Рішення

від 02.10.2024 по справі 481/1405/20

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/1405/20

Провадж.№ 2/481/95/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.10.2024 рокуНовобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Вжещ С.І.,

за участю секретаря Юхименко Т.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача АТ «Укртелеком» Оборотової Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Новий Буг цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Новобузької міської ради Миколаївської області, ОСОБА_3 , третя особа Другий відділ Державної виконавчої служби у Баштанському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з майна та визнання права власності на майно у порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Новобузького районного суду Миколаївської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», Акціонерного товариства «Укрсиббанк» та Новобузької міської ради, третя особа Новобузький РВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просила зняти арешт, накладений на все майно ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі постанов державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Новобузького районного управління юстиції від 06.12.2010 року за ВП № 21962990, від 25.08.2011 року за ВП № 28423255, від 25.08.2011 року за ВП № 28423443 за наступними реєстраційними номерами: 10580701 від 07.12.2010 року (перенесено за № 20868815 від 13.06.2017 року), 11559160 від 31.08.2011 року, 11559161 від 31.08.2011 року; визнати за нею - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 гектарів, кадастровий номер 4824510100:02:062:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0171 гектарів, кадастровий номер 4824510100:24:062:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; судові витрати покласти на відповідачів.

Позовні вимоги мотивувала тим, що вона є спадкоємицею ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину після смерті свого сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, вона є спадкоємцем нерухомого майна, яке на час смерті належало ОСОБА_4 , через свого спадкодавця ОСОБА_5 . Згідно складеного заповіту ОСОБА_5 заповідала їй все своє майно та майнові права, які їй належали на день смерті. При оформленні спадкових прав, зокрема на земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_4 , після смерті якого спадщину прийняла його мати ОСОБА_5 , спадкоємицею якої є вона ОСОБА_1 , виявилось, що на все нерухоме майно ОСОБА_4 було накладено арешт Відділом ДВС Новобузького районного управління юстиції за реєстраційними номерами: 10580701 від 07.12.2010 року (перенесено за № 20868815 від 13.06.2017 року) все нерухоме майно (ВП № 21962990 від 06.12.2010 року; 11559160 від 31.08.2011 року на все нерухоме майно (ВП № 28423255 від 25.08.2011 року); 11559161 від 31.08.2011 року на все нерухоме майно (ВП № 28423443 від 25.08.2011 року). В результаті чого, нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначені вище земельні ділянки. Зазначила, що на підставі свідоцтва про право на спадщину вона являється власником житлового будинку, для обслуговування якого призначені вище вказані земельні ділянки. З огляду на існуючий арешт майна вона не має можливості отримати спадщину у повному обсязі та не може реалізувати своє право на отримання спадщини за заповітом шляхом звернення до нотаріуса, що є порушенням її прав та інтересів. У зв`язку зі смертю боржника, яким був ОСОБА_4 , виконавчі провадження відносно нього мали бути закриті, а обтяження зняті. Проте, на даний час вказані вище обтяження продовжують діяти, що є порушенням її прав та інтересів як спадкоємця. Згідно листа № 13171/99-36, станом на 03.09.2020 року на примусовому виконанні у Новобузькому районному відділі ДВС будь-які виконавчі провадження відносно ОСОБА_4 не перебувають. На примусовому виконанні раніше перебували виконавчі провадження: №21962990, № 28423255, № 28423443, які були повернуті стягувачу 06.12.2010 року, 29.03.2013 року, 29.03.2013 року з підстав відсутності у боржника майна. Державним виконавцем також зазначено, що дані виконавчі провадження було знищено на підставі п. 1-2 Розділу 11 «Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями». Зазначено, що зняття арешту може бути здійснено шляхом звернення до суду. З аналізу Єдиного державного реєстру боржників вбачається, що гр. ОСОБА_4 в якості боржника за жодним виконавчим провадженням не значиться. За таких обставин із закінченням виконавчого провадження арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому, втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого закінченням виконавчого провадження. З огляду на те, що вона не є стороною виконавчого провадження, а боржник помер та існуючі виконавчі провадження за його боргом є знищеними, арешт майна боржника ОСОБА_4 у такому разі перетворюється на неправомірне обмеження права розпоряджатися та користуватися належним їй майном, оформити своє право власності. Зазначила, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Враховуючи той факт, що спадкодавиця ОСОБА_5 заповідала їй все своє майно, а ОСОБА_5 , в свою чергу, є спадкоємицею після смерті свого померлого сина ОСОБА_4 (боржника), що підтверджується постановою нотаріуса, фактично вона прийняла спадщину з моменту її відкриття, до складу якої входять також земельні ділянки, що є предметом даного спору. За таких умов, враховуючи існуючий арешт на майно та відсутність інших перешкод у праві на спадкування, вона позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса.

Ухвалою судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», Акціонерного товариства «Укрсиббанк» та Новобузької міської ради, третя особа Новобузький РВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна та визнання права власності на майно в порядку спадкування. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

06.11.2020 року від представника відповідача АТ «Укрсиббанк», адвоката Бойко А.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, який просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю, посилаючись на те, що 18.12.2006 року між АКІБ «Укрсиббанк» (правонаступником якого є АТ «Укрсиббанк») та ОСОБА_4 був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11094689000 (після реструктуризації боргу - № 11094689001), відповідно до якого позичальник отримав кредитні кошти у сумі 12100,00 швейцарських франків. В забезпечення виконання умов кредитного договору банком було прийнято в заставу автомобіль DAEWOO LANOS TF69E, державний номер НОМЕР_3 . Також, в забезпечення виконання умов кредитного договору між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_6 був укладений договір поруки № 75452 від 18.12.2006 року. 02.02.2011 року Новобузьким районним судом Миколаївської області було ухвалено рішення у справі № 2-15/2011, відповідно до якого, у зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору на користь АКІБ «Укрсиббанк» з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в солідарному порядку стягнуто суму кредитної заборгованості 9539,71 швейцарських франків (еквівалент 68215,98 гривень) та судові витрати. 08.12.2011 року між АТ «Укрсиббанк» та АТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого новим кредитором у зазначеному вище зобов`язанні став АТ «Дельта Банк». АТ «Укрсиббанк» передано новому кредитору заборгованість за вказаним кредитним договором у гривневому еквіваленті станом на 16.12.2011 року 93221,98 гривні. Отже, на даний час саме АТ «Дельта Банк» має повноваження щодо здійснення процесуальних дій у виконавчому провадженні, оскільки заміна кредитора можлива на будь-якій стадії судового процесу, виконання ж судового рішення завершальна стадія судового процесу. Таким чином, на сьогоднішній день АТ «Укрсиббанк» не є кредитором за договором про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11094689000(1) від 18.12.2006 року, тому не є належним відповідачем у справі. Арешт за даними позовними вимогами може бути знятий у разі відсутності претензій та вимог належного кредитора АТ «Дельта Банк». На сьогоднішній день відомості про те, що зобов`язання за кредитним договором № 11094689000(1) припинилися або заборгованість за кредитним договором погашено у повному обсязі або існує рішення суду про припинення Кредитного договору та інше, відсутні, та позивачем їх не надано. Зазначені відомості зі сторони відповідачів може надати лише новий кредитор АТ «Дельта Банк». Оскільки позичальник за кредитним договором ОСОБА_4 помер, то відповідати перед АТ «Дельта Банк» на підставі ст. ст. 1281, 1282 ЦК України за борги спадкодавця мають його спадкоємці у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги позивача до АТ «Укрсиббанк», як до відповідача, є неправомірними, зокрема, у зв`язку з тим, що з 08.12.2011 року Банк не є кредитором, усі правовідносини між Банком та ОСОБА_4 , що існували на підставі кредитного договору № 11094689000(1), припинилися, а тому позивач не довів порушення його прав саме АТ «Укрсиббанк».

10.11.2020 року від представника відповідача ПАТ «Укртелеком» Журби Т.А. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що між ОСОБА_4 та ВАТ «Укртелеком» (правонаступником якого є ПАТ «Укртелеком») був укладений договір про надання послуг електрозв`язку. Однак, ОСОБА_4 не вчасно та не в повному обсязі сплачував вартість вказаних послуг, внаслідок чого у нього виникла заборгованість. У зв`язку з примусовим виконанням рішення суду, постановою від 06.12.2010 року було накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження (ВП №21962990). За ОСОБА_4 обліковується заборгованість за телекомунікаційні послуги з 01.09.2009 року по 30.11.2010 року у розмірі 559,28 гривень. У порушення вимог ст. ст. 1218, 1281-1282 ЦК України спадкоємець не повідомив кредитора про смерть спадкодавця ( ОСОБА_4 ), заборгованість за договором про надання послуг електрозв`язку не погашена. Позивач є спадкоємцем ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину після смерті свого сина ОСОБА_4 , тому вона повинна виконати зобов`язання боржника, в тому числі обов`язки боржника щодо сплати заборгованості за телекомунікаційні послуги перед ПАТ «Укртелеком». Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивачка обґрунтовувала свої вимоги тим, що накладення арешту на майно порушує її права, як власника, та вона позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину. Однак, за змістом поданої позовної заяви між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивачки ніким не оспорюється. Оскільки за ОСОБА_4 перед ПАТ «Укртелеком» обліковується заборгованість за телекомунікаційні послуги з 01.09.2009 року по 30.11.2010 року у розмірі 559,28 гривень, та у зв`язку з тим, що у ПАТ «Укртелеком» були відсутні відомості про смерть ОСОБА_4 , то відсутні підстави для зняття арешту з майна ти визнання права власності на майно в порядку спадкування.

17.11.2020 року від представника відповідача Новобузької міської ради, Новобузького міського голови Лагодієнка М. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив визнати Новобузьку міську раду неналежним відповідачем по даній справі та усунути її від розгляду справи, посилаючись на те, що Новобузька міська рада не є належним відповідачем по даній справі. Позивач є спадкоємцем за заповітом всього майна після смерті ОСОБА_5 . В свою чергу покійна ОСОБА_5 прийняла, але не переоформила на себе спадщину після смерті сина ОСОБА_4 , у зв`язку з чим позивач має неоспорювані права на майно за заповітом. Відповідно до ст. 1277 УК України Новобузька міська рада, як орган місцевого самоврядування може бути відповідачем по даній справі у тому випадку, коли відсутні спадкоємці за заповітом і за законом, спадкоємців усунуто від права на спадкування чи спадкоємці відмовилися від спадщини. У відповіді приватного нотаріуса Савченко А.В. чітко вказано причину відмови у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 і цією причиною є арешт, накладений на майно. Отже, після зняття арешту позивач може безперешкодно отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Новобузька міська рада не може претендувати на оспорюване спадкове майно. Посилаючись на ч.2 ст. 55 ЦК України, представник відповідача зазначив, що у відповідачів по справі мають бути спільні права чи обов`язки або права чи обов`язки виникли з однієї підстави.

19.11.2020 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив АТ «Укрсиббанк» та відповідь на відзив ПАТ «Укртелеком», в яких позивач зазначила, що встановлюючи коло відповідачів у справі, вона керувалась офіційною відповіддю Новобузького ВДВС № 13171/99-36, згідно якої саме ПАТ «Укрсиббанк» мав статус стягувача за виконавчими провадженнями в рамках яких було накладено арешт на майно. З відзиву неможливо встановити виконавця даних вимог щодо повідомлення боржника про передачу прав іншому кредитору. Тому, до встановлення дійсних обставин та перевірки обґрунтованості заяви про заміну сторони правонаступником, АТ «Укрсиббанк» не можна вважати неналежним відповідачем. Крім того, відповідачем АТ «Укрсиббанк» наведено доводи, які на його думку, вказують на недоведеність позовних вимог. При цьому, відповідач вказує, що не володіє інформацією про зміст зобов`язань боржника ОСОБА_4 , оскільки не є належним кредитором і не має у своєму розпорядженні жодних документів. Тож, відповідач суперечить сам собі, оскільки, якщо він не є належним кредитором і відповідачем, він не наділений правом на подання заяв по суті, зокрема, відзиву, і тим більше не є уповноваженим на виконання обов`язку доказування необґрунтованості позовних вимог по суті. Відповідачем ПАТ «Укртелеком» у відзиві зазначено, що нібито права позивача, як власника, ніким не оспорюються, а накладення арешту на майно не пов`язане з реалізацією права власності на майно, тому справу слід розглядати в порядку оскарження дій державної виконавчої служби. Проте, дані доводи є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях законодавства і судовій практиці. Відповідно до вимог ст. ст. 2, 11 ЦПК України завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений у Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі № 638/2304/17. Факт неможливості отримання свідоцтва про право на спадщину, реєстрації такого права, за наявності самого факту прийняття спадщини за заповітом на все належне спадкодавцеві майно, обмежує її права, як власника, а отже, порушує її право власності, так як без отримання свідоцтва про право на спадщину та без реєстрації таких прав, її право власності на майно та її правомочності як власника, не будуть підтверджені документально, а отже вільно володіти, користуватися та розпоряджатися майном вона не може, що є порушенням її цивільних прав. Право спадкоємця на звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, прямо передбачено у ст. 67 ЗУ «Про нотаріат». При виборі відповідача позивач виходив із усталеної судової практики в справах про спадкування, за якою відповідачами у таких справах вказуються інші спадкоємці, які можуть претендувати на спадкове майно, а у разі відсутності таких осіб відповідачами вказуються органи місцевого самоврядування. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Обраний нею спосіб захисту є ефективним також з точки зору дотримання ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому вважає, що нею обрано належний спосіб захисту цивільних прав, який чітко передбачений законодавством України, вимоги пред`явлені до належних відповідачів у справі. Стосовно неможливості зняття арешту через наявність боргових зобов`язань, то дані твердження також є безпідставними. З огляду на відповідь Новобузького ВДВС, на даний час арешт з майна боржника не знято, натомість виконавче провадження закінчено та всі документи провадження знищено, що унеможливлює подальше перебування майна під арештом чи іншим обмеженням. За таких обставин, із закінченням виконавчого провадження арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому, втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого закінченням виконавчого провадження. Арешт майна боржника у такому разі з заходу забезпечення виконання рішення суду перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном. Стягувачі за виконавчими провадженнями, які були відкриті щодо виконання, після повернення виконавчих документів державним виконавцем, мали право на повторне їх пред`явлення протягом трьох років. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені ч.2,3 ст. 1281 ЦК України, позбавляється права вимоги. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідачем жодних вимог до неї, у визначені Законом строки, не пред`являлось. Як вбачається з відповіді Новобузького ВДВС, виконавчі документи було повернуто стягувачам ще у 2010, 2013 роках, повторно, жодним з кредиторів, виконавчі листи до виконання не пред`являлися. У ОСОБА_4 статус боржника на даний час відсутній, виконавчі провадження завершені. Вона також не була і не є стороною даного виконавчого провадження. Враховуючи той факт, що арешт накладався саме в рамках виконавчого провадження та на підставі конкретного виконавчого документу, а зараз таке провадження відсутнє будь-які подальші заходи примусового виконання, обмеження та арешти є недопустимими та мають бути зняті.

Ухвалами суду розгляд справи у підготовчому судовому засіданні неодноразово відкладався з незалежних від суду причин.

Ухвалою суду від 12 травня 2021 року залучено до участі у справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_7 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 . Прийнято позовну заяву ОСОБА_7 , в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», Акціонерного товариства «Укрсиббанк», Новобузької міської ради Миколаївської області, третя особа Новобузький районний відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання права власності на 1/2 майна померлого ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом за правом представлення та права на обов`язкову частку у спадщині, до спільного розгляду із цивільною справою за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», Акціонерного товариства «Укрсиббанк», Новобузької міської ради Миколаївської області, третя особа Новобузький районний відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна та визнання права власності на майно у порядку спадкування, об`єднано їх в одне провадження із присвоєнням № 481/1405/2020. Підготовче судове засідання у справі відкладено до 09 червня 2021 року.

09 червня 2021 року ОСОБА_7 надіслала до суду клопотання про зупинення провадження у справі № 481/1405/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 481/1383/17.

Ухвалою суду від 09 червня 2021 року клопотання третьої особи ОСОБА_7 про зупинення провадження у справі задоволено. Провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», Акціонерного товариства «Укрсиббанк», Новобузької міської ради Миколаївської області, третя особа Новобузький районний відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна та визнання права власності на майно у порядку спадкування та позовом третьої особи ОСОБА_7 , в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», Акціонерного товариства «Укрсиббанк», Новобузької міської ради Миколаївської області, третя особа Новобузький районний відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання права власності на майна померлого ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом за правом представлення та права на обов`язкову частку у спадщині зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , треті особи: Новобузький районний відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області, ОСОБА_9 , про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.

Зазначена справа перебувала в провадженні судді Новобузького районного суду Миколаївської області Ціпивко І.І.

Розпорядженням заступника керівника апарату Новобузького районного суду Миколаївської області № 29 від 27.09.2021 року призначено повторний автоматизований розподіл справи в зв`язку із закінченням у судді ОСОБА_10 п`ятирічного строку повноважень.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 вересня 2021 року, головуючим суддею по зазначеній справі призначено суддю Вжещ С.І.

Ухвалою судді від 28.09.2021 року справу прийнято до провадження.

11.12.2023 року від представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Німець Ю.С. до суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, в зв`язку із залишенням без розгляду з тим, що цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , треті особи: Новобузький районний відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області, ОСОБА_9 , про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, ухвалою суду від 21.11.2023 року залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 18.12.2023 року поновлено провадження у справі та призначено в порядку загального позовного провадження до підготовчого судового засідання на 18.01.2024 року о 10:00 год.

Ухвалою від 18.01.2024 року на підставі п.3 ч. 2 ст. 223 ЦПК України відкладено проведення підготовчого засідання до 08.02.2024 року о 11:00 год.

12.01.2024 року від представника відповідача Акціонерного товариства«Укрсиббанк»,адвоката БойкоАнни Володимирівни до суду надійшло клопотання про процесуальне правонаступництво, в якому остання просила суд допустити процесуальне правонаступництво у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укртелеком», АТ «Укрсиббанк», Новобузької міської ради Миколаївської області, третя особа Новобузький районний відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна та визнання права власності на майно у порядку спадкування та замінити відповідача АТ «Укрсиббанк» на відповідача ПАТ «Дельта Банк».

Ухвалою суду від 04.03.2024 року клопотання представника відповідача Акціонерного товариства «Укрсиббанк», адвоката Бойко Анни Володимирівни про процесуальне правонаступництво у справі задоволено. Замінено сторону відповідача Акціонерне товариство «Укрсиббанк» на правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» код ЄДРПОУ: 34047020. У зв`язку із заміною відповідача, в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 25.03.2024 року о 13:00 год.

22.03.2024 року від представника третьої особи ОСОБА_11 до суду надійшло клопотання про процесуальне правонаступництво, в якому останній просив суд допустити процесуальне правонаступництво у справі, посилаючись на те, що Новобузький районний відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ліквідовано та утворено Другий відділ державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який являється його правонаступником.

Ухвалою судді від 22.03.2024 року клопотання представника третьої особи ОСОБА_11 задоволено. В справі замінено третю особу з Новобузького відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на Другий відділ державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

24.01.2024 року від представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Німець Ю.С. до суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача, в якому просила суд залучити до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 доПублічного акціонерноготовариства «Укртелеком»,Акціонерного товариства«Укрсиббанк»,Новобузької міськоїради Миколаївськоїобласті,третя особаНовобузький районнийвідділ Державноївиконавчої службиПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції,про зняттяарешту змайна тавизнання прававласності намайно упорядку спадкування співвідповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 25.03.2024 року залучено у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 доПублічного акціонерноготовариства «Укртелеком»,Акціонерного товариства«Укрсиббанк»,Новобузької міськоїради Миколаївськоїобласті,третя особаНовобузький районнийвідділ Державноївиконавчої службиПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції,про зняттяарешту змайна тавизнання прававласності намайно упорядку спадкуванняспіввідповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою суддівід 27.03.2024рокувиведено зі складу учасників процесу по цивільній справі за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Новобузької міської ради Миколаївської області, третя особа без самостійних вимог Другий відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом за правом представлення та права на обов`язкову частку у спадщині, третю особу (позивача) ОСОБА_7 , залучивши до справи як третю особу (позивача), з усіма правами, передбаченими ст.49, 52 ЦПК України, ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 24.04.2024 року залучено у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал». У зв`язку з залученням третьої особи в судовому засіданні оголошено перерву до 21.05.2024 11:15 год.

Ухвалою суду від 21.05.2024 року позовну заяву третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Новобузької міської ради Миколаївської області, третя особа без самостійних вимог Другий відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом за правом представлення та права на обов`язкову частку у спадщині, залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 21.05.2024 року витребувано з архіву Новобузького районного суду Миколаївської області цивільну справу № 2-15/2011 за позовом Приватного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

10.06.2024 року під час підготовчого судового засідання представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Німець Ю.С. заявила клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ТОВ «Вердикт Капітал» вивівши останнього з кола третіх осіб.

Ухвалою суду від 10.06.2024 року залучено у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Новобузької міської ради Миколаївської області, ОСОБА_3 , треті особи Другий відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про зняття арешту з майна та визнання права власності на майно у порядку спадкування, співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», вивівши останнє з кола третіх осіб.

Ухвалою суду від 18.07.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті, суддею одноособово на 29.08.2024 року о 10:00 год в приміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області.

Ухвалою суду від 29.08.2024 року на підставі пункту 2 частини 2 статті 223 ЦПК України відкладено проведення судового засідання по справі до 11:00 години 12.09.2024 року.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник, адвокат Німець Ю.С. в судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити, посилаючись на обставини зазначенні у ньому.

Представник відповідача АТ «Укртелеком» Оборотова Ю.Р. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача Новобузької міської ради Миколаївської області в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву в якій просив справу розглядати без участі представника Новобузької міської ради.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Представник третьої особи Другого відділу Державної виконавчої служби у Баштанському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій просив справу слухати без його участі, проти позову не заперечував.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.49 ЦПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 16.10.2018 року Саксаганським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.8 т.1).

Згідно заповіту, складеного 06.08.2018 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у присутності приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дацко Ярослава Олексійовича, на випадок своєї смерті усе майно та майнові права заповідала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.7 т.1).

Як вбачається з свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області Савченко А.В. від 30.12.2019 року, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадкувала житловий будинок з прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належав померлій на підставі свідоцтва про право власності на 1/2 частку житлового будинку, виданого Новобузькою державною нотаріальною конторою Миколаївської області 31.03.1987 року, зареєстрованого в реєстрі за № 450, право власності зареєстроване 17.04.1987 року на паперових носіях Новобузькою філією КП ММ БТІ, реєстровий номер: 3529; договору дарування 1/2 частки житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області Савченко А.В. 20.02.2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 150, право власності зареєстроване Новобузькою філією КП ММ БТІ в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 15.03.2006 року, реєстраційний номер: 13084908 , номер запису: 3721, книга:16 (а.с.9 т.1).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 195413101 від 30.12.2019 року, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , підстави виникнення права власності: свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 30.12.2019 року приватним нотаріусом Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області Савченко А.В. (а.с.10 т.1).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4807163632019 від 19.08.2019 року вбачається, що ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 гектарів, кадастровий номер 4824510100:02:062:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , документ, який є підставою для виникнення права - Свідоцтво про право на спадщину за законом від 17.02.2006 року (а.с.11 т.1).

Як вбачається зі спадкової справи № 96/2018 заведеної 04.12.2018 року після смерті ОСОБА_5 , 25.06.2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Новобузького районного нотаріального округу Савченко А.В. із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом на майно, яке складається з: 1/2 частки земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 гектарів, місце розташування якої: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4824510100:02:062:0010, яка належала ОСОБА_4 , її сину, спадкоємцем якого була його мати ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав; 1/2 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею - 0,0171 га, у тому числі за земельними угіддями, гектарів: землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами 0,0171, місце розташування якої: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4824510100:24:062:0010, яка належала ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , спадщину після смерті якого прийняв його син ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого була його мати ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав (а.с.149-300 т.3).

Однак,25.06.2020року за№ 192/02-31отримала відмовуу зв`язкуз тим,що на все нерухоме майно ОСОБА_4 було накладено арешт Відділом ДВС Новобузького районного управління юстиції за реєстраційними номерами: 10580701 від 07.12.2010 року (перенесено за № 20868815 від 13.06.2017 року) на все нерухоме майно (ВП № 21962990 від 06.12.2010 року; 11559160 від 31.08.2011 року на все нерухоме майно (ВП № 28423255 від 25.08.2011 року); 11559161 від 31.08.2011 року на все нерухоме майно (ВП № 28423443 від 25.08.2011 року), що також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 216953210 (а.с.13-14, 20 т.1).

Згідно листа № 13171/99-36, виданого Новобузьким районним відділом Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.09.2020 року, станом на 03.09.2020 року на примусовому виконанні у Новобузькому районному відділі ДВС будь-які виконавчі провадження відносно ОСОБА_4 не перебувають. На примусовому виконанні раніше перебували виконавчі провадження: №21962990, № 28423255, № 28423443, які були повернуті стягувачу 06.12.2010 року, 29.03.2013 року, 29.03.2013 року з підстав відсутності у боржника майна. Виконавчі провадження було знищено на підставі п. 1-2 Розділу 11 «Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями». З аналізу Єдиного державного реєстру боржників вбачається, що гр. ОСОБА_4 в якості боржника за жодним виконавчим провадженням не значиться (а.с.22 т.1).

Таким чином, позивач має право на успадкування земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 гектарів, кадастровий номер 4824510100:02:062:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З копії матеріалів спадкової справи № 96/2018 вбачається, що позивачка є єдиним спадкоємцем майна померлої ОСОБА_5 (а.с.149-300).

Відповідно до п. 4.15, 4.18. глави 10Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012р. за N 282/20595видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після поданняправовстановлюючихдокументівщодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Судом встановлено, що спір виник з деліктних зобов`язань спадкодавця на стадії виконавчого провадження та внаслідок невиконаних зобов`язань відбулось обмеження майнових прав спадкоємців, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України, а також регулюються положеннями ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 24 ЦК України фізичною особою є людина як учасник цивільних відносин.

Згідно ч. 1, ч.2 та ч. 4 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Отже правосуб`єктність (цивільна правоздатність та дієздатність) боржника ОСОБА_4 , припинилася у момент його смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, відповідно до ст.ст. 46, 47 ЦПК України, з цього моменту припинилась і його цивільна процесуальна правоздатність та дієздатність.

За правилами ст.13 ЗУ «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Аналіз даної норми закону дає підстави для висновку, що вчинення виконавцем будь-яких дій чи прийняття рішень можливе виключно в межах виконавчого провадження.

Як вбачається з листа № 13171/99-36, виданого Новобузьким районним відділом Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.09.2020 року, виконавче провадження: №21962990 06.12.2010 року було повернуто стягувану на підставі п.2 ч.1 ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження»; та виконавчі провадження № 28423255, № 28423443, були повернуті стягувачу 29.03.2013 року на підставі п.7 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження закінчується, у випадку припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Згідно ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Як вбачається з листа № 13171/99-36, виданого Новобузьким районним відділом Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.09.2020 року, відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на все майно ОСОБА_4 накладено арешт за реєстраційними номерами: 10580701 від 07.12.2010 (підстава накладення арешту постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження , ВП № 21962990 від 06.12.2010 року); 11559160 від 31.08.2011 року (підстава накладення арешту постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження , ВП № 28423255 від 25.08.2011 року); 11559161 від 31.08.2011 року (підстава накладення арешту постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження , ВП № 28423443 від 25.08.2011 року).

Таким чином,після прийняттярішення проповернення виконавчихпроваджень,державним виконавцем Новобузькогорайонного відділуДержавної виконавчоїслужби Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції (м.Одеса) питання про зняття арешту, накладеного на майно (кошти) боржника та виключення з Єдиного державного реєстру боржників, не приймалось.

Згідно ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої, частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594св21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109св22).

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17.07.1997р. №475/97-ВР, зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно п.1 ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Отже, в аспекті вищевказаних положень Закону України «Про виконавче провадження», після закриття вказаних виконавчих проваджень, строки пред`явлення до виконання виконавчих листів сплили.

Окрім цього, за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції» визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України, передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно норм ч. 5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Крім того, з аналізу ч.3 ст.1296 ЦК України слідує, що відсутність свідоцтва про право па спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

В розумінні ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці несуть відповідальність за зобов`язаннями спадкодавця в межах дійсної вартості спадкового майна, що перейшло до них.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з приписами ч.ч.1, 2 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Нормами статті 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно доп.23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за №7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 року по справі № 463/3251/22 прийшов до висновку, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також, що для зняття арешту із спадкового майна, спадкоємець має звертатися в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту.

З вищевикладеного вбачається, що нескасування арешту із майна боржника та не звільнення майна з-під арешту, спадкоємцем якого є позивачка, перешкоджає реалізації останньою своїх прав та інтересів, як спадкоємця. Земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 гектарів, кадастровий номер 4824510100:02:062:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично зараз належать позивачці, так як вона є єдиним спадкоємцем майна померлої.

А тому позов в частині скасування арешту майна та визнання права власності на вказану земельну ділянку підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0171 гектарів, кадастровий номер 4824510100:24:062:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд приходить до наступного.

Відповідно доч.3ст.12,ч.1ст.81ЦПК України,кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Разом з цим, позивачем всупереч частини 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України не було надано до суду беззаперечних доказів того, що померлий ОСОБА_4 успадкував після смерті свого батька ОСОБА_13 зазначену вище земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0171 гектарів, кадастровий номер 4824510100:24:062:0010, за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, як вбачається із спадкової справи № 96/2018 ОСОБА_5 не мала права на спадщину після смерті ОСОБА_13 , так як шлюб між ними було розірвано 28.08.1986 року, що також підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 , виданим 29.08.1986 року районним відділом ЗАГС Миколаївської області (а.с.186).

Позивачем не було доведено достатніми та належними доказами успадкування ОСОБА_4 зазначеної вище земельної ділянки після смерті ОСОБА_13 .

Тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Що стосується позовної вимоги, заявленої ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно у порядку спадкування судом встановлено наступне.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та Верховним Судом в постановах від 06 травня 2019 року у справі № 522/4687/14-ц та від 5 серпня 2020 року у справі № 733/529/17.

Предметом спору у цій справі є визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Оскільки у вказаній справі відповідач ОСОБА_3 не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , належним відповідачем є Новобузька міська рада Баштанського району Миколаївської області, підстави для залучення до участі у справі у якості відповідача ОСОБА_3 відсутні.

Встановивши, що у даній справі позов заявлено до неналежного відповідача, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.

Щодо стягнення судового збору на користь позивача суд приходить до наступного.

Позовна заява містить одну позовну вимогу немайнового характеру (про зняття арешту з майна) та дві позовні вимоги майнового характеру (визнання права власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 гектарів, кадастровий номер 4824510100:02:062:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнання права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0171 гектарів, кадастровий номер 4824510100:24:062:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VІ, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відповідному співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб на місяць установлено у розмірі 2102 гривні.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Як вбачається з висновку про оцінку вартості земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0171 га, оціночна вартість даної земельної ділянки становить 1100 гривень (а.с.15), тобто судовий збір за даною позовною вимогою складає 840,80 гривень.

Як вбачається з висновку про оцінку вартості земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га, оціночна вартість даної земельної ділянки становить 48240 гривень (а.с.16), тобто судовий збір за даною позовною вимогою складає 840,80 гривень.

Отже, позивачка повинна була сплатити судовий збір за позовною вимогою немайнового характеру у розмірі 840,80 гривень та за двома позовними вимогами майнового характеру у розмірі по 840,80 гривень за кожну, що у сукупному розмірі становить 2522,40 гривень.

Як вбачається з квитанції № 0.0.1870126202.1 від 15.10.2020 року про сплату судового збору, позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 гривень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вище викладене, з Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути сплачений нею судовий збір за позовною вимогою про зняття арешту з майна у розмірі по 420 гривень 40 копійок з кожного.

З Новобузької міської ради Миколаївської області підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , сплачений нею судовий збір за позовною вимогою про визнання права власності на майно в порядку спадкування (визнанняправа власностіна земельнуділянку длябудівництва іобслуговування житловогобудинку,господарських будівельі споруд(присадибнаділянка)площею 0,1000гектарів,кадастровий номер4824510100:02:062:0010,за адресою: АДРЕСА_1 ,в порядкуспадкування зазаповітом післясмерті ОСОБА_5 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в розмірі 840 гривень 80 копійок.

З ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави несплачений нею при подачі позовної заяви до суду за позовною вимогою про визнання права власності на майно в порядку спадкування (визнання права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0171 гектарів, кадастровий номер 4824510100:24:062:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 840 гривень 80 копійок.

Керуючись ст.141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа Другий відділ Державної виконавчої служби у Баштанському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з майна задовольнити.

Зняти арешт, накладений на все майно ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі постанов державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Новобузького районного управління юстиції від 06.12.2010 року за ВП № 21962990, від 25.08.2011 року за ВП № 28423255, від 25.08.2011 року за ВП № 28423443 за наступними реєстраційними номерами: 10580701 від 07.12.2010 року (перенесено за № 20868815 від 13.06.2017 року), 11559160 від 31.08.2011 року, 11559161 від 31.08.2011 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати по 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок з кожного.

Позов ОСОБА_1 до Новобузької міської ради Миколаївської області про визнання права власності на майно у порядку спадкування, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 гектарів, кадастровий номер 4824510100:02:062:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Новобузької міської ради Миколаївської області про визнання права власності на майно у порядку спадкування, відмовити.

Стягнути з Новобузької міської ради Миколаївської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно у порядку спадкування відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.

У разі неподання особами, які беруть участь у справі апеляційної скарги, рішення суду набирає законної сили.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Курявський Узвіз, 5-Б, код ЄДРПОУ 36799749.

Відповідач: Новобузька міська рада Миколаївської області, адреса місцезнаходження: 55601, Миколаївська область, м. Новий Буг, вул. Площа Свободи, 42, код ЄДРПОУ 04056598.

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Другий відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), адреса місцезнаходження: 55601, Миколаївська область, м. Новий Буг, вул. Героїв Небесної Сотні, 1А, код ЄДРПОУ 34543161.

Повний текст рішення виготовлений 13.10.2024 року.

Суддя ВжещС.І.