Постанова

від 02.10.2024 по справі 910/12955/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2024 р. Справа№ 910/12955/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Яковлєва М.Л.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 02.10.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 (повний текст складено 19.06.2024)

у справі № 910/12955/20(суддя - Турчин С.О.)

при розгляді подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до відповідача 1 - ОСОБА_2

до відповідача 2 - ОСОБА_3

до відповідача 3 - ОСОБА_1

до відповідача 4 - ОСОБА_4

до відповідача 5 - ОСОБА_5

до відповідача 6 - ОСОБА_6

до відповідача 7 - ОСОБА_7

до відповідача 8 - ОСОБА_8

до відповідача 9 - ОСОБА_9

до відповідача 10 - ОСОБА_10

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк"

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національний банк України

про солідарне стягнення 1 477 708 016, 17 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 відмовлено в клопотанні боржника - ОСОБА_1 , про витребування копій виконавчих проваджень. Подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку задоволено частково. Звернуто стягнення на нерухоме майно право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку за боржником ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), а саме на: - гараж, машиномісце в підземному паркінгу, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , гараж № НОМЕР_2 ; - земельна ділянка, кадастровий номер 3221485501:01:002:0078, цільове призначення для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; - житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; для виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.07.2023, виданого на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду №910/12955/20 від 12.06.2023. В іншій частині подання відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 26.06.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/12955/20, в якій просить витребувати у Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби наступні докази: - копії виконавчих проваджень НОМЕР_7 та НОМЕР_8 щодо ОСОБА_2 ; - копій виконавчих проваджень НОМЕР_5 та НОМЕР_6 щодо ОСОБА_3 ; - копії виконавчих проваджень НОМЕР_9 та НОМЕР_10 щодо ОСОБА_4 ; - копії виконавчих проваджень НОМЕР_13 та НОМЕР_14 щодо ОСОБА_5 ; - копії виконавчих проваджень НОМЕР_11 та НОМЕР_12 щодо ОСОБА_6 ; - копії виконавчих проваджень НОМЕР_15 та НОМЕР_16 щодо ОСОБА_7 ; - копії виконавчих проваджень НОМЕР_17 та НОМЕР_18 щодо ОСОБА_8 ; - копії виконавчих проваджень НОМЕР_19 та НОМЕР_20 щодо ОСОБА_9 ; - копії виконавчих проваджень НОМЕР_21 та НОМЕР_22 щодо ОСОБА_10 . Зупинити дію ухвали Господарського суду міста Києва від 13 червня 2024 року в частині надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_1 . Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13 червня 2024 року в частині задоволення подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни про звернення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку - скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні подання у відповідній частині - відмовити.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що до звернення з відповідним поданням до суду виконавець повинен здійснити всі інші передбачені Законом заходи для належного виконання судового рішення та довести цей факт у суді, а також встановити наявність нерухомого майна у боржника, яке є фактично його власністю, однак право власності зареєстровано за іншою особою. Окрім того, одночасно суд має дослідити факт наявності у боржника грошових коштів або рухомого майна, завдяки яким можна задовольнити вимоги стягувача.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що висновок суду про те, що належними доказами підтверджено факт, що відповідне нерухоме майно за боржником не зареєстроване, суперечить положенням статтей 3, 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", приписам Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127

Скаржниця просить суд витребувати матеріали виконавчих проваджень у повному обсязі з метою об`єктивного та неупередженого дослідження обставин, які мають значення для справи, унеможливлення спотворення та викривлення фактів з боку державного виконавця, шляхом вибіркового подання таких матеріалів за власним розсудом.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тарасенко К.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали оскарження щодо ухвали Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі №910/12955/20 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/12955/20 до надходження матеріалів оскарження з Господарського суду міста Києва.

22.07.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження щодо ухвали Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі №910/12955/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/12955/20. призначено до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/12955/20. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 21.08.2024.

