Постанова

від 01.10.2024 по справі 465/5950/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/5950/23 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М.

Провадження № 22-ц/811/1188/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Провадження № 22-ц/811/1186/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Чижа Л.М.

за участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на рішенняФранківського районногосуду м.Львовавід 14березня 2024року та на додаткове рішення Франківського районного суду м.Львова від 26 березня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» про захист прав споживачів та визнання недійсним пунктів договору позики,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (далі ТзОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.01.2021 між ТзОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_3 укладено Договір позики № 92/81214800, за умовами якого відповідачка отримала позику у розмірі 10 000,00 грн строком на 365 днів та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2 % від суми позики за кожен день користування кредитом.

12.07.2023 між ТзОВ «Партнер Фінанс» та ТзОВ «ФК Укрглобал-Фінанс» укладено Договір про відступлення прав вимог № 1207023, відповідно до умов якого права вимоги за Договором позики № 92/81214800 від 14.01.2021 перейшли до нового кредитора ТзОВ «ФК Укрглобал-Фінанс».

У зв`язку порушення строку повернення позики ТзОВ «ФК Укрглобал-Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором, яка станом на 28.07.2023 становить 82 300,00 грн, з яких 10 000, 00 грн заборгованості за кредитом, 71 600,00 грн заборгованість за нарахованими процентами, 700,00 грн заборгованість за комісіями.

Єгорова О.М. звернулася до суду із зустрічним позовом до ТзОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс», ТзОВ «Партнер Фінанс» про захист прав споживачів та визнання недійсним пунктів кредитного договору.

В обґрунтування зустрічного позову посилається на те, що в умови кредитного договору включенні пункти, які є несправедливими. Зокрема, в пункті 1.5 кредитного договору зазначено, що комісія за видачу позики становить 14 % від суми позики, а в пункті 2.1. кредитного договору визначено, що позичальник повинен сплачувати Позикодавцю проценти за фіксованою ставкою 2% від суми позики за кожен день користування. Вважає, що зазначені пункти суперечать пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» за приписами якої продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

На підставі наведеного просила визнати недійснимпункт 1.5. та пункт 2.1. Договору позики № 92/81214800 від 14.01.2021, укладеного між ТзОВ «Партнер Фінанс», правонаступником якого є ТзОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс», та ОСОБА_3 .

Рішенням Франківського районногосуду м.Львова від 14.03.2024 у задоволенні первісного позову ТзОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ТзОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс», ТзОВ «Партнер Фінанс» про захист прав споживачів та визнання недійсним пунктів договору позики задоволено.

Визнано недійсним пункт 1.5. та пункт 2.1. Договору позики № 92/81214800 від 14.01.2021, укладеного між ТзОВ «Партнер Фінанс» (правонаступником якого є ТзОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс») та ОСОБА_3 .

Додатковим рішення Франківського районного суду м. Львова від 26.03.2024 клопотання представника ОСОБА_3 ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ТзОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу за первісним позовом в розмірі 8000,00 грн.

Стягнуто в рівних частинах з ТзОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» та ТзОВ «Партнер Фінанс» на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу за зустрічну позовну заяву в розмірі 6000,00 грн.

Рішення та додаткове рішення суду оскаржило ТзОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс».

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що перед укладенням договору позики, відповідач ознайомився з умовами кредитування, які викладені в Паспорті споживчого кредиту (міститься в матеріалах справи), в якому відповідачу надано на ознайомлення всі умови кредитування, в тому числі сума позики, строк позики, розмір процентної ставки, комісія за видачу позики, графік платежів. Таким чином, між відповідачем та первинним кредитором було укладено договір позики, погоджено розмір суми позики, розмір фіксованої процентної ставки за користування позикою, розмір комісії за видачу суми позики, строк користування позикою, порядок та строки сплати платежів за Договором позики. Первісний кредитор ТзОВ «Партнер Фінанс» станом на дату укладення Договору позики мав статус фінансової компанії, мав право згідно ліцензії виданої Нацкомфінпослуг від 11.05.2017 № 1531 надавати послуги з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Судом першої інстанції не взято до уваги фіскальний чек № 22180 від 14.01.2021, виданий реєстратором розрахункових операцій 3000193780 про видачу позики у розмірі 10 000,00 грн, що в поєднанні з власноручно підписаним Договором позики, п.3.2. якого передбачає отримання суми позики, до його підписання договору, дозволяє прийти до висновку про те, що саме особою відповідача сума позики у розмірі 10 000,00 грн була отримана, а отже договір було укладено з настанням всіх відповідних правових наслідків. Також, відповідачем, у строк встановлений Графіком платежів Договору позики, було сплачено частину комісії у розмірі 700,00 грн, через касу первісного кредитора, що є додатковим підтвердженням укладення Договору позики, а також часткового виконання зобов`язань відповідача (фіскальний чек № 22264 від 20.01.2021, виданий реєстратором розрахункових операцій 3000193780 про оплату частини комісії у розмірі 700,00 грн міститься в матеріалах справи). Таким чином, позивачем до суду надано первинний документ, що підтверджує господарську операцію та підтверджує її здійснення, а саме договір позики, що визначає передачу суми позики відповідачу, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також фіскальні чеки видані реєстратором розрахункових операцій про проведення платежів з видачі та зарахування готівки відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Національного банку України № 148 від 29.12.2017 року. Також, судом першої інстанції, при задоволенні зустрічного позову, не враховано економічну сутність кредитних правовідносин, за якими кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат позивачем. При цьому адвокатом Шубак М.І. на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу не надано доказів оплати таких витрат, що мали б бути сплачені безготівково на поточний рахунок адвоката або готівкою з наданням підтвердження реєстратора розрахункових операцій.

Просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 14.03.2024 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТзОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс». Скасувати додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 26.03.2024 у справі 465/5950/23.

ОСОБА_3 подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду та додаткове рішення без змін.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Від ТзОВ «ФК«Укрглобал-Фінанс»надійшло письмове клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. Інші учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову ТзОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс», районний суд виходив з того, що позивачем не надано суду доказів отримання ОСОБА_3 коштів за Договором позики. Задовольняючи зустрічний позов, районний суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсними пунктів 1.5.та 2.1 Договору позики, оскільки такі є несправедливими, порушують принцип добросовісності, створюють істотний дисбаланс у сторін, та явно завдають шкоду позичальнику.

Однак, з цим висновком суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Судом встановлено, що 14.01.2021 між ТзОВ «Партнер фінанс» та ОСОБА_3 укладено Договір позики № 92/81214800.

Відповідно до пункту 1.2. Договору позики сума позики становить 10 000,00 грн.

Строк, на який надається позика, становить 365 днів (пункт 1.4. Договору позики).

Згідно з пунктом 1.5 Договору комісія за видачу Позики складає 14 % від суми позики, що становить 1400,00 грн, і підлягає сплаті у строк передбачений Графіком платежів.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що позичальник повинен сплачувати позикодавцю проценти за договором за фіксованою ставкою 2% від суми Позики (залишку суми Позики) за кожен день користування позикою в межах строку передбаченого п. 1.4. та п. 2.2. Договору у порядку, розмірі та строки встановлені в графіку платежів, що у загальному розмірі становить 71 600,00 грн.

12.07.2023 між ТзОВ «Партнер Фінанс» та ТзОВ «ФК Укрглобал-Фінанс» укладено Договір про відступлення прав вимог №1207023, відповідно до умов якого права вимоги за Договором позики № 92/81214800 від 14.01.2023 перейшли до нового кредитора ТзОВ «ФК Укрглобал-Фінанс».

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положенням частини другої статті 1054ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно приписівстатті 1046ЦК Україниза договоромпозики однасторона (позикодавець)передає увласність другійстороні (позичальникові)грошові коштиабо іншіречі,визначені родовимиознаками,а позичальникзобов`язуєтьсяповернути позикодавцевітаку жсуму грошовихкоштів (сумупозики)або такуж кількістьречей тогож родута такоїж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 14.01.2021 між ТзОВ «Партнер фінанс» та ОСОБА_3 укладено Договір позики № 92/81214800. Вказаний договір укладено у письмовій формі та підписано ОСОБА_3 власноручним підписом. Також 14.01.2021 ОСОБА_3 підписано паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит).

Відповідно до п. 3.1 Договору позикодавець надає позику шляхом передачі готівкових коштів позичальнику.

Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він отримав від позикодавця суму позики у повному розмірі у дату підписання цього договору (пункт 3.2 Договору).

В матеріалах справи наявний фіскальний чек № 22180 від 14.01.2021, виданий реєстратором розрахункових операцій 3000193780 про видачу позики у розмірі 10 000,00 грн, а також фіскальний чек № 22264 від 20.01.2021, виданий реєстратором розрахункових операцій 3000193780 про те, що ОСОБА_3 сплачено частину комісії у розмірі 700,00 грн, які відображено в публічному доступі в Електронному кабінеті Державної податкової служби за адресою https://cabinet.tax.gov.ua/cashregs/check.

Звертаючись до суду з позовом ТзОВ «ФК«Укрглобал-Фінанс»надало належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем.

Оскільки у встановлений договором строк ОСОБА_3 не повернула позику та не сплатила нараховані проценти, у позивача виникло право на їх стягнення в примусовому порядку.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 не виконала свої зобов`язання за укладеним Договором позики № 92/81214800, а тому з неї на користь ТзОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс», як правонаступника ТзОВ «Партнер фінанс», необхідно стягнути прострочену заборгованість.

На підтвердження заборгованості за договором позики до позовної заяви ТзОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» долучено лист ТзОВ «Партнер-фінанс» від 12.07.2023, з якого вбачається, що станом на 12.07.2023 заборгованість ОСОБА_3 за Договором позики №92/81214800 від 14.01.2021 становить 82 300, 00 грн.

Розмір заборгованості за кредитним договором відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.

В свою чергу, доводи ОСОБА_3 про те, що встановлений позивачем розмір відсотків є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказаний розмір відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін у відповідному договорі, що відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19.

З наданих ТзОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» документів вбачається, що позичальника повідомлено, що у разі надання позичальнику кредиту, останній за договором споживчого кредитування зобов`язаний буде сплачувати відсотки, розмір та порядок нарахування яких було визначено в договорі та паспорті споживчого кредиту, з яким ОСОБА_3 ознайомилася та без будь яких заперечень підписала. Крім того, позичальника повідомлено, що орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом складатиме 83 000,00 грн та включає в себе суму кредиту (10 000,00 грн), проценти за користування кредитом в розмірі 71 600,00 грн (2 % від суми позики за кожен день користування позикою, що становить 730 % річних) за весь строк кредитування та комісію 1400,00 грн (14 % від суми позики).

Таким чином, позичальника повідомлено про загальні витрати, які будуть понесені ним у разі отримання кредиту у відповідній фінансовій установі, зокрема повідомлено про реальну переплату за кредитом, тобто розмір відсотків, які зобов`язані будуть повернуті позичальником разом із грошовими коштами, наданими фінансовою установою позичальнику у кредит.

Колегія суддів звертає увагу, що проценти за користування кредитом нараховано відповідно до ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України, а відтак такі не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім цього, паспорт споживчого кредиту надається позичальнику до укладення кредитного договору, метою є повідомлення позичальника про умови надання кредиту у відповідній установі, у разі непогодження позичальника із викладеними у ньому умовами, останній має право відмовитися від отримання відповідної фінансової послуги.

На момент укладення кредитного договору ОСОБА_3 не зверталася до позикодавця із заявою про надання роз`яснень незрозумілих їй умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодилася зі всіма умовами такого договору.

Разом з тим, обґрунтованими є доводи ОСОБА_3 щодо наявності підстав для визнання недійсним пункту 1.5. Договору позики №92/81214800 від 14.01.2021, який встановлює комісію за видачу кредиту у розмірі14 % від суми позики, що становить 1400 грн з огляду на таке.

За приписами ст. 18 Закону України «Про захист прав споживача», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

В постанові від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц Верховний Суд звернув увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

У постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі N 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Отже, в умовах договору має бути чітко зазначено, які саме послуги надаються фінансовою установою за видачу кредиту, проте у пункті 1.5. договору позики не зазначено переліку та обсягу послуг, які надаються фінансовою установою за таку плату.

Таким чином, пункт 1.5 Договору позики про встановлення комісії за видачу позики в розмірі 14 % від суми позики, що становить 1400,00 грн і підлягає сплаті у строк передбачений Графіком платежів, є несправедливим, таким, що порушує принцип добросовісності, створює істотний дисбаланс у сторін, та явно завдає шкоду позичальнику, а тому такий слід визнати недійсним.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісного позову ТзОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» та стягнення з ОСОБА_3 80 900,00 грн заборгованості (10 000,00 грн заборгованість за позикою + 71 600,00 грн заборгованість за нарахованими процентами 700,00 грн сплачених ОСОБА_3 в якості комісії). Зустрічний позов ОСОБА_3 також підлягає частковому задоволенню в частині визнання недійсним пункту 1.5 Договору позики №92/81214800 від 14.01.2021, укладеного між ТзОВ «Партнер фінанс» (правонаступником якого є ТзОВ «ФК Укрглобал-Фінанс» та ОСОБА_3 .

У зв`язку із скасуванням апеляційним судом рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Вирішуючи питання про стягнення на користь ОСОБА_3 витрат професійну правничу допомогу апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно доч.8ст.141ЦПК Українирозмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В матеріалах справи наявні: копія договору про надання правничої допомоги від 05.09.2023, копія додаткового договору до Договору про надання правової допомоги від 05.09.2023, копія акту №1 прийому-передачі виконаних робіт від 15.03.2024 відповідно до Договору про надання правової допомоги № б/н від 05.09.2023, копія акту №2 прийому-передачі виконаних робіт від 15.03.2024 відповідно до Договору про надання правової допомоги № б/н від 05.09.2023 та Додаткового договору від 10.09.2023 року, копія ордеру серії ВС №1183571 від 05.09.2023, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 23.12.2016.

В п. 4.1 Договору про надання правової допомоги № б/н від 05.09.2023 вказано, що за надання правової допомоги, передбаченої цим договором, клієнт виплачує адвокату гонорар фіксованому розмірі в сумі 10 000,00 грн.

В Додатковому договорі від 10.09.2023 до Договору про надання правової допомоги від 05.09.2023 адвокат приймає на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу клієнту з підготовки зустрічної позовної у цивільній справі № 465/5950/23 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс», ТОВ «Партнер Фінанс» про визнання недійсним пунктів договору позики, а клієнт зобов`язується заплатити адвокату фіксований гонорар у розмірі 8000,00 грн.

Враховуючи, що апеляційним судом задоволено первісний позов ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» відсутні підстави для стягнення з нього в користь ОСОБА_3 витрта на правничу допомогу згідно з Договором про надання правової допомоги № б/н від 05.09.2023.

Враховуючи часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 , наявність клопотання ТзОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» про зменшення судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ТзОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» та ТзОВ «Партнер Фінанс» на користь ОСОБА_3 в рівних частинах витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (по 1500,00 грн з кожного).

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду та додаткове рішення слід скасувати та постановити нову постанову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» задовольнити частково.

Рішення Франківського районногосуду м.Львовавід 14березня 2024року скасувати та постановити нову постанову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» 80900,00 грн заборгованості.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» про захист прав споживачів та визнання недійсним пунктів договору позики задовольнити частково.

Визнати недійсним пункт 1.5. Договору позики №92/81214800 від 14 січня 2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ФІНАНС» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС») та ОСОБА_3 .

У задоволенні решти вимог відмовити.

Додаткове рішення Франківського районного суду м.Львова від 26 березня 2024 року скасувати.

Клопотання представника ОСОБА_3 ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути в рівних частинах з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 11.10.2024

Головуючий

Судді