Рішення

від 07.10.2024 по справі 234/940/22

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 234/940/22

Провадження № 2/202/1317/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

07 жовтня 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.

за участю секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Завгороднього О.С.,

представника відповідача адвоката Євмакової І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління житлово-комунальногогосподарства Краматорськоїміської ради про зняття статусу службового житла з житлового приміщення та виключення його з складу службових приміщень,-

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2022 року до Краматорського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу житлового господарства Краматорської міської ради про зняття статусу службового житла з житлового приміщення та виключення його з складу службових приміщень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Дане житло, як службове, у 1987 році видано її чоловіку ОСОБА_2 (винаймач) КП «Крамремжилсервіс», де останній працював 21 рік, з 1982 року до 2007. На підставі рішення виконкому Краматорської міської ради від 25.12.1985 року за № 604 та посвідчення виконавчого комітету Краматорської міської ради народних депутатів № 118 від 09.04.86 року ОСОБА_2 було надано право заняття службової площі розміром 25-32 кв.м., яка складається з 2 кімнат у спірній квартирі. Разом з винаймачем право на проживання було надане ще 2-м членам його родини ОСОБА_3 (дружина) та ОСОБА_4 (донька). З моменту смерті ОСОБА_2 до теперішнього часу, всі обов`язки по утриманню службового житла пильно виконувала позивач, про що свідчать квитанції про сплату комунальних послуг.

Позивач у встановленому законодавством порядку вирішила приватизувати дане приміщення, однак воно має статус службового житла, тому не відноситься до об`єкту який підлягає приватизації. Виключення жилого приміщення з числа службових проводиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Однак, таке клопотання позивач не має можливості подати у зв`язку з тим, що на підставі рішення Краматорської міської Ради від 29.10.2008 №22ЛМЗКП «Крамремжилсервис» було ліквідовано.

Оскільки питання приватизації комунальних квартир громадян не відносить до повноважень Краматорської міської ради, питання приватизації комунальних квартир громадян і це здійснюється уповноваженим на те органом - Відділом житлового господарства Краматорської міської ради. Для розгляду цього питання Відділом житлового господарства Краматорської міської ради було надано перелік документів, в якому повинна бути копія Рішення виконкому Краматорської міської ради від 25.12.1985 року за № 604

Зробивши запит до Державного архіву Донецької області позивач отримала відповідь про те, що провести виявлення в наявності на збереженні Рішення неможливо у зв`язку з тим, що всі документи залишились у м. Донецьку, на тимчасово окупованій території України. Отже, позивач позбавлена можливості подати заяву з повним переліком необхідних документі для розгляду питання про зняття статусу службового житла з житлового приміщення та виключення його з складу службових приміщень, що порушує її права на приватизацію та забезпечення постійним житлом.

Враховуючи наведене, позивач просить зняти статус службового житла з двокімнатної квартири АДРЕСА_2 та виключити її зі складу службових приміщень.

Ухвалою судді Краматорського міського суду Донецької області від 16 лютого 2022 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 11 березня 2022 року.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX зі змінами, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Згідно з позицією Ради суддів України, викладеній у рішенні від 05.03.2023 року та на засіданні 17.08.2023 року, судові справи, які станом на день видання Верховним Судом розпорядження від 15.03.2022 року за № 8/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Краматорський міський суд Донецької області)» перебували в провадженні Краматорського міського суду Донецької області, підсудні Індустріальному районному суду міста Дніпропетровська.

27 жовтня 2023 року цивільна справа № 234/940/22 надійшла до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2023 року, для її розгляду визначено суддю Мачуського О.М.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2023 року замінено відповідача Відділ житлового господарства Краматорської міської ради на його правонаступника - Управління житлово-комунального господарства Краматорської міської ради, код ЄДРПОУ 44214498.

16 лютого 2024 року представник Управління житлово-комунального господарства Краматорської міської ради Літвіненко А.П. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву в якому просив зазначив, що позивач вказує, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 1987 року, однак, згідно довідки від 17.08.2018 № 17/0801, на яку також посилається позивач, та довідки-виписки з домової книги за № 326 від 01.11.1986, остання зареєстрована та проживає за вказаною адресою з 1986 року. Крім того, згідно інформації з архівної довідки від 26.07.2018 № 01.07-04/849, ОСОБА_2 працював у КП «Крамремжилсервіс» (з урахуванням перейменування) з 23.06.1982 по 02.08.1986 та з 11.02.2002 по 31.01.2003. Отже, наданими доказами не підтверджено, що винаймач ОСОБА_2 (нині покійний) пропрацював у комунальному підприємстві «Крамремжилсервіс» 21 рік до 2007 року. До моменту ліквідації КП «Крамремжилсервіс» рішенням Краматорської міської ради від 29.01.2008 року, винаймач із заявою про виведення вище вказаної квартири із числа службових до адміністрації підприємства не звертався, бо не мав такого права. Згідно рішення Краматорської міської ради від 31.03.2021 № 7/VIII-310 «Про затвердження переліку об`єктів права комунальної власності Краматорської територіальної громади» (копія витягу додається), квартира АДРЕСА_2 є комунальною власністю. Доказів, які б свідчили про те, що спірна квартира АДРЕСА_2 рахується закріпленою як службова за будь-яким іншим комунальним підприємством, немає. Відповідно, підстава для виключення вище зазначеної жилої квартири з числа службових, у вигляді клопотання підприємства, відсутня. За таких обставин, відповідач, у відповідності до законодавства України, не має можливості виконати процедуру виключення жилого приміщення з числа службових

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2024 року витребувано у Міністерства соціальної політики України, інформацію з Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб щодо місця проживання ОСОБА_1 .

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу № 234/940/22 до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги. В подальшому, позивач в судове засідання не з`явилась, натомість її представник подав заяву про розгляд справи без участі позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що обґрунтування позовних вимог містять суперечності із наданими доказами. Так, в позові зазначено, що ОСОБА_2 працював на підприємстві до 2007 року, тоді як копія трудової книжки містить запис про звільнення його у 2003 році. Отже, позивачем підтверджено лише 5 років трудового стажу винаймача. Крім того, спірна квартира є комунальною власністю й не закріплена як службове житло. В подальшому представник відповідача в судове засідання не з`явилась та подала заяву про розгляд справи без її участі.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду., розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступник підстав.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.

Судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету № 604 від 25.12.1985 року, 09.04.1986 року ОСОБА_2 , працевлаштованому покрівельником ЖЕК № 10, видано Посвідчення № НОМЕР_1 на право зайняття службової житлової площі за адресою: АДРЕСА_4 . Разом з ОСОБА_2 проживає 2 особи, а саме: ОСОБА_1 , 1959 р.н. (дружина); ОСОБА_4 , 1978 р.н. (дочка).

Відповідно до Типового договору найму житлового приміщення в будинках місцевих Рад трудящих, державних підприємств та закладів, кооперативних та суспільних організацій Української РСР, укладеного 09 квітня 1986 року відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 від 09.04.1986 року, про здачу квартиронаймачу ОСОБА_2 в оренду житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_5 .

Актом здачі та прийняття квартири, кімнати від 09 квітня 1986 року, зафіксовано факт здачі керуючим будинками № 8 житлового управління та прийняття ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_6 .

Відповідно до наданих позивачем Архівної довідки № 01.07-04/849 від 26.07.2018 року, копій аркушів 1-15 трудової книжки серії НОМЕР_2 , виданої на ім`я ОСОБА_2 , останній був працевлаштований у КП «Крамремжилсервіс» (з урахуванням перейменування) з 23.06.1982 року по 02.08.1986 року та з 11.02.2002 року по 31.01.2003 року.

Відповідно до довідки (виписки із домової книги про склад сім`ї та прописці) № 326 від 01.11.1986 року, виданої ОСОБА_1 про те, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_5 . Особовий рахунок відкрито на ім`я ОСОБА_2 . На даній житловій площі проживають: ОСОБА_2 (квартиронаймач), ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_4 (донька).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 26 грудня 2017 року складено відповідний актовий запис № 3469, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Судом також досліджено надані позивачем квитанції про оплату комунальних послуг по особовому рахунку, відкритому за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до виданої ОСОБА_1 Довідки з місця проживання про склад сім`ї та прописці вих. № 17/08-01 від 17.08.2018 року, остання проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Особовий рахунок відкрито на ім`я ОСОБА_2 . На даній житловій площі проживають: ОСОБА_2 (квартиронаймач), ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_5 (онук).

В.о. начальника архівного відділу Краматорської міської ради на запит ОСОБА_1 щодо надання рішення виконкому Краматорської міської ради від 25.12.1985 № 604 про видання службової квартири по АДРЕСА_3 надано відповідь №07-05/163 від 06.07.2018 року, якою повідомлено, що документи за 1985 рік передано до державного архіву Донецької області.

На запит ОСОБА_1 № б/н від 07.07.2018 року в.о. директора Державного архіву Донецької області Донецької обласної адміністрації надано відповідь від 18.07.2018 №01-26/33вх., якою повідомлено, що держархів призупинив діяльність по використанню архівних документів з 08.12.2014 року у зв`язку з тим, що всі документи залишились у м. Донецьку, на тимчасово окупованій території. Отже, провести виявлення наявності на збереженні рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради від 25 грудня 1985 року № 604 та надати відповідну архівну копію за фондами держархіву області неможливо.

Згідно з відповідями виконавчого комітету Краматорської міської ради від 09.10.2018 №Отв. І-3493-8-1, від 28.02.2019 № Отв. І-677-8-2, на звернення ОСОБА_1 щодо переоформлення службової квартири, останній повідомлено, що виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Рішенням Краматорської міської ради від 31.03.2021 №7/VІІІ-310 «Про затвердження переліку об`єктів права комунальної власності Краматорської територіальної громади» затверджено перелік об`єктів права комунальної власності (додається).

Відповідно до Витягу з додатку до рішення міської ради 31.03.2021 № №7/VІІІ-310 квартира АДРЕСА_7 ) входить до переліку об`єктів комунальної власності Краматорської територіальної громади.

Комунальне підприємство (КП) «Крамремжилсервіс» Краматорської міської Ради (попередні найменування - Житлове управління Виконкому міської ради депутатів трудящих, Виробниче ремонтно-житлове об`єднання (ВРЖО) м.Краматорська, Державно-комунальне виробничо-ремонтне підприємство (ДКВРП) «Крамремжилсервіс»), яке створено у відповідності до рішення Краматорської міської ради і належить до комунальної власності міста, ліквідовано Рішенням Краматорської міської ради від 29.10.2008 року № 22/V-13.

Відповідно до статті 47Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Нормативно-правовими актами, які визначають правовий статус службового житла, є ЖК України та Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затверджене постановою РадиМіністрів УРСРвід 4лютого 1988року №37 (далі - Положення № 37).

У положеннях чинного житлового законодавства відсутнє визначення поняття «службового житла» або «службового житлового приміщення», яке б враховувало усі його істотні ознаки. У законах та підзаконних нормативно-правових актах здебільшого фрагментарно зосереджено увагу на видах службового житла або на окремих його ознаках, наприклад, на меті надання службових жилих приміщень.

Якщо проаналізувати норми зазначених нормативно-правових актів, під службовим житловим приміщенням треба розуміти житлове приміщення, що перебуває у державній чи комунальній власності, а в окремих випадках і в приватній власності (але крім житлових приміщень, що перебувають у приватній власності фізичних осіб), яке у зв`язку з характером трудових відносин призначене для проживання працівників.

Службові жилі приміщення призначені для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього (пункт 2 розділ I «Загальні положення» Положення). Через це зазначені приміщення повинні знаходитись у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця).

Згідно з частиною першою статті 118ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Порядок надання службових жилих приміщень передбачений статтями 121, 122 ЖК України, згідно з якими службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, на підставі якого виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для заселення у надане службове жиле приміщення.

Відповідно до статті 2Закону України«Про приватизаціюдержавного житловогофонду» не підлягають приватизації квартири, визнані у встановленому порядку службовими житловими приміщеннями.

У зв`язку з цим для того, щоб житло можна було приватизувати, першим кроком має бути його виведення з числа службових. Відповідно до Положення № 37 підставами для виключення квартири з числа службових є: відсутність потреби у подальшому використанні житла у якості службового; виключення у встановленому порядку житла з числа службових.

Виключення житла з числа службових здійснюється за клопотанням адміністрації органу, закладу, установи, підприємства.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Отже, особа, яка бажає приватизувати службове житло, повинна звернутися до керівництва підприємства, установи чи організації, яке надавало службове приміщення, з проханням виключити житло із службового житлового фонду у зв`язку з відсутністю потреби в його використанні в статусі службового.

Відповідно до частини першої статті 123ЖК України порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

Відповідно до пункту 2 Положення № 37 службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця).

Пунктом 3 Положення № 37 визначено, що жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення.

Згідно з пунктом 6 Положення № 37 жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. У будинках, належних колгоспам, жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.

Зі змісту вказаних положень виходить, що вирішення питання про виключення житлового приміщення із числа службових можливо лише при наявності клопотання адміністрації підприємства, яке використовує вказане житлове приміщення як службове.

Встановивши, що виключення жилого приміщення з числа службових здійснюється на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, а чинним законодавством не передбачені правові норми, які зобов`язували б власника службового житлового приміщення виключити його із цього фонду, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Дана позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2022 року по справі № 643/16513/19 (провадження № 61-6585св20).

В ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження посилання позивача на те, що її покійний чоловік ОСОБА_6 працював в КП «Крамремжилсервіс» 21 рік, з 1982 року до 2007 року. З урахуваннямнаданих сторонамидоказів,доведено працевлаштуваннялише з 23.06.1982року по02.08.1986року таз 11.02.2002року по31.01.2003року.

Окрім того, як встановлено судом, Комунальне підприємство «Крамремжилсервіс» Краматорської міської ради ліквідовано рішенням від 29.10.2008 г. № 22/V-13. Суду не надано відомостей що у зв`язку із ліквідацією КП «Крамремжилсервіс», закріплені за даним підприємством службові квартири було передано іншим комунальним підприємством м. Краматорська.

Водночас, відповідно до рішенням Краматорської міської ради від 31.03.2021 №7/VІІІ-310 «Про затвердження переліку об`єктів права комунальної власності Краматорської територіальної громади» спірна квартира є об`єктом комунальної власності.

При цьому, право позивача на житло не порушено, оскільки її не позбавляють можливості проживати у спірному житловому приміщенні та користуватися ним. Спори з цього приводу відсутні. За весь період проживання позивача у спірній квартирі, яка є комунальною власністю, територіальною громадою міста Краматорська не порушувалось питання про її виселення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

Як неодноразово вказував ЄСПЛ, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року; ).

З урахуванням викладеного, судом висвітлено істотні аспекти доводів сторін та не надається детальна відповідь інші аргументи, використані сторонами, оскільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі, не впливають на висновки суду.

З огляду на зазначене, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, а також обставини, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства Краматорської міської ради про зняття статусу службового житла з житлового приміщення та виключення його з складу службових приміщень, не узгоджуються із нормами чинного матеріального законодавства, є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За звернення до суду із даним позовом позивачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 992,40 гривень. Доказів пронесення інших судових витрат, на час розгляду справи, сторонами до суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов не підлягає задоволенню, то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд покладає на позивача ОСОБА_7 ,. понесені нею витрати з оплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 48, 49, 51, 76- 89, 102, 209, 210, 247, 258-259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства Краматорської міської ради про зняття статусу службового житла з житлового приміщення та виключення його з складу службових приміщень - відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Мачуський