Рішення

від 03.10.2024 по справі 912/1862/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 рокуСправа № 912/1862/24

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коваленко Н.М.

при секретарі судового засідання Пастуховій А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №912/1862/24 від 06.08.2024

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд Інвест" (далі - ТОВ "ТБІ"), код ЄДР 36162550, вул. Мандриківська, 147, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49094

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо-металургійна компанія "МРІЯ"</a> (далі - ТОВ "Гірничо-металургійна компанія "Мрія"), код ЄДР 39826083, вул. Софіївська, 10, оф. 312А, м. Олександрія, Кіровоградська обл., 28008

про стягнення 1 739 137,32 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ (в режимі відеоконференції):

від позивача - адвокат Коптілов Ю.В., ордер серія АЕ №1148212 від 08.08.2024;

від відповідача - адвокат Крісак М.В. ордер серія АЕ №1314933 від 19.09.2024.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ТОВ "ТБІ" до ТОВ "Гірничо-металургійна компанія "МРІЯ" з вимогами:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо-металургійна компанія "МРІЯ"</a> (ідентифікаційний код 39826083) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕХНОБУД ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код 36162550) 1 739 137,32 грн.

2. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань за Договором купівлі-продажу №07/06-1 від 07.06.2021 в частині здійснення оплати товару.

Ухвалою від 06.08.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/1862/24, ухвалив справу №912/1862/24 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 20.08.2024 - 15:20, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Поштовий конверт із вкладенням - копією ухвали від 06.08.2024, що направлявся судом на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернутий органом поштового зв`язку із довідкою ф. 20 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", дата поштового штемпеля 11.08.2024.

Відповідно до абз. 1 п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, дата невдалої спроби вручити поштовий конверт з ухвалою 06.08.2024 вважається днем вручення судового рішення ТОВ "Гірничо-металургійна компанія "Мрія".

За вказаного строк для подання відзиву сплив 26.08.2024.

15.08.2024 господарський суд намагався зв`язатись з відповідачем за телефоном (067) 633 20 96, який зазначений Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в розділі "Інформація для здійснення зв`язку", проте вказаний номер телефону не обслуговується, що підтверджується телефонограмою №193 від 15.08.2024, яка міститься в матеріалах справи.

Протокольною ухвалою від 20.08.2024, на підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 17.09.2024 о 15:00 год.

Поштовий конверт із вкладенням - копією ухвали від 20.08.2024, що направлявся судом на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернутий органом поштового зв`язку із довідкою ф. 20 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", дата поштового штемпеля 26.08.2024.

Ухвалою від 17.09.2024 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.10.2024 - 12:30 год.

Поштовий конверт із вкладенням - копією ухвали від 17.09.2024, що направлявся судом на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернутий органом поштового зв`язку із довідкою ф. 20 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", дата поштового штемпеля 24.09.2024.

20.09.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача - адвоката Крісак М.В. надійшла заява №б/н від 19.09.2024 про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП/коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасниками справи та надання доступу до електронної справи).

30.09.2024 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання №б/н від 30.09.2024 про повернення до підготовчого провадження з вимогою з метою дотримання гарантій захисту прав та інтересів ТОВ "ГМК "МРІЯ", дотримання принципу змагальності та дослідження всіх позицій як позивача так і відповідача, керуючись ст. 177, ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, повернутись зі стадії розгляду по суті справи №912/1862/24 до стадії підготовчого провадження у цій справі.

02.10.2024 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив №б/н від 02.10.2024 на позовну заяву з вимогою врахувати позицію викладену в відзиві на позов при ухваленні рішення в справі №912/1862/24 та зменшити розмір неустойки нарахованої позивачем.

02.10.2024 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення №б/н від 02.10.2024 на клопотання (заяву) з проханням відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача від 30.09.2024.

Ухвалою від 03.10.2024 господарський суд у задоволенні клопотання №б/н від 30.09.2024 відповідача про повернення до підготовчого провадження відмовив, відзив №б/н від 02.10.2024 на позовну заяву відповідача залишив без розгляду.

Отже, відповідач у встановлений судом строк не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позов.

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні, представник відповідача просила зменшити розмір нарахованої неустойки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини сторін.

07.06.2021 ТОВ "ТБІ" (Продавець) та ТОВ "Гірничо-металургійна компанія "Мрія" (Покупець) укладено Договір куплі-продажу №07/06-1 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов`язується поставити Товар Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його вартість, в порядку та на умовах даного Договору.

Найменування, ціна, кількість, асортимент, місце та строки поставки Товару, що поставляється за цим Договором, визначається Сторонами у Специфікаціях, які погоджуються Сторонами шляхом їх підписання та скріплення печатками Сторін, та є невід`ємною частиною цього Договору (Додатками до Договору). Поставка Товару здійснюється засобами та за рахунок Продавця. (п. 1.2.-1.3. Договору)

Відповідно до п. 1.4. Договору дата поставки: дата видаткової накладної на Товар, підписаної Продавцем та Покупцем і скріпленої їх печатками.

Згідно з п. 2.1.-2.3. Договору поставка Товару здійснюється на підставі пред`явленої уповноваженим представником Покупця довіреності на отримання Товар. При поставці Товару Продавець зобов`язується надати всі необхідні оригінальні відвантажувальні документи на Товар. Приймання Товару по кількості та якості здійснюється шляхом підписання Сторонами накладної. Додаткові умови поставки вказуються у Додатках до чинного Договору.

Відповідно до п. 4.1.-4.2. Договору передача Товару Покупцю здійснюється за цінами, вказаними в накладних. Загальна сума Договору дорівнює вартості Товару, фактично поставленого Продавцем Покупцеві протягом усього терміну дії Договору, згідно Додатків до Договору та включає в себе вартість Товару, його упаковки та доставки Товару до Місця поставки.

Порядок та строки оплати встановлюються сторонами у Додатках до цього Договору. (п. 4.3. Договору)

Відповідно до п. 5.1. Договору в разі невиконання або неналежного виконання будь-якою зі Сторін прийнятих на себе за даною угодою зобов`язань, вона несе відповідальність перед іншою Стороною відповідно до вимог чинного законодавства України та даного Договору.

Згідно з п. 5.2. Договору в разі порушення строків оплати Товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення оплати впродовж всього часу прострочення, а також, окрім пені, в разі прострочення платежу на термін понад 30 календарних днів - сплачує штраф у розмірі 20% річних від суми боргу за весь період прострочення. Умова про сплату пені не стосується попередньої оплати.

Відповідно до п. 7.1. Договору Сторона за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (форс-мажорні обставини). Сторона, для якої настали будь-які форс-мажорні обставини, повинна протягом 3 робочих днів з дня їх настання повідомити письмово іншу Сторону про настання форс-мажорних обставин. Факти викладені в такому повідомленні, підлягають наступному підтвердженню довідкою Торгово-промислової палати України за місцем знаходження Сторони, в якої наступили форс-мажорні обставини, після її отримання, але не пізніше 20 календарних днів з дати повідомлення про настання форс-мажорних обставин. Якщо форс-мажорні обставини будуть існувати протягом трьох місяців поспіль, будь-яка Сторона вправі відмовитися від цього Договору. У випадку такого припинення Договору, отриманий Покупцем Товар підлягає оплаті або поверненню Постачальнику.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє продовж одного року до 20.04.2022 року, а в частині зобов`язань Покупця/прав Продавця по оплаті за отриманий Товар та відповідальності за її порушення - до повного розрахунку за цим Договором. (п. 8.1. Договору)

Відповідно до п. 9.3. Договору зміни, доповнення, додатки, специфікації до даного Договору, його пролонгація або дострокове розірвання будуть дійсні при умові, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох Сторін. Всі вище перераховані документи до даного Договору становлять його невід`ємну частину.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Також 25.07.2021 сторонами підписано Додаток №1 до Договору купівлі-продажу №07/06-1 від 07 червня 2021, відповідно до якого найменування товару: Шина 14.00R25 XHDI A TL MICHELIN в кількості 30 шт з ціною без ПДВ 45 255,00 грн, загальною вартістю з ПДВ 1 629 180,00 грн. Умови оплати: 27.08.2021 - 135 765,00 грн, 27.09.2021 - 135 765,00 грн, 27.10.2021 - 135 765,00 грн, 26.11.2021 - 135 765,00 грн, 27.12.2021 - 135 765,00 грн, 27.01.2022 - 135 765,00 грн, 28.02.2022 - 135 765,00 грн, 28.03.2022 - 135 765,00 грн, 27.04.2022 - 135 765,00 грн, 27.05.2022 - 135 765,00 грн, 27.06.2022 - 135 765,00 грн, 27.07.2022 - 135 765,00 грн. Термін постачання: постачання Товару здійснюється до 02.08.2021.

За твердженням позивача відповідно до Договору ТОВ "ТБІ" поставило ТОВ "Гірничо-металургійна компанія "МРІЯ" товар, а саме: шини у кількості 30 штук на суму 1 629 180,00 грн в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №УТ-353 від 30.07.2021, рахунком №УТ-475 від 28.07.2021, товарно-транспортною накладною №УТ-69.

На всі суми відповідачем був отриманий податковий кредит.

Проте, як вказує позивач, відповідач оплату за отриманий товар не здійснив.

Відповідачем сплачено: 01.10.2021 - 135 765,00 грн; 26.10.2021 - 135 765,00 грн; 16.12.2021 - 200 000,00 грн; 16.02.2022 - 100 000,00 грн.

На залишок - 1 057 650 грн позивач направив відповідачу претензійну вимогу на підставі якої сторонами укладена додаткова угода від 14.09.2022 та затверджений графік погашення цієї заборгованості.

За вищезазначеним графіком відповідачем сплачено: 30.09.2022 - 15 000,00 грн; 28.10.2022 - 15 000,00 грн.

Таким чином не сплачено за поставлений товар 1 027 650,00 грн.

Крім того позивачем нараховано 378 689,04 грн пені, 205 530,00 грн штрафу, 74 011,35 грн інфляційних втрат та 53 256,93 грн 3% річних.

Відсутність розрахунку стало підставою для звернення з позовом у даній справі.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, за правилами ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Укладений між сторонами Договір у встановленому законом порядку не оспорено та не визнано недійсним, доказів розірвання Договору матеріали справи не містять.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином, є підставою для виникнення у сторін за цим Договором господарських зобов`язань відповідно до параграфу 1 глави 54 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

На підставі укладеного Договору між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, в силу яких ТОВ "ТБІ" зобов`язалась передати у власність товар, а ТОВ "Гірничо-металургійна компанія "Мрія" - прийняти та оплатити цей товар на умовах Договору.

30.07.2021 відповідач відповідно до видаткової накладної №УТ-353 отримав вказаний товар на суму з ПДВ 1 629 180,00 грн.

Вказана обставина визнається відповідачем та не заперечується.

ТОВ "Гірничо-металургійна компанія "Мрія" сплатило 571 530,00 грн, а саме: 01.10.2021 - 135 765,00 грн, 26.10.2021 - 135 765,00 грн, 16.12.2021 - 200 000,00 грн, 16.02.2022 - 100 000,00 грн.

Отже, залишок заборгованості склав 1 057 650,00 грн.

Як встановлено, відповідно до Додаткової угоди №1 від 14.09.2022 до Договору купівлі-продажу від 07.06.2021 року, підписаної сторонами, Постачальник та Покупець дійшли згоди внести зміни до Договору купівлі-продажу №07/06-1 від 07.06.2021 року, а саме: визначити графік погашення "Покупцем" заборгованості з оплати за отриманий товар в сумі 1 057 650,00 грн, в т.ч. ПДВ, наступним чином: до 30.09.2022 - 15 000,00 грн, до 30.10.2022 - 15 000,00 грн, до 30.12.2022 - 15 000,00 грн, до 30.01.2023 - 997 650,00 грн.

Обов`язок відповідача, як покупця, оплатити отриманий товар є законодавчо визначеним та документально підтвердженим з огляду на фактичне отримання відповідного товару.

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар, а саме сплатив 30.09.2022 - 15 000,00 грн та 28.10.2022 - 15 000,00 грн.

Отже, заборгованість становить 1 027 650,00 грн.

Доказів сплати заборгованості у повному обсязі відповідачем до суду не надано.

Відповідач не надав доказів існування об`єктивних причин та обставин, які б вказували на вжиття ним усіх заходів, необхідних для належного (повного та у строк) виконання зобов`язання.

З урахуванням вищенаведеного, а також тієї обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, строки виконання зобов`язання за Договором є такими, що настали, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу в розмірі 1 027 650,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того позивач нарахував та заявив до стягнення 378 689,04 грн пені, 205 530,00 грн штрафу, 74 011,35 грн інфляційних втрат та 53 256,93 грн 3% річних.

За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з п. 5.2. Договору в разі порушення строків оплати Товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення оплати впродовж всього часу прострочення, а також, окрім пені, в разі прострочення платежу на термін понад 30 календарних днів - сплачує штраф у розмірі 20% річних від суми боргу за весь період прострочення. Умова про сплату пені не стосується попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Водночас, вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При перевірці розрахунку пені, здійсненого позивачем господарським судом встановлено, що нарахування пені здійснено за період з 21.06.2023 по 25.07.2024, тобто поза межами строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умови договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч. 1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно з ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У постанові від 20.08.2021 у справі №910/13575/20 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначив, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. Верховний Суд у постанові від 20.08.2021 у справі №910/13575/20 зазначив, що, належним чином дослідивши умови договору, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що у справі, яка переглядається, п. 7.2. Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначення "до дати фактичного виконання" тощо.

Господарський суд зазначає, що умовами Договору про нарахування пені за кожен календарний день прострочення оплати впродовж всього часу прострочення не встановлено сторонами іншого строку, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

При цьому, суд враховує, що п. 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №611 від 16.06.2021 строк дії карантину встановлено до 31.08.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (зі змінами) встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, N 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

За таких обставин, дія Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

При цьому, необхідно враховувати умови пункту 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України, з урахуванням яких вбачається, що правомірним для нарахування пені за зобов`язанням щодо оплати 15 000,00 грн до 30.11.2022, є період до 30.06.2023 (оскільки на строк дії карантину строк, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, було продовжено).

Разом з тим при нарахуванні позивачем не враховано строки виконання зобов`язань відповідно до Додаткової угоди №1 від 14.09.2022 до договору купівлі-продажу №07/06-1 від 07.06.2021.

Отже, відповідно до умов вказаної додаткової угоди, відповідач повинен був сплатити 15 000,00 грн - до 30.11.2022, 15 000,00 грн - до 30.12.2022, 997 650,00 грн - до 30.01.2023.

Тому прострочення наступило в частині сплати 15 000,00 грн - з 01.12.2022, 15 000,00 грн - з 31.12.2022, 997 650,00 грн - з 31.01.2023.

За перерахунком суду розмір пені (в межах періоду, заявленого позивачем) становить:

за період з 21.06.2023 по 30.06.2023 на суму боргу 15 000,00 грн - 205,48 грн;

за період з 21.06.2023 по 01.07.2023 на суму боргу 15 000,00 грн - 226,03 грн;

за період з 21.06.2023 по 31.07.2023 на суму боргу 997 650,00 грн - 55 376,41 грн.

Всього: 55 807,92 грн.

Щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вказаного висновку дотримується Верховний Суд, у тому числі в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.

Таким чином, є правомірним нарахування позивачем пені і штрафу за період прострочення відповідачем виконання зобов`язання.

Згідно з п. 5.2. Договору в разі порушення строків оплати Товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення оплати впродовж всього часу прострочення, а також, окрім пені, в разі прострочення платежу на термін понад 30 календарних днів - сплачує штраф у розмірі 20% річних від суми боргу за весь період прострочення. Умова про сплату пені не стосується попередньої оплати.

Отже, позивач правомірно нарахував відповідачу штраф у розмірі 205 530,00 грн. (1 027 650,00 грн х 20% = 205 530,00 грн)

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних за період з 28.10.2022 по 21.06.2024 та інфляційних втрат за період з січня 2023 року по травень 2024 року встановив його помилковість в частині визначення початку періоду нарахування.

За перерахунком суду розмір 3% річних (в межах періоду, заявленого позивачем) становить: за період з 01.12.2022 по 21.06.2024 на суму боргу 15 000,00 грн - 700,92 грн; за період з 31.12.2022 по 21.06.2024 на суму боргу 15 000,00 грн - 663,94 грн; за період з 31.01.2023 по 21.06.2024 на суму боргу 997 650,00 грн - 41 616,55 грн.

Отже, загальний розмір 3% річних становить 42 981,41 грн.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат становить: за період з січня 2023 року по травень 2024 на суму боргу 15 000,00 грн - 1 080,27 грн; за період з січня 2023 року по травень 2024 на суму боргу 15 000,00 грн - 1 080,27 грн; за період з лютого 2023 року по травень 2024 на суму боргу 997 650,00 грн - 63 360,96 грн;

Всього: 65 521,50 грн.

Щодо усного клопотання представника відповідача про зменшення розміру неустойки, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарський суд враховує, що на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, зокрема, з власноїініціативи може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду 15.02.2023 у справі №920/437/22, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21, від 30.03.2021 у справі №902/538/18).

При цьому, ні у наведених правових нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов`язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Право суду щодо зменшення розміру пені має реалізовуватись з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів (аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19).

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Господарський суд зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі №916/878/20 та інші).

Стаття 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Також суд зазначає, що встановлення конкретного розміру зменшення за умов наявності підстав для його застосування, є дискреційним повноваженням суду, який застосовує таке зменшення. Діюче законодавство не містить норми, яка б визначала конкретну формулу для визначення розміру відсотку зменшення, що зумовлює використання судом загальних принципів, визначених, зокрема, у ст. 2 ГПК України, а також загальних засад цивільного законодавства, закріплених у ст. 3 ЦК України, серед яких, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд враховує інтереси позивача та приймає до уваги, щопозивач мав правомірні очікування оплати отриманого товару у повному обсязі та у строки, узгоджені сторонами.

Нараховані позивачем пеня та штраф базуються на умовах договору, які в силу закону є обов`язковими для виконання, у тому числі для відповідача. Укладаючи вказаний договір, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на його умови, в тому числі і щодо нарахування пені та штрафу.

Здійснюючи господарську діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує свого зобов`язання щодо сплати грошових коштів.

Господарський суд враховує, що постачання товару відбулось задовго до військової агресії, а саме в липні 2021 року. Крім того, відповідно до Додаткової угоди №1 від 14.09.2022 до договору купівлі-продажу №07/06-1 від 07.06.2021, сторони визначили інший графік погашення Покупцем заборгованості з оплати за отриманий товар до січня 2023 року.

Разом з тим, суд зазначає, що відсутність у відповідача необхідних коштів, в тому числі у зв`язку зі скрутним фінансовим станом, не є безумовними підставами для зменшення розміру штрафних санкцій.

При цьому повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України відбулось 24.02.2022, а товар був поставлений відповідачу 30.07.2021.

При вирішенні питання про можливість зменшення нарахованих позивачем розміру пені та штрафу, судом враховується, що таке нарахування є співрозмірним сумі заборгованості, оскільки становить 5,4% (пеня) та 20% (штраф) від суми основної заборгованості.

Під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов`язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Також, слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов`язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов`язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.

Водночас, суд звертає увагу, що сторони знаходяться в рівних економічних умовах і штрафні санкції є співрозмірними порівняно з допущеним відповідачем порушенням та його тривалістю.

На час прийняття рішення по справі відповідач не здійснив навіть часткової оплати основної заборгованості, при тому, що прострочення триває з грудня 2022 року та з січня 2023 року.

Відповідно, на переконання суду, вищезазначені обставини не свідчать про добросовісність відповідача під час виконання зобов`язань за таким договором.

Враховуючи наведене, з огляду на те, відповідачем допущено прострочення виконання своїх зобов`язань, розмір санкцій не є значним, суд не вбачає підстав для зменшення суми неустойки, а тому в задоволенні клопотання про зменшення неустойки слід відмовити.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що відповідач не надав доказів повного виконання взятих на себе зобов`язань у строки, встановлені договором, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягнення з відповідача на користь позивача 1 027 650,00 грн основного боргу, 55 807,92 грн пені, 205 530,00 грн штрафу, 42 981,41 грн 3% річних, 65 521,50 грн інфляційних втрат та відмови в задоволенні решти позовних вимог.

У відповідності до ст. 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час визначення розміру судового збору суд враховує, що за правилами ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що позовна заява у даній справі подана в електронній формі через систему "Електронний суд", суд застосовує коефіцієнт 0,8 та стягує з відповідача судовий збір в розмірі 16 769,89 грн (20 962,36 грн (пропорційно задоволеним позовним вимогам) х 0,8 = 16 769,89 грн).

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що він має право звернутися до суду з клопотанням про повернення надлишково сплаченого судового збору в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Інших судових витрат сторонами не заявлялось.

Керуючись ст. 74, 76-77, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо-металургійна компанія "МРІЯ"</a> (код ЄДР 39826083, вул. Софіївська, 10, оф. 312А, м. Олександрія, Кіровоградська обл., 28008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд Інвест" (код ЄДР 36162550, вул. Мандриківська, 147, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49094) 1 027 650,00 грн основного боргу, 55 807,92 грн пені, 205 530,00 грн штрафу, 42 981,41 грн 3% річних, 65 521,50 грн інфляційних втрат, а також 16 769,89 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 14.10.2024.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.