Рішення

від 07.10.2024 по справі 903/701/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 жовтня 2024 року Справа № 903/701/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волинська Облспоживспілка

до відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 12160грн.

встановив: позивач - ТОВ Волинська Облспоживспілка звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (відповідача) 7040грн. неустойки за невиконання обов`язку по звільненню та поверненню торговельного місця.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.04.2024 у справі №161/20768/23 закрито провадження у справі за позовом ТОВ Волинська Облспоживспілка до ОСОБА_1 про стягнення неустойки на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦК України справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

05.08.2024 ТОВ Волинська Облспоживспілка звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 12160грн. неустойки за невиконання обов`язку по звільненню та поверненню торговельного місця. Також, просить стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно умов договору оренди торговельного місця №1/1350/2022 від 01.01.2022р., в частині обов`язку по звільненню та поверненню торговельного місця.

Ухвалою суду від 08.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено позивачу строк в 5 днів з дня отримання відзиву, для подання відповіді на відзив в порядку ст.166 ГПК України. Встановлено відповідачу строк до 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України. Роз`яснено відповідачу, що в разі ненадання у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк в 5 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження справі, для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.4 ст.176 ГПК України.

27.08.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що договір оренди укладено зі строком його дії до 31.12.2022. Згідно ч.4 ст.284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Лист-повідомлення позивача від 18.01.2023 про непогодження з викладеними у протоколі- розбіжностей зауваженнями до проекту договору на 2023 рокі та припинення договору оренди від 01.01.2022 ОСОБА_1 не отримував, а тому договір оренди не припинений. У зв`язку з чим правові підстави для нарахування та стягнення 12160грн неустойки за час прострочення у поверненні торговельного місця за період з 01.01.2023 по 31.07.2024 відсутні. Також відповідач вказав, що право позивача не порушене, тому позовна давність не застосовується. Просить суд у задоволенні позову відмовити повністю через його необґрунтованість.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.

01.01.2022 між Волинською обласною спілкою споживчих товариств, правонаступник ТОВ «Волинська облспоживспілка» (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди №1/1350/2022 торговельного місця.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність 09.02.2017.

Частиною 9 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Згідно з висновком щодо застосування норм права, викладеним у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі N 338/180/17 (пункт 73), з 15 грудня 2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Договір оренди торговельного місця укладено між сторонами для провадження торговельної діяльності, тобто укладено господарський договір.

Враховуючи приписи ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, припинення фізичною особою - суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 . підприємницької діяльності, не припиняє його зобов`язань, які пов`язані з підприємницькою діяльністю і які залишаються за ним як за фізичною особою.

Згідно умов п. 2.1 Договору предметом договору є торговельне місце №1350, загальною площею 2,00 кв.м., що розташоване на Завокзальному ринку за адресою: АДРЕСА_1 , яке надається Орендодавцем у тимчасове платне користування орендареві для для розміщення об`єкта торгівлі (малої архітектурної форми, яка не є власністю орендодавця) для провадження торговельної діяльності.

Вступ орендаря у користування Торговельним місцем настає одночасно з підписанням сторонами даного Договору. Підписання даного Договору свідчить про те, що орендар отримав у користування Торговельне місце (п.3.1 Договору).

Пунктом 3.2 Договору сторони визначили, що після закінчення строку оренди, передбаченого цим договором або у випадку дострокового припинення договору орендар зобов`язаний повністю звільнити торговельне місце та виконати інші свої зобов`язання перед орендодавцем, в тому числі грошові, протягом 10 календарних днів. Повернення торговельного місця підтверджується підписанням акту прийому-передачі Торговельного місця. У випадку невиконання орендарем даного пункту орендодавець має право самостійно звільнити торговельне місце від об`єкту торгівлі, яким користувався орендар шляхом демонтажу та вивезення з території ринку, про що комісією у складі трьох працівників орендодавця складається відповідний акт та повідомляється орендар. У випадку не звільнення торговельного місця від об`єкту торгівлі протягом 4 місяців з моменту припинення дії договору право власності на об`єкт торгівлі переходить від орендаря до орендодавця. Орендодавець набуває право власності на об`єкт торгівлі за ціною, що дорівнює сумі заборгованості і штрафних санкцій за невиконання орендарем обов`язку щодо повернення торговельного місця за 4 місяці з моменту припинення дії договору, а орендар звільняється від сплати заборгованості і штрафних санкцій.

Пунктом 4.1. даного Договору визначено, що розмір орендної плати за торговельне місце складає 320 грн. на місяць в т.ч. ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць після першого місяця дії договору визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати, визначеної п. 4.1 на офіційний індекс інфляції за попередній місяць. При цьому скоригована сума орендної плати не може бути нижчою за встановлену договором.

Пунктом 4.2 даного Договору сторони погодили, що орендна плата сплачується до 10-го числа наступного місяця за розрахунковим.

Відповідно до п. 8.1. Договору сторони дійшли згоди, що цей договір є укладеним по 31 грудня 2022 року.

Договір може бути припинений внаслідок виконання сторонами своїх обов`язків або внаслідок його розірвання. Договір оренди підлягає розірванню: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду; у випадку припинення суб`єкта господарювання, що є стороною за цим договором; відмови від договору оренди, у випадку прострочення орендарем сплати орендної плати протягом 3 місяців підряд; порушення орендарем умов даного договору та законодавства, у випадку не усунення таких порушень протягом 10 календарних днів з моменту їх виявлення; відмови орендаря укласти додаткову угоду зі змінами, запропонованими орендодавцем відповідно до п.4.3 цього договору; у випадку, якщо орендар користується торговельним місцем всупереч договору або всупереч його призначенню; орендар своєю недбалою поведінкою, або з умислом здійснив або створює загрозу пошкодження орендованого майна (8.4 Договору).

Згідно п.9.1 Договору письмове повідомлення орендаря вважається належним, якщо відповідна інформація була розміщена на дошці оголошень ринку або надіслана орендарю поштою.

Договір оренди підписаний сторонами без зауважень.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду торговельне місце №1350 загальною площею 2,00 кв.м., що розташоване на Завокзальному ринку за адресою: АДРЕСА_1 (п.3.1 Договору).

Позивач зазначає, що 18.01.2023 листом №8 ТОВ «Волинська облспоживспілка» повідомила відповідача - ОСОБА_1 про те, що 31 грудня 2022 року закінчився укладений між сторонами договір оренди; орендодавець не погоджується на продовження дії договору.

З листа ТОВ «Волинська облспоживспілка» від 18.01.2023, адресованому ФОП ОСОБА_1 вбачається, що позивач надав відповідачу для підписання договір оренди від 01.01.2023. Позивач отримав один екземпляр договору оренди з протоколом розбіжностей, проте не погодився із запропонованими відповідачем змінами до договору оренди. Позивач повідомив відповідача, що договір оренди торговельного місця від 01.01.2023 вважається неукладеним, оскільки сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору. Також повідомив, що 31.12.2022 закінчився строк дії договору оренди від 01.01.2022, ТОВ «Волинська облспоживспілка» не погоджується на продовження його дії на той самий строк та на тих самих умовах, відповідно договір є припиненим.

Позивач вважає, що таким чином, укладений між сторонами договір оренди припинив свою дію 31 грудня 2022 року. Проте відповідач після 31 грудня 2022 року (дата спливу строку дії Договору) і до сьогодні, продовжує використовувати передане йому згідно Договору в користування (оренду) позивачем торговельне місце №1350, загальною площею 2,0 кв. метрів, що розташоване на Завокзальному ринку за адресою: АДРЕСА_1 , не звільняє та не повертає його орендодавцю за актом прийомупередачі, а тому за період з 01.01.2023 по 31.07.2024 нарахував відповідачу 12160грн неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення згідно ст..785 ЦК України та звернувся з позовом до суду.

Згідно ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У відповідності до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Передбачені статтею 785 Цивільного кодексу України наслідки пов`язані з моментом припинення договору оренди (найму).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Суд зазначає, що доказів звільнення та повернення ОСОБА_1 торговельного місця позивачу матеріали справи не містять. Після 31.12.2022 (строк дії договору) відповідач користується торговельним місцем більше 1,5 року. Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що він не отримував від позивача лист-повідомлення №8 від 18.01.2023 про припинення договору оренди від 01.01.2022, заборгованість по сплаті орендної плати у 2022 році відсутня, а договір є продовженим.

Позивач у позовній заяві доводить, що ТОВ «Волинська облспоживспілка» листом від 18.01.2023 повідомила відповідача про закінчення укладеного між сторонами договору та не погодженняч на продовження його дії.

На підтвердження направлення вказаного листа на адресу відповідача позивач надав поштову накладну №4300712074726 від 18 січня 2023 року, опис вкладень у лист та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №4300712074726.

Водночас, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №4300712074726 не містить відмітки про отримання відправлення адресатом ОСОБА_1 . Інших доказів повідомлення відповідача про припинення договору матеріалим справи не містять.

Згідно ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст.284 ГК України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, позивачем не доведено факт повідомлення чи отримання листа-повідомлення про припинення договору оренди. А тому договір оренди №1/1350/2022 торговельного місця від 01.01.2022 є продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (до 31.12.2024).

Також суд зазначає, що позивач звертався до відповідача з листом про припинення ще у січні 2023 року. Повторний лист у 2024 році позивачем на адресу відповідача не направлявся.

Оскільки договір оренди №1/1350/2022 торговельного місця від 01.01.2022 є продовженим, правові підстави для стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення відсутні.

У відзиві на позовну заяві відповідач зазначає, що до вимог про стягненення неустойки застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Оскільки право позивача не порушене, господарський суд не застосовує позовну давність у даній справі.

Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

У позові відмовити повністю.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 11.10.2024.

СуддяО. Г. Слободян