21.08.2024 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням суді Тарасенко К.В. з 19.08.2024 по 23.08.2024, з 26.08.2024 по 30.08.2024, з 02.09.2024 по 06.09.2024 та з 09.09.2024 по 13.09.2024 у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 призначено до розгляду у судовому засіданні справу №910/12955/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 на 02.10.2024.

У судове засідання, що відбулось 02.10.2024 з`явились представники позивача та скаржника, надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах. Інші сторони в судове засідання не з`явились, своїх представників не направили, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про солідарне стягнення 1 477 708 016,17 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовлено повністю.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 12.06.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 скасував та ухвалив нове рішення - про задоволення позову. Стягнув солідарно з відповідачів заподіяну Публічному акціонерному товариству "ПЛАТИНУМ БАНК" та його кредиторам шкоду в розмірі 1 477 708 016,17 грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Верховного Суду від 18.03.2024 касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишено без задоволення; постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у справі №910/12955/20 залишено без змін.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження НОМЕР_23 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.07.2023 по справі № 910/12955/20 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 заподіяну ПАТ "ПЛАТІНУМ БАНК" та його кредиторам шкоду в розмірі 1 477 708 016,17 грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

28.07.2023 державним виконавцем Відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

28.07.2023 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та постанову про арешт коштів боржника.

Згідно інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (за суб`єктом) за боржником зареєстровано нерухоме майно:

1/2 частина квартири, заг.площею 99,50 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;

машиномісце № НОМЕР_3 в підземному паркінгу, заг. площею 19,8 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

В ході виконавчого провадження, згідно із проведеної перевірки наданої боржником інформації щодо майнового стану та правовстановлюючих документів, встановлено, що боржнику також належить на праві власності нерухоме майно, а саме:

- гараж, машиномісце в підземному паркінгу, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 . ОСОБА_1 придбано вказаний об`єкт нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу машиномісця від 29.02.2012, укладеним із ОСОБА_14 ; договір зареєстрований в Державному реєстрі правочинів (витяг №11059083). У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вказаний об`єкт нерухомого майна зареєстрований за ОСОБА_14 (дата внесення 15.02.2012);

- земельна ділянка, кадастровий номер 3221482000:05:007:0144, цільове призначення для ведення садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 . Васильківським районним відділом земельних ресурсів 03.03.2007 видано ОСОБА_1 Державний акт №702416 на право власності на земельну ділянку. Запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутній;

- садовий будинок, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер: 3221482000:05:007:0144, адреса: АДРЕСА_7 наявний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, однак при реєстрації майна зазначено неправильний код РНОКПП власника ОСОБА_1 - "НОМЕР_24" замість "НОМЕР_1";

- земельна ділянка, кадастровий номер 3221485501:01:002:0078, цільове призначення для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Управлінням Держкомзему у Васильківському районі Київської області 13.10.2011 видано ОСОБА_1 Державний акт №580745 на право власності на земельну ділянку. Запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутній.

- житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно із Витягу з Державного реєстру правочинів №3996047 від 18.05.2007 зазначений об`єкт нерухомості набутий ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу (номер правочину 2093421, дата нотаріального посвідчення 18.05.2007), укладеним із ОСОБА_15 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ). Згідно даних в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано на іншу фізичну особу - ОСОБА_16 (дата внесення запису 26.04.2007).

Постановою від 02.04.2024 державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, а саме:

- машиномісце №28 в підземному паркінгу, площею 19,80 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/2 частина квартири, загальною площею 99,50 кв.м., житловою площею 49,10 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;

- гараж, машиномісце в підземному паркінгу, площею 20,50 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , гараж № НОМЕР_2 ;

- земельну ділянку, площею 0,1193 га, кадастровий номер 3221482000:05:007:0144, цільове призначення для ведення садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 ;

- садовий будинок, загальною площею 87,7 кв.м., житловою площею 44,1 кв.м., опис:садовий будинок "А" з господарськими спорудами: господарський блок "Б", погріб "В", теплиця "Г", вбиральня "Д", сарай "Е", свердловина "І", що розташований на земельній ділянці кадастровий номер: 3221482000:05:007:0144, адреса: АДРЕСА_8 - 44 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 539041432214);

- земельну ділянку, площею 0,1505 га, кадастровий номер 3221485501:01:002:0078, цільове призначення для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- житловий будинок, загальною площею 299,10 кв.м., житловою площею 117,9 кв.м., нежитловою площею 181,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі №910/7310/20 зазначила, що як наголосив Європейський суд з прав людини у рішенні "Горнсбі проти Греції", відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було би ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло би породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Таким чином, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Отже, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це би нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Частиною 3 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.

Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Згідно із ч. 1,2,4 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.

Разом із житловим будинком, об`єктом незавершеного будівництва стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

У разі якщо право власності/спеціальне майнове право на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Частиною 10 статті 336 ГПК України передбачено, що питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

За приписами ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване в установленому законом порядку, вирішується судом у порядку, передбаченому ч.4 ст. 50 Закону та ч. 10 ст. 336 ГПК України, та стосується тих випадків, коли боржник фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано в установленому законом порядку.

При цьому під нерухомим майном слід розуміти земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що метою продажу майна боржника у виконавчому провадженні є задоволення грошових вимог стягувача за виконавчим документом за рахунок виручки від такого продажу.

При цьому і боржник, і стягувач, за умови їх добросовісності, заінтересовані в тому, щоб майно боржника було продане за максимально високу ціну. Якщо майно боржника буде продане за меншу ціну, то або виручки не вистачить для задоволення вимог стягувача, або постраждає боржник, який одержить менше коштів, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчим документом і підлягають перерахуванню боржнику (ч.6 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження").

Водночас, максимально привабливим для покупця є придбання об`єкта нерухомого майна саме разом із земельною ділянкою, на якій він розташований, ніж придбання такого об`єкта на чужій землі, чи тим більше придбання земельної ділянки, зайнятої чужим об`єктом нерухомого майна.

Так згідно із матеріалів справи вбачається, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (за суб`єктом) за боржником зареєстровано нерухоме майно: 1/2 частина квартири, заг.площею 99,50 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 та машиномісце № НОМЕР_3 в підземному паркінгу, заг. площею 19,8 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

18.04.2024 державним виконавцем відповідно до ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" проведено опис та арешт майна боржника, а саме: машиномісця №28 в підземному паркінгу, заг. площею 19,8 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно із наявним у матеріалах справи листом Служби у справах дітей та сім`ї від 12.04.2024 державного виконавця повідомлено про неможливість надання дозволу на примусову реалізацію частини майна боржника 1/2 частина квартири, заг.площею 99,50 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , де право коритсування має малолітня особа - ОСОБА_17 (донька боржниці).

В свою чергу, як вже встановлено судом транспортні засоби за боржником не зареєстровані; згідно із платіжних інструкцій наданих державним виконавцем в межах виконавчого провадження з примусового виконання наказу у справі № 910/12955/20 з ОСОБА_1 стягнуті та перераховані на рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб кошти у сумі 1154702,39 грн. Відомості про наявність інших коштів на рахунках боржника надані учасниками справи матеріали виконавчого провадження не містять.

Згідно із представленими суду матеріалами виконавчого провадження вбачається, що державний виконавець здійснив передбачені законодавством заходи для належного виконання судового рішення, а у боржника відсутні грошові кошти або рухоме майно, завдяки яким можна задовольнити вимоги стягувача.

Належними доказами, у тому числі Інформаційними довідками сформованими на запит суду, підтверджено факт, що нерухоме майно (гараж, машиномісце в підземному паркінгу, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , гараж № НОМЕР_2 ; земельна ділянка, кадастровий номер 3221482000:05:007:0144; земельна ділянка, кадастровий номер 3221485501:01:002:0078; житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 за боржником не зареєстроване.

При цьому, у розумінні норми ч. 10 ст. 336 ГПК України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку слід розуміти майно, реєстрація якого відсутня у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв`язку із чим, суд відхиляє доводи скаржника, що реєстрація відповідних прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Факт, володіння вказаним майном підтверджено договором купівлі-продажу машиномісця від 29.02.2012, договором купівлі-продажу (номер правочину 2093421, дата нотаріального посвідчення 18.05.2007), державний акт №580745 на право власності на земельну ділянку).

Оскільки зазначене вище майно боржника не зареєстроване в установленому порядку, між тим обставини належності боржникові такого нерухомого майна є доведеними та підтвердженими, враховуючи, що станом на день постановлення судом ухвали заборгованість стягнута наказом Господарського суду міста Києва від 07.07.2023 по справі №910/12955/20 не погашена, доказів на підтвердження наявності у боржника грошових коштів чи іншого майна, на які можливо звернути стягнення та достатність такого майна для виконання постанови боржник не надав, а також приймаючи до уваги те, що наявності спору про право на спірне майно на момент подачі подання та його розгляду немає, суд дійшов висновку про обґрунтованість подання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку за боржником ОСОБА_1 , а саме на: гараж, машиномісце в підземному паркінгу, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , гараж № НОМЕР_2 ; земельну ділянку, кадастровий номер 3221485501:01:002:0078, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Наведені вище висновки суду узгоджуються із судовою практикою, зокрема, постанови Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №909/730/20, від 02.05.2024 у справі № 904/7209/17.

Судом першої інстанції правомірно враховано, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та гараж, машиномісце в підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_2 , гараж № НОМЕР_2 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_14 (продавець за договором купівлі-продажу машиномісця від 29.02.2012, укладеним з ОСОБА_1 ), запис 15.02.2012 (інформаційні довідки: №372410897 від 02.04.202 та №379760518 від 22.05.2024) та незакінчений будівництвом житловий будинок готовністю 15%, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 зареєстрований на праві власності за ОСОБА_16 , запис 26.04.2007 (відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів - ОСОБА_18 , продавець за договором від 18.05.2007, укладеним з ОСОБА_1 , інформаційними довідками 372411633 від 02.04.2024, №379760490 від 22.05.2024). Втім, первинним є правочин, з якого виникає право власності, тоді як державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою набуття таких прав, а є похідним від таких підстав юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою на підставі правовстановлюючих документів вже набутого права та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. Як встановлено судом вище, матеріалами справи підтверджено набуття у власність боржником спірного нерухомого майна за нотаріально посвідченими правочинами, хоча й за відсутності її належної реєстрації за боржником.

Щодо садового будинку, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер: 3221482000:05:007:0144, адреса: АДРЕСА_7 , то суд зазначає, що згідно із наданих державним виконавцем відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Інформаційної довідки сформованої на запит суду №379760417 вказаний обєкт зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Власником вказаного майна зазначено ОСОБА_1 . Однак, при реєстрації майна зазначено неправильний код РНОКПП власника ОСОБА_1 , а саме: "НОМЕР_24" замість "НОМЕР_1".

Водночас, відповідно до ч. 2. ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі допущення технічної помилки (граматичної описки, друкарської, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися.

У разі якщо після отримання заявником документів за результатами розгляду заяви виявлено технічну помилку, допущену під час внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права, обтяження речових прав, зокрема помилку у відомостях про суб`єкта речового права, обтяження, відомостях про речове право, обтяження, відомостях про нерухоме майно, у тому числі його технічних характеристиках, або якщо відбулося виправлення такої помилки в документах, що подавалися для державної реєстрації прав, або відбулася зміна адреси об`єкта нерухомого майна, такі помилки, відомості виправляються державним реєстратором на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, відомості, а у випадку, передбаченому пунктом 2 частини сьомої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України, його територіальних органів або на підставі рішення Міністерства юстиції України, його територіальних органів - державним реєстратором, яким допущено технічну помилку.

Виправлення помилки, відомостей, що впливають на права третіх осіб, здійснюється державним реєстратором виключно за наявності згоди таких осіб або на підставі судового рішення.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що наявність технічної помилки в Державному реєстрі прав відомостей про речові права у відомостях про суб`єкта речового права не свідчать про відсутність об`єкту нерухомого майна у Державному реєстрі та не спростовує факту реєстрації за ОСОБА_1 права власності на садовий будинок, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 3221482000:05:007:0144. У свою чергу, норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначають механізм та порядок виправлення таких помилок.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи державного виконавця, що наявність неправильного коду РНОКПП в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є підставою вважати, що таке мано не зареєстроване у встановленому законом порядку. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів вжиття державним виконавцем дій щодо виправлення такої помилки, зокрема, звернення до боржника.

Оскільки садовий будинок, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер: 3221482000:05:007:0144, за адресою: АДРЕСА_7 зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у встановлеому законом порядку, підстави для звернення стягнення так вказаний об`єкт відсутні.

З приводу земельної ділянки кадастровий номер: 3221482000:05:007:0144, на якій розташований вказаний об`єкт, то суд звертається до позиції Великої Палати Верховного Суду (постанова від 26.06.2021 у справі №200/606/18), згідно із якою, якщо право власності на об`єкт нерухомості та на земельну ділянку, на якій цей об`єкт розташований, належать одній особі, то відчуження, у тому числі в процедурі виконавчого провадження, об`єкта нерухомості окремо від земельної ділянки або земельної ділянки окремо від об`єкта нерухомості суперечить закону.

Відтак, звернення стягнення на земельну ділянку кадастровий номер: 3221482000:05:007:0144, на якій розташований об`єкт нерухомості - садовий будинок, за адресою: АДРЕСА_7 (звернення стягнення на який у порядку ст.336 ГПК України відсутні), то суд також відмовляє у задоволенні подання в частині звернення стягнення на земельну ділянку, кадастровий номер 3221482000:05:007:0144, цільове призначення для ведення садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 .

Таким чином, суд першої інстанції законно відхиляє доводи боржника, що державним виконавцем не доведено, що ним вжито усіх передбачених Законом заходів для належного виконання судового рішення, зокрема, відсутність достатніх коштів чи рухомого майна у інших солідарних боржників, оскільки відповідно до ч.1,2 ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Крім того, державним виконавцем надано у матеріали справи інформацію про стан виконавчих проваджень щодо інших солідарних боржників у цій справі та здійснених виконавцем заходів примусового виконання судового рішення у таких провадженнях.

Суд першої інстанції також правомірно відхилив посилання боржника на те, що житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , не є самостійним об`єктом прав, оскільки відповідно до ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється на об`єкти незавершеного будівництва, а відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації, затвердженої 23.12.2014 Департаментом архітектурно-будівельного контролю, вказаний об`єкт закінчений будівництвом та готовий до експлуатації.

Доводи скаржника про необхідність дослідження матеріалів всіх виконавчих проваджень у повному обсязі, колегія суддів відхиляє, оскільки предметом розгляду судом є подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, та вказані дії виконавчого провадження не стосуються інших виконавчих проводжень. Також вважає за необхідне зазначити, що вказані вимоги (витребування виконавчих проводжень) не заявлялось до суду першої інстанції та не було предметом дослідження судом першої інтаснції.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення подання державного виконавця про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, а саме на гараж, машиномісце в підземному паркінгу, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , гараж № НОМЕР_2 ; земельну ділянку, кадастровий номер 3221485501:01:002:0078, цільове призначення для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; та житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/12955/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі №910/12955/20 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд ухвали у суді апеляційної інстанції, покласти на ОСОБА_1 .

Матеріали оскарження повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 10.10.2024

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді К.В. Тарасенко

М.Л. Яковлєв