Рішення
від 01.10.2024 по справі 915/624/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року Справа № 915/624/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участі секретаря судового засідання Артьомов І.І.

за участі представників учасників справи:

прокурор - Маковецький Є.В.

від 1-го позивача (представник 1-го позивача) - в судове засідання не з`явився,

від 2-го позивача (представник 2-го позивача) - Ткаченко А.Д.,

від відповідача (представник відповідача) - Нестеренко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону

електронна пошта: pru.mik@vppdr.gp.gov.ua

в інтересах держави в особі

Головного управління Національної гвардії України

електронна пошта: gu@ngu.gov.ua

Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-2012 ЮК", вул.Спортивна, 4, м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001

електронна пошта: gelios-2012uk.net

про: - визнання недійсними пунктів Договорів;

- стягнення 345 812,19 грн.

Керівник Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №38-5-6-2373ВИХ-24 від 22.05.2024 (вх.№6260/24 від 27.05.2024) в якій просить суд:

- визнати недійсними п.п.1.1 та 2.1 Договорів від 25.08.2022 №1/ПММ-2022, від 16.11.2022 №2/ПММ-2022 та від 23.03.2023 №1/ПММ-2023 про закупівлю товарів (купівля - продаж пального) за державні кошти та Специфікацій, які є Додатком №1 до цих договорів, укладених між військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліос-2012 ЮК", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-2012 ЮК" на користь військової частини НОМЕР_1 боргу в розмірі 345 812,19 грн., з якої 315 997,66 грн. - сума безпідставно сплачених коштів як податок на додану вартість за договором від 25.08.2022 №1/ПММ-2022, від 16.11.2022 №2/ПММ-2022 та від 23.03.2023 №1/ПММ-2023 у складі товарів, які звільнені від оподаткування, інфляційних втрат у сумі 18 637,27 грн., 3% річних у сумі 11 177,26 грн.

Також, просить суд стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову посилається на наступне.

24.02.2022 з 05 год. 30 хв. в Україні введено воєнний стан, який не припинено, не скасовано та який триває по теперішній час.

Після запровадження правового режиму воєнного стану в Україні між військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ "Геліос-2012 ЮК", укладено договори: від 25.08.2022 №1/ПММ-2022, від 16.11.2022 №2/ПММ-2022, від 23.03.2023 № 1/ПММ-2023 про закупівлю товарів за державні кошти.

Відповідно до п.2.1. договору №1/ПММ-2022 ціна цього договору становить 1 232 000 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 80 598 грн. 13 коп.

Специфікацією, яка є додатком № 1 до Договору № 1/ПММ-2022 Покупець і Продавець погодили найменування товару дизельне паливо у скреч-картах (талонах) у кількості 16 000 літрів та бензин А-95 у скреч-картах (талонах) у кількості 8 000 літрів, загальна вартість товару з ПДВ - 1 232 000, 00 гривень, крім того, ПДВ - 80 598 грн. 13 коп.

Платіжним дорученням від 02.09.2022 № 751 військова частина НОМЕР_1 на виконання умов договору № 1/ПММ-2022 перерахувала ТОВ "Геліос-2012 ЮК" грошові кошти в сумі 1 232 000, 00 грн. у тому числі ПДВ - 80 598 грн. 13 коп.

Відповідно до п. 2.1. договору № 2/ПММ-2022 ціна цього договору становить 914 250 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 59 810 грн. 75 коп.

Специфікацією, яка є додатком №1 до Договору № 2/ПММ-2022 покупець і продавець погодили найменування товару дизельне паливо у скреч-картах (талонах) у кількості 17 250 літрів, загальною вартістю товару з ПДВ 914 250 грн 00 коп. крім того, ПДВ- 59 810 грн. 75 коп.

Платіжними дорученнями від 17.11.2022 № 1045 та від 21.11.2022 №1048 військова частина НОМЕР_1 на виконання умов договору №2/ПММ-2022 перерахувала ТОВ "Геліос-2012 ЮК" грошові кошти в сумі 914 250 грн. 00 коп. крім того, ПДВ - 59 810 грн. 75 коп.

Відповідно до п. 2.1. договору № 1/ПММ-2023 піна цього договору становить 2 684 000 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 175 588 грн. 78 коп.

Специфікацією, яка є додатком №1 до Договору № 1/ПММ-2023 покупець і продавець погодили найменування товару - дизельне паливо у скреч-картах(талонах) у кількості 45 000 літрів та бензин А-95 у скреч-картах (талонах) у кількості 16 000 літрів, загальною вартістю товару з ПДВ - 2 684 000 грн. 00 коп, у т.ч. ПДВ 175 588 грн. 78 коп.

Платіжними дорученнями від 06.04.2023 № 251, від 20.06.2023 № 539 та від 17 липня 2023 № 632 військова частина НОМЕР_1 на виконання умов договору № 1/ПММ-2023 перерахувала ТОВ "Геліос-2012 ЮК" грошові кошти в сумі 2 684 000 грн. 00 коп, у т.ч. ПДВ 175 588 грн. 78 коп.

Обґрунтовуючи вимоги, прокурор зазначає, що положення договорів у частині включення ПДВ до договірної ціни правочину суперечать пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та постанові № 178. На підставі викладено просить суд визнати недійсними п.п.1.1., 2.1. договорів №1/ПММ-2022, № 2/ПММ-2022, № 1/ПММ-2023 та Специфікацій, що є додатком №1 до вказаних Договорів у частині включення ПДВ до договірної ціни на підставі ст.ст.203, 215, 217 ЦК України, стягнути з відповідача кошти у розмірі 315 997,66 грн., які були перераховані військовою частиною НОМЕР_1 в якості ПДВ, як безпідставно отримані на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2024 позовну заяву №38-5-6-2373ВИХ-24 від 22.05.2024 (вх.№6260/24 від 27.05.2024) залишено без руху. Вказаною ухвалою заявнику надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Прокурор через систему "Електронний суд" надав заяву про усунення недоліків від 11.06.2024 (вх.№6949/24 від 12.06.2024).

Ухвалою суду від 12.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.07.2024. Встановлено учасникам справи строк для надання заяв по суті спору.

Відповідач через систему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву від 26.06.2024 (вх.№7622/24 від 26.06.2024) (а.с.141-161) в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову. Вказує, що між позивачами та відповідачем було укладено договори: від 25.08.2022 №1/ПММ-2022, від 16.11.2022 №2/ПММ-2022, від 23.03.2023 № 1/ПММ-2023 про закупівлю товарів за державні кошти з умовами про включення ПДВ до ціни товару. Операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Національної гвардії України обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою виключно з метою виконання мобілізаційних завдань, але положення Постанови №178 не можуть застосовуватись до договорів на постачання пально-мастильних матеріалів, які починаючи з 24.02.2022 укладаються не в рамках мобілізаційних завдань. Вказує, що договори від 25.08.2022 №1/ПММ-2022, від 16.11.2022 №2/ПММ-2022, від 23.03.2023 № 1/ПММ-2023 про закупівлю товарів за державні кошти з умовами про включення ПДВ до ціни товару, не є договорами, які укладені на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), а отже на них не розповсюджуються вимоги Постанови №178. Посилання позивачів на оподаткування операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Національної гвардії України для потреб забезпечення оборони, захисту безпеки населення та інтересів держави за договорами укладеними військовими частинами оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ в силу пп. «г» пп. 195.1.2 п.195.1 ст.195 ПКУ та відповідно до Постанови №178 є необґрунтованими, а вимоги визнати п.п.1.1,2.1 договорів №1/ПММ-2022, №2/ПММ-2022, №1/ПММ-2023 недійсними на підставі ст.ст.203, 215, 217 ЦК України - незаконними. Зазначає, що ціна договору з включенням до неї ПДВ позивачами була погоджена та фактично перерахована відповідачу під час дії договору, позивачі не звертались до відповідача за зміною умов договору та виключення з вартості товару суми ПДВ, а отже вимагаючи стягнення грошових коштів у сумі 315 997,66 грн., як безпідставно отримані на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України, діють недобросовісно. Зазначені кошти не підлягають поверненню. Вказує, що у відповідача на підставі договорів №1/ПММ-2022, №2/ПММ-2022, №1/ПММ-2023 не виникало зобов`язання перерахування коштів, а виникло зобов`язання поставити товар, а грошове зобов`язання щодо повернення 315 997 грн. 66 коп., на які позивачами нараховуються збитки від інфляції та 3% річних, може виникнути лише в разі прийняття судом рішення про визнання п.п.1.1, 2.1 договорів №1/ПММ-2022, №2/ПММ-2022, №1/ПММ-2023 та стягнення 315 997 грн. 66 коп. на підставі 1212 Цивільного кодексу України, відповідно будь-які твердження про прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі ст.625 Цивільного кодексу України є передчасними.

У зв`язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. у відпустці, підготовче засідання у справі №915/624/24 призначене на 11.07.2024 не відбулось.

Ухвалою суду від 15.07.2024, у відповідності до ст.177 ГПК України продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 27.08.2024.

Відповідач через систему «Електронний суд» надав клопотання (вх.№10224/24 від 27.08.2024) в якому просить суд долучити до матеріалів справи докази направлення на адресу інших учасників справи відзиву на позовну заяву (а.с.178-182).

Ухвалою суду від 27.08.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 09.09.2024.

Прокурор через систему «Електронний суд» надав відповідь на відзив (вх.№10371/24 від 29.08.2024) (а.с.192-204) в якій не погоджується з доводами, викладеними у відзиві відповідачем. Вказує, що матеріально-технічне забезпечення органів військового управління оперативнотериторіальних об`єднань Національної гвардії України, з`єднань, військових частин і підрозділів, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я, установ Національної гвардії України здійснюється головним органом військового управління Національної гвардії України та іншими органами виконавчої влади через відповідні військові частини Національної гвардії України в межах коштів, передбачених на зазначені цілі. Аналогічні повноваження щодо матеріально-технічного забезпечення сил і засобів Національної гвардії України надано ГУ НГ України п.п. 19-21 п. 3 «Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України», затвердженого Указом Президента України від 28.03.2014 № 346/2014. Закупівля військовою частиною НОМЕР_1 товарів за оспорюваними договорами здійснювалась з метою забезпечення сил і засобів підрозділу з охорони та оборони «Південноукраїнської атомної електростанції». Зазначає, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Національної гвардії України для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави за договорами, укладеними військовими частинами оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ у силу пп. «г» пп. 195.1.2 п.195.1 ст.195 ПК України та відповідно до постанови №178. Натомість п.п.1.1., 2.1. договорів № 1/ПММ-2022, № 2/ПММ-2022, № 1/ ПММ-2023 містять положення щодо включення ПДВ у розмірі, еквівалентному 7 % ціни паливо-мастильних матеріалів. Також, п.п.1.1., 2.1. договорів № 1/ПММ-2022, № 2/ПММ-2022, № 1/ ПММ-2023 та Специфікацій, що є додатком № 1 до вказаних Договорів у частині включення ПДВ до договірної ціни підлягають визнанню недійсними на підставі ст.ст. 203, 215, 217 ЦК України. Грошові кошти в сумі 315 997 грн. 66 коп. підлягають стягненню з ТОВ «Геліос-2012 ЮК», на користь ГУ НГ України в особі військової частини НОМЕР_1 як такі, що безпідставно отримані внаслідок незаконного збагачення згідно зі ст.1212 ЦК України. Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат зазначає, що договір поставки не є правовою підставою виникнення у покупця обов`язку зі сплати продавцю коштів як ПДВ. Такою підставою в цьому випадку виступають відповідні акти цивільного законодавства (у контексті спірних правовідносин - податкові норми). Водночас пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та п. 1 постанови № 178 передбачають застосування нульової ставки ПДВ до операцій із постачання товарів, проведених за укладеним між замовником і постачальником договором. Тому ТОВ «Геліос-2012 ЮК» отримало від військової частини НОМЕР_1 НГУ грошові кошти в сумі 315 997,66 грн. не в порядку виконання договірних зобов`язань, а поза підставами, передбаченими договором та поза межами передбачених ним договірних платежів, унаслідок їх перерахування понад вартість товарів, які було поставлено. Підстава для перерахування зазначених коштів була відсутня в момент оплати договору, а не відпала у зв`язку із визнанням його недійсним у відповідних частинах. Підставою виникнення у ТОВ «Геліос-2012 ЮК» обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів у зазначеній сумі є факт набуття таких коштів без достатньої правової підстави, а не факт відпадіння правової підстави їх отримання шляхом визнання недійсними спірних частин договору. Передбачений ч.2 ст.625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача. Твердження відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог прокурора через нібито виникнення у відповідача за ст.1212 ЦК України обов`язку з повернення коштів з часу визнання спірних частин договору недійсними та, як наслідок, відсутність підстав для стягнення з нього на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат за визначений позивачем період не ґрунтуються на вимогах закону, а також суперечать наведеним висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та від 04.05.2023 у справі №910/59/22, а також Великої Палати Верховного Суду, викладені в п.п. 55-76 постанови від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22.

Позивач - 2 (Військова частина НОМЕР_1 ) через систему «Електронний суд» надав відповідь на відзив (вх.№10442/24 від 02.09.2024) (а.с.205-213) в якій зазначає, що викладені у відзиві обставини позивачем не визнаються повністю. Вказує, що Податковим кодексом України чітко передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством. Зазначає, що 02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану". У постанові Кабінету Міністрів України №178 зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України. При цьому, поза увагою Відповідача залишилось те, що постанова №178 містить посилання на підпункт "г" п. п. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України. Постанова Кабінету Міністрів України № 178 є нормативно-правовим актом, прийнятим на підставі та на виконання Податкового кодексу України (відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України), про що в ній вказано. Зазначає, що закупівля військовою частиною НОМЕР_1 товарів за оспорюваними договорами здійснювалась з метою забезпечення сил і засобів підрозділу з охорони та оборони «Південноукраїнської атомної електростанції». До припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Національної гвардії України для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави за договорами, укладеними військовими частинами оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ у силу пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та відповідно до постанови №178. Натомість п.п.1.1., 2.1. договорів №1/ПММ-2022, №2/ПММ-2022, № 1/ ПММ-2023 містять положення щодо включення ПДВ у розмірі, еквівалентному 7% ціни паливно-мастильних матеріалів. Тому вказані положення договорів у частині включення ПДВ до договірної ціни правочину суперечать пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та постанові №178. Пункти 1.1, 1.2 договорів №1/ПММ-2022, №2/ПММ-2022, №1/ ПММ-2023 та Специфікацій, що є додатком №1 до вказаних Договорів у частині включення ПДВ до договірної ціни підлягають визнанню недійсними на підставі ст.ст. 203, 215, 217 ЦК України. Зазначає, що грошові кошти в сумі 315 997 грн. 66 коп. підлягають стягненню з ТОВ «Геліос-2012 ЮК», на користь ГУ НГ України в особі військової частини НОМЕР_1 як такі, що безпідставно отримані внаслідок незаконного збагачення згідно зі ст. 1212 ЦК України. Твердження відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог прокурора через нібито виникнення у відповідача за ст.1212 ЦК України обов`язку з повернення коштів з часу визнання спірних частин договору недійсними та, як наслідок, відсутність підстав для стягнення з нього на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат за визначений позивачем період не ґрунтуються на вимогах закону, а також суперечать наведеним висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та від 04.05.2023 у справі № 910/59/22, а також Великої Палати Верховного Суду, викладені в п.п. 55-76 постанови від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22.

Головне управління Національної гвардії України через систему «Електронний суд» надало заяву (вх.№10538/24 від 03.09.2024) (а.с.214216) в якій просить суд розглянути справу без участі представника Головного управління Національної гвардії України, позовні вимоги керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони підтримує у повному обсязі.

Ухвалою суду від 09.09.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.10.2024.

Прокурор у судовому засіданні 01.10.2024 позовні вимоги підтримав та просить суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник 2-го позивача в судовому засіданні 01.10.2024 позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.10.2024 проти позовних вимог заперечив та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника 2-го позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в судовому засіданні в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

1) 25 серпня 2022 року між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - покупець, позивач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Геліос -2012 ЮК» (далі - продавець, відповідач) укладено Договір №1/ПММ-2022 купівлі - продажу пального (код за ДК 021:2015 - 09130000-9 «Нафта та дистиляти») (далі - Договір №1/ПММ-2022) (а.с.28-31), у відповідності до умов якого продавець зобов`язується передати покупцю товар, а покупець зобов`язується приймати товари та повністю оплачувати їхню вартість (ціну) в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі (п.1.1 Договору №1/ПММ-2022).

У відповідності до п.1.2 Договору №1/ПММ-2022, під товарами сторони за цим Договором розуміють - паливно-мастильні матеріали (нафтопродукти), поставку (передачу у власність) яких здійснює продавець а саме: паливо дизельне (зимове та/або літнє) у талонах, бензин А-95 у талонах. Далі за текстом цього Договору - пальне. Найменування товару згідно з ДК 021:2015 - 09130000-9 «Нафта та дистиляти». Одиниця виміру - літри.

Відповідно до п.1.7 Договору №1/ПММ-2022, передача та перехід права власності на відповідну кількість пального посвідчується видатковими накладними, котрі являються специфікацією в розумінні статті 266 Господарського кодексу України.

Згідно п.2.1 Договору №1/ПММ-2022, загальна ціна цього Договору складає 1 232 000,00 грн. в тому числі ПДВ 80 598,13 грн.

Відповідно до п.2.2 Договору №1/ПММ-2022, закупівля товару здійснюється за ціною, дійсними на момент закупки, яка зазначена у Специфікації №1 (Додаток 1), яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 3.1 Договору №1/ПММ-2022 визначено, що кількість та марка товару визначається в Специфікації №1 (Додаток 1), яка є невід`ємною частиною цього Договору.

У відповідності до п.4.1 Договору №1/ПММ-2022, сплата вартості пального здійснюється покупцем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 робочих днів з дня отримання товару і переходу права власності на товар до покупця на підставі виставленого рахунку і видаткової накладної. Усі розрахунки за Договором здійснюються в національній валюті України - гривні (п.4.2 Договору №1/ПММ-2022).

Згідно п.5.1 Договору №1/ПММ-2022, даний договір діє з дати його укладення і до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», але не пізніше ніж до 31.12.2022, а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи між покупцем та продавцем було складено та підписано Додаток №1 до Договору №1/ПММ-2022 від 25.08.2022 - Специфікація №1 (код за ДК 021:2015-09130000-9 «Нафта та дистиляти») (а.с.32), в якій визначено найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за од. з ПДВ, грн.., загальна вартість з ПДВ,

Так згідно Специфікації №1 купівлі - продажу підлягає наступний товар:

- дизельне паливо у скетч-картах (талонах) у кількості 16 000 л., за ціною 51,50 грн. з ПДВ, на загальну суму 824 000,00 грн. з ПДВ;

- бензин А-95 у скетч-картах (талонах) у кількості 8 000 л., за ціною 51,00 грн. з ПДВ на загальну суму 408 000,00 грн.

Загальна вартість з ПДВ - 1 232 000,00 грн., у тому числі ПДВ 80 598,13 грн.

На виконання умов договору №1/ПММ-2022 та Специфікації №1 покупець придбав у продавця товар на загальну суму 1 232 000,00 грн., у тому числі ПДВ 80 598,13 грн., що підтверджується видатковою накладною №277 від 02.09.2022 (а.с.34).

Вказана сума була перерахована відповідачу, що підтверджується платіжним дорученням №751 від 02.09.2022 (а.с.33).

2) 16 листопада 2022 року між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - покупець, позивач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Геліос -2012 ЮК» (далі - продавець, відповідач) укладено Договір №2/ПММ-2022 купівлі - продажу пального (код за ДК 021:2015 - 09130000-9 «Нафта та дистиляти») (далі - Договір №2/ПММ-2022) (а.с.35-38), у відповідності до умов якого продавець зобов`язується передати покупцю товар, а покупець зобов`язується приймати товари та повністю оплачувати їхню вартість (ціну) в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі (п.1.1 Договору №2/ПММ-2022).

У відповідності до п.1.2 Договору №2/ПММ-2022, під товарами сторони за цим Договором розуміють - паливно-мастильні матеріали (нафтопродукти), поставку (передачу у власність) яких здійснює продавець а саме: паливо дизельне (зимове та/або літнє) у талонах. Далі за текстом цього Договору - пальне. Найменування товару згідно з ДК 021:2015 - 09130000-9 «Нафта та дистиляти». Одиниця виміру - літри.

Відповідно до п.1.7 Договору №2/ПММ-2022, передача та перехід права власності на відповідну кількість пального посвідчується видатковими накладними, котрі являються специфікацією в розумінні статті 266 Господарського кодексу України.

Згідно п.2.1 Договору №2/ПММ-2022, загальна ціна цього Договору складає 914 250,00 грн. в тому числі ПДВ 7% 59 810,75 грн.

Відповідно до п.2.2 Договору №2/ПММ-2022, закупівля товару здійснюється за ціною, дійсними на момент закупки, яка зазначена у Специфікації №1 (Додаток 1), яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 3.1 Договору №2/ПММ-2022 визначено, що кількість та марка товару визначається в Специфікації №1 (Додаток 1), яка є невід`ємною частиною цього Договору.

У відповідності до п.4.1 Договору №2/ПММ-2022, сплата вартості пального здійснюється покупцем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 робочих днів з дня отримання товару і переходу права власності на товар до покупця на підставі виставленого рахунку і видаткової накладної. Усі розрахунки за Договором здійснюються в національній валюті України - гривні (п.4.2 Договору №2/ПММ-2022).

Згідно п.5.1 Договору №2/ПММ-2022, даний договір діє з дати його укладення і до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», але не пізніше ніж до 31.12.2022, а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи між покупцем та продавцем було складено та підписано Додаток №1 до Договору №2/ПММ-2022 від 16.11.2022 - Специфікація №1 (код за ДК 021:2015-09130000-9 «Нафта та дистиляти») (а.с.39), в якій визначено найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за од. з ПДВ, грн.., загальна вартість з ПДВ,

Так згідно Специфікації №1 купівлі - продажу підлягає наступний товар:

- дизельне паливо у скетч-картах (талонах) у кількості 17 250 л., за ціною 53,00 грн. з ПДВ, на загальну суму 914 250,00 грн. з ПДВ;

Загальна вартість з ПДВ - 914 250,00 грн., у тому числі ПДВ 59 810,75 грн.

На виконання умов договору №2/ПММ-2022 та Специфікації №1 покупець придбав у продавця товар на загальну суму 914 250,00 грн., у тому числі ПДВ 59 810,75 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною №402 від 17.11.2022 на суму 477 000,00 грн., у тому числі ПДВ 31 205,61 грн. (а.с.41). Вказана сума була перерахована відповідачу, що підтверджується платіжним дорученням №1045 від 17.11.2022 (а.с.40).

- видатковою накладною №411 від 21.11.2022 на суму 437 250,00 грн., у тому числі ПДВ 28 605,14 грн. (а.с.43). Вказана сума була перерахована відповідачу, що підтверджується платіжним дорученням №1048 від 21.11.2022 (а.с.42).

3) 23 березня 2023 року між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - покупець, позивач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Геліос-2012 ЮК» (далі - продавець, відповідач) укладено Договір №1/ПММ-2023 купівлі - продажу пального (код за ДК 021:2015 - 09130000-9 «Нафта та дистиляти») (далі - Договір №1/ПММ-2023) (а.с.44-47), у відповідності до умов якого продавець зобов`язується передати покупцю для здійснення останнім заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та виконання заходів правового режиму воєнного стану товар, а покупець зобов`язується приймати товари та повністю оплачувати їхню вартість (ціну) в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі. Підставою для укладення Договору є рішення покупця відповідно пункту 8 Особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 №1275 (п.1.1 Договору №1/ПММ-2023).

У відповідності до п.1.2 Договору №1/ПММ-2023, під товарами сторони за цим Договором розуміють нафтопродукти, поставку (передачу у власність) яких здійснює продавець а саме: паливо дизельне (зимове та/або літнє) та бензин А-95 у талонах (далі за текстом цього Договору - пальне). Найменування товару згідно з ДК 021:2015 - 09130000-9 «Нафта та дистиляти». Одиниця виміру - літри.

Відповідно до п.1.7 Договору №1/ПММ-2023, передача та перехід права власності на відповідну кількість пального посвідчується видатковими накладними, які є специфікацією в розумінні статті 266 Господарського кодексу України.

Згідно п.2.1 Договору №1/ПММ-2023, загальна ціна цього Договору складає 2 684 000,00 грн. в тому числі ПДВ 175 588,78 грн.

Пунктом 3.1 Договору №1/ПММ-2023 визначено, що кількість та марка товару визначається в Специфікації №1 (Додаток 1), яка є невід`ємною частиною цього Договору.

У відповідності до п.4.1 Договору №1/ПММ-2023, сплата вартості пального здійснюється покупцем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 робочих днів з дня отримання товару і переходу права власності на товар до покупця на підставі виставленого рахунку і видаткової накладної. Усі розрахунки за Договором здійснюються в національній валюті України - гривні (п.4.2 Договору №1/ПММ-2023).

Згідно п.5.1 Договору №1/ПММ-2023, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», але не пізніше ніж до 31.12.2023, а в частині виконання зобов`язань - у будь-якому випадку до повного виконання сторонами передбачених Договором зобов`язань.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи між покупцем та продавцем було складено та підписано Додаток №1 до Договору №1/ПММ-2023 від 23.03.2023 - Специфікація №1 (код за ДК 021:2015-09130000-9 «Нафта та дистиляти») (а.с.48), в якій визначено найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за од. з ПДВ, грн.., загальна вартість з ПДВ,

Так, згідно Специфікації №1 купівлі - продажу підлягає наступний товар:

- дизельне паливо у скетч-картах (талонах) у кількості 45 000 л., за ціною 44,00 грн. з ПДВ, на загальну суму 1 980 000 грн. з ПДВ;

- бензин А-95 у скретч картах (талонах) у кількості 16 000 л., за ціною 44,00 грн. з ПДВ, на загальну суму 704 000,00 грн. з ПДВ.

Загальна вартість з ПДВ - 2 684 000,00 грн., у тому числі ПДВ 175 588,78 грн.

Також, між покупцем та продавцем складено та підписано Додаток №2 до Договору №1/ПММ-2023 від 23.03.2023 - Калькуляція ціни товару (а.с.49).

На виконання умов договору №1/ПММ-2023 та Специфікації №1 покупець придбав у продавця товар на загальну суму 2 684 000,00 грн., у тому числі ПДВ 175 588,78 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною №102 від 06.04.2023 на суму 440 000,00 грн., у тому числі ПДВ 46 056,08 грн. (а.с.51). Вказана сума була перерахована відповідачу, що підтверджується платіжною інструкцією №251 від 06.04.2023 (а.с.50).

- видатковою накладною №138 від 20.06.2023 на суму 660 000,00 грн., у тому числі ПДВ 43 177,57 грн. (а.с.53). Вказана сума була перерахована відповідачу, що підтверджується платіжною інструкцією №539 від 20.06.2023 (а.с.52);

- видатковою накладною №150 від 14.07.2023 на суму 1 320 000,00 грн. (а.с.55). Вказана сума була перерахована відповідачу, що підтверджується платіжною інструкцією №632 від 17.07.2023 (а.с.54).

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-2012 ЮК" з листом №1001 від 14.08.2023 відповідно до якого посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» та підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 розділу V Податкового кодексу України, просила повернути надмірно витрачені кошти в сумі ПДВ за Договором №1/ПММ-2022 від 25.08.2022 у сумі 80 598,13 грн., за Договором №2/ПММ-2022 від 16.11.2022 у сумі 59 810,75 грн., за Договором №1/ПММ-2023 від 23.03.2023 у сумі 175 588,78 грн. (а.с.58-60).

Відповідач у відповідь на вказане звернення у листі №47 від 21.09.2023 повідомив, що з метою прийняття правомірного та об`єктивного рішення по даному питанню ТОВ «ГЕЛІОС-2012 ЮК» направило запит до Головного управління ДПС у Миколаївській області. Головне управління ДПС у Миколаївській області з питання щодо видів паливо-мастильних матеріалів, на які поширюються норми Постанови №178 рекомендувало звернутись до Міністерства оборони України (а.с.61 - 64).

Також, відповідач листом №18 від 22.01.2024 повідомив Військову частину НОМЕР_1 , що ТОВ «ГЕЛІОС-2012 ЮК» направило запит «Щодо надання роз`яснень» до Міністерства оборони України. Станом на 22.01.2024 відповідь товариством не отримана (а.с.65).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІОС-2012 ЮК» листом №22 від 05.02.2022 повідомило Військову частину НОМЕР_1 , що при реалізації пально-мастильних матеріалів Військовій частині НОМЕР_1 протягом 2022 - 2023 років до складу ціни було правомірно включено ПДВ (а.с.66-68).

Миколаївська спеціалізована прокуратуру у сфері оборони Південного регіону звернулась до Головного управління Державної податкової служби України в Миколаївській області з листом від 02.04.2024 за № 38-5-6-1534ВИХ-24, в якому, з метою з`ясування наявності підстав для захисту прокуратурою інтересів держави у суді, просила надати інформацію, чи поширюються вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022р. № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» на операції з постачання Товариством з обмеженою відповідальністю «Геліос-2012 ЮК» дизельного палива у скреч-картах (талонах) та бензина А-95 у скреч-картах (талонах) для потреб військової частини НОМЕР_1 НГУ за Договором №1/ПММ-2022 від 25.08.2022, за Договором №2/ПММ-2022 від 16.11.2022, за Договором №1/ПММ-2023 від 23.03.2023 купівлі - продажу пального (а.с.85-87).

Листом від 17.04.2024 №4179/5/14-29-04-03-03 Головне управління Державної податкової служби України в Миколаївській області повідомило прокуратуру, про те, що нульова ставка податку на додану вартість відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та Постанови № 178 застосовується як для операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, інші паливно - мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, акумуляторні батареї для автомобілів, автомобільні шини, колісні диски, комплектуючі, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо) при умові, що такі операції з постачання здійснюються категорії суб`єктів, що визначені Постановою № 178.

Таким чином, якщо ТОВ «Геліос-2012 ЮК» здійснило постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, зокрема дизельного палива та бензину А-95 у талонах (скреч-картах), для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави отримувачам, визначеним Постановою № 178, то на операції з постачання таких товарів поширюються норми підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу щодо застосування нульової ставки з податку на додану вартість (а.с.88-90).

У листі Державної податкової служби України від 28.12.2022р. № 12537/5/99-00-21-03-02-05 повідомлено, що нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178, застосовується безпосередньо як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, але не виключно, інші пально-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, комплектуючі, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, паливний, повітряний та масляні фільтри, свічки запалювання, акумуляторні батареї для автомобілів, номерні знаки на колісні транспортні засоби, фарба автомобільна, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо) при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, які визначені постановою № 178 (а.с.91-93).

Враховуючи викладене та неповернення відповідачем безпідставно отриманих коштів стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом, суд враховує наступне.

У відповідності до ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч.3 - 5 ст.53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої" особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави необхідність іх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Зміст поняття «державні інтереси» розглянуто в рішенні Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення кодексу України (справа про представництво прокуратурою інтересів держави в суді) від 08.04.1999.

Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних політичних, економічних, соціальних та інших дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №810/2763/17 дійшла висновку відповідно до якого, за загальним визначенням «публічним інтересом» є важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації.

Аналіз ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

-якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

-у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17.

До інтересів держави безпосередньо належить дотримання вимог законодавства, що регулює питання управління та використання бюджетних коштів, а протиправне витрачання з бюджету коштів підриває матеріальну основу органів влади, а також держави в цілому.

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність «інтересів держави» нераціональним використанням державних ресурсів.

Крім того, як вказує прокурор, повномасштабне вторгнення російської федерації та введення в Україні правового режиму воєнного стану об`єктивно зумовило виникнення складної економічної ситуації, необхідності додаткового фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, що виконують завдання з безпосередньої відсічі ворогу.

У зв`язку з цим, захист інтересів держави у бюджетних правовідносинах, у тому числі при зайвому витрачанні чи заволодінні бюджетними коштами, є основним пріоритетом роботи усіх органів, у тому числі прокуратури, а порушення у цій сфері є неприпустимим в умовах сьогодення.

Забезпечення національної безпеки українського суспільства є однією з найважливіших функцій держави, основні завдання із захисту суверенітету і територіальної цілісності якої покладаються на Збройні Сили України та інші військові формування.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний державний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі органів уповноважених здійснювати захист даних правовідносинах.

Відповідно до ст. 17 Конституції України оборона України забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних сформувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

У відповідності до ст.2 Закону України «Про Національну гвардію України» основними функціями Національної гвардії України, зокрема, є захист конституційного ладу України, цілісності її території від спроб зміни їх насильницьким шляхом; охорона громадської безпеки і порядку, забезпечення захисту та охорони життя, здоров`я, прав, свобод і законних інтересів громадян; участь у забезпеченні громадської безпеки та охороні громадської безпеки і порядку під час проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій та інших масових заходів, що створюють небезпеку для життя та здоров`я громадян.

Згідно ч. 2 ст.5 Закону України «Про Національну гвардію України» організаційно Національна гвардія України складається з органів військового управління (головного органу військового управління Національної гвардії України та органів військового управління оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України), з`єднань, військових частин (підрозділів), вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я та установ.

Відповідно до Положення про військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, затвердженого Наказом Міністра внутрішніх справ України від 13.04.2021 №270, основним завданням військової частини є захист, охорона прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорона та оборона ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших дій іонізуючого випромінювання державної власності, спеціальних вантажів. Військова частина, як складова сил оборони бере участь у відсічі збройної агресії, ліквідації збройного конфлікту та виконанні завдань територіальної оборони.

Військова частина та її окремі підрозділи за рішенням командувача Національної гвардії України можуть також залучатися до виконання завдань, покладених на Національну гвардію України законодавством України.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Отже, суд приходить до висновку, що звернення прокурора до суду з даним позовом фактично спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - забезпечення законності належного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії.

Як вбачається з матеріалів справи, Миколаївською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» 02.04.2024 скеровано до Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомлення №38-5-6-1537ВИХ-24 в якому повідомляє про пред`явлення Миколаївською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону позовної заяви в інтересах Головного управління Національної гвардії України та військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос - 2012 ЮК» про стягнення зайво перерахованих грошових коштів у сумі 315 997,66 грн. (а.с.74,75).

Війська частина НОМЕР_1 Національної гвардії України у листом №563 від 05.04.2024 повідомила Миколаївську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону, що заходи щодо захисту порушених інтересів не вживала, оскільки задіяна у проведенні заходів правового режиму воєнного стану в Україні. Вказала, що не заперечує щодо пред`явлення позову Миколаївською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 про стягнення зайво перерахованих грошових коштів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос - 2012 ЮК» (а.с.76).

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (12-72гс19), сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У постанові від 26.07.2018 по справі №926/1111/15 Верховний Суд зазначив, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту.

Отже, прокурор, у відповідності з вимогами ст.1311 Конституції України, ст.53 ГПК України, має всі правові підстав для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави.

Таким чином, прокурор правомірно звернувся до господарського суду з даним позовом.

Щодо суті спору суд зазначає наступне.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, між покупцем та продавцем виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладених Договорів купівлі - продажу пального №1/ПММ-2022 від 25.08.2022, №2/ПММ-2022 від 16.11.2022, №1/ПММ-2023 від 23.03.2023 за кошти Державного бюджету України.

У відповідності до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно положень частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до частини 5 статті 180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно із підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2. пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів: для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Так, у зв`язку з військовою агресією проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, Указами Президента строки дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалися та станом на теперішній час воєнний стан не припинено та не скасовано.

02.03.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

У постанові Кабінету Міністрів України № 178 зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".

Відповідно до пункту 1, 2 вказаної постанови, до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Отже, чинним законодавством України передбачено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Національної гвардії України для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України «Про Національну гвардію України», Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про Національну гвардію України», до складу Національної гвардії України входять: - головний орган військового управління Національної гвардії України; - оперативно-територіальні об`єднання Національної гвардії України; - з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, заклади охорони здоров`я та установи, що не входять до складу оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України.

Згідно ст.22 Закону України «Про Національну гвардію України», фінансування діяльності Національної гвардії України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом.

Частиною1 ст.23 Закону України «Про Національну гвардію України» визначено, що матеріально-технічне забезпечення органів військового управління оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України, з`єднань, військових частин і підрозділів, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я, установ Національної гвардії України здійснюється головним органом військового управління Національної гвардії України та іншими органами виконавчої влади через відповідні військові частини Національної гвардії України в межах коштів, передбачених на зазначені цілі.

Отже, враховуючи функції та обов`язки, покладені на військові частини, всі заходи останніх спрямовані виключно на захист, оборону та недоторканість держави Україна, що не потребує документального підтвердження, оскільки таке слідує з аналізу фактичних та загальновідомих подій на території України та норм чинного законодавства.

Такими заходами, зокрема, є закупівля відповідних товарів для забезпечення транспорту військових частин в період військового стану, що, в свою чергу, можливо лише безпосередньо для виконання потреб та функцій спрямованих на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, що прямо передбачено постановою КМУ №178.

Як вбачається з матеріалів справи, у листі Державної податкової служби України від 28.12.2022р. № 12537/5/99-00-21-03-02-05 зазначено, що нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178, застосовується безпосередньо як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, але не виключно, інші пально-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, комплектуючі, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, паливний, повітряний та масляні фільтри, свічки запалювання, акумуляторні батареї для автомобілів, номерні знаки на колісні транспортні засоби, фарба автомобільна, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо) при умови, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, які визначені постановою № 178 (а.с.91-93).

Судом встановлено, що Договори купівлі - продажу пального №1/ПММ-2022 від 25.08.2022, №2/ПММ-2022 від 16.11.2022, №1/ПММ-2023 від 23.03.2023, укладені між військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліос-2012 ЮК" після прийняття постанови КМУ №178 від 02.03.2022 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».

При цьому, пункти 1.1 та 2.1 зазначених договорів та Специфікації до них містять положення про те, що ціна договору включає в себе ПДВ (7%).

Таким чином, оскільки замовником товару за вказаними вище договорами виступає Військова частина НОМЕР_1 Національного гвардії України, наведені пункти 1.1 та 2.1 договорів суперечать постанові КМУ №178 від 02.03.2022 у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 7%, а не за нульовою ставкою.

Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. (ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст.204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Частиною 1, 3 ст.207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов`язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17).

При цьому, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 Цивільного кодексу України).

Положення договору, щодо включення ПДВ до ціни товару не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 року у справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 року у справі №910/12764/20.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» № 794-VII від 27.02.2014 Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Отже, постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2022р. №178 є обов`язковим для виконання нормативно-правовим актом.

Враховуючи положення постанови КМУ №178 від 02.03.2022 та пп. «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, якими визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, враховуючи, що замовником товару за договором виступає Військова частина НОМЕР_1 , тому включення до ціни договору ПДВ не за нульовою ставкою, суперечить положенням даних нормативних актів та є підставою для визнання недійсним пунктів договору та специфікації у цій частині.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 14.11.2023 по справі № 910/2416/23, у якій зокрема зазначено, що «Оскільки не тільки постановою КМУ № 178 від 02.03.2022 визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, але й це передбачено підпунктом «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, то включення до ціни договору ПДВ у розмірі 20%, враховуючи, що замовником товару за договором виступає Військова частина, суперечить постанові КМУ №178 від 02.03.2022, яка прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсним пункту договору в цій частині».

Враховуючи викладене вище, з огляду на укладення Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліос-2012 ЮК" Договорів купівлі - продажу пального №1/ПММ-2022 від 25.08.2022, №2/ПММ-2022 від 16.11.2022, №1/ПММ-2023 від 23.03.2023 та Специфікацій до них з порушенням вищенаведених вимог чинного законодавства, вимоги прокурора щодо визнання недійсними п.п.1.1 та 2.1 Договорів від 25.08.2022 №1/ПММ-2022, від 16.11.2022 №2/ПММ-2022 та від 23.03.2023 №1/ПММ-2023 про закупівлю товарів (купівля - продаж пального) за державні кошти та Специфікацій, які є Додатком №1 до цих договорів, укладених між військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліос-2012 ЮК", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми сплаченого ПДВ на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Так, згідно правового висновку Верховного Суду, що викладений у п.37 постанови від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, якщо сторона зобов`язання набула кошти (суму ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, то такі кошти набуто на підставі ст. 1212 ЦК України.

У відповідності до ч. ч. 1-2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ч.3 ст.1212 ЦК України врегульовано, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 ЦК України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами ст. 11 ЦК України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховний Суд від 10.02.2022 у справі №916/707/21.

Враховуючи отримання відповідачем коштів у вигляді ПДВ від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за відсутності підстав для оподаткування товару та враховуючи визнання недійсними окремих положень Договорів купівлі - продажу пального №1/ПММ-2022 від 25.08.2022, №2/ПММ-2022 від 16.11.2022, №1/ПММ-2023 від 23.03.2023 та Специфікацій до них, суд дійшов висновку про безпідставність отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 315 997,66 грн. та наявності підстав для задоволення позовних вимог прокурора щодо стягнення з відповідача безпідставно сплаченого ПДВ у розмірі 315 997,66 грн.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Прокурор згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 11 177,26 грн. за загальний період з 06.09.2022 по 30.04.2024 (за кожним договором та кожним платіжним дорученням окремо) та інфляційні втрати у розмірі 18 637,27 грн. за загальний період з вересня 2022 року по березень 2024 року (за кожним договором та кожним платіжним дорученням окремо) (а.с.96- 104).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Отже, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Тому, в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), якою було підтверджено аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та у постанові від 01.06.2016 у справі №910/22034/15, а також у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 у справі № 910/6053/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, зазначено, що за змістом статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому. Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

Велика Палата Верховного Суду з посиланням на статтю 253 Цивільного кодексу України та встановлені у справі №910/3831/22 обставини щодо початку періоду прострочення з часу безпідставного набуття відповідачем грошових коштів, виходячи з положень статті 625 Цивільного кодексу України вказала на те, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже, передбачений частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача (пункт 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22).

При цьому Велика Палата Верховного Суду відхилила аргумент відповідача про те, що лише постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 у справі № 910/17567/19 був встановлений факт безпідставного набуття ним грошових коштів та, як наслідок, обов`язок їх повернути та вказано, що як було зазначено вище, зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно (пункти 68, 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22).

Крім того, у постанові від 25.08.2021 у справі №904/5814/19 Верховний Суд вказував, що підставою для повернення коштів є лише факт їх отримання без достатньої правової підстави, а тому обов`язок з їх повернення виникає на наступний день після такого отримання.

Таким чином, обов`язок відповідача щодо поновлення порушеного права позивача шляхом повернення безпідставно отриманих коштів виник на наступний день після їх отримання.

Враховуючи викладене вище, у відповідача виникає обов`язок щодо повернення суми коштів, які набуті без достатньої правової підстави, разом із нарахованими на них згідно ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат за весь час використання таких коштів, оскільки відповідач фактично неправомірно користувався грошовими коштами з моменту їх отримання.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає, що він не суперечить вимогам законодавства та є арифметично правильним, а тому вимоги прокурора в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1, 2 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Щодо судового збору.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 53, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними пункти 1.1 та 2.1 Договорів від 25.08.2022 №1/ПММ-2022, від 16.11.2022 №2/ПММ-2022 та від 23.03.2023 №1/ПММ-2023 про закупівлю товарів (купівля - продаж пального) за державні кошти та Специфікацій, які є Додатком №1 до цих договорів, укладених між військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліос-2012 ЮК", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-2012 ЮК" (вул.Спортивна, 4, м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, код ЄДРПОУ 38115832) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 315 997,66 грн. безпідставно сплаченого ПДВ, інфляційних втрат у сумі 18 637,27 грн., 3% річних у сумі 11 177,26 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-2012 ЮК" (вул.Спортивна, 4, м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, код ЄДРПОУ 38115832) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (код ЄДРПОУ 38296363) судовий збір у розмірі 14 271,18 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України

Повне рішення складено 11.10.2024.

Суддя Н.О. Семенчук


Суд	Господарський суд Миколаївської області
Дата ухвалення рішення	01.10.2024
Оприлюднено	16.10.2024
Номер документу	122271273
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —915/624/24

Ухвала від 03.12.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Таран С.В.

Ухвала від 19.11.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Таран С.В.

Ухвала від 04.11.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Таран С.В.