Постанова

від 19.03.2025 по справі 910/7980/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2025 р. Справа№ 910/7980/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Харіна Т. Г.

від відповідача: не з`явились

від третьої особи: Глущенко С. В.; Шкаровський Д .О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Національного банку України

на рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2024 (повне рішення складено 14.10.2024)

у справі № 910/7980/24 (суддя О. В. Нечай)

за позовом Національного банку України

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Екта"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1

про ліквідацію страховика

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позову

В червні 2024 року Національний банк України (далі за текстом - Національний банк; позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Екта" (далі за текстом - ТДВ "СК "ЕКТА"; відповідач), в якій просив суд прийняти рішення про ліквідацію ТДВ "СК "ЕКТА" та призначити за вибором суду ліквідатора ТДВ "СК "ЕКТА" з числа арбітражних керуючих у справах про банкрутство фінансових установ.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Національний банк зобов`язаний подати позов про ліквідацію ТДВ "СК "ЕКТА" згідно з вимогами ч. 4 ст. 66 Закону України "Про страхування" страховика, яка здійснюється відповідно до положень ст. 110 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ураховуючи факт прийняття Національним банком рішення № 189-рш "Про застосування до ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕКТА" заходу впливу у вигляді анулювання ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг" від 04.06.2024 з підстав, визначених п. 4 ч. 2 ст. 123 Закону України "Про страхування"; наявності у ТДВ "СК "ЕКТА" зобов`язань за договорами страхування (перестрахування, співстрахування), що встановлено зазначеним рішенням.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.07.2024 залучено ОСОБА_1 до участі у справі № 910/7980/24 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/7980/24 в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з такого:

правові підстави для звернення Національного банку до суду з позовом про ліквідацію страховика виникають виключно внаслідок застосування до страховика заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії з підстав, визначених пунктами 2-13, 15 частини другої статті 123 Закону України "Про страхування";

виходячи з мотивувальної частини рішення правління позивача суд дійшов висновку, що визначена позивачем правова підстава анулювання ліцензії відповідача (п. 6 ч. 1 ст. 38-1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг") не свідчить про застосування до відповідача заходу впливу, а відтак не надає позивачу права на звернення до господарського суду з позовом про ліквідацію відповідача в порядку частини першої статті 66 Закону України "Про страхування";

суд визнав безпідставним посилання позивача в рішенні на пункт 4 частини другої статті 123 Закону України "Про страхування" оскільки, по-перше, для її застосування необхідна наявність рішення регулятора про застосування заходу впливу про порушення страховиком вимог, щодо яких було застосовано такий захід впливу, а по-друге, анулювання ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг на підставі статті 38-1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" не є заходом впливу в розумінні вказаного закону.

з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для ліквідації відповідача.

Короткий зміст апеляційної скарги і заперечень на неї

Національним банком до Північного апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/7980/24, у якій просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, здійснюючи оцінку законності прийнятого Національним банком Рішення № 189-рш;

суд допустив неправильне застосування норм матеріального права, які регулюють діяльність Національного банку, зокрема, приписи статей 28, 381, 40 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а також абзацу 1 пункту 59 розділу VII Положення № 12 (чинних на час вчинення порушення);

внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням правил предметної юрисдикції суд дійшов незаконного висновку про те, що анулювання ліцензії на провадження діяльності відповідача не є заходом впливу;

необґрунтовані висновки суду внаслідок неправильного застосування норм матеріального права призвели до необґрунтованого висновку про те, що Національний банк не набув права на звернення з відповідним позовом до господарського суду на підставі статті 66 Закону України "Про страхування";

рішення у даній господарській справі жодним чином не впливає на права та/або обов`язки ОСОБА_1 щодо прийняття рішення про подальшу діяльність страхової компанії, оскільки незалежно від суті прийнятого судом рішення, загальні збори учасників ТДВ "СК "ЕКТА" відсторонені від управління страховою компанією на підставі Рішення № 190- рш і зупинення виконання такого рішення не передбачено положеннями Закону України "Про страхування", що було проігноровано судом першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне і обґрунтоване.

Процедура апеляційного провадження

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2025 (колегія суддів у складі: Ходаківської І.П. - головуючої, Владимиренко С.В., Демидової А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного банку на рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/7980/24 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.02.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 (колегія суддів у складі: Ходаківської І.П. - головуючої, Владимиренко С.В., Демидової А.М.) розгляд справи відкладено на 19.03.2025 та продовжено строк її розгляду.

Присутня у судовому засіданні 19.03.2025 представниця Національного банку підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Присутні у судовому засіданні 19.03.2025 представники ОСОБА_1 заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили відмовити в її задоволенні та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини, встановлені місцевим господарським судом і перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до наказу Національного банку від 07 грудня 2023 року № 1246-но "Про організацію проведення позапланової інспекційної перевірки ТДВ "СК "ЕКТА" (далі - Наказ) позивачем проведено позапланову інспекційну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Екта" (далі - страховик, відповідач) станом на 08.12.2023 за період діяльності з 29.06.2023 до 07.12.2023 включно.

За результатами позапланової інспекційної перевірки, проведеної згідно з Наказом, встановлено факт порушення страховиком вимог законодавства України, що регулювало діяльність із надання небанківських фінансових послуг на час вчинення порушення, зокрема:

- пункту 168 глави 15 розділу II Положення про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 24 грудня 2021 року № 153, чинного на час вчинення порушення, у частині недотримання обов`язку протягом строку дії ліцензії та до повного виконання зобов`язань за договорами з надання фінансових послуг забезпечувати дотримання встановленого обов`язкового нормативу достатності капіталу та платоспроможності;

- абзацу першого пункту 3 розділу І, пункту 1 розділу III Положення про обов`язкові критерії і нормативи достатності капіталу та платоспроможності, ліквідності, прибутковості, якості активів та ризиковості операцій страховика, затвердженого розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 07 червня 2018 року № 850, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 липня 2018 року за № 782/32234, чинного на час вчинення порушення, у частині недотримання обов`язку на будь-яку дату дотримуватись нормативу платоспроможності та достатності капіталу.

Так, за результатами інспекційної перевірки встановлено, що страховик не дотримувався обов`язкового фінансового нормативу платоспроможності та достатності капіталу станом на кінець дня 30 вересня та 07 грудня 2023 року.

04.06.2024 Правлінням Національного банку прийнято рішення № 189-рш "Про застосування до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Екта" заходу впливу у вигляді анулювання ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг" (далі - Рішення).

Підставою прийняття рішення зазначено, зокрема, повторне та неодноразове недотримання обов`язкового фінансового нормативу платоспроможності та достатності капіталу (НПДК), тобто повторного порушення страховиком вимог, встановлених нормативно-правовими актами регулятора, що регулюють умови ліцензування діяльності з надання фінансових послуг.

Зі змісту цього ж рішення вбачається, що Правління Національного банку вирішило, зокрема: анулювати страховику ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг та звернутися до суду із заявою про відкриття ліквідаційної процедури ТДВ "СК "ЕКТА" (пункти 1, 4 рішення); встановити факт наявності у ТДВ "СК "ЕКТА" зобов`язань за договорами страхування (перестрахування, співстрахування) (пункт 3 рішення); забезпечити подання до господарського суду позову про ліквідацію ТДВ "СК "ЕКТА" відповідно до пункту 3 частини першої статті 110 ЦК України та клопотання про призначення ліквідатора страховика з числа арбітражних керуючих у справах про банкрутство фінансових установ (пункт 6 рішення).

04.06.2024 Правлінням Національного банку прийнято рішення № 190-рш "Про призначення тимчасової адміністрації у Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Екта" та відсторонення органів управління Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Екта" від управління".

В обґрунтування позовних вимог Національний банк зазначив, що він зобов`язаний подати позов про ліквідацію ТДВ "СК "ЕКТА" згідно з вимогами ч. 4 ст. 66 Закону України "Про страхування" страховика, яка здійснюється відповідно до положень ст. 110 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ураховуючи факт прийняття Національним банком рішення № 189-рш "Про застосування до ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕКТА" заходу впливу у вигляді анулювання ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг" від 04.06.2024 з підстав, визначених п. 4 ч. 2 ст. 123 Закону України "Про страхування".

Отже спір у цій справі виник з приводу наявності у позивача правових підстав для звернення до суду з позовом про ліквідацію ТДВ "СК "ЕКТА" відповідно до вимог ч. 4 ст. 66 Закону України "Про страхування", яка здійснюється з відповідно до положень статті 110 ЦК України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Відповідно до положень частини першої статті 2 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 81 частини 1 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк виконує такі функції: здійснює державне регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі на ринках небанківських фінансових послуг за діяльністю небанківських фінансових установ, інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та осіб, які надають супровідні послуги, в межах, визначених Законом України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" та іншими законами України.

Пунктом 1 частини першої статті 15 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що Правління Національного банку приймає рішення, зокрема, про анулювання ліцензії фінансової компанії, ломбарду.

Відповідно до частини 2 статті 551 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк здійснює функції державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринках небанківських фінансових послуг (крім професійної діяльності та надання супровідних послуг на ринках капіталу) на індивідуальній та консолідованій основі у межах та порядку, встановлених законодавством.

Абзацом першим пункту 364 глави 48 розділу V Положення про застосування Національним банком України коригувальних заходів, заходів раннього втручання, заходів впливу у сфері державного регулювання діяльності на ринках небанківських фінансових послуг, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25.12.2023 № 183 (далі - Положення № 183), передбачено, що Національний банк має право застосувати до фінансової компанії, ломбарду захід впливу у вигляді анулювання ліцензії на діяльність фінансової компанії у зв`язку з повторним порушенням фінансовою компанією, ломбардом вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють умови ліцензування діяльності з надання фінансових послуг.

01.01.2024 втратив чинність Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та був введений в дію Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії".

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" передбачено, що надавачі фінансових послуг, які до дня введення в дію цього Закону порушили вимоги законодавства про регулювання діяльності з надання фінансових послуг, несуть відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень. Рішення про застосування до таких осіб заходів впливу приймається Національним банком України у порядку, визначеному законодавством, що діяло на день прийняття відповідного рішення.

З рішення Правління Національного банку № 189-рш від 04.06.2024 вбачається, що рішення про анулювання ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг прийнято на підставі пункту 6 частини першої статті 38-1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", у редакції, що діяла на час вчинення відповідачем порушень.

Вказаною нормою передбачено, що Національний банк має право прийняти рішення про анулювання ліцензії, виданої небанківській фінансовій установі або особі, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги у випадку повторного порушення небанківською фінансовою установою або особою, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, ліцензійних умов. Повторним порушенням ліцензійних умов вважається вчинення протягом двох років з дня видання Національним банком України розпорядження, рішення про усунення порушень ліцензійних умов нового порушення хоча б однієї з ліцензійних умов, щодо якої видавалося таке рішення (розпорядження).

Отже рішення Правління Національного банку № 189-рш від 04.06.2024 прийнято з урахуванням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії, оскільки Національний банк застосував відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на момент вчинення таких порушень відповідачем.

Право Національного банку на звернення з позовом про ліквідацію страховика є нововведенням Закону України "Про страхування" № 1909-IX, який набрав чинності 19.12.2021 та введений в дію 01.01.2024.

Статтею 66 Закону України "Про страхування" № 1909-IX передбачено положення щодо виходу страховика з ринку за рішенням Регулятора.

Так, відповідно до частини 1 статті 66 Закону України "Про страхування" № 1909-IX ліквідація страховика у разі прийняття регулятором рішення про застосування до страховика заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії страховика з підстав, не пов`язаних з віднесенням страховика до категорії неплатоспроможних, здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України. Прийняття регулятором рішення про застосування до страховика заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії страховика з підстав, визначених пунктами 2-13, 15 частини другої статті 123 цього Закону, є підставою для звернення регулятора до господарського суду з позовом про ліквідацію страховика.

Згідно з частиною 4 статті 66 Закону України "Про страхування" № 1909-IX регулятор, за умови наявності у страховика зобов`язань за договорами страхування (перестрахування, співстрахування): одночасно з прийняттям рішення про анулювання ліцензії страховика з підстав, визначених пунктами 2-13, 15 частини другої статті 123 цього Закону, призначає тимчасову адміністрацію; протягом одного місяця з дати прийняття регулятором рішення про анулювання ліцензії страховика з підстав, визначених пунктами 2-13, 15 частини другої статті 123 цього Закону, звертається до господарського суду з позовом про ліквідацію страховика відповідно до пункту 3 частини першої статті 110 Цивільного кодексу України та з клопотанням про призначення ліквідатора страховика з числа арбітражних керуючих у справах про банкрутство фінансових установ.

Таким чином, правові підстави для звернення Національного банку до суду з позовом про ліквідацію страховика виникають виключно внаслідок застосування до страховика заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії з підстав, визначених пунктами 2-13, 15 частини другої статті 123 Закону України "Про страхування" № 1909-IX.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що їх дія не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку, коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (стаття 5 Цивільного кодексу України).

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Закріплення названого принципу є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 у справі № 1-зп).

Водночас цивільне/господарське законодавство не забороняє застосування нових положень зі зворотною силою, але виключно тоді, коли зворотна дія цих актів, по-перше, встановлена в них самих, а по-друге, якщо темпоральний прояв не суперечить принципу, вираженому в статті 58 Конституції України щодо застосування до події, факту того закону (нормативно-правового акта), під час дії якого вони настали або мали місце.

Саме з такого розуміння принципу дії закону в часі слід виходити під час вирішення питання щодо застосування норм закону, що набрав чинності, на зміну попередньому, який регулював аналогічні правовідносини.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" передбачено, що надавачі фінансових послуг, які до дня введення в дію цього Закону порушили вимоги законодавства про регулювання діяльності з надання фінансових послуг, несуть відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень.

Згідно з абзацом 2 пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону рішення про застосування до таких осіб заходів впливу приймається Національним банком України у порядку, визначеному законодавством, що діяло на день прийняття відповідного рішення.

Як вже зазначалось, анулювання ліцензій відповідача на провадження діяльності з надання фінансових послуг прийнято на підставі пункту 6 частини першої статті 38-1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", у редакції, що діяла на час вчинення відповідачем порушень.

Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та Законом України "Про страхування" 1996 року, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачалось права чи обов`язку Національного банку одночасно з анулюванням ліцензій приймати рішення про звернення до суду із позовом про ліквідацію страховика.

Закон України "Про страхування" № 1909-IX, який передбачає такий захід впливу як ліквідація страховика, не діяв на день вчинення відповідачем порушень (30.09.2023 та 07.12.2023) і не має зворотної дії у часі в силу того, що його положення не пом`якшують і не скасовують відповідальність страховика.

Таким чином, твердження Національного банку про його обов`язок подати позов про ліквідацію ТДВ "СК "ЕКТА" згідно з вимогами ч. 4 ст. 66 Закону України "Про страхування" № 1909-IX, ураховуючи анулювання виданих йому ліцензій, не узгоджується із нормами Конституції України та пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії".

Доводи Національного банку про те, що рішення у даній справі не впливає на права та/або обов`язки ОСОБА_1 є неприйнятними, оскільки останній є одним із учасників (засновників) відповідача - ТДВ "СК "ЕКТА" з часткою в статутному капіталі у розмірі 66, 33 % та має прямий вирішальний вплив на управління цього товариства, що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі ліквідації відповідача у скаржника можуть виникнути майнові зобов`язання за зобов`язаннями товариства відповідно до розміру його частки в статутному капіталі.

Отже доводи апеляційної скарги не отримали підтвердження, таким чином, колегія суддів зазначає, що скарга є необґрунтованою, а тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з мотивів, викладених у цій постанові.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаних висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/7980/24 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повна постанова підписана 07.04.2025.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова