Постанова

від 09.10.2024 по справі 485/1238/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 485/1238/23

провадження № 61-3372св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Веселий Кут-ІІІ»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Терлецька Тетяна Олексіївна, на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2023 року у складі судді Соловйова О. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Тищук Н. О., Крамаренко Т. В., Темнікової В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

03 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Веселий Кут-ІІІ» (далі - ПОСП «Веселий Кут-ІІІ») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є співзасновником ПОСП «Веселий Кут-ІІІ».

Окрім того, з 19 січня 2001 року він працював у підприємстві на різних керівних посадах, в останній час - на посаді головного агронома ПОСП «Веселий Кут-ІІІ».

У вересні 2023 року йому стало відомо про його звільнення з вказаної посади 01 березня 2022 року на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, тобто за згодою сторін. При цьому, заяви про звільнення він не подавав, наказу про звільнення не отримував, виходив на роботу, займався рослинництвом, слідкував за станом полів та урожайністю. Наказ про звільнення та трудову книжку отримав тільки у вересні 2023 року, після чого вирішив негайно звернутися до суду.

Посилаючись на порушення його трудових прав, ОСОБА_1 просив суд скасувати наказ про його звільнення № 10 від 01 березня 2022 року, поновити його на роботі на посаді головного агронома ПОСП «Веселий Кут-ІІІ» та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з березня 2022 року по жовтень 2023 року у розмірі 214 937, 50 грн та 10 000 грн витрат на правову допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції визнав порушення норм трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 , оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження належного волевиявлення позивача на його звільнення з займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

Проте, встановивши, що копія наказу про звільнення № 10 від 01 березня 2022 рокубула отримана позивачем 17 серпня 2023 року в межах іншої цивільної справи, а з позовом до суду останній звернувся лише 03 жовтня 2023 року, суд вважав пропущеним встановлений частиною першою статті 233 КЗпП України строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, що є підставою для відмови у позові.

При цьому суд зазначив, що доказів, які б свідчили про поважність причин пропущення цього строку, позивачем не надано.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Терлецької Т. О. оскаржив його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Терлецькою Т. О., залишено без задоволення, рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

08 березня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Терлецької Т. О. через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

04 квітня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з ПОСП «Веселий Кут-ІІІ», займав посаду головного агронома.

Наказом ПОСП «Веселий Кут-ІІІ» № 10 від 01 березня 2022 року ОСОБА_1 звільнений з посади головного агрономана підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, за згодою сторін.

Згідно акту без дати, підписаного виконуючою обов`язки інспектора відділу кадрів ОСОБА_5, бухгалтером - касиром ОСОБА_2 , заступником головного бухгалтера ОСОБА_3 , головний агроном ОСОБА_1 01 березня 2022 року отримав свою трудову книжку.

В матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_1 про звільнення, а також відсутні докази отримання від ПОСП «Веселий Кут-ІІІ» копії наказу № 10від 01 березня 2022 року про звільнення.

28 вересня 2023 року ОСОБА_1 в межах цивільної справи за позовом ПОСП «Веселий Кут-ІІІ» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння звернувся до Снігурівського районного суду Миколаївської області з зустрічною позовною заявою до ПОСП «Веселий Кут-ІІІ» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 29 вересня 2023 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ПОСП «Веселий Кут-ІІІ» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу через пропуск строку на подання зустрічної позовної заяви передбаченого частиною першою статті 193 ЦПК України. Роз`яснено позивачу за зустрічним позовом право звернутися з вказаним позовом у загальному порядку.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

ОСОБА_1 заявив позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП, посилаючись на відсутність його волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції визнав порушення норм трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 , оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження належного волевиявлення позивача на його звільнення з займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

Вказані висновки Снігурівського районного суду Миколаївської області не спросовувалися учасниками справи ані при апеляційному перегляді, ані в касаційному порядку.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Проте, встановивши, що копія наказу про звільнення № 10 від 01 березня 2022 рокубула отримана позивачем 17 серпня 2023 року в межах іншої цивільної справи, а з позовом до суду останній звернувся лише 03 жовтня 2023 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вважав пропущеним встановлений частиною першою статті 233 КЗпП України місячний строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, що є підставою для відмови у позові.

Висновок судів попередніх інстанцій про пропущення позивачем встановленого статтею 233 КЗпП України строку звернення до суду за вирішенням трудового спору колегія суддів Верховного Суду вважає передчасним з наступних підстав.

У трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Принцип добросовісності в трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором.

Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. Не допускаються дії працівника чи роботодавця, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Під зловживанням трудовим правом для сторін трудових відносин варто розуміти особливу недобросовісну поведінку, пов`язану з навмисним створенням для працівника та (або) роботодавця ситуації правової невизначеності за межами права, з порушенням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 березня 2023 року у cправі № 910/17459/20.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Частиною першою статті 233 КЗпП України в редакції, чинній на час звільнення позивача, встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року

№ 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 викладено в такій редакції:

"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Вказаний Закон набрав чинності з 19 липня 2022 року.

Таким чином, як на момент звільнення ОСОБА_1 , так і на момент його звернення з вказаним позовом до суду, приписи статті 233 КЗпП України встановлювали місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення для такого звернення.

У постанові від 26 травня 2021 у справі №640/18236/17-ц Верховний Суд зазначив, що «установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України, пропущений без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк».

Застосування вказаних вище положень законодавства у справах про звільнення, зокрема при визначенні моменту, з якого обчислюється строк звернення до суду в цих справах, має особливе значення, оскільки, за загальним правилом, наказ про звільнення не може бути доведений до відома працівника в інший спосіб, окрім як шляхом ознайомлення з цим наказом після вручення його копії роботодавцем у встановленому законом порядку.

У такому випадку працівник в належний спосіб може дізнатись про своє звільнення та про мотиви прийняття відповідного рішення роботодавця (наказу, розпорядження про звільнення) лише після ознайомлення зі змістом такого акта, наведеними в ньому мотивами та правовими підставами та, відповідно, після цього матиме змогу підготувати аргументовану заяву (скаргу) щодо захисту своїх трудових прав і передбачених законом гарантій.

Системний аналіз статей 47 та 233 КЗпП України дозволяє дійти висновку, що норма статті 233 КЗпП України пов`язує початок перебігу строку звернення особи до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення виключно з обставинами, визначеними у статті 47 цього Кодексу (вручення роботодавцем працівникові копії наказу (розпорядження) про звільнення).

При цьому реалізація передбаченого статтею 47 КЗпП України права працівника отримати в день звільнення копію наказу про звільнення кореспондується не лише з обов`язком роботодавця видати вказаний документ, а й із добросовісною поведінкою самого працівника, який за наявності відповідної пропозиції роботодавця та фактичної можливості отримати ці документи, не ухиляється від їх отримання.

При таких обставинах, в цій конкретній справі важливим є встановлення судом факту належного виконання власником або уповноваженим ним органом імперативно встановленого частиною першою статті 47 КЗпП України обов`язку вручення працівникові копії наказу (розпорядження) про звільнення або встановлення факту недобросовісної поведінки останнього при отриманні пропозиції роботодавця щодо отримання цього акта, оскільки, як зазначено вище, виключно з вказаними обставинами стаття 233 КЗпП України пов`язує початок перебігу строку звернення особи до суду з позовом про поновлення на роботі.

Разом із тим, судами попередніх інстанцій достеменно не встановлено, чи отримував позивач від роботодавця копію наказу про його звільнення № 10 від 01 березня 2022 року в передбаченому статтею 47 КЗпП України порядку (за наявності в матеріалах справи акта про отримання ОСОБА_1 01 березня 2022 року трудової книжки), чи ухилявся від отримання такої копії за наявності відповідної пропозиції роботодавця.

При цьому слід ураховувати, що за відсутності встановлення факту ухилення позивача від отримання у роботодавця копії наказу про звільнення передчасними є висновки щодо можливості пов`язувати початок перебігу строку звернення особи до суду з позовом про поновлення на роботі з обставинами отримання робітником інформації про його звільнення та/або отримання відповідних документів в інший спосіб, ніж передбачено положеннями статті 47 КЗпП України.

Верховний Суд зауважує, що як суд касаційної інстанції, він не наділений повноваженнями встановлювати обставини справи, досліджувати докази та надавати їм правову оцінку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд взяв до уваги тривалий час розгляду цієї справи та, з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), дійшов висновку про передання справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, з огляду на мотиви скасування судового рішення, на підставі чого вирішити спір.

Керуючись статтями 400, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Терлецькою Тетяною Олексіївною, задовольнити частково.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Веселий Кут-ІІІ» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов