Постанова

від 10.10.2024 по справі 523/9783/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1098/24

Справа № 523/9783/21

Головуючий у першій інстанції Середа І. В.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Булацевської Я.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_6

представник позивача - Гареєв Євген Шамільович

відповідач - ОСОБА_2

третя особа - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 Комунальне некомерційне підприємство "Міський спеціалізований будинок дитини 1" Одеської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката Гареєва Євгена Шамільовича на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 12 грудня 2022 року, ухвалене у складі судді Середи І.В., у приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа: Комунальне некомерційне підприємство "Міський спеціалізований будинок дитини 1" Одеської міської ради про виключення відомостей про батька,-

встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

27.05.2021 року ОСОБА_6 , діючи через свого представника Гареєва Є.Ш. звернувся з позовом до ОСОБА_2 про виключення запису як батька з актового запису про народження дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 25.06.2019 р. між ним та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Одразу після реєстрації шлюбу між сторонами зіпсувалися стосунки, позивач виїхав за межі України, де перебуває і на даний час. Приблизно за місяць до звернення до суду йому зателефонували із органу опіки та піклування м.Одеси та повідомили, що відповідачка відмовилася від дитини. Оскільки він був у шлюбі з відповідачкою, його записано батьком дитини. Він впевнений, що не є батьком дитини, судячи з дати укладення шлюбу та дати народження, дитина зачата до укладення шлюбу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 12 грудня 2022 року відмовлено ОСОБА_8 в задоволенні позову до ОСОБА_2 , третя особа комунальне некомерційне підприємство "Міський спеціалізований будинок дитини 1" Одеської міської ради, про виключення відомостей про батька.

Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, що посилання позивача на доведеність обставин того, що він не є батьком дитини, суд розглядає критично, оскільки розрахунок по тижням вагітності з різницею в один тиждень ( строк вагітності 37 тижнів, а з моменту прибуття до України позивачем 24.06.2020 і до народження дитини 36 тижнів) є лише припущенням.

Приймаючи до уваги вказані норми головним у даній справі є доведення відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком, та дитиною, яке може бути підтверджено висновком судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Сторонами не заявлено клопотань про призначення судових експертиз, а тому суд вирішив справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України.

При цьому, судом враховано правові висновки Верховного Суду викладені в постанові від 06 квітня 2021 року у справі №676/1200/20, щодо необхідності підтвердження кровного споріднення .

Оскільки достатніх належних та допустимих доказів щодо відсутності кровного споріднення між позивачем та дитиною матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про відмову у позові.

Доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 12 грудня 2022 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з рішенням суду першої інстанції не погоджується у повному обсязі, вважає, що судом було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права.

Вказує, що згідно листа від 16.11.2021 року, КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради», відповідач ОСОБА_9 , народила сина 01.03.2020 на 37 тижні вагітності.

Отже, якщо порахувати, із розрахунку дати народження дитини, час її народження (37 тиждень вагітності) датою зачаття дитини є 17.06.2019.

Однак, згідно Листа від 11.11.2021, Державною прикордонною службою було повідомлено, що Позивач в`їхав на територію України ввечері 24.06.2020.

Зазначає, що дитина була зачата ще до того, як позивач приїхав на територію України, та у будь-якому випадку до укладення шлюбу із відповідачем, що є підставою для задоволення позову.

Судом взагалі не було взято до уваги, що у справі міститься заява відповідача, якою, вона позовні вимоги визнала у повному обсязі. Саме у сукупності із вищезазначеними доказами заява відповідачки про визнання позову стає особливо актуальною, адже відповідачка точно знала про свої строки вагітності і про те, що ОСОБА_6 навіть теоретично не міг бути батьком.

З постанови Верховного суду, на яку посилається суд першої інстанції, вбачається, що у матеріалах справи взагалі були відсутні будь-які докази батьківства/небатьківська позивача. У нашій же справі є докази дати народження дитини, терміни вагітності та не перебування Позивача та території України у момент зачаття.

Апелянт вважає, що у даній справі є достатні докази того, що він не є батьком дитини, хоча і наголошує на тому, що він не проти призначення генетичної експертизи.

Тому, рішення суду першої інстанції не містить жодних доводів та переконань задля правильно вирішення спору.

Щодо явки сторін.

Сторони та їх представники повідомлені належним чином, про час місце та дату судового засідання, про те в судове засідання не з`явились, крім представників третьої особи, що не заважає розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, представників третьої особи, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25.06.2019 р. між позивачем ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровано шлюб, про що Приморським районним у м.Одесі відділом ДРАЦС ГТУЮ в Одеській області складено актовий запис №899, та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Згідно бази облікових даних КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» та медичного свідоцтва про народження №590 від 03.03.2020 р. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була доставлена ШМД 01.03.2020 р. в .10 годин в року Обласного Перинатального центру КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради з діагнозом : вагітність ІІІ, 3 тижнів, і о 8.00 годині народила живу дитину чоловічої статі, яку залишила у відділенні новонароджених ОПЦ

Згідно з актовим записом про народження №1696 складеним 15.04.2020 р. Одеським міським відділом ДРАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) -01.03.2020 р. народився ОСОБА_7 , зазначено батьком ОСОБА_6 , матірю ОСОБА_2 . Державна реєстрація проведена на підставі ст.133 СК України

