Постанова

від 09.10.2024 по справі 363/1513/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 363/1513/22

провадження № 61-1819св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - заступник керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Пірнівської сільської ради Київської області,

відповідач -- ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 квітня 2023 року у складі судді Чіркова Г. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Поліщук Н. В., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року заступник керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Пірнівської сільської ради Київської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Новосілківської сільської ради Вишгородського районну Київської області від 08 квітня 2014 року № 334-31-VI затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1200 га та передано ОСОБА_2 для індивідуального садівництва у межах с. Новосілки, урочище «Плитила» Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Пізніше ця земельна ділянка з кадастровим номером 3221886400:36:073:0098 ОСОБА_2 передана у власність ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 20 вересня 2014 року.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 02 березня 2016 року спірна земельна ділянка ОСОБА_3 передана у власність ОСОБА_1 .

Однак, рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського районну Київської області від 08 квітня 2014 року №334-31-VI прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, що призвело до протиправного вибуття із комунальної власності земель водного фонду, так як спірна земельна ділянка із кадастровим номером 3221886401:36:073:0098 накладається на землі водного фонду, а саме на 100-метрову прибережну захисну смугу староріччя р. Десна.

Так, відповідно до інформації Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України від 01 лютого 2022 року № 01-12/145 встановлено, що земельна ділянка із кадастровим номером 3221886401:36:073:0098 знаходиться у межах 100-метрової нормативної прибережної захисної смуги староріччя р. Десна. Відстань від меж зазначеної земельної ділянки до урізу води орієнтовно становить 18-25 метрів.

Згідно з відповіддю на лист Вишгородської окружної прокуратури від 20 травня 2022 року № 54-1168вих-22 від ТОВ «Інтелектуальний Геодезичний Альянс 2010» підтверджено накладення земельної ділянки із кадастровим номером 3221886401:36:073:0098 площею 0,1200 га на землі водного фонду.

Прокурор зазначав, що земельна ділянка із кадастровим номером 3221886401:36:073:0098 розташована у межах прибережної захисної смуги староріччя р. Десна та відноситься до водних об`єктів загальнодержавного значення, які належать до категорії земель водного фонду, та не можуть бути передані у приватну власність громадян.

Ураховуючи наведене, прокурор просив суд:

- усунути перешкоди у здійсненні Пірнівською сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду, розташованою у межах с. Новосілки, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 червня 2021 року № 59022691, з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221886400:36:073:0098;

- усунути перешкоди у здійсненні Пірнівською сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 3221886400:36:073:0098, шляхом її повернення на користь Пірнівської сільської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 06 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року, у задоволенні позову заступника керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Пірнівської сільської ради Київської області відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3221886401:36:073:0098 віднесена до земель сільськогосподарського призначення і знаходиться поза межами земель водного фонду і прибережної захисної смуги староріччя р. Десна, тому була передана у приватну власність законно. Суди зазначили, що прокурор не довів позовних вимог, а тому дії сільської ради є правомірними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2024 року до Верховного Суду, заступник керівника Київської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 квітня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов заступника керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Пірнівської сільської ради Київської області задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали належної правої оцінки тому, що нормами статті 88 ВК України визначено нормативну відстань прибережних захисних смуг, у даному випадку це 100 м. Спірна земельна ділянка розміщена на меншій відстані від урізу води, тому її передача у приватну власність є незаконною.

Посилається на судову практику Верховного Суду в подібних справах, яка не була врахована судами попередніх інстанцій.

Вважає, що оскільки фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, то проєкт землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не має вирішального значення для визначення розміщення та віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду.

Суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки інформації Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України від 01 лютого 2022 року № 01-12/145, відповідно до якої земельна ділянка із кадастровим номером 3221886401:36:073:0098 знаходиться у межах 100-метрової нормативної прибережної захисної смуги староріччя р. Десна.

Вважає недоведеним факт існування затвердженої прибережної захисної смуги, оскільки земельна ділянка 3221886401:36:060:0906 не внесена до Державного земельного кадастру.

Вказує, що як проект землеустрою про встановлення прибережної захисної смуги, так і висновок експерта, який був взятий до уваги судами, є незаконними, оскільки не відповідають нормативам, передбаченим статтею 88 ВК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Колодій О. М., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними та не впливають на правильність вирішення судами першої та апеляційної інстанцій спору, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

02 травня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 20 березня 2013 року № 246-23-VI ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність площею 0,1200 га для ведення садівництва на території Новосілківської сільської ради.

У 2014 році ТОВ «Регіональний центр розвитку» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для індивідуального садівництва.

Рішенням Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08 квітня 2014 року № 334-31VI затверджено вищевказаний проект та безоплатно передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3221886401:36:073:0098 площею 0,1200 га, про що оформлено свідоцтво про право власності від 14 квітня 2014 року за № 20449763.

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 02 вересня 2014 року укладено договір купівлі-продажу № 3221 земельної ділянки з кадастровим номером 3221886401:36:073:0098, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко О. І.

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 02 березня 2016 року укладено договір купівлі-продажу № 3468 земельної ділянки з кадастровим номером 3221886401:36:073:0098, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А.

Вказані обставини підтверджуються витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31 травня 2022 року № 301797687.

Отже, власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3221886401:36:073:0098 є ОСОБА_1 .

У той же час, рішенням Новосілківської сільської Вишгородського району Київської області ради 24 грудня 2012 року № 225-20-VI надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги каналу, урочище «Лужок».

Малим колективним багатопрофільним підприємством «Геоград» у 2013 році розроблено проект щодо встановлення прибережної захисної смуги каналу площею 5,1771 га, урочище «Лужок» у с. Новосілки Вишгородського району Київської області, в якому сформовано земельну ділянку і відповідно до кадастрового плану присвоєно кадастровий номер 3221886401:36:060:0906.

Рішенням 25 сесії 6 скликання Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 06 вересня 2013 року № 271-25-VI про встановлення прибережної захисної смуги затверджено вищевказаний проект землеустрою.

З огляду на лист Басейного управління водних ресурсів середнього Дніпра від 01 лютого 2022 року № 01-12/145, відповідно до Публічної кадастрової карти України земельна ділянка з кадастровим номером 3221886401:36:073:0098 знаходиться у межах 100 метрової нормативної прибережної захисної смуги староріччя р. Десна.

Згідно з листом начальника Басейного управління водних ресурсів середнього Дніпра від 22 вересня 2022 року №01-12/829, відповідно до Публічної кадастрової карти України вказану відстань земельних ділянок до урізу води староріччя р. Десна встановлено орієнтовно.

Відповідно до висновку земельно-технічної експертизи від 28 вересня 2022 року № 243/09-2022 зазначено, що:

1. прибережна смуга каналу в урочищі «Лужок» в с. Новосілки Вишгородського району Київської області, встановлена проектом землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги каналу площею 5,1771 га, урочище «Лужок», у с. Новосілки Вишгородського району Київської області, розроблений у 2013 році, Малим колективним баготопрофільним підприємством «Геоград», який затверджено рішенням 25 сесії 6 скликання, від 06 вересня 2013 року № 271-25-VІ Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області «Про встановлення прибережної захисної смуги», як того вимагає пункт 10 Порядок № 1094;

2. земельна ділянка ОСОБА_1 з кадастровим номером 3221886400:36:073:0098 знаходиться поза межами прибережно-захисної смуги каналу, в урочищі «Лужок» в с. Новосілки Вишгородського району Київської області і була відведена за рахунок земель не переданих у власність і не наданих у користування за рахунок земель, які не відносяться до земель водного фонду;

3. узагальнюючи результати дослідження встановлено, що у 2013 році прибережна смуга каналу в урочищі «Лужок» в с. Новосілки Вишгородського району Київської області, встановлена проектом землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги каналу площею 5,1771 га, урочище «Лужок», у с. Новосілки Вишгородського району Київської області, розробленим у 2013 році, Малим колективним багатопрофільним підприємством «Геоград», який затверджено рішенням 25 сесії 6 скликання, від 06 вересня 2013 року за № 271-25-VІ Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області «Про встановлення прибережної захисної смуги», як того вимагає пункт 10 Порядок № 1094, а земельна ділянка ОСОБА_1 з кадастровим номером 3221886400:36:073:0098, була відведена у 2014 році за рахунок земель не переданих у власність і не наданих у користування за рахунок земель, які не відносяться до земель водного фонду.

З огляду на лист Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 09 листопада 2022 року № 10-10-0.331-5487/2-22 у Державному земельному кадастрі відсутні відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3221886401:36:060:0906.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заступник керівника Київської обласної прокуратури вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, від 15 травня 2020 року у справі № 372/2180/15-ц та від 30 травня 2020 року у справі № 469/1393/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. (стаття 19 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина перша статті 60 ЗК України, частина перша статті 88 ВК України).

Отже, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, і додаток 13 до цих правил).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Крім того, за положеннями частин другої, шостої статті 88 ВК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони.

Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50, 54 Закону України «Про землеустрій».

Землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони, визначеної законодавством ширини, вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України). Отже, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення.

Наведений висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) (пункт 53), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19) (пункт 63.2).

Відповідно, у разі існування затвердженого проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги з ухваленням відповідного рішення компетентним органом, слід виходити з меж захисної смуги, встановлених відповідними документами та рішеннями.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши, що прибережна захисна смуга площею 5,1771 га у межах с. Новосілки, урочище «Лужок» Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області з кадастровим номером 3221886401:36:060:0906 сформована, як самостійний об`єкт цивільних прав з моменту присвоєння кадастрового номеру в 2013 році, який є її спеціальним ідентифікатором, що здійснено за затвердженим у встановленому Законом порядку відповідним проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3221886401:36:073:0098 віднесена до земель сільськогосподарського призначення і знаходиться поза межами земель водного фонду і прибережної захисної смуги староріччя р. Десна, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позову прокурора, як необґрунтованого та недоведеного.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не надали належної правої оцінки тому, що нормами статті 88 ВК України визначено нормативну відстань прибережних захисних смуг, у даному випадку це 100 м, спірна земельна ділянка розміщена на меншій відстані від урізу води, тому її передача у приватну власність є незаконною, а також те, що оскільки фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, то проєкт землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не має вирішального значення для визначення розміщення та віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду, є безпідставними, так як позовні вимоги прокурора не доведені, що є його процесуальним обов`язком.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що у цьому випадку межі прибережної захисної смуги встановлено за окремим проектом землеустрою, розробленим і затвердженим у порядку, передбаченому Законом, а не за загальними нормативними положеннями передбаченими частиною другою статті 88 ВК України.

Посилання заявника на неврахування судами практики Верховного Суду, є безпідставним, оскільки наведені прокурором постанови були прийняті у справах за інших фактичних обставин, а саме за відсутності розробленого і затвердженого проекту землеустрою, яким визначено прибережну захисну смугу.

Доводи касаційної скарги про недоведеність факту існування затвердженої прибережної захисної смуги, оскільки земельна ділянка 3221886401:36:060:0906 не внесена до Державного земельного кадастру були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, і за наслідком повного та всебічного встановлення обставин справи, дослідження й надання оцінки доказам у справі, судом було зроблено висновок про те, що відповідачем подано достатні, належні, допустимі докази про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221886401:36:060:0906 насправді існує, яка сформована згідно зі статтею 79-1 ЗК України, встановлена за розробленим і затвердженим у передбаченому Законом порядку проектом землеустрою, що є підставою для її реєстрації та внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру у порядку статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Сам тільки факт того, що у Державному земельному кадастрі відсутні відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3221886401:36:060:0906 вказаних вище обставин спростовувати не може, а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з тим, що така земельна ділянка існує.

Доводи касаційної скарги прокурора про зворотне є переоцінкою доказів у справі, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції відповідно до положень статті 400 ЦПК України.

Верховний Суд не бере до уваги посилання заявника на те, що як проект землеустрою про встановлення прибережної захисної смуги, так і висновок експерта від 28 вересня 2022 року № 243/09-2022, який був взятий до уваги судами, є незаконними, оскільки не відповідають нормативам, передбаченим статтею 88 ВК України, тому не повинні були братися судами до уваги.

Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Разом з тим, суди ухвалили судові рішення, оцінивши висновок експерта у взаємозв`язку і в сукупності з іншими доказами.

Отже, доводи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційних скаргах доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець