Постанова

від 08.10.2024 по справі 914/3329/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2024 р. Справа №914/3329/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

за участю секретаря судового засідання Олех М.

за участю представників учасників процесу:

представник позивача - Гончаров В.В.;

представник відповідача 1 - Зарічний І.Я.;

представник відповідача 2 - не з`явився;

представник третьої особи 1 - не з`явився;

представник третьої особи 2 - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Мінітранс» від 06.05.2024 (ЗАГС № 01-05/1368/24 від 10.05.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 04.04.2024(повний текст рішення складено 15.04.2024, суддя Трускавецький В.П.)

у справі № 914/3329/23

за позовом: Малого приватного підприємства «Мінітранс», с. Сторожниця Ужгородський р-н Закарпатська обл.

до відповідача 1: Фізичної особи-підприємця Драба Мирослава Семеновича, смт. Підбуж Дрогобицький р-н Львівська обл.

до відповідача 2: Приватного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром», м. Львів

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Фізичної особи-підприємця Кемзи Сергія Віталійовича, м. Київ,

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українські консерви», м. Київ

про: солідарне стягнення збитків, завданих вчиненням недійсного (нікчемного) правочину

ВСТАНОВИВ:

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Приватне акціонерне товариство «Концерн Хлібпром», Фізична особа-підприємець Кемза Сергій Віталійович та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українські консерви» участі уповноважених представників в судове засідання 08.10.2024 не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», також те, що зазначені учасники справи не зверталися до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників відповідача 2 та третіх осіб 1 та 2.

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

МПП «Мінітранс» звернулось з позовом до відповідача 1: ФОП Драба М. С. та до відповідача 2: ПрАТ «Концерн Хлібпром» про солідарне стягнення збитків у розмірі 179 022,00 грн, завданих вчиненням недійсного (нікчемного) правочину.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що на виконання отриманого факсимільним зв`язком від ТзОВ «Торговий дім «Українські консерви» Договору про надання транспортно-експедиційних послуг та заявки-замовлення МПП «Мінітранс» виконало міжнародне перевезення вантажу для ПрАТ «Концерн Хлібпром», що підтверджується CMR.

У зв`язку з тим, що послуга з перевезення не була оплачена, Позивач звернувся до ТзОВ «Торговий дім «Українські консерви» з позовом про стягнення коштів. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 у справі № 910/11217/22, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Зазначеним рішенням суду було встановлено, що спірне перевезення здійснене на адресу Відповідача 2 згідно з CMR від 09.08.2022, а також встановлено факт здійснення Відповідачем 2 оплати за послуги спірного перевезення на користь Відповідача 1.

При цьому, ПрАТ «Концерн Хлібпром» укладало договір перевезення лише з ФОП Драбом М. С., на підтвердження своєї позиції надало копію укладеного договору про регулярні перевезення, копію заявки на перевезення, копію акта здачі-приймання робіт за перевезення, копію накладної та копію платіжної інструкції. З вищеперелічених документів можна встановити, що спірне перевезення здійснено з використанням належного МПП «Мінітранс» сідлового тягача та напівпричепа, під керуванням працівника останнього.

В свою чергу МПП «Мінітранс» зазаначає, що не мав та немає з ФОП Драб М. С. жодних договірних відносин, в тому числі і щодо використання сідлового тягача, напівпричепа, тощо.

Позивач вважає, що ПрАТ «Концерн Хлібпром» безпідставно прийняло за актом здачі-приймання роботи за спірне перевезення від ФОП Драб М. С та оплатило ФОП Драбу М. С. послуги за перевезення у сумі 179 022,00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.04.2024 у справі №914/3329/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що предметом даного спору є солідарне стягнення збитків у розмірі 179 022,00 грн. Підставою для солідарного стягнення Позивач зазначає ст. 1190 ЦК України та ст. 227 ГК України, суд дійшов висновку, що у позовах про стягнення збитків необхідним є встановлення повного складу цивільного правопорушення, при цьому вину спростовує відповідач, а за відсутності хоча б одного з елементів складу позов задоволенню не підлягає.

Окрім того, Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження розміру збитків. Таким доказами могли бути: докази оплати праці водія, докази понесення витрат на паливо-мастильні матеріали, витрати на відрядження, докази сплати податків, упущена вигода, тощо. Більше того, Позивачем не конкретизовано, які суми є реальними збитками, а які упущеною вигодою, що унеможливлює здійснення судом перевірки заявленого розміру збитків.

Також суд встановив, що позивачем не доведено протиправної поведінки та причинно наслідкового зв`язку між збитками та поведінкою Відповідача 1 чи 2.

Окрім того суд дійшов висновку, що доводи МПП «Мінітранс» про нікчемність укладеної між ПрАТ «Концерн Хлібпром» та ФОП Драб М. С. Заявки на спірне перевезення є не доведеними, за відсутності підтвердження вини вироком суду, постановленого у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Разом з тим, при укладенні відповідної Заявки відсутні публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави, що є обов`язковим для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

МПП «Мінітранс» подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 04.04.2024 у справі №914/3329/23, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав юридичної оцінки співвідношенню укладеної між ПрАТ «Концерн Хлібопром» і ФОП Драба М.С. заявки від 29.07.2022 з укладеним між ФОП Драбом М.С. і ФОП Кемзою С.В. Договором-заявкою від 01.08.2022 у контексті їх взаємозв`язку з приводу здійснення спірного перевезення вантажу та можливості укладення заявки від 29.07.2022 на підставі Договору-заявки від 01.08.2022.

На думку скаржника, ФОП Драб М.С., укладаючи з ПрАТ «Концерн Хлібопром» Заявку від 29.07.2022 на підставі укладеного з ФОП Кемзою С.В. Договору-заявки від 01.08.2022, фактично вчинив дії по заволодінню коштами, які належать МПП «Мінітранс» як перевізнику, який здійснив перевезення вантажу на адресу ПрАТ «Концерн Хлібопром», відтак вважає такий правочин нікчемним.

ФОП Драб М.С. у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу безпідставною та необгрунтованою. Зокрема, зазначає, що господарським судом встановлено відсутність договірних зобов`язань щодо спірного перевезення вантажу, як і будь-яких інших договірних зобов`язань з перевезення вантажу між МПП «Мінітранс» та ПрАТ «Концерн Хлібпром», а правовідносини між ФОП Драб М.С. та ПрАТ «Концерн Хлібпром» виникли на підставі договору про регулярні перевезення вантажу №22056 від 13.06.2018 з додатками №1 та додаткового договору від 23.07.2018.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2024, вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Желіка М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Мінітранс» від 06.05.2024 (ЗАГС № 01-05/1368/24 від 10.05.2024) залишено без руху, скаржнику надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Малого приватного підприємства «Мінітранс» від 06.05.2024 (ЗАГС № 01-05/1368/24 від 10.05.2024), розгляд справи вирішено проводити без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 зважаючи на складність справи та необхідність заслухати учасників процесу в судовому засіданні, судова колегія дійшла висновку призначити розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін на 20.08.2024.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 розгляд справи відкладено на 03.09.2024.

03.09.2024 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Галушко Н.А. (з 03.09.2024 по 06.09.2024).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 розгляд справи призначено на 24.09.2024.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 розгляд справи відкладено на 08.10.2024.

У судовому засіданні 08.10.2024 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

13 червня 2018 року між ПрАТ «Концерн Хлібпром» (Відповідач 2 у справі) та Фізичною особою-підприємцем Драбом Мирославом Семеновичем (Відповідач 1 у справі) укладено Договір про регулярні перевезення вантажів №022056, за умовами якого перевізник зобов`язується доставити переданий йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену згідно з цим договором плату (п.1.1 Договору).

Вид вантажу- хлібобулочні та кондитерські вироби.

Відповідно до п. 3.6.1 Договору перевізник має право виконувати взяті на себе зобов`язання щодо перевезення вантажів згідно з цим договором самостійно, а за письмовим погодженням з вантажовідправником - із залученням третіх осіб. Послуги третіх осіб Перевізник оплачує за власні кошти, а умови перевезення вантажів для вантажовідправника залишаються незмінними.

Вартість перевезення визначається Сторонами на підставі фактично наданих послуг за цим Договором та відображається в рахунку, що виставляється перевізником на підставі узгоджених між сторонами тарифів (п.4.1 Договору).

Документом, що підтверджує надання послуг за цим договором, є Акт прийому-передачі наданих послуг, який формується на основі узгоджених між сторонами шляхових листів та поданих товаро-транспортних накладних (п.4.2 Договору).

Строк цього Договору починає свій перебіг (сплив) у момент, визначений п. 8.1 цього Договору, та закінчується 31 грудня 2018 року (п.8.2).

Додатком №1 до Договору сторонами узгоджено тариф на перевезення вантажів.

Окрім того, у вказаному додатку наведений перелік транспортних засобів, які будуть здійснювати перевезення, серед перелічених в таблиці 22 позицій транспортні засоби з державними № автомобіля: НОМЕР_1 /НОМЕР_2 відсутні.

23.07.2018 між цими ж сторонами укладено Додатковий договір до Договору про регулярні перевезення вантажів №022056 від 13.06.2018, яким сторони погодили викласти нові пункти до розділів 1,2,3,4,5 та 6.

Зокрема, розділ 1 доповнено нормами про те, що міжнародні перевезення здійснюються на підставі заявки вантажовідправника чи заявки на перевезення. Такі заявки можуть направлятися перевізнику кур`єром, рекомендованим листом або іншим зареєстрованим поштовим відправленням та/або за допомогою засобів факсимільного, або електронного зв`язку. Змінено також вид вантажу на будь-який вантаж.

29.07.2022 між ПрАТ «Концерн Хлібпром» та ФОП Драбом М. С. укладено Заявку на транспортні послуги до Договору №22056 від 13.06.2018.

За умовами цієї Заявки:

· Адреса завантаження: Schwarze Consort. GmbH, Andreas-Meyer-Str. 17-19, 22113 Hamburg Germany;

· Дата та час прибуття на завантаження: 08.08.22;

· Вантажовідправник: Schwarze Consort. GmbH;

· Адреса розвантаження: ПрАТ «Концерн Хлібпром» Україна, м. Львів, вул. Східна, 45;

· Відомості про вантаж: Об`єм: 325 мішків кави, насипом. Загальна вага - 19254 кг;

· Вартість послуги: 4800 євро по курсу НБУ;

· Державний № автомобіля: НОМЕР_1/НОМЕР_2; Водій ОСОБА_1.

Згідно з Актом здачі-прийняття робіт №008 від 09.08.2022, підписаним ПрАТ «Концерн Хлібпром» та ФОП Драбом М. С., Виконавцем було проведено роботи (надано послуги): Транспортування вантажу згідно ЦМР б/н від 09.08.2022.

Загальна вартість робіт (послуг) 179 022,00 грн.

Замовник претензій по об`єму, якості та термінам виконання робіт немає.

Відповідно до платіжної інструкції №1461511 від 16.08.2022 ПрАТ «Концерн Хлібпром» сплатив ФОП Драбу М. С. 179 022,00 грн, призначення платежу: опл. за послуги доставки зг. рах. №008 від 09.08.2022.

01.08.2022 між ФОП Драбом М. С. (як Експедитором) та ФОП Кемзою С. В. (як Перевізником) шляхом пересилання електронною поштою з адреси перевізника «ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1» на електронну пошту Експедитора ІНФОРМАЦІЯ_2 укладено Договір-Заявку про надання транспортно-експедиційних послуг по автоперевезенню вантажів.

Відповідно до Договору-заявки Маршрут: м. Гамбург (Німеччина) - м. Київ (Україна). Вантажовідправник «Barry Callehaut Cocoa» UNISPED Logistik GmbH. Вантажоодержувач ТОВ Міран; Платник СПД Драб М.С.; Дата та час завантаження: 04.08.2022 16:00; Адреса розвантаження м. Київ, вул Новопирогівська 5а, згідно CMR. Вартість перевезення та оплати 3000,00 євро по курсу НБУ б/г по копіях документів, в день розвантаження. Вантаж: промтовари: 32 європалети вага 20,00 тонн. Вартість перевезення та оплата 3000,00 євро по курсу НБУ б/г по копіям документів, в день розвантаження. Перевізник здає вантаж у пункті призначення згідно ТТН. CMR, які зобов`язаний належним чином оформити Вантажовідправник та Вантажоодержувач. Держ НОМЕР_3/НОМЕР_2, Водій ОСОБА_1.

Згідно з рахунком-фактурою №ЕК-4 від 12.08.2022, виставленим ФОП Кемзою С. В. одержувачу ФОП Драбу М.С. на основі договору заявки від 02.08.2022; автомобіль НОМЕР_3/НОМЕР_2, назва: міжнародна транспортно-експедиційна послуга по маршруту м. Гамбург (Німеччина) - м. Львів (Україна), вартість 105 704,48 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №3664 від 12.08.2022 ФОП Драб М. С. оплатив ФОП Кемзі С. В. 105 704,48 грн, призначення платежу: оплата за транспортні послуги згідно рах. ЕК-4 від 12.08.2022.

01 серпня 2022 року між МПП «Мінітранс» та ТОВ «ТД «Українські консерви» укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №0108/1 за змістом якого замовник замовляє, а перевізник надає послуги по здійсненню перевезень вантажів, зокрема доставка ввіреного йому вантажу до пункту призначення на умовах передбачених цим Договором, автомобільним транспортом у міських, міжміських і міжнародних сполученнях (п.1.1 Договору).

Відповідно до п 2.1.1 Договору Замовник зобов`язується забезпечити надання вантажів для перевезення на підставі узгодженої «Заявки-Замовлення».

У розділі 3 «Вартість послуг та порядок розрахунків» вищевказаного Договору встановлено, що вартість Послуг узгоджується Сторонами в Заявках-Замовленнях і зазначається в рахунках-фактурах та Актах приймання-передачі наданих послуг (п. 4.1. Договору).

Вартість послуг, вказана у Заявці, включає в себе компенсацію вартості транспортно-експедиційних послуг субпідрядних організацій, залучених для виконання зобов`язань за цим Договором та винагороду Перевізника (4.2. Договору).

Кошти, перераховані замовником на розрахунковий рахунок Перевізника як компенсація вартості транспортно-експедиційних послуг, є транзитними/ не обіговими та перераховуються Перевізником перевізнику та/або іншим субпідрядним організаціям, залученим для виконання зобов`язань за цим Договором та відповідної Заявки-Замовлення відповідно до погоджених між ними умов (п. 4.3. Договору).

Відповідно до п. 8.6 Договору Сторони зобов`язуються після ознайомлення та підписання даного договору, отриманого за допомогою факсимільного зв`язку, по електронній пошті, обмінятися оригінальними примірниками останнього.

При цьому, 11.09.2023 Постановою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/11217/22 МПП «Мінітранс» відмовлено в стягненні 120 800, 00 грн за договором №0108/1 від 01.08.2022. Постанова суду мотивована недоведеністю належними та допустимими доказами обгрунтованості пред`явлених до ТзОВ «Торговий Дім «Українські Консерви» вимог.

ТзОВ «ТД ««Торговий дім Українські консерви» (Замовник) та МПП «Мінітранс» (Перевізник) 02.08.2022 уклали Заявку на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні № 0208/1 до Договору №0208/1 від 02.08.2022, відповідно до змісту якої:

· Дата та час завантаження: 08.08.2022 ранок;

· Маршрут перевезення: Німеччина - України;

· Характер вантажу, вага об`єм сировина на палетах (кава).

· 7. Місце завантаження, контакти особи: Schwarze Consort. GmbH, Andreas-Meyer-Str. 17-19, 22113 Hamburg Germany.

· 11. Місце розвантаження, контактні особи: м. Львів, згідно CMR. Дата доставки вантажу до 16.08.2022.

· 14. Фрахтова сума перевезення: 3200 євро в грн по курсу НБУ на день вивантаження АМ;

· 17. П.І.Б. водія, номер авто, номер тел.: ДАФ № НОМЕР_1 /НОМЕР_2, ОСОБА_1, НОМЕР_4.

Вказана заявка скріплена підписами та печатками обох сторін.

