ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
02.10.2024Справа № 910/7980/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/7980/24
за позовом Національного банку України (Україна, 01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9; ідентифікаційний код: 00032106)
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Екта" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5, корп. 2, літ. В1; ідентифікаційний код: 42509958)
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
про ліквідацію страховика
Представники учасників справи:
від позивача: Харіна Т.Г., в порядку самопредставництва;
від відповідача: не з`явився;
від третьої особи: Шкаровський Д.О., ордер СА №1093140.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Національний банк України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Екта" (далі - відповідач), в якій просить суд прийняти рішення про ліквідацію відповідача, а також заявив клопотання про призначення за вибором суду ліквідатора Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Екта" (ідентифікаційний код: 42509958) з числа арбітражних керуючих у справах про банкрутство фінансових установ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7980/24, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.07.2024.
18.07.2024 та 23.07.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича надійшло клопотання про призначення його ліквідатором відповідача.
30.07.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення його до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та письмові пояснення щодо позову.
У підготовче засідання 31.07.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення засідання відповідач був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 було залучено ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 11.09.2024.
06.09.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, які 09.09.2024 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 11.09.2024 з`явились представники позивача та третьої особи, представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення засідання відповідач був повідомлений належним чином.
У підготовчому засіданні 11.09.2024 судом було прийнято до розгляду письмові пояснення третьої особи щодо позову та додаткові пояснення позивача, які суд розглядає як відповідь на пояснення третьої особи щодо позову.
У підготовчому засіданні 11.09.2024 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 02.10.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2024, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/7980/24 призначено на 02.10.2024.
У судове засідання 02.10.2024 з`явились представники позивача та третьої особи, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.
У судовому засіданні 02.10.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до наказу Національного банку України від 07 грудня 2023 року № 1246-но "Про організацію проведення позапланової інспекційної перевірки ТДВ "СК "ЕКТА" (далі - Наказ) позивачем проведено позапланову інспекційну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Екта" (далі - страховик, відповідач) станом на 08.12.2023 за період діяльності з 29.06.2023 до 07.12.2023 включно.
За результатами позапланової інспекційної перевірки, проведеної згідно з Наказом, встановлено факт порушення страховиком вимог законодавства України, що регулювало діяльність із надання небанківських фінансових послуг на час вчинення порушення, зокрема:
- пункту 168 глави 15 розділу II Положення про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 24 грудня 2021 року № 153, чинного на час вчинення порушення, у частині недотримання обов`язку протягом строку дії ліцензії та до повного виконання зобов`язань за договорами з надання фінансових послуг забезпечувати дотримання встановленого обов`язкового нормативу достатності капіталу та платоспроможності;
- абзацу першого пункту 3 розділу І, пункту 1 розділу III Положення про обов`язкові критерії і нормативи достатності капіталу та платоспроможності, ліквідності, прибутковості, якості активів та ризиковості операцій страховика, затвердженого розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 07 червня 2018 року № 850, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 липня 2018 року за № 782/32234, чинного на час вчинення порушення, у частині недотримання обов`язку на будь-яку дату дотримуватись нормативу платоспроможності та достатності капіталу.
Так, за результатами інспекційної перевірки встановлено, що страховик не дотримувався обов`язкового фінансового нормативу платоспроможності та достатності капіталу станом на кінець дня 30 вересня та 07 грудня 2023 року.
04.06.2024 Правлінням Національного банку України прийнято Рішення № 189-рш "Про застосування до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Екта" заходу впливу у вигляді анулювання ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг" (далі - Рішення).
Підставою прийняття Рішення зазначено, зокрема, повторне та неодноразове недотримання обов`язкового фінансового нормативу платоспроможності та достатності капіталу, тобто повторного порушення страховиком вимог, встановлених нормативно-правовими актами регулятора, що регулюють умови ліцензування діяльності з надання фінансових послуг.
Зі змісту Рішення вбачається, що Правління Національного банку України вирішило, зокрема, анулювати страховику ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг та звернутися до суду із заявою про відкриття ліквідаційної процедури Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Екта".
З огляду на встановлений Законом України "Про страхування" обов`язок Національного банку України звернутися до господарського суду з позовом про ліквідацію страховика протягом одного місяця з дати прийняття ним рішення про анулювання ліцензії страховика, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить ухвалити рішення про ліквідацію відповідача та призначити ліквідатора.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 2 Закону України "Про Національний банк України" позивач є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Згідно з пунктом 8-1 частини 1 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" позивач здійснює державне регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі на ринках небанківських фінансових послуг за діяльністю небанківських фінансових установ, інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та осіб, які надають супровідні послуги, в межах, визначених Законом України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" та іншими законами України.
Пунктом 1 частини першої статті 15 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що Правління позивача приймає рішення, зокрема, про анулювання ліцензії фінансової компанії.
Відповідно до частини 2 статті 55-1 Закону України "Про Національний банк України" позивач здійснює функції державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринках небанківських фінансових послуг (крім професійної діяльності та надання супровідних послуг на ринках капіталу) на індивідуальній та консолідованій основі у межах та порядку, встановлених законодавством.
Абзацом першим пункту 364 глави 48 розділу V Положення про застосування Національним банком України коригувальних заходів, заходів раннього втручання, заходів впливу у сфері державного регулювання діяльності на ринках небанківських фінансових послуг, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25.12.2023 № 183 (далі - Положення № 183), передбачено, що Національний банк має право застосувати до фінансової компанії, ломбарду захід впливу у вигляді анулювання ліцензії на діяльність фінансової компанії у зв`язку з повторним порушенням фінансовою компанією, ломбардом вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють умови ліцензування діяльності з надання фінансових послуг.
Зі змісту мотивувальної частини Рішення вбачається, що Правління позивача прийняло рішення про анулювання ліцензії відповідача на підставі пункту 6 частини першої статті 38-1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Вказаною нормою передбачено, що Національний банк України має право прийняти рішення про анулювання ліцензії, виданої небанківській фінансовій установі або особі, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги у випадку повторного порушення небанківською фінансовою установою або особою, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, ліцензійних умов. Повторним порушенням ліцензійних умов вважається вчинення протягом двох років з дня видання Національним банком України розпорядження, рішення про усунення порушень ліцензійних умов нового порушення хоча б однієї з ліцензійних умов, щодо якої видавалося таке рішення (розпорядження).
01.01.2024 втратив чинність Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та був введений в дію Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії".
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" передбачено, що надавачі фінансових послуг, які до дня введення в дію цього Закону порушили вимоги законодавства про регулювання діяльності з надання фінансових послуг, несуть відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень. Рішення про застосування до таких осіб заходів впливу приймається Національним банком України у порядку, визначеному законодавством, що діяло на день прийняття відповідного рішення.
Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" заходи впливу, застосовані Національним банком України до надавачів фінансових послуг до дня введення в дію цього Закону, застосовуються відповідно до законодавства України, що діяло на день прийняття рішення про їх застосування.
Зі змісту Рішення вбачається, що порушення відповідачем вимог законодавства про регулювання діяльності з надання фінансових послуг відбувалося до 01.01.2024.
Позивач, приймаючи Рішення, послався саме на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" та на пункт 6 частини 1 статті 38-1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Однак, суд вважає за необхідне звернути увагу на правову природу вжитого позивачем у Рішенні заходу у вигляді анулювання ліцензії.
Так, зі змісту Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" вбачається, що розділом VII, а саме статтею 40 закріплено виключний перелік заходів впливу, до яких відносяться: зобов`язання порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення; вимога скликання позачергових зборів учасників фінансової установи; накладення штрафів в розмірах, передбачених статтею 41 цього Закону; тимчасове зупинення або відкликання (анулювання) ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг; відсторонення керівництва від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію; затвердження плану відновлення фінансової стабільності фінансової установи; виключення відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім клієнтів) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги; укладання письмової угоди з фінансовою установою, особою, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, за якою така особа зобов`язується сплатити визначене грошове зобов`язання та/або вжити заходів для усунення та/або недопущення в подальшій діяльності порушень, поліпшення фінансового стану фінансової установи, підвищення ефективності функціонування системи управління ризиками тощо; установлення для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій.
З наведеного можна дійти висновку, що Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", який діяв на момент вчинення страховиком порушень, було передбачено можливість застосування Національним банком України заходу впливу у вигляді тимчасового зупинення або відкликання (анулювання) ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг.
У свою чергу, передбачена статтею 38-1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" можливість відкликання (анулювання) ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг не віднесена зазначеним законом до заходів впливу, а фактично є відповідальністю страховика.
Право Національного банку України на звернення з позовом про ліквідацію страховика є нововведенням Закону України "Про страхування" №1909-IX (далі - Закон України "Про страхування"), який набрав чинності 01.01.2024.
Так, відповідно до частини першої статті 66 Закону України "Про страхування" ліквідація страховика у разі прийняття регулятором рішення про застосування до страховика заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії страховика з підстав, не пов`язаних з віднесенням страховика до категорії неплатоспроможних, здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України. Прийняття регулятором рішення про застосування до страховика заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії страховика з підстав, визначених пунктами 2-13, 15 частини другої статті 123 цього Закону, є підставою для звернення регулятора до господарського суду з позовом про ліквідацію страховика.
Згідно з частиною 4 статті 66 Закону України "Про страхування" регулятор, за умови наявності у страховика зобов`язань за договорами страхування (перестрахування, співстрахування): одночасно з прийняттям рішення про анулювання ліцензії страховика з підстав, визначених пунктами 2-13, 15 частини другої статті 123 цього Закону, призначає тимчасову адміністрацію; протягом одного місяця з дати прийняття регулятором рішення про анулювання ліцензії страховика з підстав, визначених пунктами 2-13, 15 частини другої статті 123 цього Закону, звертається до господарського суду з позовом про ліквідацію страховика відповідно до пункту 3 частини першої статті 110 Цивільного кодексу України та з клопотанням про призначення ліквідатора страховика з числа арбітражних керуючих у справах про банкрутство фінансових установ.
Відтак правові підстави для звернення Національного банку України до суду з позовом про ліквідацію страховика виникають виключно внаслідок застосування до страховика заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії з підстав, визначених пунктами 2-13, 15 частини другої статті 123 Закону України "Про страхування".
Враховуючи мотивувальну частину Рішення правління позивача, суд дійшов висновку, що визначена позивачем правова підстава анулювання ліцензії відповідача (п. 6 ч. 1 ст. 38-1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг") не свідчить про застосування до відповідача заходу впливу, а відтак не надає позивачу права на звернення до господарського суду з позовом про ліквідацію відповідача в порядку частини першої статті 66 Закону України "Про страхування".
Щодо посилання позивача в Рішенні на пункт 4 частини другої статті 123 Закону України "Про страхування", який, на його думку, містить аналогічну підставу для прийняття рішення про анулювання ліцензії страховика, що й пункт 6 частини першої статті 38-1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", суд зазначає таке.
Відповідно до вищевказаного пункту регулятор має право прийняти рішення про анулювання ліцензії у разі повторного порушення страховиком вимог, встановлених нормативно-правовими актами регулятора, що регулюють умови ліцензування діяльності з надання фінансових послуг. Повторним вважається порушення, вчинене протягом двох років з дня прийняття регулятором рішення про застосування заходу впливу про порушення страховиком вимог, щодо яких було застосовано такий захід впливу.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає безпідставним посилання позивача в Рішенні на вказану норму закону, оскільки, по-перше, для її застосування необхідна наявність рішення регулятора про застосування заходу впливу про порушення страховиком вимог, щодо яких було застосовано такий захід впливу, а по-друге, анулювання ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг на підставі статті 38-1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" не є заходом впливу в розумінні вказаного закону.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для ліквідації відповідача.
Оскільки право позивача на звернення до суду з клопотанням про призначення ліквідатора страховика з числа арбітражних керуючих у справах про банкрутство фінансових установ виникає з тих самих підстав, що й право на звернення до суду з позовом про ліквідацію страховика, позовні вимоги в цій частині також є безпідставними.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про незаконність позовних вимог, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. В позові відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3 028,00 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 14.10.2024
Суддя О.В. Нечай
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 02.10.2024 |
Оприлюднено | 15.10.2024 |
Номер документу | 122270440 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань страхування |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Нечай О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні