Постанова

від 29.11.2007 по справі 9/82-07-1834

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/82-07-1834

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 29 листопада 2007 р.                                                                                    № 9/82-07-1834  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

                                             Добролюбової Т.В. –головуючого,

Гоголь Т.Г.,

Швеця В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю"Навчально-виробничий центр "Академія  ювелірного мистецтва"

на постанову

Одеського апеляційного господарського судувід 07.08.2007 року

у справі№ 9/82 -07-1834

господарського судуОдеської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю"Навчально-виробничий центр "Академія  ювелірного мистецтва"

до

Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

за участю третьої особиОдеської міської ради

про

зобов'язання укласти договір оренди приміщення

 Сторони були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, проте їх представники в судове засідання не з'явилися.

В С Т А Н О В И В:

В березні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Навчально-виробничий центр "Академія ювелірного мистецтва" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (далі - відповідач) про зобов'язання укласти договір оренди приміщення.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги, посилався на те, що у термін встановлений статтею 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (далі - Закон) відповідач його заяви про надання в оренду спірного приміщення не розглянув, відповіді не надав, у зв'язку з чим, у ТОВ "Навчально-виробничого центру "Академія ювелірного мистецтва" виникло право вимагати укладання спірного договору у судовому порядку.

          Рішенням Господарського суду Одеської області від 11 червня 2007 року (суддя Бакланова Н.В.) позов задоволено.

          Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, вказав на їх законність та обґрунтованість, з огляду на те, що за змістом статті 9 Закону відсутність відмови уповноваженого органу на укладення договору оренди у визначений Законом строк, слід розуміти як згоду такого органу на укладення договору.

          Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07 серпня 2007 року (колегія суддів у складі: Бойко Л.Г. - головуючий, Величко Т.А., Жукової А.М.) апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради задоволено; рішення Господарського суду Одеської області від 11.06.07 скасовано; в задоволенні позову відмовлено.

          Постанова обґрунтована тим, що судом першої інстанції невірно застосовано статтю 187 ГК України, оскільки договір оренди комунального майна не належить до тих, перелік яких визначено вказаною нормою. Крім того, суд зазначає про порушення господарським судом вимог статті 84 ГПК України.

Не погоджуючись з винесеною апеляційним судом постановою, ТОВ "Навчально-виробничий центр "Академія ювелірного мистецтва" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.08.07 скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 11.06.07 залишити в силі.

У касаційній скарзі ТОВ "Навчально-виробничий центр "Академія ювелірного мистецтва" посилається на порушення апеляційним судом статті 118 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 року", відповідно до якої, в 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Крім того, скаржник зазначає про неправильне застосування судом статей 638 та 640 Цивільного кодексу України.  

У відзиві до касаційної скарги, Одеська міська рада вказує на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, а тому не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у червні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Навчально-виробничий центр "Академія ювелірного мистецтва"  звернулося з заявою до відповідача щодо укладення договору оренди приміщення, площею 150 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 11 для розміщення учбової майстерні та виставочного салону робіт учнів центра.

          24 липня 2006 року Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради направило на адресу відповідача листа, яким повідомлялося, що для включення даного питання до проекту розпорядження міського голови, позивач повинен надати всі необхідні документи (а.с.65). У зв"язку з чим, 30.10.06 позивачем були надані наступні документи: нотаріально завірені копії статутних документів, витяг з державного реєстру юридичних осіб, довідку банка про реквізити розрахункового рахунку, довідку податкової інспекції про відсутність заборгованості перед бюджетом, звіт по незалежній експертній оцінки приміщення, підготовлений Інститутом досліджень ринку та оцінки, технічний паспорт приміщення, виготовлений КП "ОМБТІ та РОН".

Статтею 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що орендодавцями, зокрема, є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном –щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Згідно вимог частини п'ятої статті 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради, тобто права суб'єкта комунальної власності територіальних громад здійснює Одеська міська рада.

Передача в оренду нерухомого майна, що належить територіальній громаді м. Одеси, регулюється, зокрема, рішенням Одеської міської ради             № 4840-ІV від 09.11.05 „Про нову редакцію Методики розрахунку граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси”, абз.2 п.3 якого визначено, що нежитлові приміщення, що знаходяться в управлінні Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, передаються останнім в оренду на підставі розпорядження міського голови, шляхом укладання договору оренди.

Відповідно до Положення "Про Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради", затвердженого рішенням Одеської міської ради № 20-V від 27.06.06, Представництво є виконавчим органом Одеської міської ради, управляє комунальним майном територіальної громади м. Одеси від імені міськради та є підзвітним і підконтрольним міськраді, підпорядкованим її виконавчому комітету та міському голові (а.с.69-70).

Пунктом 2.2.4 цього Положення встановлено, що Представництво здійснює повноваження орендодавця комунального майна територіальної громади, що знаходиться в управлінні Представництва, та укладає договори оренди на підставі розпоряджень міського голови.

Як свідчать матеріали справи, Представництво листом № 0-12/387/1 від 28.12.06 звернулося до заступника міського голови з проханням видати  розпорядження про передачу приміщення, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 11 в оренду ТОВ "Навчально-виробничий центр "Академія ювелірного мистецтва". При цьому жодного розпорядження щодо передачі вказаного об'єкту в оренду видано не було, що відповідно позбавило Представництва можливості укласти договір оренди спірного приміщення.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Навчально-виробничий центр "Академію ювелірного мистецтва", господарський суд  виходив із наявності у Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради законних повноважень та підстав для укладення договору оренди, у зв'язку з чим, зобов'язав останнього укласти договір оренди з позивачем та на підставі акту приймання-передачі передати в користування визначене приміщення.

Апеляційний суд не погодився з даним висновком господарського суду, вказавши, що Представництво не може самостійно укладати договори оренди нежитлових приміщень, що є комунальним майном, без наявності відповідного розпорядження міського голови, і цим виходити за межі своїх повноважень, оскільки це є порушенням вимог статті 19 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії та зі змісту якої випливає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти в межах своїх повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до статті 118 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, у 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах, а договори оренди державного та комунального майна, укладені до 01.01.07 у шестимісячний термін підлягають обов'язковому перегляду відповідно до встановленої норми. Апеляційний суд дійшов до висновку, що вказана норма розповсюджується на відносини між сторонами щодо укладення договору оренди.

Апеляційний суд приймаючи постанову посилався також на статтю 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, відповідно до якої фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно переліку, що визначається Фондом державного майна України відповідному орендодавцеві. При цьому, як встановлено судом, орендодавцю проект договору оренди позивачем надано не було.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду щодо безпідставного задоволення господарським судом заявлених позивачем вимог та посилань останнього на порушення відповідачем передбачених Законом України “Про оренду державного та комунального майна” прав позивача на укладення договору оренди майна, оскільки вони не відповідають матеріалам справи, згідно яких, відповідач не наділений повноваженнями самостійно приймати рішення про передачу об'єктів комунального майна в оренду.

Покладення на відповідача зобов'язання виконати дії, що не відносяться до його повноважень суперечать Положенню "Про Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради", яким встановлено цілі його діяльності та визначено повноваження Представництва щодо передачі об'єктів комунального майна в оренду.

Отже, як встановлено апеляційним господарським судом, відповідного рішення про передачу в оренду позивачеві приміщення Головою Одеської міської ради прийнято не було. В свою чергу, висновки місцевого господарського суду про те, що передача об'єктів комунального майна в оренду здійснюється Представництвом самостійно, а не лише за розпорядженнями міського голови про згоду на укладення вказаного договору, не відповідають нормам чинного законодавства України та є наслідком неправильного застосування наведених норм права та порушенням вимог статей 16, 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, якими визначено, що права суб'єктів комунальної власності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами комунальної власності здійснюють відповідні Ради.

Приймаючи постанову про скасування рішення місцевого господарського суду та про відмову в позові суд апеляційної інстанції правомірно врахував наведене.

Висновки суду апеляційної інстанції, на думку судової колегії, засновані на повному встановленні усіх суттєвих обставин та їх відповідності законодавству.

Протилежні доводи скаржника не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на приписи статті 1117 ГПК України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду  чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Виходячи з наведеного, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, а тому не вбачається підстав для її скасування чи зміни.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 1115, п. 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-виробничого центру "Академія ювелірного мистецтва" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07 серпня 2007 року  - без змін.

2. Справу № 9/82-07-1834 скерувати до Господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя:                                                        Добролюбова Т.В.

           Гоголь Т.Г.

Судді:   

                                                                                 Швець В.О.