Постанова

від 08.10.2024 по справі 906/386/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року Справа № 906/386/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Верещук А.В.

за участю представників сторін:

позивача: Гамея В.В., адвоката, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АВ №1115382 від 06.02.2024

відповідача: Сірої А.В., адвоката, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АМ №1070824 від 28.12.2023

третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" на ухвалу Господарського суду Житомирської області, постановлену 05.08.24р. суддею Тимошенко О.М. о 12:57 у м.Житомирі, повний текст складено 07.08.24р. у справі №906/386/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" про відстрочення виконання рішення по справі

за позовом Комерційного товариства "SIA GENTMED"

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Alba Healthcare Limited

про стягнення 34121,92 євро

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.06.2024 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Новофарм-Біосинтез" на користь"SIA GENTMED" 34 121,92 євро заборгованості; 255,92 євро судового збору. Повернуто "SIA GENTMED" (Registration number 50203425451, adress: Turaidas iela 110 k-1-3, Jurmala, LV-2015) з Державного бюджету України 255,90 євро судового збору, сплаченого відповідно до платіжного документа від 29.01.2024, про що постановити ухвалу.

25.07.2024 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" про відстрочення виконання рішення на 12 місяців.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05.08.2024 у справі №906/386/24 відмовлено у задоволенні заяви.

В обґрунтування ухвали суд з посиланням на ст. 331 ГПК України, постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, доводи викладені в заяві, прийшов до висновку, що обставини, якими боржник аргументує заяву не є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Не погодившись із винесеною ухвалою відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 05 серпня 2024 року по справі 906/386/24 повністю та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ фірми "Новофарм-Біосинтез" повністю.

Вважає, що відстрочення виконання рішення суду у даній справі жодним чином не порушить права стягувача, на підтвердження своєї позиції посилається на постанови Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/8153/17, від 04.06.2019 у справі №916/190/18.

Зауважує, що станом на момент виконання рішення суду у даній справі щодо стягнення боргу в іноземній валюті на користь нерезидента, який має розрахункові рахунки за межами України діють обмеження, встановленні Постановою НБУ № 18 щодо проведення таких розрахунків, а тому вказане є обставиною, що фактично унеможливлює виконання рішення суду до моменту зняття встановлених обмежень.

На переконання скаржника, доводи суду першої інстанції про те, що відсутні обставини, що ускладнюють та роблять неможливим виконання рішення суду у даній справі є безпідставним, оскільки такі обставини встановленні НБУ і не залежать від волі відповідача, що також підтверджується наявними в матеріалах справи листами від банківських установ.

Також не відповідають дійсності доводи щодо наявності вільних коштів для виконання рішення суду, оскільки відповідач має на рахунках лише обігові кошти, які постійно використовуються для закупівлі сировини та покриття витрат, пов`язаних з виробництвом. Відповідач намагався зібрати кошти в сумі боргу та перерахувати їх частинами в добровільному порядку, щоб запобігти накладенню арештів на рахунки та блокуванню його роботи і покладення на останнього додаткових витрат у вигляді 10% виконавчого збору, що є значною сумою.

Вищевказане свідчить про те, що суд першої інстанції не врахував вищенаведених аргументів апелянта та позицій ВС, а тому оскаржувана ухвала Господарського суду Житомирської області від 05.08.2024 підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Новофарм-Біосинтез" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 05.08.2024 року у справі № 906/386/24 - залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 05.08.2024 року у справі № 906/386/24 - залишити без змін.

В судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 05 серпня 2024 року по справі №906/386/24 повністю та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ фірми "Новофарм-Біосинтез" повністю.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Новофарм-Біосинтез" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 05.08.2024 року у справі № 906/386/24 - залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 05.08.2024 року у справі № 906/386/24 - залишити без змін.

Третя особа не з`явилася, про дату, час та місце розгляду скарги представника було повідомлено на електронну адресу.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представника третьої особи, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали, явка обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника останнього, за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Комерційне товариство "SIA GENTMED" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Новофарм-Біосинтез" 34 121,92 євро заборгованості за договором про переведенням боргу №01/2023 від 20.01.2023, укладеним між ТОВ фірмою "Новофарм-Біосинтез", Commercial company "SIA GENTMED", Alba Healthcare Limited. Цим договором узгоджено, що ТОВ фірма "Новофарм-Біосинтез" передає, а Commercial company "SIA GENTMED" приймає на себе зобов`язання щодо виконання контракту №01/UKR від 10.02.2020, кредитором за яким є Alba Healthcare Limited.

17.06.2024 Господарським судом Житомирської області постановлено рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Новофарм-Біосинтез" на користь "SIA GENTMED" - 34 121,92 євро заборгованості; 255,92 євро судового збору.

25.07.2024 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" про відстрочення виконання рішення на 12 місяців.

В обґрунтування поданої заяви посилався на те, що відповідач не міг вчасно виконати свої зобов`язання за договором, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, настання яких , у вигляді військової агресії російської федерації проти України, засвідчила Торогово-промислова палата; відповідач був позбавлений можливості сплатити борг, у зв`язку з тим, що рахунки позивача у банку були закриті 19.07.23; листом від 26.12.23 позивач повідомив нові банківські реквізити, однак не надав проект додаткової угоди до договору в частині зміни реквізитів нового боржника, що позбавило відповідача можливості здійснити розрахунки за новими реквізитами; відповідач намагався добровільно виконати рішення суду шляхом звернення до банку з проханням перевести кошти по валютному контракту в рахунок погашення боргу на виконання рішення суду, проте у зв`язку із обмеженнями в країні щодо валютних операцій перерахування валюти за межі України є неможливим. Вказане фактично унеможливлює виконання рішення суду до зняття встановлених обмежень, тому виникла необхідність відстрочити виконання рішення суду хоча б на один рік.

Ухвалою від 29.07.24 суд призначив судове засідання для розгляду вказаної заяви на 05.08.24 та повідомив учасників справи про розгляд заяви.

У запереченнях на заяву про відстрочення виконання рішення суду, позивач повідомив, що банківські реквізити не є істотною умовою договору, а тому отримавши від позивача листа з новими реквізитами міг виконати свої зобов`язання за договором; відповідач не надав доказів звернення до банку із дорученням на здійснення переказу коштів позивачу та доказів відмови банку у здійсненні переказу коштів.

Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05.08.2024 у справі №906/386/24 відмовлено у задоволенні заяви.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, стаття 331 ГПК України передбачає, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частини 1, 5).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України).

Разом тим, слід вказати, що метою звернення до суду є захист прав чи інтересів, які порушені, порушуються чи упередження цих порушень в майбутньому. Заявником не наведено обставин, які вказують на існування таких порушень чи настання таких порушень в майбутньому. Натомість заявник вказує, що він бажає виконати рішення суду і має для цього необхідні кошти. Отже накладення органом виконання арешту на ці кошти та звернення на них стягнення не призведе до неочікуваних витрат заявника. Відсутність, на думку заявника, правового регулювання щодо стягнення присуджених рішенням суду коштів у виконавчому провадженні може вплинути на правовідносини органу виконання і стягувача, але аж ніяк не впливає на права боржника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18 (пункт 45) зазначила, що відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

У цій справі судом першої інстанції не встановлено, що відстрочення виконання рішення забезпечить повне його виконання в майбутньому, з вказаним погоджується і суд апеляційної інстанції.

Крім того, серед підстав своїх вимог заявник вказує на те, що неможливість виконання рішення призведе до виникнення у стягувача права на отримання компенсацій за затримку у виконанні.

Колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції, що така думка заявника є хибною, оскільки відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. (пункт 47 вищевказаної постанови ВПВС)

Віднесення заявника до суб`єктів критичної інфраструктури (на що посилається заявник) не є підставою для відстрочення виконання рішення. До того ж заявник сам підтверджує про наявність у нього вільних коштів для виконання рішення.

Крім того, щодо доводів заявника з приводу обмежень, передбачених постановою НБУ №18 від 24.02.2024, та неможливості виконання рішення суду у зв`язку із наведеним, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до пп. 6 п. 14 Постанови НБУ №18 уповноваженим установам забороняється здійснювати транскордонний переказ валютних цінностей з України / переказ коштів на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях/іноземній валюті, відкриті в банках - резидентах, включаючи перекази, що здійснюються за дорученням клієнта крім випадків здійснення переказу на підставі окремих дозволів (рішень) Національного банку України, які Національний банк України може прийняти на підставі розпоряджень Кабінету Міністрів України за умови, що прийняття такого дозволу (рішення) не перешкоджатиме виконанню Національним банком України основної функції із забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Таким чином, на переконання колегії суддів, заявник навіть у випадку негативного рішення банку щодо проведення транскордонного переказу валютних цінностей на користь позивача, не позбавлений можливості звернутись до Кабінету Міністрів України із відповідним обґрунтованим запитом за для отримання розпорядження та дозволу НБУ на проведення переказу.

Крім того, слід вказати, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Відповідно до ч.3 ст. 49 вказаного вище Закону у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Отже, процедура примусового стягнення з боржника грошових коштів на виконання рішення суду полягає у стягненні таких коштів з рахунку боржника та їх зарахування на рахунок ДВС або приватного виконавця, після чого такі кошти перераховуються виконавцем на рахунок стягувача.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до аб. 4-5, п. 8 р. 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року (зі змінами) у період дії заборони на купівлю іноземної валюти, встановленої Національним банком України, виконавець за наявності письмової згоди стягувача на перерахування йому коштів у національній валюті звертає стягнення на виявлені у боржника кошти в національній валюті.

За наведеного, на переконання колегії суддів, чинне законодавство України, в тому числі постанова НБУ № 18, не містить жодних обмежень та заборон щодо перерахування грошових коштів з рахунку боржника - резидента на рахунок ДВС або приватного виконавця, які є резидентами України, та подальшого їх перерахунку на користь стягувача, що свідчить про наявність правової можливості виконання відповідачем рішення суду у даній справі, як у добровільному, так і в примусовому порядку відповідно до приписів ст.ст. 47, 48, 49 ЗУ «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що обставини, якими боржник аргументує заяву не є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та на даний час відсутні обставини, які б давали підстави для відстрочення виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 17.06.2024.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" про відстрочення виконання рішення на 12 місяців.

За наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Житомирської області від 05.08.2024 у даній справі прийнята з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 05.08.24 у справі №906/386/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 05.08.24 у справі №906/386/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Матеріали по заяві про відстрочення виконання рішення у справі №906/386/24 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "11" жовтня 2024 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Саврій В.А.