Ухвала

від 01.10.2024 по справі 947/26823/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/26823/24

Провадження № 1-кс/947/13111/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю представника власника майна адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІЗ», про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12024162480000997 від 22.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ТОВ «ТРІЗ» про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10.09.2024 року на апартаменти №1510 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1615582351101), що на праві приватної власності належать товариству з обмеженою відповідальністю «ТРІЗ» (код ЄДРПОУ 42129301)

В обґрунтування вимог клопотання адвокат ОСОБА_3 вказує на те, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10.09.2024 року по справі № 947/26823/24 клопотання прокурора Київської окружної прокуратури про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024162480000997 від 22.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - задоволено. Накладено арешт на апартаменти №1510 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1615582351101), що на праві приватної власності належать товариству з обмеженою відповідальністю «ТРІЗ» (код ЄДРПОУ 42129301).

Заявник посилається на те, що 23.08.2018 року ОСОБА_4 видала на ім`я ОСОБА_5 довіреність, якою уповноважила останню з правом відчуження, передачі іпотеку, оренду належним їй нерухомим майном, а саме апартаментами № 1510, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, 23.08.2018 року ОСОБА_6 надав згоду своїй дружині ОСОБА_4 на розпорядження (продаж) зазначеного нерухомого майна

Окрім того, 23.08.2018 року ОСОБА_4 видала на ім`я ОСОБА_5 довіреність з повноваженнями щодо управління вказаними нерухомими майном, яка в свою чергу 08.07.2024 уклала договір купівлі-продажу, який було посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_7 за реєстровим номером 1220.

Заявник стверджує, що на момент укладення вказаного договору купівлі-продажу відчужуваного майна наведена довіреність була чинною та не скасованою, будь-які обтяження майна чи щодо самої ОСОБА_4 та її чоловіка були відсутні, під арештом чи іншою забороною майно не перебувало. ТОВ «ТРІЗ» достовірно відомо, що ОСОБА_8 не отримувала будь-яких повідомлень та вказівок від ОСОБА_4 стосовно зміни суті наданого раніше доручення на відчуження зазначених апартаментів. Шляхом дослідження відкритих відомостей веб-сайту «Судова влада України» було перевірено, що будь-які судові спори за участю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не виявлено.

Відтак будь-які обставини, які перешкоджали відчуженню зазначених апартаментів на час укладення договору купівлі-продажу були відсутні.

На думку заявника, у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 висловила як прямо (в довіреності від 23.08.2018 року), так і своєю поведінкою (оскільки протягом майже 6 років не оспорювала довіреність та не відкликала її), що не буде реалізовувати своє право на оспорення. За таких обставин, оспорюючи дії щодо відчуження майна ОСОБА_4 діє всупереч попередній заяві та власній поведінці.

Заявник вважає, що твердженням представника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_9 про те, що 08.07.2024 невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи майном ОСОБА_4 а саме апартаментами №1510, розташованими по АДРЕСА_1 слід надати критичної оцінки, оскільки апартаменти перейшли у власність ТОВ «ТРІЗ» на підставі нотаріально-посвідченого договору, відомості про який містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тобто такі відомості є у загальному доступі.

Заявник посилається а те, що істотним процесуальним порушенням сторони обвинувачення ґрунтування власної позиції лише на допиті представника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_9 . Натомість сама ОСОБА_4 у якості потерпілої показань не давала та взагалі невідомо, чи зверталася сама ОСОБА_4 до правоохоронних органів із заявою щодо вчинення кримінального правопорушення. Невідомо, чи була особисто ОСОБА_4 попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ст. 383 ККУ.

На його думку викликає сумнів твердження адвоката ОСОБА_9 щодо суб`єктивного ставлення потерпілої ОСОБА_4 до укладеного договору купівлі-продажу та до вартості проданого майна, а саме те, що «вказана обставина дуже здивувала ОСОБА_4 , оскільки остання не давала ОСОБА_5 жодних вказівок та дозволів необхідності продажу цього майна».

Захисник стверджує, що стороною обвинувачення передчасно здійснено висновки про вчинення шахрайства, оскільки обставини обману чи зловживання довірою можуть бути об`єктивно та достовірно встановлені шляхом безпосереднього допиту самої потерпілої, а не її представника, який фактично повідомив відомості з чужих слів.

Відносно цивільного позову представник власника майна повідомив, що станом на час розгляду судом клопотання прокурора Київської окружної прокуратури про арешт майна у кримінальному провадженні жодна особа не набула процесуального статусу підозрюваного чи обвинуваченого. Відтак вказаний цивільний позов очевидно був пред`явлений передчасно, як і клопотання до цивільного позову про його забезпечення.

Щодо обставин видачі довіреності, представник звернув увагу, що з доданої довіреності та інших документів вбачається, що ОСОБА_4 висловила своє бажання розпорядитися апартаментами не пізніше 23.08.2018 року. Таким чином, ОСОБА_4 спільно через свого представника повідомила стороні обвинувачення завідомо неправдиві відомості про те, що мотивом оформлення довіреності була окупація частини території Донецької області та як наслідок неможливості у разі необхідності швидкого виїзду до м. Одеси. Станом на 23.08.2018 року повномасштабне вторгнення на територію України з боку рф не розпочалося. Населений пункт, де мешкала ОСОБА_4 не був окупований.

У судовому засіданні представник власника майна адвокат ОСОБА_3 вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні, посилаючись на обставини викладені у його клопотанні.

Слідчий та прокурор у судове засідання не з`явились, про розгляд клопотання сповіщались належним чином, від прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_10 надійшла заява, в якій просить розглянути клопотання без його участі, та у його задоволенні відмовити.

Вислухавши думку заявника, дослідивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, приймаючи до уваги заяву прокурора, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024162480000997 від 22.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за фактом заволодіння невстановленими особами шахрайським шляхом майном ОСОБА_4 , а саме апартаментами №1510, розташованими по АДРЕСА_1 .

В рамках даного кримінального правопорушення, за клопотанням прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси, ухвалою слідчого судді від 10.09.2024 року накладено арешт на апартаменти №1510 за адресою: АДРЕСА_1 . (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1615582351101), що на праві приватної власності належать товариству з обмеженою відповідальністю «ТРІЗ» (код ЄДРПОУ 42129301).

Згідно із ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннямирозділу ІІцього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст.170 КПК України встановлено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Згідно із ч.ч.6, 7 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 13 Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).

Відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Під час розгляду клопотань судом встановлено, що метою накладення арешту на апартаментами АДРЕСА_2 було забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, недопущення незаконній втраті, зміні чи відчуженню.

Разом з тим, слідчим суддею на теперішній час встановлені обставини, які не були відомі на час прийняття рішення про арешт майна, зокрема:

23 серпня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим номером 725, було посвідчено довіреність, за умовами якої ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_11 та/або ОСОБА_12 розпоряджатися з правом відчуження, передачі в іпотеку, оренду, належним їй нерухомим майном, а саме: апартаментами № 1510, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Дана довіреність була видана на десять років та дійсна до 23.08.2028 року.

Також 23 серпня 2018 року ОСОБА_4 склала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 бути її представником як власника належного їй майна, а саме апартаментів № 1510, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Довіреність видана терміном на п`ять років до 23 серпня 2023 року. Даний правочин було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 , зареєстрований в реєстрі за № 724.

Цього ж дня, 23 серпня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 було посвідчено заяву, якою ОСОБА_6 надав згоду своїй дружині ОСОБА_4 на розпорядження (продаж, передачу в оренду, іпотеку) нерухомого майна, а саме: апартаментів під номером 1510, що розташовані по АДРЕСА_1 та укладання нею відповідного договору купівлі-продажу за ціну та на умовах йому відомих.

Згодом, 08 липня 2024 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 було посвідчено договір купівлі-продажу, реєстровий № 1220, за умовами якого ОСОБА_4 , від імені якої діяла ОСОБА_8 , на підставі довіреності посвідченої ОСОБА_7 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 23.08.2018, зареєстрованої в реєстрі за № 725, продала, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРІЗ», в особі директора ОСОБА_16 , прийняло у власність апартаменти під номером 1510, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 103 кв.м.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України)

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсністьправочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Згідно статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Слідчим суддею встановлено, що договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстрований в реєстрі за № 1220 до теперішнього часу в судовому порядку визнаний недійсним не було, право власності ТОВ «ТРІЗ» на апартаменти під номером 1510, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , не скасовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власникові (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Частиною 1 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Більш того, чинною є і довіреність видана 23.08.2018 року ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_5 на право розпорядження вищевказаними апартаментами,

За змістом ч. 3ст. 244 ЦК Українидовіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Довіреність є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника.

Згідно з частиною першою статті 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення.

При цьому, особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність (частина друга статті 249 ЦК України).

Частиною третьою статті 249 ЦК України передбачено, що права та обов`язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Таким чином, дослідивши матеріали поданих клопотань та матеріали справи, вбачається, що зазначене майно не було знаряддям вчинення кримінального правопорушення та не містить на собі його сліди; не містить інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин під час кримінального провадження; не є об?єктом кримінально протиправних дій; арештоване майно не було набуто власниками протиправним шляхом, арештоване майно не було отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, оскільки матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних щодо вчинення особами будь-якого кримінального правопорушення.

Слідчий суддя звертає увагу на ті обставини, що заявник є правомірним власником нерухомого майна, про що на момент накладення арешту не було відомо. Також слідчий суддя вважає, що застосування найсуворішого заходу забезпечення кримінального провадження суттєво порушуватиме права осіб, які не мають жодного процесуального статусу у даному кримінальному провадженні.

Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98) (справа«East/West Alliance Limited» проти України).

З урахуванням вище наведеного, суд дійшов висновку, що за вказаних у клопотаннях обставин подальше обмеження права власності ТОВ «ТРІЗ» є недопустимим, а тому застосований захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вказаного у клопотанні, підлягає скасуванню.

Таким чином, керуючись ст.174 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІЗ», про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12024162480000997 від 22.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10.09.2024 року на апартаменти №1510 за адресою: м. Одеса, вулиця Фонтанська дорога, буд. 77-А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1615582351101), що на праві приватної власності належать товариству з обмеженою відповідальністю «ТРІЗ» (код ЄДРПОУ 42129301).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1