Постанова

від 10.10.2024 по справі 711/6684/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 711/6684/23Провадження № 22-ц/821/1616/24Категорія: 307020000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

за участю секретаря: Ярошенка Б.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник ОСОБА_1 адвокат Антонюк І.А.

відповідач: Черкаськаміська рада,

представник Черкаськоїміської ради ПтухаВ.І.

третя особа: Житлово-будівельний кооператив №80,

представник третьої особи Глубашенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 серпня 2024 року (ухваленого під головуванням судді Скляренко В.М. в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси, повний текст рішення складено 07 серпня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, третя особа: Житлово-будівельний кооператив № 80 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст вимог

20 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до Черкаської міської ради, третя особа: Житлово-будівельний кооператив № 80 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона познайомилась з ОСОБА_2 у 1984 році, коли вони, як члени ЖБК №80 заселились в один багатоповерховий будинок.

ОСОБА_2 проживав один і не мав власної сім`ї.

Позивачка вказує, що навесні 2010 року ОСОБА_2 запропонував їй жити разом, оскільки між ними склалися близькі стосунки і вони проводили разом весь вільний час. З того часу вони не розлучались і постійно були разом, вели спільне господарство, взаємно турбувались один про одного, будували свої відносини на почуттях взаємної любові, поваги та допомоги один одному.

Оскільки кожен з них мав власний заробіток, то зароблені кошти вони розподіляли разом, витрачаючи їх на сімейні потреби та заощадження.

За спільні кошти, зазначає позивачка, вони робили ремонт у своїх квартирах та купляли побутові речі (сантехніку, меблі тощо).

З урахуванням характеру відносин між нею та ОСОБА_2 , потреби у реєстрації шлюбу не було.

З 2020 року, вказує ОСОБА_1 , стан здоров`я ОСОБА_2 різко погіршився і через погіршення зору він потребував сторонньої допомоги, яку вона йому надавала.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер і позивачка здійснила його поховання.

Після смерті ОСОБА_2 , зазначає позивачка, вона у визначений законом строк звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого була заведена спадкова справа.

Постановою Першої Черкаської нотаріальної контори від 01.09.2023 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю підтвердження факту родинних відносин.

На підставінаведеного,позивач просила суд постановити рішення, яким встановити факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з березня 2010 року по 20 липня 2022 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 серпня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, третя особа: Житлово-будівельний кооператив № 80 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову про встановлення факту, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не доведено належним чином реальності факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, протягом не менш п`яти років поспіль до моменту відкриття спадщини, оскільки судом не встановлено обставин, які свідчать про те, що такі особи постійно спільно проживали, були пов`язані спільним побутом та веденням спільного господарства, а також мали взаємні права і обов`язки, які притаманні членам сім`ї, а відтак суд прийшов до висновку, що характер відносин позивачки з ОСОБА_2 за своїм змістом не мав ознак сімейних.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційнійскарзі,поданій 05вересня 2024 року ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення винесеним при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та при невідповідності висновків суду обставинам справи, просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Придніпровськогорайонного судум.Черкаси від01серпня 2024року та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга,зокрема,мотивована тим,що скаржник не погоджується із висновками суду першої інстанції в частині не прийняття пояснення свідків, оскільки свідки письмово і особисто свідчили про характер відносин між позивачем та померлим ОСОБА_2 , що мав ознаки, які притаманні членам однієї сім`ї.

Також не погоджується із висновками суду в частині не прийняття в якості доказу акту від 12.10.2022, оскільки у даному акті є відомості про місце проживання особи, яка його підписала.

Також не погоджується із висновками суду в частині не прийняття як доказу характеристики позивачки, оскільки у характеристиці вказано інформацію по прописці позивача.

Вважає помилковими висновки суду в частині не прийняття в якості доказу довіреностей від 17.04.2012, 18.03.2015 та від 13.07.2022 року, оскільки надані суду довіреності додатково свідчать про те, що позивач та спадкодавець ОСОБА_2 мали довірливі відносини протягом багатьох років.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду 17 вересня 2024 року, Черкаська міська рада, вважаючи оскаржуване рішення суду законним та обгрунтованим, а доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 19.09.1984 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями у паспорті громадянина України на ім`я позивачки (а.с. 8).

Відповідно до наявних у паспорті громадянина України відомостей, ОСОБА_1 з 27.09.1975 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який було розірвано 20.02.1997.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 17.03.1989 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначена квартира є двокімнатною і була виділена ОСОБА_2 , як члену ЖБК №80, для заселення разом з його дружиною ОСОБА_4 , що підтверджується списком членів ЖБК №80 на заселення (а.с. 10-11).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серії НОМЕР_1 від 10.07.2008 квартира загальною площею 51,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 08.07.2008 №966. Державна реєстрація відповідного права власності здійснена 09.09.2008 (а.с. 19).

17.04.2012 ОСОБА_2 складено довіреність, відповідно до якої він доручає ОСОБА_1 на період його відсутності з 18.04.2012 по 27.04.2012 доглядати за його квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . Довіреність посвідчена головою правління ЖБК №80 Мітянкіною Т.В. (а.с. 18).

Відповідно до характеристики, складеної 05.08.2022 головою правління ЖБК №80 ОСОБА_5 , позивачка з 1984 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 , позитивно характеризується за місцем проживання (а.с. 12).

Відповідно до характеристики, складеної 05.08.2022 головою правління ЖБК №80 Глубашенко О.В., ОСОБА_2 з 1984 року проживав за адресою: АДРЕСА_2 , позитивно характеризується за місцем проживання (а.с. 13).

13.07.2022 ОСОБА_2 склав нотаріально посвідчену довіреність із строком її дії до 13.07.2032, якою уповноважив ОСОБА_1 бути його представником в усіх державних, громадських та інших компетентних органах і організаціях по питанню оформлення, отримання, розпорядження належною йому пенсією, іншими виплатами, грошовими вкладами з належними відсотками та всіма компенсаціями (а.с. 14).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 15).

Відповідно до договору-замовлення №7002 від 21.07.2022 позивачкою, в якості замовника, було укладено договір з КП «Комбінат комунальних підприємств» на організацію та проведення поховання померлого ОСОБА_2 (а.с. 25).

На підставі заяви позивачки 01.08.2022 нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори було заведено спадкову справу №296/2022 після смерті ОСОБА_2 (а.с. 16).

В межах спадкової справи відомостей про осіб, які мають право на спадкування після смерті ОСОБА_2 нотаріусом не виявлено. 01.09.2023 нотаріус виніс постанову про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю можливості підтвердження факту родинних відносин (а.с. 26).

Згідно акту від 12.10.2022, засвідченого підписом голови правління ЖБК №80 Глубашенко О.В., сусіди-свідки у кількості п`яти осіб засвідчують про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з березня 2010 року спільно проживали за однією адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 20).

Також в судовому засіданні були допитані в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

ОСОБА_6 пояснила, що проживає з 1984 року у квартирі АДРЕСА_3 в одному будинку разом з позивачкою. Її квартира знаходиться на четвертому поверсі, а квартира позивачки на п`ятому. Квартира ОСОБА_2 знаходиться в цьому ж під`їзді на восьмому поверсі, а тому всі вони є сусідами і знають один одного. З позивачкою свідок колись працювала в одному магазині. ОСОБА_2 жив сам, а приблизно у 2010 році позивачка повідомила їй, що живе разом з ОСОБА_2 в його квартирі. Після того свідок з періодичністю один раз на тиждень бувала там і впевнена, що позивачка з померлим проживали як чоловік та жінка, вели спільне господарство. До померлого раніше приходила його мама і більше ніхто.

ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що проживає у квартирі АДРЕСА_4 в одному будинку разом з позивачкою і знає її з моменту заселення. З моменту заселення до будинку позивачка проживала зі своїм чоловіком, але згодом з ним розлучилася. ОСОБА_2 свідок знає, оскільки вони разом працювали і він жив разом з нею в одному під`їзді, але на восьмому поверсі. Зі слів ОСОБА_2 їй стало відомо, що він проживає разом з позивачкою в його квартирі. Їй відомо, що позивачка разом з померлим спільно робили ремонт, бо свідок їм допомагала його робити. Чоловік свідка товаришував з ОСОБА_2 і вони всі разом ( ОСОБА_2 , позивачка, свідок та її чоловік) неодноразово спільно святкували свята та разом проводили дозвілля. Свідок безпосередньо заходила до квартири ОСОБА_2 , де було чисто і вона впевнена, що він разом з позивачкою проживали однією сім`єю, як подружжя. У ОСОБА_2 не було рідних людей (дітей не було; мати померла). Саме позивачка займалась похованням ОСОБА_2 і після його смерті залишилась проживати в його квартирі.

ОСОБА_8 пояснив, що знає позивачку, бо він був головою їх житлово-будівельного кооперативу і проживав з позивачкою в одному під`їзді, але протягом останніх 15 років він там не проживає. З ОСОБА_2 свідок товаришував, а тому йому відомо, що померлий мав симпатію до позивачки. Приблизно у 2010-2012 роках ОСОБА_2 та позивачка стали зустрічатися, а потім і жити разом. З часу як свідок змінив місце проживання, то заходив у гості до ОСОБА_2 один-два рази на місяць і в квартирі завжди була позивачка. Останні 10-12 років ОСОБА_2 та позивачка проживали разом в квартирі ОСОБА_2 . Про факт смерті ОСОБА_2 йому стало відомо з повідомлення позивачки.

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення повною мірою відповідає.

За частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 12611265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

У постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі№ 522/1252/14-ц (провадження № 61-11255св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц (провадження № 61-23286св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 759/4596/18 (провадження № 61-3852св19) зазначено, що для застосування положень вищевказаної статті необхідною умовою є, зокрема, встановлення факту неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення таких юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин на протязі не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах

від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 10 жовтня 2019 року

у справі № 520/8495/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 712/1294/17,

від 31 березня 2022 року у справі № 461/4532/20, від 12 січня 2023 року у справі № 754/6012/21, від 20 лютого 2023 року у справі № 520/11160/18, від 26 жовтня 2023 року у справі № 522/10701/20 (провадження № 61-9778св23).

Згідно з частинами першою, третьою та п`ятою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини другоїстатті 3 Сімейного кодексу України сім`юскладають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що «принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс».

Отже,тягар доведенняобґрунтованості вимогпред`явленого позову,за загальнимправилом,покладається напозивача;за такихумов доведенняне можебути належнимчином реалізованешляхом виключноспростування позивачемобґрунтованості запереченьвідповідача,оскільки цене звільняєпозивача відвиконання нимйого процесуальнихобов`язків.

Звертаючись до суду із позовом про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем, позивач в обгрунтування позову вказала, що з 2010 року проживала з ОСОБА_2 разом, вказані особи вели спільне господарство, взаємно турбувались один про одного , за спільні кошти та спільними зусиллями робили ремонти, купували побутові речі, а з 2020 року у зв`язку з погіршенням стану здоров`я ОСОБА_2 , внаслідок чого він потребував постійної сторонньої допомоги, позивачка таку допомогу йому надавала.

На підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю та ведення спільного бюджету та спільного господарства позивачкою були надані : довіреність від 17.04.2012, якою ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 на період його відсутності з 18.04.2012 по 27.04.2012, доглядати за його квартирою; характеристики від 05.08.2022, якою позитивно характеризується позивачка; довіреність від 13.07.2022, згідно якої ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 бути його представником в усіх державних, громадських та інших компетентних органах і організаціях по питаннях оформлення, отримання та розпорядження належною йому пенсією та іншими коштами; акт від 12.10.2022, яким сусіди-свідки засвідчили факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_1 було заявлено про надання пояснень свідків у судовому засіданні.

Вирішуючи спір у даній справі, суд першої інстанції, встановивши, що позивачкою не доведено належним чином реальності факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу протягом не менш п`яти років поспіль до моменту відкриття спадщини, за відсутності обставин, які об`єктивно свідчать про те, що такі особи постійно спільно проживали, були пов`язані спільним побутом та веденням спільного господарства, мали взаємні права і обов`язки, які притаманні членам сім`ї, дійшов обгрунтованого висновку, що характер відносин позивачки з ОСОБА_2 за своїм змістом не мав ознак сімейних.

Перевіривши наведені скаржником доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту.

Крім того, судом при вирішення спору правомірно враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.12.2019 у справі № 466/3769/16, у постанові від 25.05.2022 у справі № 542/1648/19, у постанові від 05.10.2023 у справі № 711/2094/22 та у постанові від 10.10.2019 у справі № 748/897/18.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі, що свідки письмово і особисто свідчили про характер відносин між позивачем та померлим ОСОБА_2 , що мав ознаки, які притаманні членам однієї сім`ї, є необгрунтованими, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, пояснення свідків носять загальний характер, грунтуються на припущеннях про обставини умов проживання позивачки із померлим ОСОБА_2 та свідчать про довірливі стосунки, які склалися між даними особами, проте, не містять посилання на конкретні факти та обставини, які б давали суду можливість дійти висновку про наявність підстав, які входять до предмету доказування у подібних правовідносинах.

Крім того, показаннями свідків, за відсутності інших належних доказів, не може бути встановлений факт постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю. (постанова Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №221/4624/20).

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що судом не взято до уваги як доказ Акт від 12.10.2022 , в якому є відомості про місце проживання особи, яка його підписала, оскільки вказані доводи скаржника спростовуються матеріалами справи, і як вірно зазначено судом першої інстанції, в Акті відсутні відомості про місце проживання осіб, які його підписали і взагалі не зазначено номери квартир.

Посилання скаржника, що судом не прийнято в якості доказів характеристики позивачки та видані на її ім`я ОСОБА_2 довіреності, також є безпідставними, оскільки вказані докази свідчать про довірливі стосунки між позивачкою та померлим ОСОБА_2 , та надання позивачем допомоги особі, яка її потребувала, проте, не свідчать про проживання позивача та ОСОБА_2 однієї сім`єю.

Надання позивачкою допомоги одинокій особі похилого віку (спадкодавцю), яка за станом здоров`я потребувала стороннього догляду, не є достатньою підставою для встановлення факту проживання з нею однією сім`єю, не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 542/1648/19).

Колегія суддів вважає, що надані позивачем докази не підтверджують спільного побуту позивачки та померлого ОСОБА_2 .

Колегія суддівзауважує,що судпершої інстанціїправильно встановиввідносини,які склалисяміж позивачкоюта померлим ОСОБА_2 ,та,за недоведеностіу нихспільного побутуі виникненнявзаємних правта обов`язків,притаманних сім`ї,дійшов обґрунтованоговисновку провідсутність підставдля задоволенняпозову.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 серпня 2024 року, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.

Рішення Придніпровськогорайонного судум.Черкаси від01серпня 2024року усправі запозовом ОСОБА_1 доЧеркаської міськоїради,третя особа:Житлово-будівельнийкооператив №80про встановленняфакту спільногопроживання однієюсім`єю чоловіката жінкибез реєстраціїшлюбу - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Ю.В. Сіренко

Т.Л. Фетісова

/повний текст постанови суду виготовлений 11 жовтня 2024 року/