Постанова

від 03.10.2024 по справі 931/290/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 931/290/24 Головуючий у 1 інстанції: Масляна С. В. Провадження № 22-ц/802/952/24 Доповідач: Шевчук Л. Я.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Шевчук Л. Я.,

суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,

секретар с/з Трикош Н. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Локачинського районного суду Волинської області від 06 серпня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яку обґрунтував тим, що він, маючи намір реалізувати своє право та маючи право на реєстрацію та відчуження свого нерухомого майна, дізнався у нотаріуса про наявність арештів, зареєстрованих у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. В подальшому він звернувся до Відділу ДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, де отримав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про те, що були накладені арешти на його майно на підставі постанови про арешт майна боржника (ВП № 42030987) від 13 лютого 2014 року, номер запису про обтяження 4693561, та на підставі постанови про арешт майна боржника (ВП № 48971082) від 12 жовтня 2015 року, номер запису про обтяження 11975861.

ОСОБА_1 також зазначав, що 28 березня 2024 року Відділ ДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив його про те, що згідно з інформацією АСВП у відділі на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження ВП № 42030987 щодо виконання виконавчого листа № 2-179/09 від 31 серпня 2009 року, виданого Локачинським районним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «ОТП Банк» 216 084,70 грн боргу. Виконавче провадження № 42030987 було закінчене на підставі пункту 10 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»; виконавче провадження № 48971082 щодо виконання виконавчого листа № 2-179/09 від 31 серпня 2009 року, виданого Локачинським районним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «ОТП Банк» 277 918,30 грн боргу. Виконавче провадження № 48971082 було закінчене на підставі пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження». Заявник зазначає, що наявність обтяження нерухомого майна, накладеного державним виконавцем Відділу ДВС у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, перешкоджає здійсненню його майнових прав, у зв`язку з чим він змушений звертатися за захистом своїх прав до суду.

ОСОБА_1 вважає, що відмова державного виконавця Відділу ДВС у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з належного йому нерухомого майна є неправомірною, а наявність протягом тривалого часу арешту на майно боржника за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору з боржника є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, яке закріплене у статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Покликаючись на зазначені обставини, заявник просив суд визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо відмови зняти арешт з належного йому нерухомого майна та зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати арешт на майно ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 06 серпня 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його скарги на бездіяльність державної виконавчої служби.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

В судове засідання учасники справи не з?явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу суд першої інстанції без змін з таких підстав.

Судом за матеріалами справи встановлено, що виконавче провадження № 42030987 по виконанню виконавчого листа № 2-179/09 від 31 серпня 2009 року, виданого Локачинським районним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «ОТП Банк» боргу в розмірі 216 084,70 грн закінчено на підставі пункту 10 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»; виконавче провадження № 48971082 по виконанню виконавчого листа № 2-179/09 від 31 серпня 2009 року, виданого Локачинським районним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «ОТП Банк» боргу в розмірі 277 918, 30 грн закінчено на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», що зазначено у повідомленні Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку (а. с. 5).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13 лютого 2014 року Першим ВДВС Луцького МУЮ був накладений арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12 жовтня 2015 року Першим ВДВС Луцького МУЮ був накладений арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 (а. с. 6, 7).

02 травня 2024 року Відділ ДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надав суду інформацію про те, що 27 лютого 2024 року боржник ОСОБА_1 подав до відділу заяву, в якій зазначив, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що на його майно накладено арешти та вказав номера обтяжень і номера виконавчих проваджень відповідно. За період з 01 січня по 01 травня 2024 року проведено моніторинг системи АСВП, а саме розділу «Діловод», та встановлено, що заяви чи клопотання про зняття арешту з майна боржник ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби в запитуваний період не подавав.

Судом також встановлено, що в межах ВП № 42030987 постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята 13 лютого 2014 року, в цей же день прийнята постанова про звернення стягнення на майноборжника. В ході примусового виконання виконавчого листа № 2-179/09 державним виконавцем виявлено, що за боржником зареєстрований транспортний засіб. Постановою державного виконавця від 26 березня 2014 року цей транспортний засіб було оголошено у розшук і того ж дня 26 березня 2014 року на підставі пункту 4 частини 1 статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупинено. 30 грудня 2014 року державним виконавцем прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 25, 26).

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 07 червня 2011 року постановлено замінити сторону виконавчого провадження стягувача ПАТ «ОТП Банк» його правонаступником ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» по виконанню виконавчого листа № 2-179/09 від 31 серпня 2009 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 277 918,30 грн боргу (а. с. 94).

Відділ ДВС у м. Луцьку повідомив боржника ОСОБА_1 про те, що виконавчі провадження по виконанню виконавчого листа № 2 -179/09 від 31 серпня 2009 року, виданого Локачинським районним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «ОТП Банк» боргу в розмірі 216084,70 грн закінчені на підставі пункту 10 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавче провадження № 42030987) та на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавче провадження № 48971082), а тому відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_1 (а. с. 133).

За положеннями частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції, чинній на час винесення постанов про арешт майна боржника ОСОБА_1 ) державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 22 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки закінчення виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

При цьому судом встановлено, що вмежах ВП № 42030987 постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята 13 лютого 2014 року. Цього ж дня державним виконавцем прийнята постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.В ході примусового виконання виконавчого листа № 2-179/09 державним виконавцем виявлено, що за боржником ОСОБА_1 зареєстрований транспортний засіб. Постановою державного виконавця від 26 березня 2014 року цей транспортний засіб було оголошено у розшук і, крім того, державним виконавцем прийнята постанова про зупинення виконавчого провадження. 30 грудня 2014 року державним виконавцем прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 49 ЗУ «Про виконавче провадження» (направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби).

Згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби не тягне за собою наслідків у вигляді зняття арешту.

Стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII також не передбачає, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

За положеннями частин 1, 2 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

З врахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що підстави для зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 відсутні.

Разом з тим ОСОБА_1 у своїй скарзі просить визнати протиправною бездіяльність Відділу ДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо відмови зняти арешт з належного йому нерухомого майна.

Проте, як було встановлено судом, боржник ОСОБА_1 не звертався до органу державної виконавчої служби із заявою про зняття арешту з належного йому на праві власності нерухомого майна. Останній просив Відділ ДВС у місті Луцьку надати йому інформацію з приводу виконавчих проваджень та надіслати копії постанов на його адресу. Заяву про зняття арешту з майна ОСОБА_1 подав до Відділу ДВС у м. Луцьку лише в ході розгляду його скарги на бездіяльність органу державної виконавчої служби, а саме 28 червня 2024 року, на що отримав відповідь (а. с. 133).

Арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас у випадку повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника ОСОБА_1 відсутні.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 3 статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність судового рішення.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Локачинського районного суду Волинської області від 06 серпня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді