Ухвала

від 09.10.2024 по справі 947/26823/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1597/24

Справа № 947/26823/24 1-кc/947/13111/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

09.10.2024 року м. Одеса

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши на відповідність вимогам ст.ст. 392, 396 КПК України апеляційні скарги представника потерпілої ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 та прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01.10.2024 року в кримінальному провадженні №12024162480000997 від 22.08.2024 року,

встановив:

Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання представника власника майна ТОВ «ТРІЗ» про скасування арешту на майно, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10.09.2024 року, а саме: апартаменти №1510 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1615582351101).

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник потерпілої та прокурор подали апеляційніскарги,в якихпросять скасуватиухвалуслідчого судді та постановити нову, якою накласти арешт на зазначене майно.

В апеляційних скаргах апелянти посилаються на необґрунтованість та невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального правопорушення.

Крім того, адвокат, в обґрунтування вимог скарги, посилається на судову практику Верховного Суду стосовно того, що ухвали слідчого судді про скасування арешту майна або відмову у такому скасуванні призводить до таких правових наслідків, як і ухвала про арешт майна або відмову в арешті майна, тому положення п.9 ч.1 ст.309 КПК України у їх взаємозв`язку зі ст.ст.170, 173, 174 КПК України передбачають право на апеляційне оскарження не лише ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову в ньому, а також і ухвали про скасування або про відмову у скасуванні арешту майна.

Перевіривши доводи апеляційних скарг, суддя-доповідач вважає, що у відкритті провадження за апеляційними скаргами слід відмовити, виходячи з наступного.

Стаття 55 Конституції Українигарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В офіційному тлумаченні частини другоїстатті 55 Конституції України, викладеному врішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Відповідно до ст. 7 КПК України (далі КПК) зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. При цьому згідно з положеннями ст. 24, ч. 3 ст. 392 КПК, забезпечення гарантованого права на оскарження процесуальних рішень слідчого судді здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок та перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування регламентовано §2 Глави 26 КПК.

Частина 1 ст. 24 КПК встановлює, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Статтею 309 КПК визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.

Цей перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, при цьому частиною третьою статті 309 КПК прямо передбачено, що скарги та інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження у суді. Тобто у випадку незгоди сторін з іншими ухвалами слідчого судді, їх законність підлягає перевірці судом першої інстанції під час підготовчого провадження.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст.29 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження)».

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі ККС ВС) від 19.02.2019 року (справа №569/17036/18) зазначено, що при формулюванні в ст. 309 КПК переліку ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню, законодавець відніс до їх числа ухвали про арешт майна або відмову у ньому, оскільки це питання стосується необхідності обмеження прав володільця майна, але не зазначив у цьому переліку ухвали про відмову у скасуванні арешту майна, постановленої в порядку ст.174 КПК.

Виходячи з телеологічного (цільового), логічного й системного тлумачення положень статей 4341,4342КПК і статей 13, 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», можна зробити висновок, що кримінальним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. При цьому, логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного кримінального суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного кримінального суду над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду над висновками Об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного кримінального суду (Постанова Касаційного кримінального суду від 13.02.2019 року у справі №130/1001/17).

Посилання адвоката на судову практику визначену Верховним Судом, яка стосувалася питання щодо можливості оскарження ухвали слідчого судді про скасування або відмови у скасуванні арешту майна, є безпідставними, з огляду на правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 20 травня 2024 року (справа №712/191/23), відповідно до якого ухвали слідчого судді про відмову в скасуванні арешту майна, а також про повне або часткове скасування арешту майна відповідно до положень п. 9 ч. 1ст. 309 КПКу взаємозв`язку зі статтями170,173,174 КПКапеляційному оскарженню не підлягають.

Така позиція об`єднаної палати щодо вказаних правовідносин у даному кримінальному провадженні узгоджується з висновком про застосування норми права, який міститься в зазначеній постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого 2019 року, та доповнює цей висновок.

Крім того, Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 20 травня 2024 року (справа №712/191/23) підтримала сформовану сталу практику Касаційного кримінального суду Верховного Суду, відповідно до якої ухвали слідчого судді про відмову в скасуванні арешту майна (ухвали про відмову в задоволенні клопотань про скасування арешту майна), постановлені в порядкуст. 174 КПК, апеляційному оскарженню не підлягають, а підхід щодо правозастосування, який міститься в ухвалі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 січня 2024 року в справі № 569/19829/21 (провадження № 51-1344 км 22) та постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 лютого 2024 року в справі № 154/2859/18 (провадження № 51-4545 км 23), вважає необґрунтованим.

Суддя-доповідач звертає увагу апелянтів, що лише висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (ч.5 ст.13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів).

Враховуючи, що кримінальним процесуальним законом прямо не передбачена можливість окремого оскарження ухвал, постановлених слідчим суддею/судом в порядку ст.174 КПК, слід також враховувати наступне.

Згідно зі ст.6 Конституції України державна влада в Україні поділяється на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Виключними повноваженнями на прийняття законів в Україні наділена тільки Верховна Рада України, що передбачено п.3 ч.1 ст.85 Конституції України. Натомість відповідно до ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» завданням суду є здійснення правосуддя.

Таким чином, суд шляхом здійснення правосуддя лише застосовує норми закону, однак не може перебирати на себе функції законодавчого органу та своїми рішеннями відступати від правових норм чи змінювати їх.

Згідно з вимогами ч. 4 ст.399КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.

Враховуючи вище наведене та приписи ст.309 КПК, які не передбачають можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, постановленого в порядку ст.174 КПК, суддя-доповідач, керуючись положеннями ч. 4 ст. 399 КПК, приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження за апеляційною скаргою.

Керуючись ст.ст. 5, 309, 392, 399 КПК України, суддя-доповідач,

постановив:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за скаргами представника потерпілої ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 та прокурора Київської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01.10.2024 року в кримінальному провадженні №12024162480000997 від 22.08.2024 року.

Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, разом з апеляційною скаргою та долученими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її прийняття.

Суддя

Одеського апеляційного суду ОСОБА_2