Постанова

від 27.11.2024 по справі 753/682/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/17297/2024

Справа № 753/682/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 листопада 2024 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Комаревцевої Л.В. в м. Київ 16 вересня 2024 року про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 лютого 2024 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даною заявою, посилаючись на вимоги ст. 423 - 426 ЦПК України, просила переглянути за виключними обставинами рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 лютого 2024 року у справі № 743/682/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неврахування висновків про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, просила скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказувала, що у своїй заяві ОСОБА_1 зазначала про наявність рішення Конституційного Суду України, яким визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти статей ЦПК України, якими керувався суд при ухваленні рішення по цій справі та які були покладені в основу оскаржуваного рішення по справі. Вона звернулася до суду 23 червня 2024 року, водночас, лише 16 вересня 2024 року, тобто майже через три місяці, заяву було зареєстровано, зроблено автоматизований розподіл між суддями, де відповідно до звіту про автоматизований розподіл, для одноособового розгляду справи була призначена головуюча суддя одноособово Комаревцева Л.В.

Вказувала, що головуючою суддею місцевого суду не було дотримано процесуального порядку, передбаченого главою 3 розділу ІІІ ЦПК України, щодо перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами щодо відкриття провадження, а було постановлено ухвалу про залишення відповідної заяви без розгляду, що вказує на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, застосування обмежувального тлумачення, створення штучних перешкод, порушення ст. 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 2 ЦПК України, ст. 55, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на ефективний судовий захист, на рівність прав перед законом і судом.

Зазначала, що глава 3 розділу ІІІ ЦПК України встановлює вимоги щодо перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ. Статтею 426 ЦПК України законодавцем встановлені вимоги до форми та змісту заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, де, зокрема, п. 6 ч. 3 ст. 426 ЦПК України імперативно зазначено, що до заяви додаються: у разі пропуску строку на подання заяви - клопотання про його поновлення.

Судом першої інстанції було визнано важливими обставини пропуску, наведені ОСОБА_1 у відповідному клопотанні, наданому до суду, що дає підстави беззаперечно стверджувати про відповідність поданої заяви ОСОБА_1 за формою та змістом вимогам ст. 426 ЦПК України.

Вказувала, що питання щодо прийняття та відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами законодавцем врегульовано в ст. 426 ЦПК України, де частиною 3 застосування положення ст. 185 ЦПК України передбачено виключно у випадках, коли заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 426 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 34 цього Кодексу, зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. Інших обмежень, які б перешкоджали прийняттю та відкриттю провадження за нововиявленими або виключними обставинами, законодавцем не передбачено. Отже, питання поважності причин пропуску строку звернення до суду з заявою за нововиявленими або виключними обставинами взагалі не може бути вирішено на стадії прийняття відповідної заяви. За таких обставин, подання заяви за виключними обставинами, яка відповідає формі та змісту, встановленим цим Кодексом, є безумовною підставою для відкриття провадження.

Водночас, законодавцем встановлено єдину можливу підставу залишення без розгляду відповідної заяви, передбаченої п. 3 ч. 3 ст. 429 ЦПК України під час безпосередньо розгляду такої заяви.

По-друге, ч. 1 ст. 427 ЦПК України законодавцем імперативно встановлено вимоги, де заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, що надійшла до суду, передається судді або колегії суддів, які визначаються у випадку, встановленому ст. 33 цього Кодексу. Відповідно до ч. 9 ст. 34 ЦПК України, незалежно від того, у якому складі розглядалася справа, перегляд судових рішень за виключними обставинами з підстав, визначених пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, здійснюється колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів.

Таким чином, розгляд заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за виключними обставинами повинний здійснюватись колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів. На підставі викладеного, в порушення ст. 33, 34, 423 ЦПК України головуюча суддя незаконно, протиправно та свідомо не передала матеріали справи до канцелярії суду для визначення складу колегії суддів. За таких обставин ухвала місцевого суду постановлена внаслідок неправильного застосування норм процесуального права, що є самодостатньою підставою для скасування ухвали відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України.

По-третє, ухвала місцевого суду від 16 вересня 2024 року була постановлена неповноважним складом суду, оскільки справу, яку належить розглядати колегіально, розглянуто у вирішено суддею одноособово. Передача судової справи на розгляд колегії суддів місцевого суду відбулася з порушенням правил автоматизованого розподілу судової справи. Відповідно до звіту про автоматизований розподіл, такий розподіл було проведено без дотримання вимог процесуального закону та Положення про ЄСІТС, п. 3.3.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Дарницькому районному суді м. Києва, щодо реєстрації заяви ОСОБА_1 за нововиявленими обставинами, яку остання не подавала. Предметом звернення до місцевого суду слугувала заява про перегляд рішення за виключними обставинами, що в сукупності вказує на порушення місцевим судом процесуального законодавства, враховуючи ст. 33, 34, 423 ЦПК України.

По-четверте, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Враховуючи, що 24 лютого 2022 року в зв`язку з військовою агресією рф проти України в державі введено воєнний стан, суд не був позбавлений можливості провести перевірку наявності відомостей щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , оскільки відсутність зазначених відомостей може вплинути на її належне повідомлення.

Вказувала, що відповідно до ст. 2, ч. 2 ст. 4-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» щодо судового захисту прав ОСОБА_1 , суд не був позбавлений можливості переконатися в поважності причин щодо поновлення процесуального строку шляхом отримання інформації відповідно до порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, вся територія Маріупольського району віднесена до тимчасово окупованої рф території України. Таким чином, беззаперечним фактом є відсутність фізичної можливості відправлення або отримання кореспонденції у м. Маріуполь будь-якою поштовою службою, та беззаперечним фактом - відсутність ОСОБА_1 за місцем проживання, одночасно - відсутність можливості щодо ознайомлення з рішеннями Конституційного Суду України. Також слід нагадати про воєнний стан та про форс-мажорні обставини в країні, які не залежать від волевиявлення ОСОБА_1 та відсутність вільного доступу до відповідних документів та реєстрів, які або не працюють, або доступ до яких здійснюється в обмеженому режимі.

Наводила правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц про те, що неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

В судове засідання 27 листопада 2024 року учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлялись шляхом направлення судових повісток-повідомлень до електронних кабінетів, на відомі суду електронні адреси, причин неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення судового засідання не направляли. ОСОБА_1 подано клопотання про розгляд справи у її відсутності, вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.

Відповідно до статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами, суд першої інстанції виходив із того, що суд вважає важливими обставини пропуску строку, викладені в клопотанні відповідача, разом із тим не може їх врахувати, оскільки будь-яких належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість пропуску строку, відповідачем не надано, процесуальні питання були вирішені судом першої інстанції та під час розгляду апеляційної скарги на рішення суду. Наведені у клопотанні підстави пропуску строку не можуть бути беззаперечними для його поновлення, оскільки призведуть до порушення принципу пропорційності та диспозитивності, збільшать строки розгляду справи та порушать права позивача.

Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 лютого 2024 року розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження позов ТОВ "РАДА 2" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, який задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Рада 2» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року в розмірі 19 724,49 грн. та судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 2 684,00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 лютого 2024 року у даній справі залишено без змін.

23 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з заявою про перегляд рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 лютого 2024 року за виключними обставинами, зазначаючи про наявність рішення Конституційного Суду України, яким визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти ЦПК України, якими керувався суд при винесенні рішення по цій справі, та які, в свою чергу, були покладені в основу оскаржуваного рішення по справі. Зокрема, Конституційний Суд України дійшов висновку, що п. 1, 5 ч. 6 ст. 19 ЦПК України суперечать ч. 1 ст. 8 та ч. 2 ст. 24 Конституції України. Підстава віднесення справи до категорії малозначних - ціна позову - була визнана неконституційною. Таким чином, за відсутності критерію для віднесення справи до малозначних, дану справу слід було б розглядати за правилами загального позовного провадження, оскільки норма, яка визначала б віднесення даної справи до категорії малозначних, відсутня. В контексті наведеного, розгляд даної справи за позовом ТОВ «Рада 2» до ОСОБА_1 в порядку спрощеного позовного провадження є порушенням норм процесуального права і є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення рішення судом апеляційної інстанції (п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України) та судом касаційної інстанції (п. 2 ч. 3 ст. 411 ЦПК України). За аналогією закону, наявна обов`язкова підстава для скасування рішення суду першої інстанції по даній справі, а саме розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Вказувала, що станом на 23 січня 2024 року копія позовної заяви була надіслана на електронну адресу ОСОБА_1 з боку головуючої судді у справі та за її електронним підписом. Враховуючи положення ч. 7 ст. 178, ч. 1 ст. 193 ЦПК України, ОСОБА_1 звернулася із зустрічною позовною заявою в межах 15-денного строку з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження. Одночасно, ч. 3 ст. 194 ЦПК України, у випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, на суд покладено зобов`язання постановити ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Всупереч прямим нормам закону, принципу змагальності сторін, верховенства права, суд першої інстанції зазначив, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову. В порушення ч. 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України місцевий суд не дослідив надані у справу докази ОСОБА_1 , не розглянув її клопотання, не навів мотивів і підстав відхилення доводів зустрічної позовної заяви, самоухилився від надання належної правової оцінки доказам і доводам ОСОБА_1 .

Також до заяви про перегляд рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 лютого 2024 року за виключними обставинами ОСОБА_1 додала заяву про поновлення строку на перегляд рішення за виключними обставинами, посилаючись на положення ст. 55, 64 Конституції України, право на ефективний засіб захисту, закріплене у Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Вказувала, що нею подається ця заява у разі, якщо колегія суддів зазначить про її необхідність, враховуючи, що право на поновлення строку передбачено п. 6 ч. 3 ст. 426 ЦПК України.

Вказувала, що на даний час зареєстрована адреса місця проживання відповідача є тимчасовою окупованою територією (м. Маріуполь), що підтверджується даними Переліку територіальних громад, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22 грудня 2022 року, до яких зокрема віднесено всю територію Маріупольського району. Таким чином, беззаперечним фактом є відсутність фізичної можливості відправлення або отримання кореспонденції у м. Маріуполь будь-якою поштовою службою, як беззаперечним є і факт відсутності ОСОБА_1 за місцем проживання, та відсутність її можливості ознайомлення з рішеннями Конституційного Суду України. Також слід нагадати про воєнний стан та про форс-мажорні обставини в країні, які не залежать від волевиявлення ОСОБА_1 , та відсутність вільного доступу до відповідних документів та реєстрів, які не працюють, або доступ до яких здійснюється в обмеженому режимі. Отже, ОСОБА_1 за обставин, незалежних від її волевиявлення, об`єктивно позбавлена можливості отримати будь-які процесуальні документи засобами поштового зв`язку, крім електронного листування.

Вказувала, що відкриття провадження в справі за виключними обставинами є необхідною умовою дотримання Дарницьким районним судом м. Києва права ОСОБА_1 на ефективний судовий захист, на рівність прав перед законом і судом, що гарантовані їй відповідно до приписів Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», ч. 1 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 8 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

03 вересня 2024 року справа № 753/682/24 надійшла з Київського апеляційного суду до Дарницького районного суду м. Києва після закінчення апеляційного провадження (а. с. 52 т. 2), після чого заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами була передана до автоматизованого розподілу.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 передано головуючому судді (судді-доповідачу) Комаревцевій Г.М., із зазначенням підстав здійснення автоматизованого розподілу «За нововиявленими обставинами» (а. с. 62).

Згідно п. 57 розділу ІV «Особливості автоматизованого розподілу справ» Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду судових справ (проваджень) здійснюється в суді у порядку, визначеному процесуальним законом, у день їх реєстрації на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.

Згідно п. 5.2, 5.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу у Дарницькому районному суді м. Києва, затверджених рішенням загальних зборів суддів Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2023 року, текст яких розміщено на офіційному веб-сайті судової влади України, при автоматизованому розподілі судових справ автоматизованою системою визначається головуючий суддя (при одноособовому розгляді справи) або колегія суддів (при колегіальному розгляді судової справи) із числа суддів Дарницького районного суду м. Києва, з урахуванням принципів розподілу та спеціалізацій, визначених зборами суддів Дарницького районного суду м. Києва. У разі неможливості визначити необхідну кількість суддів з числа суддів затвердженої зборами суддів спеціалізації, автоматизована система визначає суддів, яких не вистачає, з числа суддів цієї спеціалізації.

Відповідно до ч. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини третьої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 426 ЦПК України заяви про перегляд судових рішень суду за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення заяв до суду першої інстанції.

У заяві зазначаються: 1) найменування суду, якому адресується заява; 2) ім`я (найменування) особи, яка подає заяву, місце її проживання чи місцезнаходження, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) інші учасники справи; 4) дата ухвалення і зміст судового рішення, про перегляд якого подано заяву; 5) нововиявлені або виключні обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, дата їх відкриття або встановлення; 6) посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 426 ЦПК України до заяви додаються: у разі пропуску строку на подання заяви - клопотання про його поновлення.

Положеннями ч. 9 ст. 34 ЦПК України визначено, що незалежно від того, у якому складі розглядалася справа, перегляд судових рішень за виключними обставинами з підстав, визначених пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, здійснюється колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 427 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, що надійшла до суду, передається судді або колегії суддів, які визначаються у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

Протягом п`яти днів після надходження заяви до суду суддя (суддя-доповідач) перевіряє її відповідність вимогам статті 426 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

До заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 426 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відкривши провадження за нововиявленими або виключними обставинами, суддя (суддя-доповідач) надсилає учасникам справи копії заяви про перегляд і призначає дату, час та місце судового засідання, про що повідомляє учасників справи.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 429 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

В ухвалах Верховного Суду від 12 вересня 2024 року в справі № 755/17417/18 (провадження № 61-12463зно24) викладено правовий висновок щодо застосування ч. 2 ст. 427 ЦПК України, згідно якого, під час розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами одноособово суддя-доповідач уповноважений вирішити лише питання щодо залишення цієї заяви без руху (у випадку наявності недоліків) та про відкриття провадження за нововиявленими обставинами, а стосовно ухвалення інших процесуальних рішень за результатами розгляду вказаної заяви діє загальне правило про колегіальний розгляд справи.

Наведені висновки підтверджуються практикою Верховного Суду щодо вирішення спірного питання, а саме ухвалами Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09 травня 2024 року в справі № 296/277/24 (провадження № 61-6763зно24), від 31 липня 2024 року в справі № 554/5281/19 (провадження № 61-5923зно24), від 01 серпня 2024 року в справі № 154/2712/20 (провадження № 4923зно24), від 08 серпня 2024 року в справі № 203/3936/19 (провадження № 11056зно24) та інших.

Апеляційний суд враховує такі висновки як релевантні до спірних правовідносин, оскільки порядок колегіального або одноособового вирішення відповідних питань, з огляду на вимоги ч. 9 ст. 34 ЦПК України, поширюється в даному випадку і на суд першої інстанції.

Разом із тим, із матеріалів справи вбачається, що заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16 вересня 2024 року визначено одноособово головуючому судді (судді-доповідачу) Комаревцевій Л.В., якою одноособово розглянуто та вирішено питання щодо залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду в зв`язку з закінченням строку, встановленого законом, для подання відповідної заяви, з підстав, передбачених ст. 126, 127 ЦПК України.

Наведене призводить до висновку про розгляд справи неповноважним складом суду, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Разом із тим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи, що неповноважним складом суду першої інстанції постановлено ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, повноважень постановлювати процесуальне рішення з приводу розгляду заяви про перегляд у зв`язку з виключними обставинами, тобто розглядати по суті, апеляційний суд не має, так як це є компетенцією суду, судове рішення якого переглядається, тому справа підлягає направленню до продовження розгляду до суду першої інстанції.

Крім того, залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, передбачених ст. 127, 127 ЦПК України в зв`язку із з закінченням строку, встановленого судом, та відсутністю належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість пропуску строку, суд першої інстанції одночасно дійшов непослідовних та взаємовиключних висновків, що вважає важливими обставини щодо пропуску строку, викладені в клопотанні відповідача, разом із тим не може їх врахувати, оскільки беззаперечність поновлення строку призведе до порушення принципу пропорційності та диспозитивності, збільшить строки розгляду справи та порушить права позивача.

Також судом першої інстанції залишено поза увагою, чи підлягало вирішенню на стадії прийняття відповідної заяви питання поважності причин пропуску строку звернення до суду з заявою про перегляд справи за виключними обставинами взагалі, з огляду на вимоги п. 3 ч. 3 ст. 429 ЦПК України, яким передбачено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Оцінюючи решту доводів апеляційної скарги, апеляційний суд не може погодитися з аргументами відповідача, що заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами була подана до суду першої інстанції 23 червня 2024 року, а склад суду визначений майже через три місяці лише 12 вересня 2024 року, з огляду на те, що з 26 березня 2024 року до 03 вересня 2024 року матеріали справи перебували в Київському апеляційному суді, яким здійснювався апеляційний перегляд рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 лютого 2024 року за апеляційною скаргою самої ОСОБА_1 , що об`єктивно унеможливлювало вчасне визначення складу суду першої інстанції для розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за виключними обставинами.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Європейський Суд з прав людини зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «DeGeouffre dela Pradellev. France» від 16 грудня 1992 року).

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, та які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст. 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.