ "Укртелеком" додатково направляло відповідачу листи, в яких повідомляло про відсутність у ТОВ "Ай.Хотел Груп" прав користування нежитловими приміщеннями, а також про нарахування неустойки за прострочення повернення орендарем майна.

31. Таким чином, направлення позивачем на юридичну адресу відповідача листів від 09.05.2023, 27.09.2023 і 17.10.2023, відповідно до висновків судів попередніх інстанцій, свідчить про виконання позивачем як орендодавцем свого обов`язку стосовно повідомлення відповідача як орендаря про свої наміри припинити/не продовжувати орендні відносини з відповідачем.

32. За таких обставин постановлені у даній справі судові рішення не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/9949/20, а різне правозастосування пов`язане із встановленням відмінних фактичних обставин у справі № 910/9949/20 та у справі, що переглядається: підтвердження у цій справі факту повідомлення відповідача про припинення з ним орендних відносин та недоведеність у справі № 910/9949/20 факту направлення відповідачем позивачеві повідомлення стосовно відмови від спірного договору оренди у визначені законом строк.

33. ТОВ "Ай.Хотел Груп" також стверджує про неотримання ним вказаної поштової кореспонденції від АТ "Укртелеком" і зазначає, що саме відправник повинен проконтролювати (пересвідчитись), що такі юридично-значущі документи (листи, заяви) були отримані іншою стороною. З наведених підстав скаржник вважає, що термін дії договору оренди було продовжено.

34. У даному контексті Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 та постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 07.02.2024 у справі № 904/853/23, про що зазначав у відзиві на касаційну скаргу позивач.

35. З огляду на це колегія суддів відхиляє доводи скаржника стосовно того, що висновок судів щодо належного повідомлення позивачем відповідача про його наміри припинити/не продовжувати орендні відносини суперечить зазначеним у скарзі постановам Верховного Суду.

36. До того ж, позиція судів у даній справі не суперечить наведеним скаржником у касаційній скарзі висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2020 у справі № 904/1207/19, від 28.05.2019 у справі № 911/2980/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17.

37. У свою чергу посилання скаржника на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази отримання ним листів АТ "Укртелеком", в яких відповідач повідомлявся про відсутність у орендодавця наміру продовжувати з ним орендні відносини, направлене на встановлення судом касаційної інстанції обставин, які вже були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а тому виходять за межі розгляду справи, які встановлені частиною другою статті 300 ГПК України.

38. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відхилення доводів відповідача щодо продовження орендних відносин та підставність позовних вимог про виселення відповідача з нерухомого майна позивача.

39. Інші численні посилання скаржника на постанови Верховного Суду без чіткого зазначення норм права та самого висновку, який не врахований судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень, носять загальний характер та не містять правового обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

40. Водночас колегією суддів відхиляються як нерелевантні фактичним обставинам даної справи посилання скаржника на постанови Верховного Суду, в яких містяться висновки щодо правил приймання поштових відправлень, а також щодо покладення на кредитора тягаря доведення наявності вимог до боржника.

41. Враховуючи наведене вище, Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги у частині визначеної скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України

42. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

43. Проте Верховний Суд вважає таку зазначену скаржником підставу касаційного оскарження судового рішення необґрунтованою, оскільки ця процесуальна норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

44. Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник чітко не вказав, яку норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно та щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення.

45. Колегія суддів зауважує, що, зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України), скаржнику необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Наведених вимог скаржником виконано не було, а тому його касаційна скарга в цій частині визнається необґрунтованою, а відповідні доводи скаржника відхиляються.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК

46. Скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій на підставі недопустимих доказів були встановлені обставини щодо наявності у філії повноважень щодо участі у судах стосовно належного АТ "Укртелеком" майна, а також щодо наявності у директора Київської міської ради філії АТ "Укртелеком" Іванця А. В. повноважень на вчинення дій щодо припинення договору оренди.

47. Відповідно до пунктів 2.4 та 2.5 статуту АТ "Укртелеком", затвердженого 21.12.2022 загальними зборами акціонерів АТ "Укртелеком", останнє має право у встановленому законодавством України порядку створювати дочірні підприємства, що діють на підставі статутів, а також філії та представництва, керівники яких діють на підставі відповідних положень та довіреностей.

48. Пунктом 2.2 Положення про Київську міську філію АТ "Укртелеком", затвердженого рішенням Наглядової ради АТ "Укртелеком" від 28.04.2021№ 915 (далі - Положення про філію), передбачено, що Київська міська філія здійснює діяльність від імені товариства. Усі права та обов`язки, що виникають внаслідок діяльності філії, отримує та несе товариство.

49. Управління поточною діяльністю філії та її керівництво здійснює директор філії, що визначено пунктом 4.1 Положення про філію. Компетенція та повноваження директора філії визначаються Статутом Товариства, Положенням про філію, виданою йому довіреністю, внутрішніми документами Товариства, трудовим договором (контрактом) за законодавством України (пункт 4.5. Положення про філію).

50. Відповідно до підпункту 33.14.20 статуту АТ "Укртелеком" надання керівнику філії довіреності на право вчиняти правочини, підписувати (укладати) договори (угоди, контракти), відноситься до спільної компетенції генерального директора та фінансового директора Товариства.

51. Керуючись наданими статутом повноваженнями, генеральний директор АТ "Укртелеком" Курмаз Ю. П. спільно з фінансовим директором Коцюмбасом Л. Й. видали довіреність від 20.12.2022 № 7974, якою уповноважили директора Київської міської філії АТ "Укртелеком" Іванця А. В. вчиняти від імені Товариства, визначені цією довіреністю дії з питань діяльності філій Товариства Центрального макрорегіону, а саме: Вінницької, Житомирської, Черкаської філій та Київської міської філії АТ "Укртелеком".

52. Судами було встановлено, що умови правил делегування повноважень у АТ "Укртелеком" від 20.04.2015 № 297-н, повністю кореспондуються з умовами статуту Товариства, Положенню про Київську міську філію та довіреності від 20.12.2022 № 7974, які наявні в матеріалах справи.

53. Пунктом 17 довіреності від 20.12.2022 № 7974 директора Київської міської філії АТ "Укртелеком" Іванця А. В. уповноважено із дотриманням процедур, передбачених статутом та внутрішніми документами Товариства, одноособово, без обмеження по сумі представляти інтереси Товариства в усіх органах державної влади та місцевого самоврядування, перед юридичними та фізичними особами, суб`єктами господарювання усіх форм власності, об`єднаннями громадян тощо, з правами засвідчувати копії документів, підписувати листи, заяви, скарги, претензії позови, довідки, документацію із землеустрою та будь-які інші документи, які не є правочинами, у тому числі представляти інтереси Товариства як учасника процедур закупівлі з правом підписувати, подавати та отримувати відповідні документи.

54. Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

55. Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

56. Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (частини перша та третя статті 92 Цивільного кодексу України).

57. Згідно з пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вносяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

58. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 (пункт 6.18) зроблено висновок, що за змістом частин першої, третьої та четвертої статті 92 ЦК України, частин першої та другої статті 89 ГК України, пункту 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" орган юридичної особи, який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у статті 237 ЦК України.

59. Отже, правочини (договори) юридична особа вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України є підставою виникнення правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

60. Таким чином, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо відсутності повноважень у директора Київської міської ради філії АТ "Укртелеком" Іванця А. В. на вчинення дій щодо припинення договору оренди, оскільки суди попередніх інстанцій, дослідивши статут та Положення про Київську міську філію АТ "Укртелеком", встановили наявність у Іванця А. В. таких повноважень, а відтак на підставі наявних у справі доказів надали свою оцінку відповідним аргументам.

61. При цьому Верховний Суд звертає увагу, що договір оренди, акт приймання-передачі майна, довіреність, а також листи від 09.05.2023, від 27.09.2023, 17.10.2023 щодо відмови у продовженні дії договору оренди підписані однією і тією ж особою. Однак скаржник ставить під сумнів повноваження підписанта виключно щодо листів, у той час як чинність та правомірність інших документів, які були підписані тією самою особою, ним не оспорюється.

62. Колегія суддів враховує, що оскільки позивачем у даній справі виступає не філія, а саме товариство - АТ "Укртелеком" в особі Київської міської філії, то у судів попередніх інстанцій не було підстав для закриття провадження у даній справі, на що посилався скаржник як під час розгляду цієї справи судами такі і при поданні касаційної скарги на судові рішення.

63. Враховуючи наведене вище, під час розгляду справи судом касаційної інстанції доводи скаржника не знайшли свого підтвердження і не спростували того, що судові рішення були ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 та частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

65. За наведених обставин висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову зроблений на підставі всебічно з`ясованих обставин, підтверджених наданими сторонами доказами, що свідчить про відсутність підстав для скасування правильних по суті та законних рішення та постанови, що оскаржуються.

66. Враховуючи межі перегляду справи у суді касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, відповідно підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Хотел Груп" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/19175/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач