Рішення

від 10.10.2024 по справі 713/1606/24

ВИЖНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 713/1606/24

Провадження №2/713/354/24

РІШЕННЯ

іменем України

10.10.2024 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Пилип`юка І.В., з участю секретарки судових засідань Паучек Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вижниця в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області, про визнання заповіту недійсним та встановлення факту родинних відносин,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області, про визнання заповіту недійсним та встановлення факту родинних відносин.

У позові вказував, що його батьком є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом серії ЧВ №0113551.

З метою оформлення спадкових прав він звернувся до приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу і 03.04.2024 року нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку спадкового майна.

Після отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом зрозумів, що заповіт не підписаний його батьком власноручно.

23.04.1998 року спадкодавцем складено заповіт, який посвідчений керуючою справами Вашківецького міського виконавчого комітету та зареєстровано у реєстрі за №70. За заповітом спадкодавець заповів все своє майно громадянці ОСОБА_2 та сину ОСОБА_4 в рівних частинах кожному. Заповіт підписаний не заповідачем, а громадянкою ОСОБА_5 за дорученням заповідача в зв`язку з його «не розбірливе слово» в лікарні.

Вважає заповіт недійсним, оскільки він не відповідає вимогам чинного на той час законодавства. А у разі визнання заповіту недійсним, він буде єдиним спадкоємцем за законом першої черги і матиме право на успадкування всього майна заповідача.

ОСОБА_2 спадщину прийняла, але свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частки спадкового майна не отримала.

Зі змісту оскаржуваного заповіту слідує, що заповідач особисто не підписував заповіт, а також неможливо ідентифікувати особу, яка його підписала замість заповідача, оскільки відсутні дані щодо місця проживання особи, відсутні дані документа, що посвідчує особу підписанта, відсутні дані щодо дати народження підписанта заповіту. Відсутні відомості про те, що особою, яка посвідчувала заповіт, перевірено дієздатність заповідача.

У посвідчувальному написі на оскаржуваному заповіті не зазначено про причини, з яких заповідач (громадянин, заінтересований у вчиненні нотаріальної дії) не міг підписати документ. Зі змісту заповіту слідує, що заповіт підписаний не заповідачем, а іншою особою, зокрема громадянкою ОСОБА_5 за дорученням заповідача в зв`язку з його «не розбірливе слово» в лікарні.

Напис у заповіті «в зв`язку з його «не розбірливе слово» в лікарні» не є причиною, передбаченою законом для підписання заповіту іншою (у даному випадку не ідентифікованою) особою. Разом з тим, відсутні відомості, що станом на 23.04.1998 року заповідач перебував у лікарні і не міг підписати власноручно заповіт. Відповідно до свідоцтва про смерть заповідача, причиною його смерті стала ішемічна хвороба серця, що не виключає можливості власноручного підписання заповіту.

Просив:

1. Встановити факт родинних відносин, а саме, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 був його батьком.

2. Визнати недійсним заповіт, складений 23.04.1998 року ОСОБА_3 , посвідчений керуючою справами виконкому Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області, зареєстрований у реєстрі за №70.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, належно повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи по суті. У позові зазначив, що просить справу розглядати за його відсутності, щодо винесення заочного рішення не заперечує.

У судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не з`явилася, належно повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи по суті. До початку судового засідання представник відповідачки адвокат Ткач В.В. надала до канцелярії суду заяву, просила справу розглядати за їх відсутності та відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю.

У наданому відзиві на позов зазначила, що позивач ОСОБА_1 , недобросовісно, з метою позбавити відповідачку майна звернувся до суду з даним позовом, хоча вони отримали свідоцтва про право на спадщину, реалізувавши своє право на майно померлого спадкодавця ОСОБА_3 згідно його заповіту, належно оформленого та посвідченого 23.04.1998 року, зареєстрованого в реєстрі за №70. Після смерті спадкодавця заповіт не змінювався і не скасовувався.

Починаючи з 15.05.1998 року вони знали про наявність заповіту, ніколи не оскаржували його та реалізували згідно нього кожен своє право, отримавши в нотаріальному порядку належну їм по 1/2 частки майна.

03.06.1999 року відповідачка успадкувала на підставі вказаного заповіту 1/2 частку у праві власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Пізніше позивач теж успадкував на підставі заповіту 1/2 частку у праві власності на вказаний житловий будинок, який в подальшому було відчужено.

03.04.2024 року позивач отримав свідоцтво про на спадщину за заповітом на 1/2 частку у праві на земельну частку (пай) у землі, посвідченому сертифікатом, яка перебувала у колективній власності колишнього колгоспу ім. О. Кобилянської, розміром 2,0 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться в м. Вашківці Вижницького району Чернівецької області.

Правомірність цього свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачем також не оскаржується та визнається. Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, які видані на ім`я відповідачки, також є чинними.

Стверджувала, що заповіт ОСОБА_3 від 23.04.1998 року складено та оформлено у відповідності до вимог чинного на час його оформлення законодавства та в ньому була виражена справжня, чітка і беззаперечна воля спадкодавця.

На даний час заповіт ОСОБА_3 реалізований та на його підставі спадкоємцям видані і є чинними правовстановлюючі документи - свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Також вважає безпідставною позовну вимогу про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки даний факт нотаріально визнаний тим, що видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача Вашківецької міської ради у судове засідання не з`явився, належно повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи по суті, про що є відомості в матеріалах справи. До початку судового засідання надіслав на електронну адресу суду заяву, у якій зазначив, що позов не визнають, просив справу розглядати без участі їх представника та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалами суду від 16.05.2024 року та від 12.06.2024 року позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 28.06.2024 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 22.08.2024 року витребувано від приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу Мицкан Ж.І. належним чином завірену копію спадкової справи №91/1998, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Вашківці Вижницького району Чернівецької області.

Ухвалу суду виконано 29.08.2024 року.

Ухвалою суду від 23.09.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано такі докази:

копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 25.04.1998 року Вашківецькою міською радою Вижницького району Чернівецької області, згідно якого - ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Вашківці помер ОСОБА_3 ;

копію заповіту, посвідченого 23.04.1998 року в м. Вашківці Вижницького району Чернівецької області керуючою справами виконкому Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області Кулинич П.Г., зареєстрованого в реєстрі за №70, згідно якого - ОСОБА_3 , що проживає в АДРЕСА_1 , на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому буде належати на день його смерті і на що він за законом матиме право заповідав громадянці ОСОБА_2 та сину, ОСОБА_4 в рівних частках кожному.

Наявний підпис під надписом: зміст ст.534-535 ЦК України йому роз`яснено.

Зазначено, що «Заповіт підписано власноручно ОСОБА_5 за дорученням заповідача в зв`язку з його хворобою в лікарні в моїй присутності. Особу встановлено, дієздатність перевірена».

Станом на 15.05.1998 року заповіт не змінювався і не скасовувався;

копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НТВ 180179, виданого 03.04.2024 року приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Мицкан Ж.І., зареєстрованого в реєстрі за №296, згідно якого - нотаріус посвідчила, що на підставі заповіту, посвідченого виконавчим комітетом Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області 23.04.1998 року, зареєстрованого у реєстрі за №70, спадкоємцями зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є в 1/2 частці - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за місцем проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; - Зав ' ОСОБА_6 .

Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з: права на земельну частку (пай) у землі, посвідченого сертифікатом, яка перебуває у колективній власності колгоспу ім. О. Кобилянської, розміром 2,0 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться в м. Вашківці Вижницького району, належного померлому ОСОБА_3 , на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧВ №0113551, виданого Вижницькою РДА Чернівецької області 05.02.1997 року згідно рішення Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області від 05.02.1997 року №71, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №551, 05.02.1997 року Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області.

Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку спадкового майна видано ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку спадкового майна ще не видано;

копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 16.12.1985 року, згідно якого - ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_1 , батьками якого зазначені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;

копію довідки виконавчого комітету Вашківецької міської ради №189 від 19.04.2024 року, згідно якої - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ) дійсно є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт НОМЕР_4 );

копію довідки виконавчого комітету Вашківецької міської ради №190 від 19.04.2024 року, згідно якої - ОСОБА_4 , якому згідно заповіту, посвідченого 23.04.1998 року керуючою справами Вашківецького міського виконавчого комітету Чернівецької області та зареєстрованого у реєстрі за №70, ОСОБА_3 заповів своє майно на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт НОМЕР_4 ) дійсно є одна і та ж особа;

копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 від 02.09.2002 року, згідно якого - ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Вашківці Вижницького району, зареєстрований по АДРЕСА_1 .

На підтвердження заперечень проти позову та спростування позовних вимог відповідачами суду доказів не надано.

З витребуваних за клопотанням представника відповідачки адвоката Ткач В.В. від приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу Мицкан Ж.І. матеріалів спадкової справи №91/1998, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що:

- її заведено на підставі заяви спадкоємця за заповітом ОСОБА_2 від 18.05.1998 року про прийняття спадщини;

- 03.06.1999 року державний нотаріус Вижницької державної нотаріальної контори Штефюк Н.В. посвідчила, що на підставі заповіту, посвідченого виконкомом Вашківецької міської ради 23.04.1998 року і зареєстрованого в реєстрі за №70, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 є в 1/2 частці громадянка ОСОБА_2 , яка проживає в с. Карапчів Вижницького району. Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з жилого будинку з належними до нього надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1 . На 1/2 частину спадкового майна свідоцтво про право на спадщину ще не видано;

- 03.09.2002 року до Вижницької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_4 , який зазначив, що спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_2 , яка мешкає в с. Карапчів та одержала на 1/2 частину спадкового майна свідоцтво про право на спадщину за заповітом;

- 03.09.2002 року в.о. державного нотаріуса Вижницької державної нотаріальної контори Новосельська І.Л. посвідчила, що на підставі заповіту, посвідченого виконкомом Вашківецької міської ради 23.04.1998 року і зареєстрованого в реєстрі за №70, спадкоємцями майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 є в 1/2 частці ОСОБА_4 , який проживає в АДРЕСА_1 . Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з жилого будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 . На 1/2 частину спадкового майна свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане 03.06.1999 року за реєстровим №954;

- 03.04.2024 року приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Мицкан Ж.І. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НТВ 180179, зареєстроване в реєстрі за №296, копію якого надав позивач до позову;

- 18.07.2024 року приватний нотаріус Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Мицкан Ж.І. посвідчила, що на підставі заповіту, посвідченого виконавчим комітетом Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області 23.04.1998 року, зареєстрованого у реєстрі за №70, спадкоємцями зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є в 1/2 частці - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за місцем проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за місцем проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з: права на земельну частку (пай) у землі, посвідченого сертифікатом, яка перебуває у колективній власності колгоспу ім. О. Кобилянської, розміром 2,0 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться в місті Вашківці Вижницького району Чернівецької області, належного померлому ОСОБА_3 , на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧВ №0113551, виданого Вижницькою районною державною адміністрацією Чернівецької області 05.02.1997 року згідно рішення Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області від 05.02.1997 року №71, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №551, 05.02.1997 року Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області.

Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку спадкового майна видано ОСОБА_2 Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку спадкового майна видано ОСОБА_1 , 03.04.2024 року за реєстровим №296.

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 особисто не підписував заповіт від 23.04.1998 року, а його підписала невідома особа з порушенням процедури, визначеної чинним на той час законодавством.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання заповіту недійсним суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 ст.15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року.

Разом із тим, п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року №9 визначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Оскільки оскаржуваний заповіт оформлено 23.04.1998 року, тому до правовідносин, що пов`язані із його недійсністю, необхідно застосувати норми Цивільного кодексу Української РСР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, згідно ст.534 ЦК УРСР, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Відповідно до ст.541 ЦК УРСР, заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

У статті 543 ЦК УРСР закріплено, що якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням у його присутності і в присутності нотаріуса або посадової особи, яка посвідчує заповіти, прирівнювані до нотаріально посвідчених (стаття 542 цього Кодексу), заповіт може підписати інший громадянин. При цьому зазначаються причини, з яких заповідач не міг підписати заповіт власноручно. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено.

За приписами ст.544 ЦК УРСР, заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт.

За своєю правовою природою заповіт є одностороннім правочином, а тому щодо такого застосовуються положення законодавства, які передбачають випадки та умови за яких правочин може бути визнано недійсним.

Підстави недійсності угоди врегульовувались Главою 3 ЦК УРСР.

Згідно ст.41 ЦК УРСР, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст.44 ЦК УРСР письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписатися, то за його дорученням угоду може підписати інший громадянин. Підпис останнього повинен бути засвідчений організацією, в якій працює або навчається громадянин, що укладає угоду, або житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання, або адміністрацією стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, в якому він перебуває на лікуванні, або органом чи службовою особою, що вчиняють нотаріальні дії.

У ст.45 ЦК УРСР зазначено, що недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Недодержання простої письмової форми, що вимагається законом (стаття 44 цього Кодексу), позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків, а у випадках, прямо зазначених у законі, тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу (стаття 46 ЦК УРСР).

Відповідно до ч.1 ст.47 ЦК УРСР, нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Стаття 48 ЦК УРСР передбачає, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Згідно ч.1 ст.59 ЦК УРСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

У статті 37 ЗУ «Про нотаріат» (в редакції, чинній на час посвідчення заповіту) було передбачено, що у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють також такі нотаріальні дії, зокрема посвідчують заповіти.

На час складання оспорюваного заповіту була чинною Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 25.08.1994 року №22/5.

Згідно п.1 зазначеної Інструкції, у відповідності зі ст.37 ЗУ «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють також такі нотаріальні дії, зокрема посвідчують заповіти.

Згідно п.2 зазначеної Інструкції, нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

У п.8 Інструкції зазначено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням виконавчого комітету, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстри нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії (на дому, в лікарні, на підприємстві, установі, організації та ін.) із зазначенням адреси, а також причини цього.

У пунктах 10-13 Інструкції передбачено, що при вчиненні нотаріальних дій посадові особи виконавчих комітетів встановлюють особу громадянина, його представника або представника підприємства, установи, організації, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій.

Встановлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які виключають будь-які сумніви щодо особи громадянина (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, свідоцтво про народження неповнолітніх, які не досягли 16 років, посвідчення водія, посвідчення, видане за місцем роботи громадянина, довідка про звільнення з місць позбавлення волі та ін.).

Коли за громадянина, який внаслідок фізичної вади, хвороби, або з інших поважних причин не може підписати заповіт, довіреність, заяву або інший документ, підписується інший громадянин. Посадова особа виконавчого комітету встановлює особу громадянина, який підписався.

При посвідченні заповітів, довіреностей та засвідченні справжності підпису на документах перевіряється справжність підписів громадян, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії.

При посвідченні заповітів чи довіреностей з`ясовується дієздатність громадян та перевіряється правоздатність юридичних осіб, від імені яких посвідчуються довіреності. У разі посвідчення довіреності представником перевіряються його повноваження.

Нотаріально посвідчувані заповіти, довіреності, заяви та інші документи підписуються у присутності посадової особи виконавчого комітету, яка вчиняє нотаріальну дію. Якщо заповіт, довіреність, заява чи інший документ підписано за відсутності цих посадових осіб, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним.

Посадова особа виконавчого комітету, яка вчиняє нотаріальні дії, може не вимагати кожного разу з`явлення відомих їй посадових осіб підприємств, установ і організацій, якщо вона має зразки підписів цих посадових осіб, одержані при особистому зверненні, а справжність їх підписів не викликає сумніву.

Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати заповіт, довіреність, заяву чи інший документ, за його довіреністю і в його присутності та в присутності посадової особи виконавчого комітету, яка вчиняє нотаріальні дії, заповіт, довіреність, заяву чи інший документ може підписати інший громадянин. Про причини, з яких громадянин, заінтересований у вчиненні нотаріальної дії, не міг підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі.

Заповіт чи довіреність не може підписувати особа, на користь якої їх посвідчено.

У постановах Верховного Суду від 04.05.2022 року по справі №752/11266/20 провадження №61-13180св21 та від 22.09.2021 року по справі №542/345/19 провадження №61-16029св20 зроблено висновок про те, що аналіз вказаних норм свідчить, що в ЦК УРСР не передбачалося конструкції нікчемності заповіту внаслідок його складення з порушенням вимог щодо форми та посвідчення; у разі складення заповіту з порушенням вимог щодо форми та посвідчення такий заповіт міг оспорюватися у разі пред`явлення відповідної позовної вимоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 року в справі №522/9893/17 зазначено, що правове регулювання порядку посвідчення нотаріусом правочинів лежить поза сферою ЦК України і не є матеріальним правом. Законодавство про нотаріат і нотаріальну діяльність не може чинити негативний вплив на матеріальне право встановлювати підстави нікчемності правочину, якщо саме таких підстав для його нікчемності матеріальне право не містить.

У постанові Верховного Суду від 25.09.2024 року по справі №707/2877/22 провадження №61-2621св24 з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 року в справі №522/9893/17 зазначено, що «Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, не є актом цивільного законодавства у розумінні статті 4, частини першої статті 203 ЦК України, а тому в них не можуть міститися вимоги до змісту правочину. За таких обставин підстав для визнання недійсним заповіту у зв`язку із невідповідністю його змісту нормам вказаного Порядку немає».

У постанові Верховного Суду від 29.01.2024 року по справі №369/7921/21 провадження №61-5293сво23 викладено висновок, що:

свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання;

законодавець у ЦК УРСР не передбачив такої підстави для визнання заповіту, посвідченого секретарем сільської ради, недійсним, як відсутність рішення виконавчого комітету сільської ради щодо покладання на цю посадову особу вчинення нотаріальних дій. Це не впливає на форму заповіту. Протилежна кваліфікація буде базуватися на мотивах розширеного розуміння вимог до форми і порушить принцип свободи заповіту, оскільки він піддається правовій охороні й після смерті заповідача.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Частиною 3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

А згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У п.3 ч.2 ст.129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У частині 1 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З наданих сторонами та безпосередньо досліджених у судовому засіданні належних, достатніх та допустимих доказів судом установлено, що:

23.04.1998 року в м. Вашківці Вижницького району Чернівецької області було складено у письмовій формі заповіт ОСОБА_3 , особу якого було встановлено та дієздатність перевірено, у зв`язку з відсутністю нотаріуса посвідчено нотаріально уповноваженою на те особою керуючою справами виконкому Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області Кулинич П.Г., зареєстровано в реєстрі за №70, зміст ст.ст.534-535 ЦК України ОСОБА_3 роз`яснено, у зв`язку з хворобою ОСОБА_3 за його дорученням підписано ОСОБА_5 , особу якої встановлено, дієздатність перевірено і станом на 15.05.1998 року він не змінювався та не скасовувався.

Тобто, судом з достовірністю встановлено, що заповіт ОСОБА_3 відповідав вимогам чинного на час його посвідчення законодавства щодо його форми та порядку укладення, а зокрема: був укладений в письмовій формі, особу заповідача встановлено, підписаний за дорученням заповідача іншою особою у зв`язку з його хворобою, вказано дату й місце його посвідчення, посвідчений нотаріально уповноваженою на те особою органу місцевого самоврядування, яка перевірила дієздатність заповідача і з`ясувала його дійсну волю щодо розпорядження майном на випадок смерті.

Крім того, на підставі оспорюваного заповіту позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно ОСОБА_3 , тобто виконали його волю та реалізували своє право на спадкування.

Аналіз досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин в сукупності з наведеними вище вимогами закону та правовими позиціями Верховного Суду дає підстави для обґрунтованого висновку, що всупереч вимогам ст.12, 81 ЦПК України позивачем не виконано обов`язок з доведення належними, достатніми та допустимими доказами наявності обставин, які мають значення для справи і на які він посилається, як на підставу своїх вимог, а саме підстав для визнання недійсним заповіту ОСОБА_3 у зв`язку з його підписанням невідомою особою з порушенням процедури, визначеною чинним на той час законодавством.

Позивач не довів існування таких обставин, які б свідчили про недійсність заповіту на противагу дійсного волевиявлення спадкодавця щодо розпорядження своїм майном, тоді як свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 року в справі №522/9893/17 невідповідність змісту заповіту положенням Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25.08.1994 року №22/5, не може бути підставою для визнання заповіту недійним, оскільки дана інструкція не є актом цивільного законодавства, а отже і нормою матеріального права.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення.

У постановах Верховного Суду від 08.11.2023 року в справі №761/42030/21 провадження №61-12101св23 та від 11.12.2023 року в справі №607/20787/19 провадження № 61-11625сво22 викладено висновок про те, що приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності.

Враховуючи наведені вище вимоги закону, досліджені докази та встановлені на їх підставі обставин, Суд дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним - необґрунтована, а тому задоволенню не підлягає.

Позивачем ОСОБА_1 в уточненому позові заявлено позовну вимогу про встановлення факту родинних відносин, однак на обґрунтування даної позовної вимоги не викладено жодних доводів, які б вказували на необхідність встановлення даного факту в судовому порядку та не зазначено мету його встановлення, а також не враховано, що ним повністю реалізовано право на спадкування після смерті ОСОБА_3 , а отже відсутня потреба у встановленні будь яких фактів.

Тому Суд дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин теж необґрунтована, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, ст.129 Конституції України, ст.ст.41, 44-48, 59, 534, 541, 543, 544 ЦК УРСР, ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.37 ЗУ «Про нотаріат», керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-81, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 354 ЦПК України, Суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області, про визнання заповіту недійсним та встановлення факту родинних відносин відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та житель АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідач - Вашківецька міська рада Вижницького району Чернівецької області, юридична адреса: вул. Героїв Майдану, 2, м. Вашківці Вижницького району Чернівецької області, код ЄДРПОУ: 04062073.

Суддя Іван ПИЛИП`ЮК