Вирок

від 14.10.2024 по справі 689/1368/23

ЯРМОЛИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/1368/23

Провадження № 1-кп/689/26/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 та її захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ярмолинці кримінальне провадження, відомості про яке 26 квітня 2021 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021243000000547, про обвинувачення ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Буйволівці Хмельницького району Хмельницької області, має неповну середню освіту, одружена, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є особою з III групою інвалідності загального захворювання, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190 та частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України,

встановив:

Гаражі площею 1548,8 кв.м. колишнього КСП «Україна» належали до спільного майна членів спілки (об`єднання) громадян - співвласників «Антонівці».

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 21.06.2007 р. у справі № 2-371 визнано за ОСОБА_4 право власності на ці гаражі як на майно, що виділене з майна спілки співвласників «Антонівці» (на підставі рішення комітету спілки громадян співвласників «Антонівці» від 19 липня 2006 року, що затверджено 30.07.2006 загальними зборами власників майнових і земельних сертифікатів Антоновецької сільської ради Ярмолинецького району).

Додатковим рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 серпня 2007 р. у справі № 2-371 визнано за ОСОБА_4 право власності на майно, яке виділене із майнового паю із частки майна Спілки (об`єднання) громадян співвласників «Антонівці» с.Антонівці, - на автогаражі площею 1548,8 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області 20.09.2007 р. зареєстровано право власності на вище зазначені гаражі ( реєстраційний номер: НОМЕР_1 ).

Ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Хмельницької області від 12 березня 2008 року за апеляційними скаргами представника за довіреністю ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та прокурора Ярмолинецького району Хмельницької області рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 21 червня 2007 року та додаткове рішення цього ж суду від 24 серпня 2007 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 грудня 2008 р. позовну заяву ОСОБА_4 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК залишено без розгляду. Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 08 квітня 2009 р. у справі № 22ц-211 ухвалу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 грудня 2008 залишено без змін. Ухвалою Верховного суду України від 02 вересня 2009 р. задоволено касаційну скаргу ОСОБА_4 , внаслідок чого скасовано вище вказані ухвали, а справу передано на новий розгляд до Ярмолинецького районного суду.

Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 10 березня 2010 р. у справі № 2-14/2010 позовну заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду та скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - гаражі (реєстраційний номер НОМЕР_1 від 20 вересня 2007 року), що за адресою: АДРЕСА_3 та зобов`язано ОСОБА_4 повернути Спілці громадян співвласників «Антонівці» вище вказані гаражі. У зв`язку з виконанням вказаної ухвали, 10.03.2010 р. видано виконавчий лист, який постановою державного виконавця ВП №19097308 закінчено у зв`язку із повним виконанням. Вказана ухвала суду не оскаржувалась.

ОСОБА_4 , достовірно знаючи про скасування рішень судів, на підставі яких за нею було визнано право власності на частку майна спілки громадян співвласників «Антонівці» звернулась до державного реєстратора Реєстраційної служби Ярмолинецького районного управління юстиції ОСОБА_8 для оформлення права власності на гаражі, площею 1548, 8 кв.м., які розташовані за адресою АДРЕСА_3 .

У зв`язку з чим державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ярмолинецького районного управління юстиції Хмельницької області ОСОБА_8 , якій не було відомо про протиправний умисел ОСОБА_4 , 23 липня 2015 на підставі поданого ОСОБА_4 скасованого додаткового рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 серпня 2007 у справі № 2-371 зареєстровано право власності за ОСОБА_4 на гаражі загальною площею 1548,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , на земельній ділянці площею 0,5872 га із кадастровим номером 6825880400:03:006:0015.

Окрім цього, остання з метою отримання у власність земельної ділянки із кадастровим номером 6825880400:03:006:0015, площею 0,5872 га, яка розташована на території колишнього господарського двору, за межами населеного пункту АДРЕСА_4 , звернулась до секретаря виконкому Антоновецької сільської ради для засвідчення копії додаткового рішення суду від 24.08.2007 як оригіналу.

В подальшому, 21 жовтня 2019 р. секретарем ОСОБА_9 засвідчено справжність оригіналу вказаного рішення, а саме, здійснено друкований напис - «село Антонівці, Ярмолинецького району, Хмельницької області, Україна. 21 жовтня 2019 року. Я ОСОБА_9 - секретар виконкому Антоновецької сільської ради, засвідчую справжність оригіналу рішення суду від 24.08.2007 року по заяві ОСОБА_4 », тобто надано видимість законної сили. У зв`язку з чим на підставі рішення 41 позачергової сесії Антоновецької сільської ради 7 скликання № 40 від 05 жовтня 2020 р ОСОБА_4 як власнику будівель частини господарського двору (гаражів) передано у власність вище вказану земельну ділянку, право власності на яку зареєстровано 18 січня 2021 із реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 2282175368258, номером запису про право власності - 40375478.

Таким чином, ОСОБА_4 з метою отримання у власність приміщення гаражів, достовірно знаючи, що рішення Ярмолинецького районного суду від 21 червня 2007 р. та додаткове рішення від 24 серпня 2007 р. скасовані, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на використання завідомо скасованого офіційного документа, діючи з корисливих мотивів, умисно, надала рішення державному реєстратору Реєстраційної служби Ярмолинецького районного управління юстиції, якій не було відомо про протиправний умисел останньої.

Також, остання, з метою отримання у власність земельної ділянки із кадастровим номером 6825880400:03:006:0015, площею 0,5872 га, яка розташована на території колишнього господарського двору, за межами населеного пункту АДРЕСА_4 , достовірно знаючи, що рішення Ярмолинецького районного суду від 21 червня 2007 р. та додаткове рішення від 24 серпня 2007 р. скасовані, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на використання завідомо скасованого офіційного документа, діючи з корисливих мотивів, умисно, надала додаткове рішення від 24 серпня 2007 р. секретарю виконкому Антоновецької сільської ради, якій не було відомо про протиправний умисел останньої для надання додатковому рішенню законної сили.

Таким чином, внаслідок вказаних протиправний дій, ОСОБА_4 завідомо використала скасоване вказане судове рішення, оформивши на підставі нього право власності на приміщення гаражів та земельну ділянку під ними.

Своїми умисними діями, які виразились в використанні завідомо підробленого документа, ОСОБА_4 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України.

Обвинувачена в судовому засіданні своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень не визнала, просили її виправдати. Згоди (клопотання тощо) на закриття кримінального провадження із звільненням від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінчення строку притягнення до відповідальності також не надавала.

За змістом показань обвинуваченої, вона вважає, що реєстрація спірних гаражів не була скасована за заявою заінтересованої особи ( ОСОБА_6 ) в реєстрі прав власності на виконання судових рішень. З цих підстав вона продовжувала бути їх власником. Відбулося перенесення відомостей із старого реєстру в новий, тобто з реєстру прав власності в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Вона була власником згідно запису в старому реєстрі і продовжувала ним бути згідно запису в новому реєстрі (Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Водночас за ініціативи державного реєстратора були внесені зміни щодо нової адреси даних гаражів. Оскільки вона продовжувала бути власником гаражів, то подальше оформлення прав власності на земельну ділянку під ними вважає законним.

Аналізуючи показання обвинуваченої, свідків та потерпілого на предмет їх послідовності, логічності, правдивості, як окремо так і у сукупності, на предмет їх узгодженості в розрізі показань окремого учасника кримінального провадження, в розрізі показань усіх учасників, оцінюючи інші наявні у справі докази окремо та усі докази разом у сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченої у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за частиною четвертою статті 358 КК України підтверджується сукупністю зібраних стороною обвинувачення та дослідженими судом під час судового розгляду доказами.

Суд вважає позицію обвинуваченої про те, що вона продовжувала бути власником спірних гаражів неспроможною та такою, що спростована доказами.

Винна ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, доведена належними та допустимими доказами:

- рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 21 червня 06.2007 р. у справі № 2-371, яким визнано за ОСОБА_4 право власності на автогаражі вартістю 17302,85 грн. як на майно, що виділене з майна спілки співвласників «Антонівці» (на підставі рішення комітету спілки громадян співвласників «Антонівці» від 19 липня 2006 року, що затверджено 30 липня 2006 загальними зборами власників майнових і земельних сертифікатів Антоновецької сільської ради Ярмолинецького району) (т.1 а.с. 24, 112, 113, т.2 а.с.127);

- технічним паспортом на об`єкт нерухомо майна (гаражі) по АДРЕСА_2 , та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно комунального підприємства «Ярмолинецьке бюро технічної інвентаризації», номер витягу 16004995 від 20 вересня 2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 , адреса об`єкта: АДРЕСА_2 (правова підстава виникнення - рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 серпня 2007) (т.1 а.с. 114-119);

- додатковим рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 серпня 2007 р. у справі № 2-371, яким визнано за ОСОБА_4 право власності на майно, яке виділене із майнового паю частки майна Спілки (об`єднання) громадян співвласників «Антонівці» АДРЕСА_3 - на автогаражі вартістю 17302,85 грн., площею 1548,8 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_2 . (т.2 а.с.131);

- на підставі рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області 20.09.2007 р. зареєстровано право власності на вище зазначені гаражі ( реєстраційний номер: НОМЕР_1 ), що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно КП «Ярмолинецьке бюро технічної інвентаризації» 16508322 від 02 листопада 2007 року. За ОСОБА_4 зареєстровано право власності на гаражі літ «Е» площею 723,2 кв.м та літ «е» площею 825,6 кв.м.; загальною площею 1548,8 кв.м. з відміткою про те, що адреса змінювалась згідно рішення Антоновецької сільської ради від 25 жовтня 2007р.; витягом про реєстрацію права власності КП «Ярмолинецьке бюро технічної інвентаризації» 16004995 від 20 вересня 2007 року (т.2 а.с. 202 203);

- вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 08 серпня 2008 року у справі №1-87/208р, яким ОСОБА_4 засуджено за частиною третьою статті 358, частиною четвертою статті ст.190 КК України за те, що будучи членом комітету громадян-співвласників спілки «Антонівці», діючи в особистих корисливих інтересах, зловживаючи довірою співвласників майна (членів комітету), в період з 17 липня по першу декаду серпня 2006 року склала протокол засідання комітету від 19 липня 2006 року та витяг з нього, в який внесла неправдиві дані про виділення їй автогаражів на суму 17 302 грн. 85 коп., достовірно знаючи, що члени комітету громадян - співвласників спілки «Антонівці» дозволили виділити їй автогаражів на суму 1500 грн. Крім цього, в цей же період ОСОБА_4 , виготовила завідомо неправдивий протокол загальних зборів членів спілки «Антонівці» від 30 липня 2006 року, в якому зазначила, що на даних зборах затверджено рішення комітету спілки пайовиків про виділення майнових паїв ОСОБА_4 . Дані збори були нелегітимними через відсутність голови спілки та кворуму, крім того, на них питання про виділення майна ОСОБА_4 не вирішувалось взагалі. Вищевказані підроблені документи ОСОБА_4 , подала до Ярмолинецького райсуду і на їх підставі судом 21 червня 2007 року прийнято рішення про визнання за ОСОБА_4 права власності на автогаражі. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23 вересня 2009 року вирок залишено без змін (т.4 а.с. 45-53);

- ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Хмельницької області від 12 березня 2008 року за апеляційними скаргами представника за довіреністю ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та прокурора Ярмолинецького району Хмельницької області рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 21 червня 2007 року та додаткове рішення цього ж суду від 24 серпня 2007 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1 а.с. 121, 122, т.2 а.с.150, 151);

- ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 08 квітня 2009 р. у справі № 22ц-211, якою ухвалу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 грудня 2008 залишено без змін (За результатами нового розгляду ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 грудня 2008 р. позовну заяву ОСОБА_4 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК залишено без розгляду). Ухвалою Верховного суду України від 02 вересня 2009 р. задоволено касаційну скаргу ОСОБА_4 , внаслідок чого скасовано вище вказані ухвали, а справу передано на новий розгляд до Ярмолинецького районного суду (т.1 а.с. 124-125);

- ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 10 березня 2010 р. у справі № 2-14/2010, якою позовну заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду та скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - гараж (реєстраційний номер НОМЕР_1 від 20 вересня 2007 року), що за адресою: АДРЕСА_3 та зобов`язано ОСОБА_4 повернути Спілці громадян співвласників «Антонівці» вище вказаний гараж (т.1 а.с. 25,128, т.2 а.с.158); ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 05 травня 2010 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, ухвалу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 10 березня 2010 року залишено без змін (т.1 а.с. 129, 130).

Аналізуючи дані докази, суд взяв до уваги, що ухвала від 10 березня 2010 року залишилась чинною по цей час, нею встановлено обов`язок саме громадянки ОСОБА_4 повернути гараж, а відтак твердження про те, що вона є власником гаража є неспроможним. Рішенням скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - гараж (реєстраційний номер НОМЕР_1 від 20 вересня 2007 року), що за адресою: АДРЕСА_3 . Рішення набуло чинності, а тому воно обов`язкове для усіх суб`єктів права, в тому числі для ОСОБА_4 . Її подальші дії, направлені на перенесення (актуалізацію запису про право власності в новому реєстрі) запису про право власності з одного реєстру в новостворений Державний реєстр речових прав на нерухоме майно є умисним використанням завідомо підробленого документа - судового рішення. На думку суду ОСОБА_10 умисно не повідомила державного реєстратора про наявність ухвали Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 10 березня 2010 р. у справі № 2-14/2010, приховала той факт, що рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 21 червня 2007 р. у справі № 2-371, а також додаткове рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 серпня 2007 р. у справі № 2-371 скасовані. Це дозволило ОСОБА_4 повторно зареєструвати право власності на гаражі на підставі скасованого на той момент судового рішення.

- матеріалами реєстраційної справи Хмельницької районної державної адміністрації щодо отримання права власності ОСОБА_4 на об`єкт нерухомого майна - гаражне приміщення (т.1 а.с. 154-182; т.2 а.с. 96-106). Так, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №23309150 від 31 липня 2015 року державного реєстратора реєстраційної служби Ярмолинецького районного управління юстиції Хмельницької області прав на нерухоме майно ОСОБА_8 вирішено провести державну реєстрацію права власності на гараж, що розташований в АДРЕСА_4 за ОСОБА_4 з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. ОСОБА_4 з цією метою підписано зяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, додано квитанцію від 23 липня 2015 року по сплату 120 грн. за витяг, надано довідку №463 від 17 липня 2015 року Антоновецького сільського голови ОСОБА_11 про те, що гаражі розташовані по АДРЕСА_4 . Також ОСОБА_4 надано реєстратору додаткове рішення Ярмолинецького районного суду від 24 серпня 2007 року у справі №2-371 (на той момент скасованого), копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16004995 від 20 вересня 2007 р., технічного паспорту, паспорт ОСОБА_4 , картку фізичної особи-платника податків. ОСОБА_4 підписано картку прийому заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з переліком доданих матеріалів. За наслідками реєстраційної дії сформовано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31 липня 2015 року, присвоєно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 692975768258. Отже, зареєстровано право власності ОСОБА_4 на той же гараж, але за новою адресою. Оскільки у цьому витязі підставою виникнення права власності вказано додаткове рішення Ярмолинецького районного суду від 24 серпня 2007 року, відомості про скасування якого були достеменно відомі ОСОБА_4 , які вона приховала від державного реєстратора, то суд вважає, що стороною обвинувачення доведено використання ОСОБА_4 завідомо підробленого документа;

- проєктом землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної форми власності в категорії землі сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 у власність ОСОБА_4 , що розроблений ФОП ОСОБА_12 (т.2 а.с. 14-60). Разом із власною заявою від 11 січня 2010 року на виготовлення даного проєкту ОСОБА_4 подала рішення Антоновецької сільської ради від 23 липня2019 р №5 «Про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), в якому зазначається вона є власником частини будівель; копію заяви ОСОБА_4 на ім`я сільської ради про надання цього дозволу, в якій також стверджувала, що вона є власником частини будівель; копію додаткового рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 серпня 2007 року у справі №2-371 з відміткою, що рішення вступило в законну силу; Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 18 грудня 2019 року з відомостями про те, що ОСОБА_4 є власником ОНМ з реєстраційним номером в ДРРПНМ 692975768258 (гараж, площею 1548,8 кв.м.), який зареєстрований державним реєстратором ОСОБА_8 23 липня 2015 р.; копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31 липня 2015 р, що виданий державним реєстратором ОСОБА_8 , про те, що вона є власником цього ж майна; копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Ярмолинецьке бюро технічної інвентаризації» від 20 вересня 2007 року (реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`єкт - гараж за адресою: АДРЕСА_2 ); копію технічного паспорта; копію рішення виконавчого комітету Антоновецької сільської ради від 25 жовтня 2007 р. «Про найменування вулиць», яким гаражам присвоєно вулицю Хмельницька, 1 е; довідку №43 від 17 липня 2015 року Антоновецького сільського голови про адресу гаражів. Отже, з аналізу документів проєкту землеустрою вбачається, що ОСОБА_4 умисно використала скасоване додаткове рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 серпня 2007 року у справі №2-371;

- копією додаткового рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 серпня 2007 року у справі №2-371з відміткою «село Антонівці, Ярмолинецького району, Хмельницької області, Україна 21 жовтня 2019 року я, ОСОБА_9 - секретар виконкому Антоновецької сільської ради, засвідчую справжність оригіналу рішення суду від 24 серпня 2007 року по заяві ОСОБА_4 . Зареєстровано в реєстрі за №32 кв.91, держ. мито - 0,34 коп Секретар виконкому сільської ради: печатка, підпис, Л. Заєць», що вилучена в старости села Антонівці разом із копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Ярмолинецьке бюро технічної інвентаризації» від 20 вересня 2007 року, витягом з журналу вчинення нотаріальних дій Антоновецької сільської ради (т.2 а.с. 67-71);

- рішенням 41 позачергової сесії Антоновецької сільської ради 7 скликання від 05 жовтня 2020 року №40 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким затверджено проєкт землеустрою і надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки 0,5872 га; передано у власність гр. ОСОБА_4 земельну ділянку, яка розташована за межами населеного пункту АДРЕСА_4 (т.1 а.с. 146);

- показаннями свідка ОСОБА_13 , який пояснив, що підписав як ОСОБА_14 сільський голова рішення №40 від 05 жовтня 2020 року про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки, оскільки всі депутати проголосували за це рішення. Рішення було прийняте за її заявою як власника будівлі. Він ходив до начальника земельного відділу та цікавився чи законно оформляти право власності ОСОБА_4 , на що отримав ствердну відповідь;

- показаннями свідка ОСОБА_15 , який зазначив, що він підписав ОСОБА_4 довідку №463 від 17 липня 2015 року як ОСОБА_14 сільський голова. Довідка видана на підставі рішення виконавчого комітету №48 від 05 жовтня 2007 року про присвоєння адрес. За змістом довідки йшлося про адресу гаражів колишнього КСП «Україна»;

- показаннями свідка ОСОБА_16 , яка розповіла, що в липні 2015 року працювала на посаді державного реєстратора в Ярмолинецькому районному управлінні юстиції. ОСОБА_4 принесла документи на реєстрацію. Це було рішення суду та технічний паспорт. Станом на 2015 року не було спроможності перевіряти чинність судових рішень, а також не було таких вимог. ОСОБА_4 принесла оригінал з мокрою печаткою, який вона як реєстратор відсканувала. Будь-яких обмежень щодо гаражів не було, а тому вона зареєструвала їх за ОСОБА_4 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вона здійснила запис на підставі рішення суду та довідки про зміну адреси. При цьому рішення суду - основний правовстановлюючий документ. Якби вона знала, що надане рішення суду скасоване, то не вчинила б жодного запису;

- показаннями свідка ОСОБА_9 (на момент події - секретар виконкому Антоновецької сільської ради) про те, що ОСОБА_4 особисто надала оригінали технічного паспорту та судового рішення. Вона як секретар зробила копії з цих документів. ОСОБА_4 не повідомила їй про те, що рішення суду було скасоване, а тому вона не знала про цю обставину. Вона завірила копію судового рішення на прохання ОСОБА_4 , яка не ставила її до відома про те, з якою метою вона ОСОБА_4 необхідна завірена копія. Цю дію вона зареєструвала в книзі реєстрації нотаріальних дій. На наданому судовому рішенні був напис про те, що рішення суду набрало законної сили;

- показаннями обвинуваченої ОСОБА_4 , яка пояснила, що не повідомляла державному реєстратору ОСОБА_8 про те, що рішення суду скасоване, оскільки та не задавала такого питання. Сільську раду вона також не повідомляла про скасування цього рішення.

Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_4 продовжувала бути власником гаражів, оскільки запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно про цей факт не був скасований. Так, запис дійсно продовжував існувати в цьому реєстрі. Однак, ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 10 березня 2010 р. у справі № 2-14/2010 позовну заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду та скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - гараж (реєстраційний номер НОМЕР_1 від 20 вересня 2007 року), що за адресою: АДРЕСА_3 та зобов`язано ОСОБА_4 повернути Спілці громадян співвласників «Антонівці» вище вказаний гаражі (т.1 а.с. 25,128, т.2 а.с.158).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Таким чином, судове рішення є обов`язковим для ОСОБА_4 , яке вона зобов`язана була виконати.

Крім цього, вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 08 серпня 2008 року у справі №1-87/208р. ОСОБА_4 було засуджено за частиною третьою статті 358, частиною четвертою статті 190 КК України за те, що будучи членом комітету громадян-співвласників спілки «Антонівці», діючи в особистих корисливих інтересах, зловживаючи довірою співвласників майна (членів комітету), в період з 17 липня по першу декаду серпня 2006 року склала протокол засідання комітету від 19 липня 2006 року та витяг з нього, в який внесла неправдиві дані про виділення їй автогаражів на суму 17302 грн. 85 коп., достовірно знаючи, що члени комітету громадян - співвласників спілки «Антонівці» дозволили виділити їй автогаражів на суму 1500 грн. Крім цього, в цей же період ОСОБА_4 , виготовила завідомо неправдивий протокол загальних зборів членів спілки «Антонівці» від 30 липня 2006 року в якому зазначила, що на даних зборах затверджено рішення комітету спілки пайовиків про виділення майнових паїв ОСОБА_4 . Дані збори були нелегітимними через відсутність голови спілки та кворуму, крім того, на них питання про виділення майна ОСОБА_4 не вирішувалось взагалі. Вищевказані підроблені документи ОСОБА_4 подала до Ярмолинецького райсуду і на їх підставі судом 21 червня 2007 року прийнято рішення про визнання за ОСОБА_4 права власності на автогаражі. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23 вересня 2009 року вирок залишено без змін (т.4 а.с. 45-53).

Таким чином, ОСОБА_4 безумовно усвідомлювала, що вона не є власником гаражів, а тому усі подальші її дії, спрямовані на оформлення права власності на гаражі та земельну ділянку під ними є незаконними, вчиненні з прямим умислом.

Відповідно до частини шостої статті 368 КПК України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, використання підробленого документа (частина четверта статті 358 КК України) є самостійним складом злочину, який не охоплюється поняттями підроблення, складання, видачі та збуту і передбачений окремою кримінально-правовою нормою із самостійною санкцією і відсутність факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою або частиною другою статті 358 КК або статті 190 КК України на доведення факту вчинення використання підробленого документу не впливає. При цьому, використання завідомо підробленого документа є закінченим з моменту, коли документ пред`явлено або подано особою незалежно від того, чи вдалося їй досягти поставленої мети (постанова ВС від 07 вересня 2021 року у справі №591/7446/17).

Для притягнення до кримінальної відповідальності особи за використання підробленого документу не обов`язково встановити, хто саме виготовив такий документ, яким чином і чи притягувалася така особа до кримінальної відповідальності за вчинене. Достатньо встановити той факт, що особа, яка використовувала підроблений документ, знала про факт його підробки, тобто усвідомлювала несправжність такого документа (постанова ВС від 16 квітня 2024 р у справі №161/9346/19).

Згідно ч. 4 ст. 358 КК України відповідальність настає за використання завідомо підробленого документа. При цьому використання може бути вчинене одним із двох способів: 1) пред`явлення документа; 2) подання документа. При пред`явленні документа особа, видаючи підробку за справжній документ, знайомить з його змістом інших осіб. Використання завідомо підробленого документа є закінченим злочином з моменту, коли документ пред`явлено винним, незалежно від того, чи вдалося йому досягти поставленої мети (постанова ВС від 18 січня 2024 р. у справі №715/2635/22).

З урахуванням цих висновків Верховного Суду, суд вважає, що ОСОБА_4 умисно використала судове рішення, при цьому вона усвідомлювала, що таке використання є незаконним; її дії підпадають під ознаки частини четвертої статті 358 КК України.

Призначаючи покарання суд відповідно до вимог статей 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є кримінальним проступком, особу винної, яка є раніше не судима, відсутність обставин, які б пом`якшували чи обтяжували покарання обвинуваченої та вважає, що їй слід призначити покарання у межах санкції статті обвинувачення, а саме у виді штрафу.

Відповідно до частини другої статті 12 КК України інкриміноване кримінальне правопорушення відноситься до проступків, за який передбачене найтяжче покарання у виді обмеження волі на строк до двох років. Законом України про кримінальну відповідальність встановлено, що особа за вироком суду може бути звільнена від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених пунктом 2) частини першої статті 49 КК України, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки. Звільнення від покарання на наведеній підставі застосовується у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності відповідно до ст. 49 КК України. Зокрема, у випадку, якщо особа заперечує свою винуватість і не звернулася до суду із клопотанням про таке звільнення. Тоді суд за наявності підстав визнає особу винною у вчиненні злочину, виносить обвинувальний вирок і звільняє її від покарання. Оскільки від дати вчинення ОСОБА_4 проступку до дати ухвалення судом вироку минуло більше трьох років, при цьому остання заперечувала свою винуватість та просила постановити щодо неї виправдувальний вирок, жодних клопотань про звільнення засудженої від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності сторона захисту не заявляла, тому суд вважає, що ОСОБА_4 підлягає визнанню винною з призначенням покарання та звільненням від призначеного їй покарання на підставі пункту 2 частини першої статті 49 КК України.

Строк дії запобіжного заходу не продовжувався. Цивільний позов не заявлявся. Процесуальні витрати відсутні.

Водночас, не знайшло підтвердження доказами пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення за частиною четвертою статті 190 КК України. Відповідно до обвинувального акту сторона обвинувачення інкримінувала їй таке:

ОСОБА_4 , будучи членом комітету громадян співвласників спілки «Антонівці», діючи в особистих корисливих інтересах, зловживаючи довірою співвласників майна (членів комітету), в порушення вимог пунктів 6, 15, 21 Статуту спілки, в період з 17 липня по першу декаду серпня 2006 року склала протокол засідання комітету від 19.07.2006 та витяг з нього, в який внесла неправдиві відомості про виділення їй автогаражів на суму 17302,85 гривень, достовірно знаючи, що члени комітету громадян-співвласників спілки «Антонівці» дозволили виділити їй автогаражів на суму лише 1500 гривень.

В той же період часу ОСОБА_4 з метою заволодіти чужим майном, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом виготовила завідомо неправдивий протокол загальних зборів членів спілки «Антонівці» від 30.07.2006, в якому зазначила неправдиві відомості про затвердження рішення спілки пайовиків щодо виділення майнових паїв на користь ОСОБА_4 , яке не відповідало фактичним обставинам, оскільки в той час на зборах не був присутнім голова спілки та не було кворуму, а також питання про виділення майна ОСОБА_4 не розглядалось та не вирішувалось взагалі.

Вищевказані підроблені документи ОСОБА_4 подала до Ярмолинецького районного суду Хмельницької області, які стали підставою того, що 21.06.2007 судом прийнято рішення про визнання за ОСОБА_4 права власності на автогаражі, ринкову вартість яких згідно висновку про вартість майна станом на 31.10.2007 складає, ДБ-5 вартість 410 гривень, автомобіль марки ММЗ вартістю 2600 гривень, причіп 2ПТС-4вартістю 600 гривень, токарний станок вартістю 520 гривень, картки ЗКШШ-6 вартістю 145 гривень.

Своїми протиправними діями, а саме шляхом обману

ОСОБА_4 заволоділа майном спілки громадян співвласників «Антонівці» на загальну суму 950 675 гривень, чим спричинила об`єднанню шкоди в особливо великих розмірах.

За вчинення вищевказаних злочинів вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 08 серпня 2008 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 358, ч. 3ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України до міри покарання у вигляді 6 місяців арешту з конфіскацією1/4 частки майна останньої.

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до ухвали колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Хмельницької області від 12.03.2008 в справі № 2-371 скасовано рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 21.06.2007 та додаткове рішення цього ж суду від 24.08.2007, якими визнано право власності за ОСОБА_4 на частку майна спілки громадян співвласників «Антонівці».

При цьому, ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23.12.2008 позов ОСОБА_4 до спілки громадян співвласників «Антонівці» про визнання права власності на частку майна з майна спілки громадян співвласників «Антонівці» залишено без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Окрім того встановлено, що ОСОБА_17 на підставі свідоцтв про право власності на майнові паї члена КСП Україна, виданих Антоновецькою сільською радою на підставі цивільно- правових угод з попередніми власниками майнових паїв серії № ХМХМ 004340 від 19.12.2014 та серії НОМЕР_2 від 26.04.2016, зареєстрував 17.04.2019 право власності на об`єкти нерухомого майна, зокрема на гаражі ІНФОРМАЦІЯ_2 площею 1549,7кв.м.

Рішенням виконавчого комітету Антонівецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області від 27.10.2016 за №31 вищевказаному майновому комплексу будівель с. Антонівці присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_3 .

При цьому, 17.07.2015 Антонівецькою сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області ОСОБА_4 видано довідку про те, що об`єкти нерухомого майна - гаражі колишнього КСП Україна, яким попередньо присвоєно адресу АДРЕСА_3 знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 .

Разом з тим, встановлено, що об`єкт нерухомого майна - гаражі площею 1548,8 кв.м. відповідно до технічного паспорту КП «Ярмолинецьке БТІ» №20357627 від 16.07.2007 виготовлений на замовлення ОСОБА_4 та об`єкт нерухомого майна, зазначений як гаражі літера ІНФОРМАЦІЯ_2 площею 1549,7 кв.м. згідно з технічним паспортом, виготовленим КП «Ярмолинецьке БТІ» від 19.08.2016 на замовлення ОСОБА_17 - являються одним і тим самим об`єктом нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці № 6825880400:03:006:0015.

Таким чином, ОСОБА_4 достовірно знаючи про те, що вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області її засуджено за вчинення злочинів, а саме: підробку протоколу засідання комітету громадян співвласників спілки «Антонівці» від 19.07.2006, витягу з нього та за заволодіння майном спілки громадян співвласників «Антонівці» шляхом обману на загальну суму 950675 гривень, а також про скасування рішень судів, на підставі яких за нею визнавалось право власності на частку майна спілки громадян співвласників «Антонівці», на шлях виправлення не стала та вирішила довести свій протиправний умисел, спрямований на незаконне заволодіння правом на чуже майно до кінця та вчинила нове умисне тяжке кримінальне правопорушення.

Так, 23.07.2015 близько 16:30 години з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на заволодінням правом на чуже майно ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх незаконних дій та передбачаючи їх наслідки, перебуваючи в адміністративній будівлі Ярмолинецького районного управління юстиції, що за адресою: АДРЕСА_5 , використовуючи завідомо для неї скасоване додаткове рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24.08.2007, звернулась із заявою до державного реєстратора реєстраційної служби Ярмолинецького районного управління юстиції про державну реєстрацію права власності на гаражі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , долучивши до вказаної заяви зазначене рішення суду, яке не мало юридичної сили.

За результатами розгляду вищевказаної заяви 23.07.2015 державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ярмолинецького районного управління юстиції Хмельницької області ОСОБА_8 , якій не було відомо про протиправний умисел ОСОБА_4 спрямований на незаконне заволодіння майном співвласників спілки «Антонівці» та скасування рішення Ярмолинецького районного суду від 21.06.2007 та додаткового рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24.08.2007, прийнято рішення № 23309150 провести державну реєстрацію права приватної власності на гаражі, що розташовані за адресою АДРЕСА_3 за ОСОБА_4 .

Окрім цього, ОСОБА_4 з метою отримання у власність земельної ділянки із кадастровим номером 6825880400:03:006:0015, площею 0,5872 га, яка розташована на території колишнього господарського двору, за межами населеного пункту АДРЕСА_4 , на якій розташовані гаражі, позначені літерою ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на праві власності належать ОСОБА_17 (з 17.04.2019), ОСОБА_4 звернулась до секретаря виконкому Антонівецької сільської ради для засвідчення як оригіналу копії додаткового рішення суду від 24.08.2007.

В подальшому, 21.10.2019 секретарем ОСОБА_9 засвідчено справжність оригіналу вказаного рішення, зазначивши друкований запис « АДРЕСА_3 2019 року. Я ОСОБА_9 - секретар виконкому Антоновецької сільської ради, засвідчую справжність оригіналу рішення суду від 24.08.2007 року по заяві ОСОБА_4 », тобто надано видимість законної сили. У зв`язку з чим, на підставі рішення 41 позачергової сесії Антоновецької сільської ради 7 скликання № 40 від 05.10.2020 ОСОБА_4 передано у власність вище вказану земельну ділянку, право власності яке зареєстровано 18.01.2021 із реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 2282175368258, номер запису про право власності - 40375478, через те, що ОСОБА_4 являється власником будівель частини господарського двору.

А тому, ОСОБА_4 , з метою отримання у власність приміщення гаражів, загальною площею 1548,8 кв.м., за адресою АДРЕСА_3 , достовірно знаючи, що рішення Ярмолинецького районного суду від 21.06.2007 та додаткове рішення від 24.08.2007 скасовані, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на використання завідомо скасованого офіційного документа, діючи з корисливих мотивів, умисно, надала додаткове рішення Ярмолинецького районного суду від 24.08.2007 державному реєстратору Реєстраційної служби Ярмолинецького районного управління юстиції, якій не було відомо про протиправний умисел останньої.

Також, остання, з метою отримання у власність земельної ділянки із кадастровим номером 6825880400:03:006:0015, площею 0,5872 га, яка розташована на території колишнього господарського двору, за межами населеного пункту АДРЕСА_4 , достовірно знаючи, що рішення Ярмолинецького районного суду від 21.06.2007 та додаткове рішення від 24.08.2007 скасовані, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на використання завідомо скасованого офіційного документа, діючи з корисливих мотивів, умисно, надала додаткове рішення Ярмолинецького районного суду від 24.08.2007 секретарю виконкому Антоновецької сільської ради, якій не було відомо про протиправний умисел останньої для надання додатковому рішенню законної сили.

Внаслідок вказаних протиправний дій, ОСОБА_4 використала завідомо скасоване судове рішення на підставі якого 23 липня 2015 року шляхом обману отримала право власності на приміщення гаражів, загальною площею 1548,8 кв.м., за адресою АДРЕСА_3 вартістю 950 675 гривень та в подальшому остання надавши видимість законної сили скасованому судовому рішенню від 24.08.2007 діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману отримала у власність земельну ділянку із кадастровим номером 6825880400:03:006:0015, площею 0,5872 га вартістю 281 920 гривень, яка розташована на території колишнього господарського двору, за межами населеного пункту АДРЕСА_4 .

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у використанні завідомо скасованого додаткового рішення Ярмолинецького районного суду від 24.08.2007 ОСОБА_4 шляхом обману заволоділа майном - приміщенням гаражів, загальною площею 1548,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , який розташований на земельній ділянці із кадастровим номером 6825880400:03:006:0015, площею 0,5872 га, чим завдала ОСОБА_17 шкоди в особливо великих розмірах.

Отже, за пред`явленим обвинуваченням своїми умисними діями, які виразились в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого у особливо великих розмірах, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 190 КК України.

За наслідками судового розгляду об`єктивна сторона інкримінованого за частиною четвертою статті 190 КК України не була доведена.

Згідно пунктів 1 та 2 частини першої статті 91 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) (Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні) у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кримінального кодексу України (далі - КПК України) (Підстава кримінальної відповідальності) підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до пункту 3) частини першої статті 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Кримінальний закон (частина перша статті 190 КК України) визначає, що заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою є шахрайством. Частини четверта статті 190 КК України передбачає відповідальність за шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

ОСОБА_4 інкриміновано не всі ознаки цих норм. Вона обвинувачена за такими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого у особливо великих розмірах.

Об`єктивна сторона цього злочину виражається у заволодінні чужим майном шляхом обману. Обман - це повідомлення неправдивих відомостей або замовчу¬вання відомостей, які мають бути повідомлені, з метою заволодіння чужим майном. Особливості шахрайства полягають у тому, що потерпілий, буду¬чи введеним в оману, зовні добровільно передає винному майно. Тому обман за часом пе¬редує передачі майна і викликає у потерпілого усвідомлення правомірності такої передачі. Отже, обман виступає як спосіб зовні законно¬го, за згодою потерпілого, отримання майна.

Потерпілим за пред`явленим обвинуваченням за частиною четвертою статті 190 КК України є виключно ОСОБА_17 .

ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що вона заволоділа належними ОСОБА_19 гаражами шляхом обману. Часом вчинення злочину є 23 липня 2015 року, тобто час реєстрації права приватної власності ОСОБА_4 на гаражі, яке було здійснено державним реєстратором ОСОБА_8 .

Водночас відповідно до наявних у справі доказів судом встановлено, що ОСОБА_17 станом на 23 липня 2015 року не був власником гаражів. Відповідно ОСОБА_4 об`єктивно не могла заволодіти власністю, якої не існувало, та завдати матеріальної шкоди ОСОБА_17 .

Судом встановлено, що станом на 23 липня 2015 року ОСОБА_17 був власником лише майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства - КПГ «Україна» на СТОВ «Україна. Його частка становила 21012 гривень в загальній вартості майна пайового фонду підприємства, що становила 1708109 гривень. Ця обставина визнається учасниками кримінального провадження та підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_3 від 19 грудня 2014 р. (т.3 а.с. 139).

26 квітня 2016 року ОСОБА_17 оформив на своє ім`я свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_2 на суму 904449,5 гривень (т.3 а.с. 140).

І лише 17 квітня 2019 року ОСОБА_17 вперше зареєстрував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно своє право власності на гаражі в складі об`єкта нерухомого майна - комплексу будівель за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1817770568258 (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - т.3 а.с. 141, 142). Ця реєстраційна дія була вчинена на підставі акту прийому передачі б/н від 05 вересня 2016 року спілки співвласників майнових паїв с. Антонівці, протоколу №3 від 05 вересня 2016 року спілки співвласників майнових паїв с. Антонівці та вказаних вище двох свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_3 від 19 грудня 2014 р. та серії НОМЕР_2 від 26 квітня 2016 р (т.3 а.с. 139-145, т.4 ас. 152, 153).

До моменту виділу гаражів ОСОБА_17 за протоколом та передачі за актом гаражі перебували у спільній власності усіх власників майнових паїв, у тому числі ОСОБА_20 як власника майнового паю відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_4 від 06 липня 2015 р. (т.4 а.с. 118).

Відповідно і не доведено обман ОСОБА_17 зі сторони ОСОБА_4 станом на 23 липня 2015 року.

Суд відхиляє доводи представника представника потерпілого ОСОБА_17 - адвоката ОСОБА_21 про те, що кримінально-правовій охороні підлягають також і законні очікування - право на майно. В даному провадженні пред`явлено обвинувачення за ознакою заволодіння чужим майном, а саме, гаражами ОСОБА_17 . Така ознака як заволодіння чужим правом на майно не була інкримінована. Суд має право і здійснює розгляд справи по суті виключно в межах пред`явленого обвинувачення.

Пред`явленим обвинуваченням ОСОБА_4 не ставиться у вину завдання шкоди відповідній раді у зв`язку з заволодінням земельною ділянкою комунальної форми власності. Відповідно до фактичних обставин земельна ділянка вибула з комунальної власності Антоновецької сільської ради (на даний час правонаступник - Ярмолинецька селищна рада). Однак, досудовим розслідуванням не встановлювався належний потерпілий у цій частині та не залучався до кримінального провадження. ОСОБА_17 , єдиний потерпілий у кримінальному провадженні, не був власником цієї земельної ділянки, а тому йому шкода і не могла бути завдана.

В обвинуваченні хоч і зазначено, що ОСОБА_4 заволоділа земельною ділянкою площею 0,5872 га вартістю 281920 грн, але не розкрито чиєю ділянкою та відповідно кому саме вона завдала шкоди.

За змістом частини першої статті 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Вартість земельної ділянки встановлена у сумі 281920 гривень відповідно до висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки №180423 ФОП ОСОБА_22 від 18 квітня 2023 р., наданого до провадження потерпілим ОСОБА_17 (т.3 а.с. 235, 236). Вбачається, що ринкова вартість земельної ділянки визначена станом на 18 квітня 2023 року, а не на дату заволодіння (жовтень 2019 року - 18 січня 2021 року).

У підсумку, не доведено на виконання статті 91 КПК України такі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, як розмір шкоди, завданої заволодінням ОСОБА_4 земельною ділянкою, та суб`єкт, якому ця шкода завдана, що виключає склад кримінального правопорушення.

За цих підстав суд визнає ОСОБА_4 невинуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України та виправдовує її на підставі пункту 3) частини першої статті 373 КПК України, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 374 Кримінального процесуального кодексу України,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати невинуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України та виправдати на підставі пункту 3) частини першої статті 373 КПК України, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України і призначити покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Звільнити ОСОБА_4 від покарання у зв`язку із закінченням строку давності, передбаченого пунктом 2) частини першої статті 49 КК України.

Речові докази: один том - протоколи 39-44 сесій Антоновецької сільської ради VII скликання 2020 року та один том (другий) - протоколи 33-38 сесій Антоновецької сільської ради VII скликання повернути Ярмолинецькій селищній раді (правонаступнику Антоновецької сільської ради).

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Ярмолинецький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити право обвинуваченої подати клопотання про помилування Президенту України, право ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Копія вироку видається учасникам кримінального провадження негайно після його проголошення. Відсутні під час оголошення вироку особи мають право отримати копію вироку в загальному порядку.

Суддя ОСОБА_23