17.05.2021 року орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради склав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_5 щодо малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з відомостями ЄДРСР у справі № 947/23336/21 за позовом Комунального Некомерційного підприємства «Міський спеціалізований будинок дитини № 1» в інтересах малолітнього ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Служба у справах дітей Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів 03.08.2021 року відкрито провадження. Ухвалою суду від 27.01.2022 р. прийнято до провадження заяву про зменшення позовних вимог та виключено з кола відповідачів у справі Олабі Ахмада. 17.03.2022 року Київським районним судом м.Одеси ухвалено рішення, позовну заяву Комунального Некомерційного підприємства «Міський спеціалізований будинок дитини № 1» в інтересах малолітнього ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , треті особи Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Служба у справах дітей Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задоволено, позбавлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав у відношенні малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнуто щомісячно з ОСОБА_2 на користь Комунального Некомерційного підприємства «Міський спеціалізований будинок дитини № 1» в інтересах малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини всіх доходів, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму, встановленого на день стягнення, для дитини відповідного віку, з дня подачі позовної заяви та до досягнення повноліття дитиною.

Відповідно до відомостей Центру обробки спеціальної інформації ДПС України позивач 24.06.2019 р. виїхав на територію України, а 04.08.2019 р. виїхав за кордон України.

Відповідно до розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 19.05.2020 року № 365р «Про влаштування малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до державного дитячого закладу», малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , влаштовано до КНП «Міський спеціалізований будинок дитини №1» Одеської міської ради, де він і знаходиться на вихованні з 31.03.2020 р.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

За змістом положень статті 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Згідно з нормами ч.5 ст.150 СК України передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно з нормами ч.4 ст.3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Сімейні правовідносини виникають на підставі кровного споріднення (родинних зв`язків), шлюбу чи усиновлення тоді, коли ці види правовідносин підпадають під сферу дії сімейного права. Тому родинність є підставою виникнення сімейних правовідносин лише тоді, коли з нею безпосередньо пов`язане сімейним законодавством настання певних правових наслідків. У Сімейному кодексі України відсутнє визначення кровного споріднення (родинності). В юридичній науці родинність розглядається як родинні зв`язки між людьми, що ґрунтуються на походженні однієї особи від іншої чи кількох осіб від спільного пращура; кровний зв`язок осіб, що походять один від одного чи від спільного пращура.

Юридичного значення кровне споріднення набуває лише у випадках, прямо передбачених законом. Так, встановлення родинних зв`язків між дитиною і батьками здійснюється шляхом вчинення про це запису в свідоцтво про народження дитини.

Відповідно до статті 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття (стаття 136 СК України).

Передумовою звернення до суду в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

За нормами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За вимогами ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Сторонами не заявлено клопотань про призначення судових експертиз, а тому суд вирішив справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», особа, яка записана батьком дитини, має право оспорювати своє батьківство, пред`являти позов про виключення запису про нього, як батька з актового запису про народження дитини. Відповідно до цієї ж Постанови при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Із доводів позивача, зазначених у позовній заяві, встановлено, що позивач в момент реєстрації його як батька дитини не знав, що він не є її біологічним батьком і лише - в квітні 2021 року від органу опіки та піклування дізнався про цей факт.

Відповідач позовні вимоги визнала та не заперечувала проти їх задоволення, зазначивши про це у заяві.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи. Не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників, їхніх представників.

Посилання позивача на доведеність обставин того, що він не є батьком дитини, суд розглядає критично, оскільки розрахунок по тижням вагітності з різницею в один тиждень ( строк вагітності 37 тижнів, а з моменту прибуття до України позивачем 24.06.2020 і до народження дитини 36 тижнів) є лише припущенням.

Приймаючи до уваги вказані норми головним у даній справі є доведення відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком, та дитиною, яке може бути підтверджено висновком судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

При цьому, судом враховано правові висновки Верховного Суду викладені в постанові від 06 квітня 2021 року у справі №676/1200/20, щодо необхідності підтвердження кровного споріднення .

Оскільки достатніх належних та допустимих доказів щодо відсутності кровного споріднення між позивачем та дитиною матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про відмову у позові.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням та посилання які містяться не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги щодо розрахунків зачаття дитини є припущенням апелянта та доказів на підтвердження вказаного не надано та матеріали справи не містять.

Визнання відповідачкою позову не є визначальною обставиною при розгляді вказаної справи.

Апеляційний суд звертає увагу, що ухвалою Одеського апеляційного суду було задоволено клопотання апелянта та призначено судово-біологічну (судово-генетичну) експертизу, проте відповідно до листа КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 22.08.2024, відбір біологічних зразків не проводили у зв`язку з неприбуттям зокрема ОСОБА_5 .

Таким чином проведення експертизи призначеної апеляційний судом не відбулось у зв`язку з неприбуттям ОСОБА_5 . Судова колегія оцінює процесуальну поведінку апелянта як ухилення від проведення експертизи призначеної апеляційний судом.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката Гареєва Євгена Шамільовича - залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 10 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

Ю.П. Лозко