Рішення

від 01.10.2024 по справі 506/56/23

КРАСНООКНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/56/23

Провадження № 2/506/62/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.10.2024 року селище Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області в складі

головуючого судді Чеботаренко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Смернової Д.Ю.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Цуркана О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Окни цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки , скасування запису у Державному земельному кадастрі та закриття поземельної книги про державну реєстрацію земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки , скасування запису у Державному земельному кадастрі та закриття поземельної книги про державну реєстрацію земельної ділянки , мотивуючи тим, що після смерті батька ОСОБА_3 вона стала власником житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями , який розташований за адресою АДРЕСА_1 . На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08 серпня 2022 року до неї перейшло право власності на вказаний будинок.

Так як до спадкової маси не входила земельна ділянка, на якій розташований вказаний житловий будинок, і яка не була попереднім власником приватизована , то вона як спадкоємець нерухомого майна будинку ,звернулася до сертифікованого спеціаліста для розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановленням меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) з метою подальшого оформлення права власності на вказану ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибну ділянку). 21 вересня 2022 року між нею та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір №220910 на виконання вказаних послуг . Однак рішенням державного кадастрового реєстратора від 21 жовтня 2022 року було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру на підставі невідповідності електронного документу установленим вимогам , а саме перетину ділянки з ділянкою за кадастровим номером 5123155100:02:002:0169. Площа співпадає на 8,7594%, тобто, земельна ділянка , як формується , перетинаєтеся із земельною ділянкою, яка належить відповідачу ОСОБА_2 .

За порадою проектанта позивач звернулася до ОСОБА_2 щодо усунення виявлених перешкод шляхом виконання топографо-геодезичних робіт на місцевості, з подальшим складанням технічної документації із землеустрою для відновлення меж , якою визначиться місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка належить відповідачу. Позивач зверталася до відповідача неодноразово і в усній , і у письмовій формі ,однак та відмовилася ,посилаючись на те, що , на її думку, у неї всі документи у порядку, а крім того, вона не має коштів для переоформлення документів.

У зв`язку з перетином присадибних ділянок, на думку позивача , порушено її право на оформлення права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибну ділянку), тому вона змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права та просила визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку відповідача ОСОБА_2 , скасувати запис у Державному земельному кадастрі та закрити поземельну книгу про державну реєстрацію земельної ділянки, скасувати записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Після перевірки місця реєстрації відповідача ухвалою від 08 лютого 2023 року було відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження .

Відповідач подала відзив на позовну заяву, посилаючись на те, що вона оформила право власності на свою земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5123155100:02:002:0169) відповідно до норм чинного на той час законодавства .Згідно Акту прийомки передачі межових знаків від 06.11.2013 року власник суміжної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 (спадкодавець (батько) позивача ) погодив межі її земельної ділянки ,підписавши вказаний акт без будь-яких претензій.

Таким чином, на момент державної реєстрації вказаної земельної ділянки жодного спору між нею та спадкодавцем позивача не існувало. Відповідно до ст.1216 ЦК України , спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.( ст.1218 ЦК України ) . Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України ,право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. При цьому Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рішенні від 18,03.2019 року по справі №342/1048/17 викладено такий правовий висновок : «Умовою для переходу у спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття спадкодавцями зазначеного права у встановленому законом порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцям на час відкриття спадщини. Для набуття права власності в установленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереження її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності відповідних юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.»

Так як батько позивача за життя погодив межі її земельної ділянки, то позовні вимоги, на думку відповідача, задоволенню не підлягають, а вона, як власник земельної ділянки, має право вільно володіти своїм майном і позбавлення її цього права є втручанням у її право на мирне володіння майном.

Крім того, на момент звернення до суду позивачем не доведено факту наявності перетину її земельної ділянки ,так як відсутній висновок експертизи.

До того ж, у відповідь на письмове звернення позивача щодо досудового вирішення спору вона надала згоду на таке вирішення спору, але за рахунок позивача ,оскільки у неї немає матеріальних можливостей для оформлення нових документів на земельну ділянку.

Позивач подала відповідь на відзив, зазначивши, що предметом спору є не успадкована земельна ділянка, а така, яку позивач має право безкоштовно приватизувати в межах норм безоплатної приватизації . Твердження відповідача про те, що батько позивача ОСОБА_3 підписав акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 06.11.2013 року , не відповідають дійсності , оскільки батько з відповідачем тривалий час не розмовляли, не підтримували дружніх відносин і на вказаному акті підпис ОСОБА_3 , вочевидь, не належить ОСОБА_3 , як не належить і їй ( позивачу) підпис від імені ОСОБА_5 . Так, вона ще 23 червня 2010 року отримала паспорт на прізвище ОСОБА_6 і зареєструвалася за адресою: АДРЕСА_1 лише 26 травня 2015 року, а тому і будь-яких підстав ставити свій підпис на вказаному акті у 2013 році у неї не було . Тому ні вона, ні її батько не погоджували межі земельної ділянки .

Що стосується перетину суміжних земельних ділянок, то він встановлений за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру і висновок про це міститься у матеріалах справи. Такий перетин присадибної ділянки ОСОБА_2 перешкоджає позивачу у оформленні права власності на земельну ділянку, на якій розташоване успадковане позивачем нерухоме майно житловий будинок. Оскільки законодавством не передбачено механізму самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування запису, який порушує його права ,то єдино можливим та ефективним способом захисту порушеного права вона вважає скасування державної реєстрації земельної ділянки .

Представник відповідача адвокат Цуркан О.О. подав заперечення (на відповідь на відзив), посилаючись на те, що твердження позивача про неналежність підпису її батька на акті прийомки-передачі межових знаків ,є припущенням, як припущенням є і те, що взагалі існує факт наявності перетину земельних ділянок позивача і відповідача.

Ухвалою суду від 18 травня 2023 року було задоволено клопотання позивача і призначена судова земельно-технічна експертиза , а провадження по справі зупинено.

06 жовтня 2023 року ухвалою суду провадження по справі поновлено.

Ухвалою суду від 15 листопада 2023 року було задоволено клопотання представника відповідача і призначена повторна судова земельно-технічна експертиза , а провадження по справі зупинено.

04 березня 2024 року ухвалою суду провадження по справі поновлено.

07 червня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги із підстав, викладених вище, доповнивши ,що фактичні межі ділянок не співпадають із межами, зазначеними у правовстановлюючих документах відповідача.

Відповідач і представник відповідача заперечували проти задоволення позову із підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях. Крім того, відповідач вважала, що обидві експертизи проведені неправильно.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого.

Пунктом в ) ч.1 ст.81 Земельного Кодексу України визначено ,що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 ЗК України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Так, ОСОБА_1 08 вересня 2022 року набула право власності у порядку спадкування на житловий будинок із господарськими спорудами та будівлями, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ( т.1,а.с. 11 -13) .

ОСОБА_1 зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 і користується земельною ділянкою , цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1275 га; земельна ділянка не приватизована , кадастровий номер не присвоювався. ( т.1, а.с.27)

21 вересня 2022 року ОСОБА_1 уклала з ФОП ОСОБА_7 договір №220910 щодо виготовлення Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення ) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка),за адресою: АДРЕСА_1 ( т.1, а.с. 28-30).

Вказана технічна документація була виготовлена( т.1, а.с.32-34) , однак рішенням державного кадастрового реєстратора від 21 жовтня 2022 року № РВ-6800143162022 було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав, в тому числі, розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. При цьому за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру встановлено, що земельна ділянка, що формується, перетинається із земельною ділянкою із кадастровим номером 5123155100:02:002:0169. Площа співпадає на 8,7594 %. ( т.1, а.с. 35-37)

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , власником земельної ділянки із кадастровим номером 5123155100:02:002:0169 є ОСОБА_2 ( свідоцтво про право власності номер НОМЕР_1 ,видане 23 березня 2015 року на ім`я ОСОБА_2 , видавник Реєстраційна служба по Красноокнянському районі Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області на земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд( присадибна ділянка ( т.1, а.с. 38-39).

Позивач направляла відповідачу ОСОБА_2 листи про вирішення питання щодо добровільного позасудового усунення виявлених перешкод шляхом виконання топографо-геодезичних робіт на місцевості, а надалі складання технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості ).( т.1, а.с.41-42,48-50)

Відповідач відмовилася від досудового вирішення спору, так як вважала ,що всі необхідні документи на її земельну ділянку відповідають вимогам законодавства і лише у разі понесення ОСОБА_1 супутніх витрат ОСОБА_2 не буде заперечувати щодо внесення змін . ( т.1, а.с. 43-46).

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи №01-23 від 01.08.2023 року ,в результаті проведення натурних досліджень та досліджень картографічних, текстових документів та у подальшому зіставленні меж земельної ділянки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з межами земельної ділянки ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123155100:02:002:0169) встановлено, що є порушення меж, земельна ділянка ОСОБА_2 накладається ( є перетин ) на земельну ділянку ОСОБА_1 . Конфігурація та проміри накладання схематично зазначені в зведеному інвентаризаційному плані земельних ділянок .( т.1, а.с. 125-133)

Відповідно до висновку повторної судової земельно-технічної експертизи № 02-2024 від 05.02.2024 року , при проведеному дослідженні встановлено , що має місце перетин (накладання) земельних ділянок по АДРЕСА_3 , та АДРЕСА_2 . Земельна ділянка площею 0,15 га по АДРЕСА_2 ( кадастровий номер 5123155100:02:002:0169) знаходиться у власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності номер 35268218 ,видане 23 березня 2015 року , видавник Реєстраційна служба по Красноокнянському районі Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, перетинається (накладається частково на земельну ділянку по ву.Соборній,104, кадастровий план якої виконаний по фактично існуючій огорожі № НОМЕР_2 (за даними наданого технічного паспорту ) , та знаходиться в користуванні ОСОБА_1 . Загальна площа накладення (перетину) досліджуваних земельних ділянок складає 8,7594 % або 112 м2 ( заокруглених до цілих ) ( т.1 , а.с. 164-193)

Частиною 1 ст.15 та ч.1 ст.16 ЦК України передбачено , що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу

У пунктах 8.2.-8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18) зазначено, що земельні відносини, які формуються з приводу переходу земельних прав при набутті майнових прав на об`єкти нерухомості, розташовані на конкретній земельній ділянці, регламентуються нормами ЗК України, які є спеціальними відносно до цивільно-правових норм, які є загальними.

Стаття 120 ЗК України закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди , і ці норми мають імперативний характер.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Відповідно до ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України ,право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до частин 3-6, 12 ст. 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст. 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Згідно Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» кадастрові зйомки - комплекс робіт, спрямованих на вивчення необхідних топографічних елементів місцевості щодо пунктів геодезичної мережі (зокрема меж земельних ділянок з їх найменуваннями, кількісними та якісними показниками) і нанесення їх на планшет для створення планів (карт), що служать основою для кадастрів.

Відповідно до положень ст. 106 ЗК України спосіб закріплення спільних меж між земельними ділянками визначається за згодою власників таких земельних ділянок. Витрати на встановлення спільних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

Власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.

Місцезнаходження межових знаків у разі їх визначення або встановлення відображається у матеріалах землевпорядного проектування та геодезичних вишукувань, а також на кадастрових планах земельних ділянок.

Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані дотримуватися меж земельних ділянок.

Положення статті 107 ЗК України передбачають, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» (далі - Закон), Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера (частини 1, 5, 6 ст. 16 Закону).

Стаття 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» регулює питання державної реєстрації земельних ділянок. Вказана стаття передбачає порядок реєстрації земельних ділянок, перелік документів, які подаються для реєстрації земельної ділянки (частина четверта), підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки (частина шоста) та випадки скасування державної реєстрації земельної ділянки Державним кадастровим реєстратором (частина десята).

Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Крім того, положеннями Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10. 2012 року № 1051 визначено можливість власника земельної ділянки звернутись до територіального органу Держгеокадастру із заявою про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; повідомлення про виявлення технічної помилки фізичною або юридичною особою; заява про виправлення технічних помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру; заява про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру.

Саме по собі погодження меж земельних ділянок при виготовленні технічної документації є виключно допоміжною стадією в процедурі приватизації земельної ділянки. Погодження меж самостійного значення не має, не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку.

Позивач стверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 5123155100:02:002:0169 накладається на її земельну ділянку, яка знаходиться у її користуванні , що призводить до порушення її прав, що унеможливлює оформлення її права власності на вказану ділянку.

Факт накладення земельної ділянка з кадастровим номером 5123155100:02:002:01699 ( АДРЕСА_2 ) на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні позивача ( АДРЕСА_1 ) підтверджений належними та допустимими доказами, перевіреними у судовому засіданні (технічна документація, два висновки судових земельно- технічних експертиз) .

Відповідач не виявила бажання звернутися до територіального органу Держгеокадастру із заявою про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; повідомленням про виявлення технічної помилки фізичною або юридичною особою; заявою про виправлення технічних помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру; заявою про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру.

Таким чином, між сторонами виникли спірні правовідносини щодо усунення виявлених технічної помилок у землевпорядних документах, допущених при оформленні права власності відповідача на земельну ділянку .

Згідно ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до положень ч.2 ст.90 Земельного кодексу України ,порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Щодо державної реєстрації земельних ділянок, то вона здійснюється в ДЗК в порядку, встановленому Законом (стаття 202 ЗК України ) .

Статтею 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що ДЗК базується на таких основних принципах: об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у ДЗК; внесення відомостей до ДЗК виключно на підставі та відповідно до цього Закону тощо.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до ДЗК: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Постановою КМУ від 17 жовтня 2012 р. № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру»,(далі Порядок ) встановлено, що ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

Відповідно до п.10 ст.24 Закону України «Про державний земельний кадастр» Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до ч.13 ст.79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації . Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Аналогічну норму містить ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр».

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч.3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

При застосуванні способів захисту прав і законних інтересів позивача, необхідно врахувати, що судом можуть застосовуватись способи захисту, які є ефективними.

Відповідно до положень ч.2 ст.90 Земельного кодексу України ,порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Пунктом 4 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовуються відомості Державного земельного кадастру.

Отже, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5123155100:02:002:0169 є неможливим без попереднього скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи. Необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що земельна ділянка відповідача накладається на земельну ділянку позивача ,відповідач, відмовляючись від встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості ) ,створює позивачу перешкоди у реалізації свого права на приватизацію земельної ділянки. Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають судовому захисту шляхом визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності номер НОМЕР_1 , виданого 23 березня 2015 року на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 5123155100:02:002:0169, скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки та скасування запису у Державному земельному кадастрі.

Що стосується вимоги щодо закриття поземельної книги ,то така вимога заявлена надлишково, так як п. 57 вищезазначеного Порядку вказано, що Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку. При цьому, ч.3 п.114 цього Порядку, передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку. Тому закриття Поземельної книги є послідовною, обов`язковою, невід`ємною дією, якій передує скасування державної реєстрації земельної ділянки .

Надлишковою також є вимога щодо скасування запису у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, так як будь-якого запису щодо відповідача у вказаному реєстрі не міститься.

Посилання відповідача на те, що так як спадкодавець погодив межі її земельної ділянки , то позивач як спадкоємець ,успадкувавши всі права та обов`язки ,які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини ,не має права оспорювати межі земельної ділянки відповідача , є помилковими ,так як предметом позову є не земельна ділянка , яку позивач успадкувала , а реалізація права позивача на приватизацію земельної ділянки.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання як розподілити між сторонами судові витрати.

В судовому засіданні позивачем заявлено вимоги про розподіл судових витрат на оплату судового збору та витрат за проведення експертизи.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати, пов`язані з проведенням експертизи (п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.

Так, позивачем сплачено судовий збір у сумі 2284,80 грн, а також понесені витрати за проведення судової земельно-технічної експертизи 7169 грн 40 коп, які слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки , скасування запису у Державному земельному кадастрі та закриття поземельної книги про державну реєстрацію земельної ділянки задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності номер НОМЕР_1 , видане 23 березня 2015 року на ім`я ОСОБА_2 , видавник Реєстраційна служба по Красноокнянському районі Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області на земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 5123155100:02:002:0169.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5123155100:02:002:0169 площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка), проведену 29 січня 2015 року відділом Держземагентства у Красноокнянському районі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 602702351231), скасувавши запис у Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5123155100:02:002:0169.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору 2284,80 грн та витрати за проведення судової земельно-технічної експертиз 7169 грн 40 к , а всього - 9454 грн 20 коп.

Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 жовтня 2024 року.

СуддяО. Л. Чеботаренко