Ухвала

від 04.10.2024 по справі 308/14980/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/14980/24

1-кс/308/5938/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12024070000000170 прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням про арешт майна в межах кримінального провадження №12024070000000170, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.04.2024 року.

З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що на території Тячівського району Закарпатської області, групою осіб, за попередньою змовою, здійснюється незаконний без дозвільний видобуток корисних копалин загальнодержавного значення в особливо великих розмірах, внаслідок чого спричинено тяжкі наслідки державним інтересам.

Прокурор вказує, що група осіб, до складу якої входять: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є кінцевим бенефіціаром, засновником та власником ТОВ «Транс-буд-сервіс+», а також ТЗОВ «ВІТЕКС ТРАНС БУД», за попередньою змовою, в групі з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є директором ТОВ «Транс-буд-сервіс+», організували незаконне видобування корисної копалини піщано-гравійної суміші з прибережної захисної смуги та русла річки Тересва між селищем Тересва та АДРЕСА_1 , а саме на відстані 500 (п`ятсот) метрів вверх по течії вказаної річки від залізничного мосту між селом Бедевля та селищем Тересва, Тячівського району Закарпатської області (геолокація: 48.0044160, 23.6794140).

До вказаної незаконної діяльності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залучили інших осіб, як з числа працівників очолюваних ними товариств, які за вказівками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 керуючи наданим останніми їм транспортними засобами, для видобування корисної копалини, вантажівки та спецтехніка, безпосередньо здійснюють таке видобування, перевезення на місце складування, а саме земельну ділянку з кадастровим номером: 2124480401:03:002:0027, площею: 1.6369 кв. м. В подальшому, з вказаної земельної ділянки незаконно добута корисна копалина загальнодержавного значення, а саме піщано-гравійна суміш, реалізовується місцевому населенню за грошові кошти.

Окрім цього, під час проведених НСРД було встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 домовились з посадовими особами Бедевлянської ОТГ, що за адресою: АДРЕСА_1 , про ремонт доріг в АДРЕСА_1 та на ремонт доріг використовують незаконно видобуту піщано-гравійну суміш, а також з посадовими особами Тересвянської ОТГ, що за адресою: АДРЕСА_2 , про ремонт доріг в АДРЕСА_1 , та на ремонт доріг використовують незаконно видобуту піщано-гравійну суміш.

Зазначає, що 26.09.2024 на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.09.2024 було проведено обшук автомобіля марки «Toyota Land Cruiser Prado», сірого кольору, державний номер НОМЕР_1 , 2001 року випуску, в ході якого було вилучено даний транспортний засіб.

З огляду на викладене виникла необхідність у зверненні до слідчого суді із клопотанням про накладення арешту на вищевказаний транспортний засіб, так як такий має значення в якості речового доказу у даному кримінальному провадженні, а тому прокурор просить накласти арешт на такий.

Не погоджуючись із заявленим клопотанням, представником власника майна адвокатом ОСОБА_6 подано клопотання про відмову у задоволенні такого.

У поданому клопотанні вказує, що вилучені дійсним власником вилученого транспортного засобу є ОСОБА_7 , який набутий нею у встановленому порядку, вона раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася та не має жодного відношення до даного провадження. Вказує, що інколи даним автомобілем користувався її батька ОСОБА_8 , натомість даний автомобіль необхідний та важливий для утримання її сім`ї.

Наголошує, що ОСОБА_7 не знала про характер та призначення використання належного їй автомобіля батьком. Крім того, дозвіл на вилучення автомобіля ухвалою слідчого судді не надавалось. Тому, просив у задоволенні клопотання відмовити.

Прокурор у судове засідання не з`явився та подав заяву, згідно якої просив клопотання задоволити та розглянути без його участі.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Витягом з ЄРДР підтверджено, що СУ ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12024070000000170 від 12.04.2024 року, попередня правова кваліфікація ч. 3 ст. 240 КК України.

Слідчим суддею встановлено, що 26.09.2024 проведено обшук автомобіля марки «Toyota Land Cruiser Prado», сірого кольору, державний номер НОМЕР_1 , в ході якого було вилучено даний транспортний засіб.

Постановою слідчого від 27.09.2024 вищевказаний транспортний засіб визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.131КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів є арешт майна.

Частиною 1 статті 170КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно частини 6 статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Згідност. 173 КПК України,слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчим суддею встановлено, що транспортний засіб марки «Toyota Land Cruiser Prado», сірого кольору, державний номер НОМЕР_1 , 2001 року випуску, на праві власності належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (після реєстрації шлюбу прізвище « ОСОБА_10 » згідно наявної копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ).

Слідчий суддя констатує, що клопотання та додані до нього матеріали не містять будь-яких відомостей на обґрунтування того, що вилучений транспортний засіб має злочинне походження чи може бути використаний як доказ обставин, які досліджуються у рамках даного кримінального провадження, та прокурором не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, про який ідеться в клопотанні слідчого, завдяки чому може бути виконане завдання арешту майна, визначеного ст. 170 КПК України, для виконання якого останній звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту.

Крім того, відповідно до узагальненої судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ від 07.02.2014, арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. При цьому, таке майно може перебувати як у згаданих осіб, так і в інших фізичних або юридичних осіб. Щодо осіб, які не є підозрюваними, слідчим суддею не може бути прийнято ухвалу про арешт майна, навіть якщо у нього є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

Одночасно, матеріали клопотання не містять відомостей про повідомлення ОСОБА_11 про підозру вчиненні кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, тобто вона є третьою особою.

З огляду на наведене, подане клопотання не містить підстав для арешту майна, що встановленіКПК України, з посиланням на відповідні положення процесуального закону та мету накладення арешту, що свідчить про недоведеність необхідності накладення арешту на майно, а клопотання таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі всього тимчасово вилученого майна.

Керуючись ст.ст. 170-173, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно залишити без задоволення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1