Постанова

від 07.08.2007 по справі 9/82-07-1834

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/82-07-1834

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"07" серпня 2007 р. Справа № 9/82-07-1834

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бойко Л.І.,

суддів: Величко Т.А., Жукової А.М.

при секретарі судового засідання Соломахіній О.О.

за участю представників сторін:

від позивача –Зеленков С.Л.

від відповідача –Халдай І.В.

від 3-ї особи –не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 11.06.2007р.

у справі № 9/82-07-1834

за позовом: ТОВ „Учбово-виробничий центр „Академія ювелірного мистецтва”

до: Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Одеська міська рада

про зобов'язання укласти договір оренди приміщення

встановив:

ТОВ „Учбово-виробничий центр „Академія ювелірного мистецтва” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом та неодноразовими уточненнями до нього до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про зобов'язання укласти з ним договір оренди приміщення загальною площею 150,2 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 11, посилаючись на невиконання Представництвом свого зобов'язання по укладенню цього договору у порушення норм діючого законодавства та домовленості між ними.

Відповідач позов не визнав і зазначив, що Представництво не може виходити за межі своїх повноважень та укладати договори оренди нежитлових приміщень, які є комунальним майном, без наявності розпорядження міського голови.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.04.2007р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Одеську міську раду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.06.2007р. (суддя Бакланова Н.В.)  позов задоволено, зобов'язано  Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради укласти з  ТОВ „Учбово-виробничий центр „Академія ювелірного мистецтва”  договір оренди приміщення загальною площею 150,2 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса вул. Рішельєвська, 11, зобов'язано  Представництво передати  ТОВ „Учбово-виробничий центр „Академія ювелірного мистецтва”  за актом прийому-передачі  вказане приміщення, стягнуто з відповідача  на користь позивача 85 грн. витрат по сплаті держмита і 118 грн. витрат на ІТЗ судового процессу. Рішення суду мотивоване тим, що всі необхідні документи для оформлення договору оренди позивачем відповідачу були надані, і не оформлення цього договору належним чином відбулось саме з вини Представництва.

Не погоджуючись із прийнятим судом рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Одночасно скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги, яке підлягає задоволенню на підставі ст.ст. 53, 93 ГПК України.

Позивач вважає рішення суду законним і обґрунтованим, таким, що відповідає фактичним обставинам справи, і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Одеська міська рада своїм процесуальним правом взяти участь у судовому засіданні апеляційної інстанції не скористалась.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги і заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, у червні 2006р. на адресу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради професійно-технічним училищем другого атестаційного рівня „Учбово-виробничий центр „Академія ювелірного мистецтва” було направлено заяву про передачу в оренду приміщення, що розташоване за адресою: м. Одеса вул. Рішельєвська, 11 (Буніна, 18), площею 150,0 кв.м, під розміщення учбової майстерні та виставочного салону робіт учнів центра, а 24.07.2006р. Учбово-виробничий центр отримав від Представництва відповідь про те, що для включення даного питання до проекту Розпорядження міського голови, училище повинно надати необхідні документи, у зв'язку з чим училищем була виготовлена та оплачена технічна  документація: техпаспорт та експертна оцінка приміщення.

30.10.2006р. училище надало до Представництва пакет документів: нотаріально завірені копії статутних документів, витяг з державного реєстру юридичних осіб, довідку банка про реквізити розрахункового рахунку, довідку податкової інспекції про відсутність заборгованості перед бюджетом, звіт по незалежній експертній оцінки приміщення, підготовлений „Інститутом досліджень ринку та оцінки”, технічний паспорт приміщення, виготовлений КП „ОМБТІ та РОН”.

08.11.2006р. вищевказане приміщення було передано Представництвом училищу під охорону до моменту укладення договору оренди, згідно акту прийому-передачі. Після цього за рахунок Академії ювелірного мистецтва були фактично проведені ремонті роботи, необхідні для подальшої експлуатації.  Проте договір оренди між Представництвом та училищем укладено так і не було, що і спричинило звернення поповича з відповідним позовом.

Задовольняючи позов ТОВ „Учбово-виробничий центр „Академія ювелірного мистецтва”, місцевий господарський  погодився з доводами позивача, який посилався на таке.

Згідно ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. На думку позивача, такою дією є передача Представництвом позивачу спірного майна під охорону 08.11.2006р. на строк до „моменту укладення договору оренди”.

Крім того, у відповідності з ч.4 п.3  ст.9 Закону України „Про оренду державного та комунального   майна”, якщо орендодавець не отримав у встановлений строк висновок органу, уповноваженого управляти відповідним майном, укладення договору оренди вважається узгодженим, тому суд погодився з позицією позивача, що у випадку наявності заяви про укладення договору оренди комунального майна відсутність відмови відповідного органу означає погодження з ним укладення  договору на умовах визначених сторонами.

Судова колегія із зазначеними висновками суду першої інстанції не погоджується і вважає їх такими, що не відповідають нормам діючого законодавства України.

Так, згідно ст.3 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", відносини з оренди комунального майна регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Передача в оренду нерухомого майна, що належить територіальній громаді м. Одеси, регулюється, зокрема, рішенням Одеської міської ради № 4840-ІV від 09.11.2005р. „Про нову редакцію Методики розрахунку граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси”, абз.2 п.3 якого визначено, що нежитлові приміщення, що знаходяться в управлінні Представництва, передаються в оренду Представництвом на підставі розпорядження міського голови, шляхом укладання договору оренди.

Відповідно до Положення "Про Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради", затвердженого рішенням Одеської міської ради № 20-V від 27.06.2006р, Представництво є виконавчим органом Одеської міської ради, управляє комунальним майном територіальної громади м. Одеси від імені міськради та є підзвітним і підконтрольним міськраді, підпорядкованим її виконавчому комітету та міському голові.

Пунктом 2.2.4 цього Положення встановлено, що Представництво здійснює повноваження орендодавця комунального майна територіальної громади, що знаходиться в управлінні Представництва, та укладає договори оренди на підставі розпоряджень міського голови.

Як свідчать матеріали справи, Представництво листом № 0-12/387/1 від 28.12.2006р. звернулось до заступника міського голови  з проханням про надання згоди на підготовку розпорядження про передачу в оренду приміщення позивачу, але відповіді з цього приводу отримано не було і відповідне розпорядження прийнято не було, що позбавило Представництво можливості укласти договір оренди спірного приміщення.

Представництво не може укладати договори оренди нежитлових приміщень, які є комунальним майном, без наявності розпорядження міського голови, і цим виходити за межі своїх повноважень, оскільки це є порушенням вимог ст.19 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, і якою закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти в межах своїх повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.

Судова колегія погоджується із доводами скаржника стосовно того, що посилання позивача на ст. 187 ГК України є неправильним застосуванням даної норми, оскільки положеннями цієї статті передбачено, що судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, а також переддоговірні спори, якщо це передбачено угодою сторін та в випадку, якщо сторони зобов'язані укласти договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. Договір оренди комунального майна до вищевказаних договорів не відноситься.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення всіх погоджень та підписання сторонами тексту договору.

Господарським судом зазначено, що всі необхідні документи для оформлення договору оренди позивачем були надані, але це не відповідає дійсності, так як згідно п.1 ст.9 вказаного Закону, особи, які пропонують укласти договір оренди, надсилають проект договору орендодавцю, чого позивачем виконано не було.

Крім того, згідно ст. 118 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, у 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах, а договори оренди державного та комунального майна, укладені до 01.01.2007р., у шестимісячний термін підлягають обов'язковому перегляду відповідно до встановленої норми.

Враховуючи те, що договір оренди між сторонами в 2006 році так і не було укладено і відносини сторін щодо укладення цього договору продовжуються в 2007 році, то на них розповсюджується вимога щодо конкурсних засад.

Твердження суду про те, що цією законодавчою нормою не встановлено яке саме комунальне майно повинно передаватись в оренду на конкурсних засадах, тому ця норма не може бути застосована до оренди спірного приміщення позивачем, є неправильним, оскільки у випадку відсутності чіткого визначення означеним Законом переліку об'єктів комунального майна, на які поширюються його положення, дія цього закону поширюється на все комунальне майно, про що вірно наголошено скаржником.

Отже, вищевикладені положення законодавчих норм застосовані господарським судом невірно, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга –задоволенню.

Крім того, господарським судом порушено вимоги ст.84 ГПК України, а саме при задоволенні позову у спорі про спонукання укласти договір в резолютивній частині судового рішення вказуються умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору, чого зроблено не було.

Згідно ч.2 ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що місцевим господарським судом прийняте неправильне рішення по справі, яке не відповідає нормам як матеріального, так і процесуального права, тому його слід скасувати, а в позові ТОВ „Учбово-виробничий центр „Академія ювелірного мистецтва” відмовити.

          Керуючись ст.ст. 53, 93, 101, 103-105 ГПК України, колегія суддів          постановила:

         Відновити Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради строк для подання апеляційної скарги.

        Рішення господарського суду Одеської області від 11.06.2007р. у справі № 9/82-07-1834 скасувати, в позові відмовити.

       Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної  сили з дня її прийняття.

       Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      Л.І. Бойко

Судді:                                                                                          Т.А. Величко

                                                                                                       А.М. Жукова