Згідно з CMR від 09.08.2022 вантаж (325 мішків зеленої кави, вага 19254, 00 кг) доставлено ПрАТ «Концерн Хлібпром» 12.08.2022, перевізник МПП «Мінітранс».

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій техпаспортів Вантажний спеціалізований сідловий тягач DAF XF 460 FT р.н. НОМЕР_1 та Напівпричіп-спеціалізований KRONE SD р.н. НОМЕР_2 належать на праві власності МПП «Мінітранс» з 02.01.2020 та 01.07.2021.

Крім того в матеріалах справи міститься копія наказу (розпорядження) № 4 від 16.03.2021, відповідно до якого МПП «Мінітранс» прийняло на роботу ОСОБА_1 з 17.03.2021 на посаду водія вантажного транспорту.

Згідно з наказом МПП «Мінітранс» №2/08/2022 від 01.08.2022 «Про відрядження» «В зв`язку з виробничою необхідністю» водій ОСОБА_1 відряджений для перевезення вантажу по маршруту Ужгород-Штаде-Гамбург-Львів-Ужгород строком на 11 діб з 02.08.2022 по 12.08.2022.

Оскільки МПП «Мінітранс» вважає, що ФОП Драб М.С. безпідставно отримав кошти за перевезення вантажу, яке фактично він не злійснював, позивач звернувся з даним позовом про солідарне стягнення збитків, завданих вчиненням недійсного (нікчемного) правочину.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

За змістом ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вищевказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

При цьому, виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, натомість суд, вирішуючи спір, повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги позивача направлені на солідарне стягнення з відповідачів 1 та 2 збитків у сумі 179 022,00 грн. завданих вчиненням нікчемного правочину.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у частині другій статті 20 Господарського кодексу України.

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Постанова КЦС ВС від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18)

За ступенем недійсності правочини поділяються на нікчемні та оспорювані. Нікчемні - абсолютно недійсні правочини за законом. Оспорювані - такі, що можуть бути недійсними лише за певних умов.

Нікчемними за законом вважаються правочини що вчинені:

1. без додержання обов`язкової письмової форми (для яких встановлена законом виключно письмова форма) (стаття 208 ЦК України);

2. без додержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення (стаття 220 ЦК України);

3. малолітньою особою за межами своєї цивільної дієздатності (стаття 221 ЦК України);

4. особою, цивільна дієздатність якої обмежена за межами її цивільної дієздатності (стаття 223 ЦК України);

5. без дозволу органів опіки та піклування (стаття 224 ЦК України);

6. якщо своєю суттю порушують публічний порядок (стаття 228 ЦК України).

Так, з матеріалів справи вбачається, що 13.06.2018 року між ПрАТ «Концерн Хлібпром» (Відповідач 2 у справі) та Фізичною особою-підприємцем Драбом Мирославом Семеновичем (Відповідач 1 у справі) укладено Договір про регулярні перевезення вантажів №022056, за умовами якого перевізник зобов`язується доставити переданий йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену згідно з цим договором плату (п.1.1 Договору).

Вартість перевезення визначається Сторонами на підставі фактично наданих послуг за цим Договором та відображається в рахунку, що виставляється перевізником на підставі узгоджених між сторонами тарифів (п.4.1 Договору).

Документом, що підтверджує надання послуг за цим договором, є Акт прийому-передачі наданих послуг, який формується на основі узгоджених між сторонами шляхових листів та поданих товаро-транспортних накладних (п.4.2 Договору).

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із ч. 1 та 2 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

За ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Як вбачається з додаткового договору від 23 липня 2018 року до договору від 13 червня 2018 року (який підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками), який діяв на момент спірної заявки (29.07.18) сторони погодили викласти нові пункти до Розділу 1 Договору в наступній редакції:

п. 1.5 В порядку та на умовах, визначених цим Договором та відповідними Заявками Вантажовідправника на міжнародні перевезення (надалі - Заявки Вантажовідправника чи заявки на перевезення), Перевізник зобов?язується доставити переданий йому вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачеві), а Вантажовідправник зобов?язується сплатити за перевезення вантажу встановлену згідно з цим Договором плату.

п. 1.6 Заявки на міжнародні перевезення Вантажовідправника є невідємною частиною (Додатками) до Договору.

1.7. Заявки Вантажовідправника можуть направлятися Перевізнику кур?єром, рекомендованим листом строваним поштовим відправленням та/або за допомогою засобів факсимільного, або електронного зв у, адреси та/або номера можуть вказуватися як в самому Договорі, так і іншим способом, на розсуд Сторін.

Вказані умови договору свідчать про те, що сторони погодили, що:

- зобов`язання поставки вантажу виникає на підставі договору та обов`язкової заявки;

- заявка має бути погоджена сторонами та є частиною договору.

Наявна у справі копія заявки від 29.07.2022 підписана ПрАТ «Концерн Хлібпром» та ФОП Драбом М. С. та скріплена їх печаткаим.

За умовами цієї Заявки:

· Адреса завантаження: Schwarze Consort. GmbH, Andreas-Meyer-Str. 17-19, 22113 Hamburg Germany;

· Дата та час прибуття на завантаження: 08.08.22;

· Вантажовідправник: Schwarze Consort. GmbH;

· Адреса розвантаження: ПрАТ «Концерн Хлібпром» Україна, м. Львів, вул. Східна, 45;

· Відомості про вантаж: Об`єм: 325 мішків кави, насипом. Загальна вага - 19254 кг;

· Вартість послуги: 4800 євро по курсу НБУ;

· Державний № автомобіля: НОМЕР_1 /НОМЕР_2; Водій ОСОБА_1.

Враховуючи вищевказані ознаки належності заявки, як підстави для здійснення перевезення, останньою має бути письмовий документ, який містить вказівку про його оформлення на виконання договору перевезення, підписи повноважних представників сторін та їх печатки, вимога про нотаріальне посвідчення такої законодавчо не закріплена..

В даному випадку спірна заявка відповідає всім необхідним вимогам, відтак щодо неї застосовується презумпнція дійсносіт правочину.

Скаржник вважає вказану заявку нікчемною з покликанням на ст. 228 ЦК України, оскільки у ній зазначено про використання належних МПП «»Мінітранс» транспортних засобів та ОСОБА_1 який є працівником апелянта. Зазнчає, що вказані обставини свідчать про спрямованість оскаржуваної заявки від 29.07.2018 на незаконне заволодіння ФОП Драбом М.С. та ПрАТ «Концерн Хлібпром» грошовими коштами за здійснене перевезення, які фактично мало отримати МПП «Мінітранс», яке надало послуги з перевезення.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України 13 квітня 2016 року у справі № 6-1528цс15 висловила правову позицію щодо правочинів, які порушують публічний порядок. Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

Публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини: спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Скаржник вважає, що вчинений правочин порушує публічний порядок, оскільки спрямований на незаконне заволодіння майном. Однак, позивач не зазначає, який саме інтерес держави чи суспільства порушено спірним правочином, а також не обгрунтовує які суттєві основи правопорядку порушено вчиненим правочином, а також не враховує, що приватно-правові відносини, які лежали в основі спірного правочину були здійснені без залучення будь-яких третіх осіб, в тому числі органів держави або місцевого самоврядування. Здійснений правочин відповідав усім вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Що стосується умислу сторін, суд зазначає наступне.

Застосування наслідків, передбачених ч.3 ст.228 ЦК України передбачає наявність умислу обох сторін на порушення інтересів держави і суспільства.

У сформованій правовій позиції Верховного Суду України у справі №6- 1528цс15 наголошено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, встановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для встановлення нікчемності заявки на перевезення вантажу від 29.07.2024.

Щодо вимоги про стягнення збитків, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що в діях відповідачів 1 та 2 відсутній склад елементів цивільного правопорушення, більше того позивачем не надано жодного доказу на підтвердження розміру збитків.

Відтак, вимоги позову є необґрунтованими, у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у задоволенні позову Малого приватного підприємства «Мінітранс» слід відмовити.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 04.04.2024 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Мінітранс» від 06.05.2024 (ЗАГС № 01-05/1368/24 від 10.05.2024) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 04.04.2024 у справі № 914/3329/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови складено 14.10.2024.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.