Ухвала

від 14.10.2024 по справі 127/18105/13-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/18105/13-ц

Провадження 4-с/127/54/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Сичук М.М., ознайомившись із матеріалами скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державної виконавчої служби,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рябокінь Р.П., звернувсь до суду зі скаргою на бездіяльність державної виконавчої служби, в якій просить суд визнати бездіяльність Третього відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зобов`язати Третій відділ державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), зняти арешт із всього майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зняттям заборони здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику.

Вивчивши подану скаргу разом з доданими до неї документами, приходжу до висновку, що вона не відповідає вимогам, встановленим нормами цивільно-процесуального законодавства, а тому є підстави для залишення її без руху з метою усунення недоліків.

Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07лютого 2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК.

Аналогічні роз`яснення щодо правил оформлення даного виду скарги містяться в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження».

Оскільки статтею 448 ЦПК України прямо не визначено наслідків недотримання закону при подачі скарги на дії/бездіяльність державного виконавця, слід виходити з ч. 9 ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а тому застосовуються положення ст. 175, 177 ЦПК України.

У поданій скарзі заявником не визначено заінтересованих осіб, які є учасниками виконавчого провадження: стягувача ПАТ КБ «НАДРА», а бо його правонаступника, солідарного боржника ОСОБА_2 , та зазначено Третій відділ державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), дії або бездіяльність посадових осіб якого оскаржуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Разом з тим відповідно до ч. 1, 2 статі 15 ЗУ «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до ст. 24, 30 ЦК України учасником цивільних відносин є фізична особа, яка має цивільну дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання).

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Участь держави у цивільних відносинах врегульований підрозділом 3 Розділу 2 ЦК України.

Таким чином, стороною виконавчого провадження є суб`єкт цивільних правовідносин: фізична особа (дієздатна людина), юридична особа (створена у встановленому законом порядку організація) або держава в особі її органів.

З огляду на викладені положення, заявнику необхідно визначити та конкретизувати коло учасників з огляду на зміст заявлених вимог щодо суб`єктів оскарження.

Вимоги скарги, в порушення п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, є неконкретизованими, тобто такими зі змісту яких неможливо встановити предмет оскарження. Зокрема, зі змісту внесеної на розгляд суду скарги неможливо встановити, які саме дії (бездіяльність) та кого саме заявник оскаржує: чи суб`єкт оскарження оскаржує бездіяльність начальника відділу ДВС, як державного виконавця, чи суб`єкт оскарження оскаржує дії державного виконавця, який перебуває в прямому підпорядкуванні начальника ДВС, оскільки заявником у скарзі зазначаються та оскаржуються бездіяльність ДВС.

При цьому слід звернути увагу заявника на повне найменування органу державної виконавчої служби дії та бездіяльність посадової особи якого оскаржуються і в кожному окремому випадку конкретизувати та обґрунтувати свої вимоги щодо дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби при здійсненні своїх повноважень та посадових обов`язків.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (ч. 4 ст. 177 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Як слідує зі змісту скарги заявник заявляє фактично дві вимоги, однак не вказує конкретно щодо кожної окремо коли дізнався про порушення свого права. Відтак заявнику слід визначитись з обставинами та доказами щодо моменту коли він дізнався про порушення своїх прав та в чому такі порушення полягають та у разі пропуску строку звернення зі скаргою вказати їх поважні причини, надавши відповідні докази разом із клопотанням щодо поновлення строків звернення з цією скаргою.

За вказаного суд позбавлений можливості вирішити питання про дотримання заявником строків звернення до суду, визначеного ст. 449 ЦПК України.

Окрім того, скаржник вказує, що виконавче провадження №52465236 було відкрито за рішенням суду про стягнення заборгованості, але не додає до скарги копію самого рішення суду про стягнення заборгованості, не зазначає та не надає відповідних доказів чи на даний час виконана дане рішення суду в повному обсязі, чи не існує заборгованості за заявником в порядку виконання такого рішення суду.

Також, у скарзі відсутнє підтвердження про те, що заявником не подано іншої скарги з тим самим предметом та з тих самих підстав, як це передбачено п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Крім цього судом встановлено, що скарга подана з порушенням вимог ст. ст. 175, 177, 447 ЦПК України та ч. 4 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме: заявником не зазначено які норми закону порушені державним виконавцем; яким чином бездіяльність та які саме дії державного виконавця відповідно до норм закону порушили його права чи свободи; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги, тощо.

Cлід зазначити, що відповідно до ч. 2ст. 183 ЦПК України, до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Проте до суду не надано доказів, що підтверджують надіслання заяви (або скарги) іншим учасникам у справі.

При цьому, слід зауважити, що залишення заяви без руху з метою належної її оформлення у відповідності до вимог чинного цивільно-процесуального законодавства не являє собою обмеженням у доступі до правосуддя. Згідно практики Європейського суду з прав людини, виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу наглядним є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Враховуючи вищезазначене, наявні підстави для залишення скарги без руху.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Керуючись ст. 185, 260, 261, 447-449 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державної виконавчої служби залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не більше трьох днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк, дана скарга буде вважатися неподаною та повернута заявнику зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з дня її підписання суддею.

Суддя: