Ухвала

від 11.10.2024 по справі 947/27566/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-з/813/392/24

Справа № 947/27566/23

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

11.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Лозко Ю.П. (суддя-доповідач), Кострицького В.В., Назарової М.В.,

вирішуючи питання про прийняття заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування постанови Одеського апеляційного суду від 21 травня 2024 року

у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Аккорд 29» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

встановив:

29 серпня 2023 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Аккорд 29» звернулося до суду з вказаним вище позовом у якому просило стягнути з

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 16 850,14 грн, інфляційні втрати у розмірі 560, 50 грн, 3% річних у розмірі 147,45 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2023 року позов ОСББ «Аккорд 29» задоволено. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Аккорд 29» заборгованість у розмірі 16142,20 грн, суму інфляції - 560,50 грн та 3% річних - 147,45 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2023 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСББ «Аккорд 29» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн, по 2 000 грн з кожної.

26 вересня 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 звернулися із заявою у якій просять: поновити строк на подання заяви про скасування постанови Одеського апеляційного суду від 21 травня 2024 року; привести у відповідність текст постанови, враховуючи підпорядкування законодавчим актам, дійсний текст і вимоги апеляційної скарги та не заперечення позивачем дійсного змісту і вимог апеляційної скарги; переглянути резолютивну частину постанови, враховуючи зміст п.2 прохальної частини апеляційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. А згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина перша статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Право апеляційного оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, визначені у статті 352 ЦПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Sokurenko and Strygun v. Ukraine), заяви N 29458/04 та N 29465/04, § 24).

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Чинний процесуальний закон не передбачає інституту перегляду апеляційним судом власних судових рішень після їх прийняття у апеляційному порядку за заявами осіб, що вже зверталися з апеляційними скаргами.

Після ухвалення 21 травня 2024 року Одеським апеляційним судом вказаного судового рішення за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у апеляційного суду відсутні повноваження для прийняття та розгляду вказаної заяви, оскільки у цьому разі апеляційний суд не є судом, встановленим законом, для її розгляду.

Згідно з ч.2 ст. 382 ЦПК України постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням наведеного, у прийнятті заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 необхідно відмовити та повернути її заявницям.

Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), заява N 4451/70, § 36).

"Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), заява N 28249/95, § 53).

Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує "легітимну мету" і якщо відсутнє "пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою" (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), заява N 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі "Файєд проти Сполученого Королівства" (Fayed v. the United Kingdom), заява N 17101/90, § 65).

Згідно з практикою ЄСПЛ юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (див. mutatis mutandis рішення від 9 листопада 2004 року у справі "Світлана Науменко проти України" (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява N 41984/98, § 53).

Звернення до апеляційного суду з заявою, зокрема з метою ще одного розгляду справи, спрямоване на перегляд постанови за відсутності такої можливості у процесуальному законі. Вказаний перегляд є неможливим, оскільки ставить під сумнів гарантований пунктом 1 статті 6 Конвенції принцип остаточності судового рішення (res judicata).

Керуючись ст. ст. 353,354 ЦПК України,

ухвалив:

Відмовити у прийнятті заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування постанови Одеського апеляційного суду від 21 травня 2024 року у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Аккорд 29» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Заяву та додані до неї матеріали повернути заявницям.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: В.В. Кострицький

М.В. Назарова