Постанова

від 09.10.2024 по справі 192/820/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6045/24 Справа № 192/820/21 Суддя у 1-й інстанції - Щербина Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.

суддів - Космачевської Т.В., Халаджи О.В.

за участю секретаря - Ніколиної А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами представника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Міссона Дениса Вікторовича та представника Святовасилівської сільської ради адвоката Чуміної Катерини Григорівни на окрему ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2024 року по цивільній справі за позовом Святовасилівської сільської ради до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання недійсними та скасування наказів, скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації права власності з одночасним припиненням права власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

10 квітня 2024 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області ухвалено рішення у справі за позовом Святовасилівської сільської ради до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про відмову у задоволенні позову про визнання недійсними та скасування наказів, скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації права власності з одночасним припиненням права власності.

16 квітня 2024 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області у зв`язку з виявленими порушеннями законодавства під час вирішення спору за позовом Святовасилівської сільської ради до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання недійсними та скасування наказів, скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації права власності з одночасним припиненням права власності - постановлено окрему ухвалу.

Направлено окрему ухвалу Кваліфікаційній комісії інженерів-землевпорядників Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру для вирішення питання про притягнення інженера-землевпорядника ФОП ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за допущені порушення у сфері розробки проектів землеустрою та Державного земельного кадастру під час розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 01.03 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район Святовасилівська сільська рада.

Направлено окрему ухвалу до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області для вирішення питання про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідності за допущені порушення під час затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 01.03 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район Святовасилівська сільська рада згідно наказу від 21 грудня 2020 року № 4-13493/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність».

Направлено окрему ухвалу голові Святовасилівської сільської ради та зобов`язано голову Святовасилівської сільської ради у визначеному законодавством порядку розробити та затвердити генеральний план населеного пункту для визначення меж с. Святовасилівка та фактично існуючого кладовища, яке межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 (кадастровий номер 1225083500:01:001:0110) з метою внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, а також прийняти на баланс сільської ради кладовище, розробити заходи з утримання та благоустрою кладовища та виконати вимоги Закону України «Про поховання і похоронну справу» в частині вирішення питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, про створення ритуальної служби або створення спеціалізованого комунального підприємства чи спеціалізованої госпрозрахункової інформаційної служби, а також виконати положення «Гігієнічних вимог щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України», затверджених Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 липня 1999 року №28 та «Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань», затв. наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства України від 19 листопада 2003 року №193.

Встановлено керівникам Кваліфікаційній комісії інженерів-землевпорядників Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Святовасилівської сільської ради строк для надання відповіді суду про вжиті ними заходи за фактами, викладеними в окремій ухвалі протягом 30 (тридцяти) днів з дня набрання окремої ухвали законної сили.

Не погодившись із окремою ухвалою суду представник Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Міссон Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати окрему ухвалу Солонянського районного суду від 16.04.2024 року по справі №192/820/21 в частині притягнення працівників головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (І. Жила) до дисциплінарної відповідності за допущені порушення під час затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 01.03 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район Святовасилівська сільська рада згідно наказу від 21 грудня 2020 року № 4-13493/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність, посилаючись на те, що вона є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки Солонянського районного суду Дніпропетровської області про наявність в діях першого заступника начальника головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Жили І. порушення ч. 5 ст 111 ЗК України ґрунтуються на встановлених судом обставинах, що вказаною посадовою особою під час затвердження проекту землеустрою було проігноровано відомості про обмеження у використанні спірної земельної ділянки у зв`язку з фактичним розташуванням кладовища. Не погоджуються з висновками суду, що бездіяльність Святовасилівської сільської ради в частині не вчинення дій щодо формування як меж с. Святовасилівка в Державному земельному кадастрі, так і меж кладовища та організації здійснення виконавчих функцій і повноважень в галузі поховання померлих на кладовищі в с. Святовасилівка є протиправною. Вказані висновки суду суперечать між собою враховуючи відсутність зареєстрованих в Державному земельному кадастрі меж кладовища та його санітарної зони, що стало наслідком протиправної бездіяльності органу місцевого самоврядування.

При цьому судом першої інстанції в окремій ухвалі визнано також обставини відсутності в розробленій технічній документації з землеустрою, розробленої ФОП ОСОБА_2 , відомостей про наявність обмежень у використанні спірної у справі земельної ділянки в зв`язку з розташуванням кладовища.

Відтак, розташування земельної ділянки в межах знаходження кладовища, яка відводилась у власність підписаним Першим заступником начальника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Жилою І. наказом, не могло бути відомо вказаній посадовій особі згідно матеріалів справи та досліджених судом доказів.

Помилковість висновків Солонянського районного суду Дніпропетровської області в окремій ухвалі щодо відповідальності посадових осіб Держгеокадастру у Дніпропетровській області в даному випадку полягає в тому, що судом також не було враховано положення ст. 28 Закону України «Про землеустрій». Тобто, встановлені в судовому засіданні помилки в розробленій технічній документації з землеустрою, не можуть бути наслідком юридичної відповідальності посадових осіб Держгеокадастру в разі затвердження такої документації з землеустрою, оскільки до повноважень Держгеокадастру Законом не віднесено здійснення перевірки та контролю за достовірністю зазначених в технічній документації відомостей.

