Постанова

від 09.12.2024 по справі 481/1405/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

09.12.24

22-ц/812/1780/24

Справа №481/1405/20 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Провадження №22-ц/812/1780/24

Постанова

Іменем України

09 грудня 2024 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Лівшенком О.С.,

за участю:

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області вступна та резолютивна частини якого ухвалені 02 жовтня 2024 року, о 13:26 год, повний текст складений судом 13 жовтня 2024 року, під головуванням судді ВжещС.І., в приміщенні суду першої інстанції, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртелеком», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Новобузької міської ради Миколаївської області, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Другий відділ Державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з майна та визнання права власності на майно у порядку спадкування,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з вищезазначеним позовом, який мотивувала наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .

За життя ОСОБА_4 залишила заповіт, в якому все належне їй майно та майнові права, які їй належали на день смерті, заповіла позивачці.

До складу спадкового майна, крім майна, що належало на праві власності ОСОБА_4 , увійшло також майно, яке остання успадкувала після смерті свого сина ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зокрема, земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 гектарів, кадастровий номер 4824510100:02:062:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,0171 гектарів, кадастровий номер 4824510100:24:062:0010, розташовані за цією ж адресою.

У встановленийстаттею 1270 ЦК Українистрок позивачка звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак постановою приватного нотаріуса Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказані земельні ділянки через те, що на все майно ОСОБА_5 було накладено арешт, у зв`язку з борговими зобов`язаннями останнього.

Підставою виникнення обтяження стали постанови про арешт майна, винесені Новобузьким районнимвідділом ДВСза реєстраційниминомерами:-10580701від 07грудня 2010року (перенесенодо Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно-13червня 2017року,номер записупро обтяження: 20868815 (ВП №21962990)); - 11559160 від 31 серпня 2011 року (ВП №28423255 від 25 серпня 2011 року); - 11559161 від 31 серпня 2011 року (ВП №28423443 від 25 серпня 2011 року).

З Єдиного державного реєстру боржників вбачається, що гр. ОСОБА_5 , в якості боржника, за жодним виконавчим провадженням, не значиться.

Звернувшись до Новобузького районного відділу ДВС, їй було надано письмову відповідь №13171/99-36, в якій зазначалось, що станом на 03 вересня 2020 року, на примусовому виконанні у Відділі будь-які виконавчі провадження відносно ОСОБА_5 не перебувають. Виконавчі листи за вказаними виконавчими провадження (№21962990, №28423255, №28423443) були повернуті стягувачу відповідно 06 грудня 2010 року та 29 березня 2013 року, з підстав передбачених ст. 47 Закону України «Про виконавчі провадження» (відсутність майна боржника). Державним виконавцем також вказано, що дані виконавчі провадження знищено на підставі п. 1-2 Розділу 11 «Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» та роз`яснено, що зняття арешту може бути здійснено шляхом звернення до суду.

Посилаючись на положення ст. 1282 ЦК України, а також на те, що вона позбавлена можливості отримати спадщину у повному обсязі, позивачка просила суд зняти арешт, накладений на все майно ОСОБА_5 ; визнати за нею право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 га, кадастровий номер 4824510100:02:062:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0171 га, кадастровий номер 4824510100:24:062:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; судові витрати покласти на відповідачів.

02 жовтня 2024 року рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Знято арешт, накладений на все майно ОСОБА_5 на підставі постанов державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Новобузького районного управління юстиції від 06 грудня 2010 року за ВП №21962990, від 25 серпня 2011 року за ВП №28423255, від 25 серпня 2011 року за ВП №28423443 за наступними реєстраційними номерами: 10580701 від 07 грудня 2010 року (перенесено за №20868815 від 13 червня 2017 року), 11559160 від 31 серпня 2011 року, 11559161 від 31 серпня 2011 року.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 га, кадастровий номер 4824510100:02:062:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В позові ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0171 гектарів, кадастровий номер 4824510100:24:062:0010, розташовану в АДРЕСА_1 , відмовлено.

Відмовлено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно у порядку спадкування.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов в частині скасування арешту майна та визнання права власності на земельну ділянку площею 0,1000 гектарів, з кадастровим номером 4824510100:02:062:0010, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що арешт на майно ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 накладено органом виконавчої служби у 2011 році. На час розгляду справи виконавчі провадження не здійснюються, оскільки були закриті. Після закриття вказаних виконавчих проваджень, строки пред`явлення до виконання виконавчих листів спливли. Ці обтяження (арешт майна) перешкоджають позивачці в оформленні спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 . Іншим шляхом відновити порушені права позивачка не має можливості.

Вказаною земельною ділянкою фактично користується ОСОБА_1 , так як успадкувала за заповітом після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , житловий будинок, розташований на цій земельній ділянці.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0171 гектарів, кадастровий номер 4824510100:24:062:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд виходив з того, що позивачка не надала доказів того, що померлий ОСОБА_5 успадкував зазначену земельну ділянку після смерті свого батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд також вважав, що ОСОБА_4 теж не успадкувала вказану земельну ділянку після смерті свого колишнього чоловіка ОСОБА_6 , оскільки шлюб між ними було розірвано у 1986 році.

Відмовляючи в позові до ОСОБА_3 , як неналежного відповідача у даній справі, суд виходив з того, що остання не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення районного суду в частині відмови у визнанні за нею права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилалась на те, що безпідставними та такими, що суперечать матеріалам справи є висновки суду про те, що ОСОБА_4 не прийняла спадщину у вигляді вказаної земельної ділянки. Позивачка є єдиним спадкоємцем майна померлої ОСОБА_4 , а черезперешкоди та неможливість оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку, звернулася в суд із даним позовом.

Звертає увагу, що нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину виключно з підстав накладення арешту на спадкове майно (земельні ділянки). У своїй постанові нотаріус визначив обсяг спадкового майна, у тому числі спірну земельну ділянку, яка була успадкована після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 його сином ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , а у подальшому ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. Отже, нотаріус засвідчив, що ОСОБА_4 прийняла спадщину після свого сина ОСОБА_5

08 листопада 2024 року від АТ «Укртелеком» на адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, доводи якого зводяться до того, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

З метою визначення меж розгляду справи судом апеляційної інстанції застосовані правиластатті 367 ЦПК України, відповідно до яких, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзіта (або) відзиві на неї.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є судове рішення в частині відмови в позові щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0171 гектарів, кадастровий номер 4824510100:24:062:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом.

Перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

З матеріалів справи, зокрема витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-480832582019 від 26 грудня 2019 року вбачається, що земельна ділянка із кадастровим номером 4824510100:24:062:0010, зареєстрована за ОСОБА_6 площею 0,0171 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т.1.а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер.

27 жовтня 2005 року син спадкодавця - ОСОБА_5 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, заведена спадкова справа - № 2-15.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, не зареєстрував своє право власності на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку.

Згідно із копією спадкової справи № 53/2017, після смерті ОСОБА_5 із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини звернулася мати померлого ОСОБА_4 .

Також до нотаріальної контори звернулась ОСОБА_7 як законний представник малолітньої ОСОБА_3 та повідомила про прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_5 (т. 2 а.с.108).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 померла, не встигнувши отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно після смерті сина ОСОБА_5 (а.с.8 т.1).

Згідно заповіту від 06серпня 2018року ОСОБА_4 заповідала ОСОБА_1 усесвоє майнота майнові права.

Після смерті ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини за її заповітом до приватного нотаріусаНовобузького районногонотаріального округу звернулася ОСОБА_1 (т.3 а. с. 152).

30 грудня 2019 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області Савченко А.В., згідно з яким, успадкувала житловий будинок з прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9 т.1).

Постановою приватного нотаріуса Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області Савченко А.В. від 25 червня 2020 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0171 га, розташовану по АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщину після смерті якого прийняв його син ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого була його мати ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

Відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус мотивував тим, що на вказане спадкове майно накладено арешт, тому видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту (т.1 а.с.20).

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0171 гектарів, кадастровий номер 4824510100:24:062:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд виходив з того, що позивачка не надала доказів того, що померлий ОСОБА_5 успадкував зазначену земельну ділянку після смерті свого батька ОСОБА_6 .

У свою чергу ОСОБА_4 теж не успадкувала вказану земельну ділянку після смерті свого колишнього чоловіка ОСОБА_6 , оскільки шлюб між ними було розірвано у 1986 році.

Проте, з мотивами такої відмови суду повністю погодитись не можна.

Відповідно до частини першоїстатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини п`ятоїстатті 1268 ЦК України(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно частини третьоїстатті 1296 ЦК України(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

При відмові у задоволенні позову суд не врахував, що відсутністьреєстрації права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_5 , а також відсутність у ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 , не є перешкодою для реалізаціїспадкоємцями права на прийняття спадщини. Оскільки виникнення у спадкоємців права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Статтею 15Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) передбачено, щокожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України)

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина першастатті 1269 ЦК України).

Згідно із частиною першоюстатті 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (частина першастатті 1297 ЦК України).

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (частина першастатті 1298 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 23постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю порушених прав спадкоємців, щодо захисту яких вони звернулися до суду. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду по захист своїх спадкових прав за правилами позовного провадження.

Главою 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, встановлено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом. Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 Закону «Про нотаріат», або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 зазначеного Закону. Нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку про те, що оформлення спадкових прав з видачею свідоцтва про право на спадщину, зокрема на нерухоме майно, здійснюють нотаріуси або орган чи службова особа, уповноважена вчиняти нотаріальні дії.

Суди ж розглядають спори з приводу захисту спадкових прав в разі їх порушення, оспорення чи/та невизнання (частина перша статті 4 ЦПК України) або в разі оскарження особою відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії (статті 49, 50 Закону України «Про нотаріат»).

Отже, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав, у порядку передбаченому законом, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю порушених прав спадкоємців, щодо захисту яких вони звернулися до суду. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав за правилами позовного провадження.

Як видно із матеріалів справи, позивачка у встановленийзакономстрок звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на частку у спадщині.

Єдиною підставою для винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії стала наявність запису про обтяження нерухомого майна спадкодавця, жодних інших причин неможливості видати позивачці свідоцтво про право на спадщину за заповітом, нотаріус не вказав. Про це також зазначає ОСОБА_1 у своїй позовній заяві.

З ухваленням у даній справі рішення про зняття арешту з майна, накладеного органом виконавчої служби та набранням рішенням законної сили, обтяження (арешт) спірної земельної ділянки, яке перешкоджає позивачці в оформленні спадщини, може бути знято згідно з постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У такому випадку, позивачка не позбавлена можливості звернутися у позасудовому порядку до нотаріальної контори для видачі свідоцтва про право на спадщину на відповідне нерухоме майно або частину цього спадкового майна.

За наведених обставин, відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 та визнання за нею в судовому порядку права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0171 га, в порядку спадкування за заповітом, оскільки такий позов є передчасним.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності судового рішення в оскаржуваній частині, є безпідставними, оскільки правове значення у першу чергу має з`ясування причин відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

У даному випадку, законодавство України надає позивачці ефективні засоби юридичного захисту і вона не позбавлена можливості захистити своє право, зокрема, з набранням рішення у даній справі законної сили, самостійно звернутись до нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для відмови в позові в оскаржуваній частині, однак неправильно визначився з мотивами такої відмови.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, судове рішення в оскаржуваній частині змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2024 року в частині відмови в позові щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0171 гектарів, кадастровий номер 4824510100:24:062:0010, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий

Судді:

Повний текст судового рішення виготовлено 10.12.2024 р.