Ухвала

від 11.10.2024 по справі 753/682/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 753/682/24

провадження № 61-13150ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 2» (далі - ТОВ «Рада 2») звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 19 724,49 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтувало тим, що відповідачка є власницею квартири АДРЕСА_1 , управителем якого є ТОВ «Рада 2». 12 квітня 2016 року між сторонами було укладено договір № УЖ/Р2-1/12/04/16 на надання житлово-комунальних послуг та договір № К/Р2-2/1204/16 про надання послуг, умови яких в частині оплати наданих позивачем послуг відповідачка належним чином не виконує, у зв`язку з чим за період з 01 січня 2021 року до 31 жовтня 2023 року у неї утворилася заборгованість в сумі 19 724,49 грн, погашення якої вона ігнорує.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року, позовні вимоги ТОВ «Рада 2» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Рада 2» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 2021 року до 31 жовтня 2023 року у розмірі 19 724,49 грн та судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 684,00 грн.

У вересні 2024 року ОСОБА_1 подала на офіційну електронну адресу Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення заборгованості, ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2024 року не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 30 = 90 840,00 грн) та становить 19 724,49 грн.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Фундаментальне значення справи для формування єдиної правозастосовної практики ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що діючим законодавством не врегульовано наявність одночасно двох і більше діючих суб`єктів господарювання, юридичних осіб, які здійснюють господарську діяльність з метою належного утримання одного й того самого багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав вважати, що наведені заявницею підстави є такими, що розгляд саме цієї справи судом касаційної інстанції потрібен для формування єдиної правозастосовчої практики, та зводяться до її незгоди з оцінкою зібраних судом у справі доказів і встановлених обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Крім того, у чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, заявницею не обґрунтовано.

Також, заявниця посилається на пункт «б» частини третьої статті 389 ЦПК України, вважає, що вона буде позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді справи № 205/2168/24, за її позовом до ТОВ «Рада 2» про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди. В обґрунтування зазначених доводів заявниця зазначає про те, що суд першої інстанції не розглянув надіслану нею на офіційну електронну адресу Дарницького районного суду міста Києва зустрічну позовну заяву та клопотання про витребування доказів, які досліджував суд апеляційної інстанції та констатував у постанові про відсутність таких процесуальних документів у матеріалах справи.

Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявниці на положення підпункту «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки обставини, встановлені в цій справі не мають преюдиційного значення для справи № 205/2168/24, суд ухвалюватиме рішення індивідуально та на підставі повного, всебічного та об`єктивного розгляду наданих сторонами доказів та з дотриманням вимог ЦПК України.

Аналіз судових рішень у справі та наведені заявником у скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що вказана справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для заявника (підпункт «в») пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

Доводи ОСОБА_1 про те, що дану справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, хоча вона підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, є необґрунтованими, оскільки, як зазначено вище, апеляційним судом встановлено відсутність у матеріалах справи зустрічного позову відповідачки про захист прав споживача, визнання договорів та розпоряджень недійсними, відшкодування моральної шкоди, відтак, суд першої інстанції підставно здійснив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведені доводи, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки заявницею подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник