Рішення

від 02.10.2024 по справі 766/2314/24

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/2314/24

н/п 2-о/766/325/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2024 року Херсонській міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.

присяжних: Гайдай М.А.

Філіпової О.А.

за участі секретарів: ОСОБА_1

ОСОБА_2

заявника ОСОБА_3

розглянувши в залі суду в м.Херсоні у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_3 , заінтересована особа Управління праці та соціального захисту населення Суворовського району у м. Херсоні Херсонської міської військової адміністрації про визнання особи безвісно відсутньою, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року ОСОБА_3 звернулася із заявою, з урахуванням заяви про зміну вимог, у якій просить визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , безвісно відсутнім з 01.03.2022 року.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_4 є її сином. 01.03.2022 року під час активних бойових дій, пов`язаних із вторгненням збройних сил рф на територію України, у тому числі і у м. Херсон, в районі Таврійського мікрорайону зник син заявника. Останній зв`язок з ОСОБА_4 заявниця тримала 01.03.2022 року приблизно о 12:00 год., до теперішнього часу ОСОБА_3 місцезнаходження сина не відомо. Заявниця зазначила, що вона разом із дружиною ОСОБА_4 вчинили всі можливі дії пов`язані із пошуком останнього, проте жодного результату не отримали, відомості про його місцезнаходження відсутні. Визнання ОСОБА_4 безвісно відсутнім потрібне заявнику у зв`язку з необхідністю у отриманні соціальної допомоги, а тому звернулась до суду із цією заявою.

Ухвалою суду від 19.02.2024 року цивільну справу залишено без руху та надано заявнику строк на усунення недоліків заяви.

Ухвалою суду від 05.03.2024 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 24.04.2024 року витребувано докази по справі.

30.04.2024 року від заявника надійшла змінена заява у якій остання зазначила з якого часу вона просить суд визнати ОСОБА_4 безвісно відсутнім.

У судовому засіданні заявник підтримала вимоги заяви, просила її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у заяві.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься його клопотання про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення заявника, свідків, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , яке видане 02.11.1978 року, актовий запис №4367.

Згідно паспорту громадянина України ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Херсон, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, № кримінального провадження: 12022230000000617, 08.04.2022 року від ОСОБА_5 надійшло повідомлення про те, що 01.03.2022 року зник ОСОБА_6 , місцезнаходження якого до теперішнього часу невідоме.

Згідно актів від 17.01.2023 року, 05.11.2023 року, 08.02.2024 року складених мешканцями будинку АДРЕСА_2 » ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.03.2022 року по день складання актів не проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа слідчого Головного управління Національної поліції в Херсонській області А. Мошачкового від 26.02.2024 року №5149/36/8-24 в кримінальному провадженні №12022230000000617 від 08.04.2022 року за фактом зникнення ОСОБА_4 було проведено слідчі та оперативно-розшукові дії, досудове розслідування триває.

В матеріалах справи міститься рапорт старшого лейтенанта поліції І. Солодських б/н, з якого вбачається, що встановити та допитати в якості свідків, осіб з якими спілкувався ОСОБА_4 не надалось можливим. Родичі були допитані, відібрано зразки ДНК профілю раніше та надано матеріали до СВ. В ході перевірки ОСОБА_4 по лікувальним установам та СМЕ інформацію щодо останнього отримано не було, будь-яке майно йому не належить, державний кордон не перетинав.

Зазначений документ не містить вихідного/вхідного номеру, дати, з нього не можливо встановити актуальність відомостей.

Свідок ОСОБА_7 , яка є сусідкою ОСОБА_4 , повідомила суду, що раніше бачила останнього, а протягом двох років не бачить його.

Свідок ОСОБА_5 , яка є колишньою дружиною ОСОБА_4 , повідомила суду, що бачилась з останнім 28.02.2022 року, після цієї дати більше його не бачила. З ОСОБА_4 розлучилась у 2023 році.

Свідок ОСОБА_8 , який є знайомим ОСОБА_4 повідомив суду, що останній раз бачив останнього 28.02.2022 року в парку біля будинку коли гуляв з собакою.

На запит суду слідчим Головного управління Національної поліції в Херсонській області А. Мошачковим було надано відповідь щодо результату виконання ухвал суду від 04.04.2024 року у справі №766/3863/24, на зняття та вилучення інформації з телекомунікаційних мереж ТОВ «Лайфсел», ПрАТ «Київстар» та ПрАТ «ВФ Україна», повідомлено, що ухвали на тимчасовий доступ не було виконано у зв`язку з тим, що сплив термін дії ухвал.

Отже, з наданих заявником доказів встановлено, що останнім відомим місцем проживання ОСОБА_4 була адреса: АДРЕСА_1 . Відомості про місце роботи в матеріалах справи відсутні.

В силу п. 3 ч. 2ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Згідно з ч. 1 ст. 305 ЦПК України, заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 ЦК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

У відповідності до ч.1 ст.307 ЦПК України, суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.

Відповідно до статті 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.

Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Зазначена норма передбачає перш за все з`ясування місця постійного проживання особи на час її зникнення, заходів, які приймав заявник для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутньою, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.06.2024 року №183/7128/23 зробив висновок про те, що сам по собі факт втрати зв`язку з особою і фактична відсутність відомостей про її місце перебування не є безумовною підставою для визнання особи безвісно відсутньою.

«Безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер. Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи або з дня, визначеного відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦК України; г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою».

Указане відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом

у постановах: від 07 травня 2018 року в справі № 225/1297/17 (провадження

№ 61-3902св18), від 22 листопада 2018 року в справі № 225/882/17 (провадження № 61-34068св18), від 05 лютого 2020 року в справі № 756/17293/17 (провадження № 61-16093св19), від 06 травня 2020 року в справі № 760/3112/16-ц (провадження № 61-48362св18). Судова практика є сталою.

Згідно з положеннями ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування в даній справі є: - безвісна відсутність громадянина; - наявність правової зацікавленості особи, що подає заяву про визнання громадянина безвісно відсутнім; - вживання заявником заходів до розшуку особи; - неможливість встановлення місця знаходження даної особи; - наявність обставин, що загрожували смертю фізичної особи, яка пропала безвісті; - наявність обставин, що дають підставу припустити її загибель від певного нещасного випадку; - існування обставин, що дають підставу вважати, що особа може умисно ховатися: знаходитися в розшуку, не бажає виплачувати аліменти або виконувати інші рішення суду тощо; - відсутність спору про право.

Таким чином, проаналізувавши усі обставини, на які посилається заявник, як на підставу своїх вимог, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, оскільки відомості про оголошення ОСОБА_4 в розшук в матеріалах справи відсутні, відомості про виконання ухвал суду про тимчасовий доступ до речей і документів відсутні, ухвали не виконані, крім того, заявником було зазначено в зміненій заяві, що вона зверталась в ряд уповноважених органів з метою пошуку сина, проте відомостей на підтвердження зазначеного, а саме, запитів та відповідей на них, відомостей про оскарження їх бездіяльності, суду надано не було, до того ж, свідки, які були допитані у судовому засіданні плутались в своїх показаннях та змінювали їх, а з матеріалів кримінальної справи, яка була порушена за заявою колишньої дружини ОСОБА_4 , вбачається, що заявниця нікуди не зверталась, крім суду, з метою отримання соціальної допомоги, а також, вбачається те, що ОСОБА_4 цікавився інформацією з соціальних мереж країни-агресора, які підтримують збройну агресію рф проти України. Таким чином, враховуючи те, що ті пошукові дії, які були здійснені органами досудового розслідування та самим заявником не дали результату, а фактично жодних конкретних дій щодо встановлення місця знаходження ОСОБА_4 вчинено не було, тому, у суду відсутні підстави вважати ОСОБА_4 саме безвісно зниклим, а не таким, що перебуває у іншому місці, а отже твердження заявника щодо зникнення безвісті її сина не доведені належними та достатніми доказами.

Керуючись ст.ст. 293, 305-308 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 , заінтересована особа Управління праці та соціального захисту населення Суворовського району у м. Херсоні Херсонської міської військової адміністрації про визнання особи безвісно відсутньою - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 02.10.2024 року

Суддя Я.В. Шестакова

Присяжні: М.А. Гайдай

О.А. Філіпова