Також, звертають увагу на те, що посилання Солонянським районним судом Дніпропетровської області в окремій ухвалі від 16.04.2024 по справі №192/820/21 на положення ст. 39 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» є необґрунтованими та не можуть бути застосовані правовою підставою юридичної відповідальності Першого заступника начальника ОСОБА_4 з огляду на розповсюдження зазначеної правової норми на державних кадастрових реєстраторів, а не керівництво територіального управління Держгеокадастру.

Не погодившись із окремою ухвалою суду представник Святовасилівської сільської ради адвоката Чуміна К.Г. подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені в ухвалі суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом в порушення ч. 5 ст. 262 ЦПК України не визначено в чому полягає порушення саме зі сторони Святовасилівської сільської ради.

Оскаржувана ухвала не містить реальних можливих до реалізації вказівок щодо заходів, яких має вжити скаржник на її виконання.

Також, звертають увагу на упередженість суду при винесенні ухвали, оскільки вважають, що ухвала спрямована не на реальне усунення порушення законності, а на підтримку ОСОБА_1 щодо захоплення території сільського кладовища та захоронень.

У відзиві на апеляційну скаргу Святовасилівської сільської ради відповідач ОСОБА_1 просить залишити без змін окрему ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 у справі №192/820/21 в частині зобов`язання голови Святовасилівської сільської ради у визначеному законодавством порядку розробити та затвердити генеральний план населеного пункту для визначення меж с. Святовасилівка та фактично існуючого кладовища, яке межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 (кадастровий номер 1225083500:01:001:0110) з метою внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, а також прийняти на баланс сільської ради кладовище, розробити заходи з утримання та благоустрою кладовища та виконати вимоги Закону України «Про поховання і похоронну справу» в частині вирішення питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, про створення ритуальної служби або створення спеціалізованого комунального підприємства чи спеціалізованої госпрозрахункової інформаційної служби, а також виконати положення «Гігієнічних вимог щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України», затверджених Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 липня 1999 року № 28 та «Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань», затв. наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства України від 19 листопада 2003 року №193, а апеляційну скаргу Святовасилівської сільської ради без задоволення.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість окремої ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданих апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Постановляючи окрему ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що в порушення вимог ч. 5 ст. 111 Земельного кодексу України, відомості про обмеження у використанні спірної земельної ділянки у зв`язку з фактичним розташуванням кладовища, не були внесені до Державного земельного кадастру саме з вини розробника проекту та першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - І. Жили, який затвердив такий проект не приділивши уваги наявності на спірній ділянці санітарно-захисної зони. Також суд вважає, що бездіяльність Святовасилівської сільської ради в частині не вчинення дій щодо формування як меж с. Святовасилівка в Державному земельному кадастрі, так і меж кладовища та організації здійснення виконавчих функцій і повноважень в галузі поховання померлих на кладовищі в с. Святовасилівка є протиправною.

Проте, колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Згідно з частиною другою статті 262 ЦПК України суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

Тлумачення частини першої статті 262 ЦПК України свідчить, що суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо під час вирішення спору встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності.

Згідно з ч. 5 ст. 262 ЦПК України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Виходячи із змісту наведених норм, підставою для окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення.

Отже, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад порушення.

Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для постановлення окремої ухвали немає.

Окрема ухвала має містити дійсні причини та умови, які сприяли порушенню саме матеріального або процесуального закону.

Окрема ухвала, як форма реагування на виявлені порушення вимог законодавства та інструмент для їх усунення має бути законною і обґрунтованою, відповідати вимогам судового рішення (частини перша-третя статті 263 ЦПК України).

Окрема ухвала повинна бути належно мотивованою і може бути постановлена тільки на підставі перевірених у суді доказів.

Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення, або запобігти їх повторенню (частина шоста статті 262 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) вказано, що «постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 року у справі №761/32388/13-ц (провадження №61-3251св18) зазначено, що «при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали, суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком».

Аналогічний правовий висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі №755/15473/20.

Судом встановлено, що 10 квітня 2024 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області ухвалено рішення у справі за позовом Святовасилівської сільської ради до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про відмову у задоволенні позову про визнання недійсними та скасування наказів, скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації права власності з одночасним припиненням права власності.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 19 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовно площею 2 га за межами населеного пункту на території Святовасилівської сільської ради Дніпропетровської області (а.с.183, т. 1).

27 жовтня 2020 року був прийнятий наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-11330/15-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», яким ОСОБА_1 був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Святовасилівської сільської ради Дніпропетровської області, орієнтовний розмір 2 га з цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства (а.с.183 зворот, т.1).

На виконання вказаного наказу ФОП ОСОБА_2 виготовив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (а.с.175-210, т.1).

В пояснювальній записці до проекту вказано, що земельна ділянка відводиться за рахунок земель державної власності та розміщена за межами населеного пункту на території Святовасилівської сільської ради Дніпропетровської області (а.с.177, т.1). У завданні на розробку проекту також вказано про те, що форма власності земельної ділянки державна (а.с.181 зворот, т. 1).

Разом з тим до матеріалів справи на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с. 241-242, т.1) від Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, який здійснив погодження проекту відповідно до Тимчасового порядку взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадженням принципу екстериторіальності погодження документації із землеустрою територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження документації із землеустрою затв. постановою КМУ від 31 серпня 2016 року № 580, надійшов проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (а.с.13-45, т. 2), в пояснювальній записці до якого та в завданні на розроблення проекту вказано, що земельна ділянка відводиться за рахунок земель комунальної власності(а.с.15, т.2).

Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області наказом від 21 грудня 2020 року № 4-13493/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», надало ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,5192 га кадастровий номер 1225083500:01:001:0110, а згідно Інформації з державного реєстру речових прав, 29 грудня 2020 року таке право власності було зареєстровано державним реєстратором Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Юрченком Д. С. на підставі вказаного наказу (а.с.49, т. 1).

Однак, докази про формування меж с. Святовасилівка в Державному земельному кадастрі відсутні, а тому суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено належність спірної земельної ділянки до земель комунальної форми власності.

Під час розгляду справи було встановлено, що докази про формування меж с. Святовасилівка в Державному земельному кадастрі - відсутні, як відсутні і докази про затвердження генерального плану населеного пункту с. Святовасилівка, його затвердження,оприлюднення та внесенні відомостей про межі села до Державного земельного кадастру.

Згідно висновку судового експерта ОСОБА_5 , на території спірної земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_1 , фактично розташовані два місця, які можна ідентифікувати як місця поховання, а також відбувається в трьох місцях накладання меж спірної земельної ділянки на межі фактично розташованого кладовища (а.с.106, т. 3).

Докази про вирішення позивачем відповідно до Закону України «Про поховання і похоронну справу», питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, про створення ритуальної служби або створення спеціалізованого комунального підприємства чи спеціалізованої госпрозрахункової інформаційної служби, а також про виконання положень «Гігієнічних вимог щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України», затверджених Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 липня 1999 року №28 та «Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань», затв. наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства України від 19 листопада 2003 року №193 суду не надані.

З дослідженого судом проекту землеустрою, який розроблявся ФОП ОСОБА_2 з`ясовано, що згідно Акту перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронюваних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності, через земельну ділянку ОСОБА_1 проходять межі сантірно-захисних зон, а площа обмеження 1,5192 га (а.с.21, т.2, тобто вся земельна ділянка.

Також у вказаному Акті зазначено, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» землевласнику забороняється діяльність, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання земель історико-культурного призначення.

Разом зтим,згідно ст.54Земельного кодексуУкраїни начас виникненняспірних правовідносин,до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Таким чином, кладовища не належать до земель історико-культурного призначення, а під час розробки проекту ФОП ОСОБА_2 не міг не знати, що в межах спірної ділянки розташовані могили та поховання, оскільки згідно висновку судового експерта Бихно (а.с.106, т. 3) датою захоронення двох могил відповідно є: 20 червня 2012 року та 05 жовтня 2020 року. Тобто на час розробки проекту вказані захоронення вже існували.

Разом зтим,ФОП ОСОБА_2 не зазначиву своємупроекті пронаявність такоговиду санітарно-захисноїзони,Класу III Кладовища, а Інформація щодо земельної ділянки, яка розташована в межах 1225083500:01:001:0110, містить інформацію про відсутність санітарно-захисних зон (а.с.195, т. 3).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21 грудня 2020 року № 4-13493/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», було надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,5192 га кадастровий номер 1225083500:01:001:0110, а згідно Інформації з державного реєстру речових прав, 29 грудня 2020 року таке право власності було зареєстровано державним реєстратором Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Юрченком Д. С. на підставі вказаного наказу (а.с.49, т. 1).

Проаналізувавши зміст оскаржуваної окремої ухвали, колегія суддів вважає, що доводи апелянтів знайшли своє підтвердження, оскільки при її постановленні судом першої інстанції не зазначено, ані посилання на конкретні норми закону чи іншого нормативного-правового акта акта вимоги яких порушено, а також не містить чіткого визначення в чому саме полягає порушення законодавства.

В окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим (постанова ВС від 21.03.2018 у справі № 911/961/17).

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду (постанова ВП ВС від 7.02.2019 у справі № 800/500/16).

При вирішенні питання про постановлення окремої ухвали, суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком (постанова ВС від 12.04.2018 у справі №761/32388/13-ц, ухвала ВС від 19.05.2021 у справі №755/15473/20).

Судом першої інстанції під час постановлення у справі окремої ухвали, не дотримано вимог ст. 262 ЦПК України, чим порушено норми процесуального права.

У відповідності до приписів п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За положеннями п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційних скарг представника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_6 та представника Святовасилівської сільської ради адвоката Чуміної Катерини Григорівни та скасування окремої ухвали Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2024 року.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги представника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Міссона Дениса Вікторовича та представника Святовасилівської сільської ради адвоката Чуміної Катерини Григорівни - задовольнити.

Окрему ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2024 року - скасувати.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: