Постанова від 25.06.2025 по справі 201/14314/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 року

м. Київ

справа № 201/14314/23

провадження № 61-11206св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС»,

розглянув упопередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» про визнання розірваним договору про надання медичних послуг, стягнення коштів, сплачених за договором, та відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2024 року у складі судді Ткаченко Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2024 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., Красвітної Т. П.,

ВСТАНОВИВ

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати розірваним договір про надання медичних послуг від 07 серпня 2019 року, укладений між ним і Товариством з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» (далі - ТОВ «НПЛЮС»); стягнути з ТОВ «НПЛЮС» на його користь 5 660,00 грн, сплачених за договором про надання медичних послуг від 07 серпня 2019 року, та 1 000 000,00 грн моральної шкоди.

Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що у 2019 році він звернувся до стоматологічної клініки ТОВ «НПЛЮС» за наданням медичних послуг з виготовлення протезів зубів верхньої та нижньої щелеп. 07 серпня 2019 році між ним і відповідачем укладено договір про надання медичних послуг. Позивач сплатив до каси 5 660,00 грн, втім відповідач до виконання умов укладеного договору не приступив, у зв`язку з чим, позивач 02 листопада 2023 року направив на адресу відповідача вимогу в строк до 17 листопада 2023 року виконати умови договору. Відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань вищезазначеного договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 11 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НПЛЮС» судові витрати з оплати професійної правничої допомоги в розмірі 8 520 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване необґрунтованістю і недоведеністю позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційного суду

Дніпровський апеляційний суд постановою від 10 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Жовтневого районного судум. Дніпропетровська від 11 квітня 2024 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Позивач не надав договору (або його копії) про надання медичних послуг від 07 серпня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ «НПЛЮС».

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2024 року й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження вказував те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: застосування статей 901, 902 ЦК України щодо правомірності покладення виконавцем виконання зобов`язання перед замовником послуг на третю особу без наявності на це договору та згоди замовника.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Позивач надав квитанцію до прибуткового касового ордера, який є доказом підтвердження укладення договору про надання медичних послуг між позивачем і відповідачем. ОСОБА_2 , який надав послуги з протезування, не є працівником ТОВ «НПЛЮС». Висновки судів у справах № 201/5579/20 і № 204/8570/22 не створювали преюдицій для цієї справи.

Рух в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного суду від 17 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

30 жовтня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у цивільній справі № 201/5579/20 рішенням від 01 листопада 2021 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «НПЛЮС» про захист прав споживача, стягнення грошових коштів і відшкодування моральної шкоди відмовив.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вказані судові рішення.

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у справі № 204/8570/22 рішенням від 15 лютого 2023 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2023 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «НПЛЮС» про захист прав споживача відмовив.

Під час розгляду цих справ суди першої і апеляційної інстанцій встановили, що ТОВ «НПЛЮС» виконало всі взяті на себе зобов`язання щодо надання послуг за договором від 07 серпня 2019 року з протезування ОСОБА_1 , і він отримав вказані послуги, сплатив за них та здійснив декілька записів у медичній картці про те, що наданими послугами задоволений, претензій не має.

Відповідно до квитанції від 07 серпня 2019 року ОСОБА_1 сплатив за медичні послуги з протезування 5 660,00 грн.

02 листопада 2023 року позивач на адресу ТОВ «НПЛЮС» направив пропозицію у строк до 17 листопада 2023 року виконати умови договору від 07 серпня 2019 року про надання медичних послуг.

Згідно з даними ДПС України повідомлення про укладання трудового договору за період з 11 серпня 2014 року до сьогодні з ОСОБА_2 від ТОВ «НПЛЮС» до податкового органу не надавалися (лист начальника Павлоградського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 03 жовтня 2023 року).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 стверджував, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань за договором від 07 серпня 2019 року щодо виготовлення протезів зубів.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 ЦК України).

Відповідно до статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Статтею 907 ЦК України передбачена можливість розірвання договору про надання послуг, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що позивач не надавав договору про надання медичних послуг від 07 серпня 2019 року, квитанція до прибуткового касового ордеру від 07 серпня 2019 року про внесення позивачем коштів, не є підтвердженням покладення на працівників ТОВ «НПЛЮС» обов`язку з надання медичних послуг з виготовлення протезів зубів верхньої та нижньої щелеп, спір між ОСОБА_1 і ТОВ «НПЛЮС» щодо виконання умов договору від 07 серпня 2019 року вирішений в межах розгляду цивільних справ № 201/5579/20 і № 204/8570/22, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання договору розірваним.

Ураховуючи, що підстав для розірвання договору немає, правильним є також висновок судів про відмову в задоволенні вимог про стягнення коштів, сплачених за договором, та відшкодування моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги про те, що квитанція до касового прибуткового ордеру є належним доказом укладення договору про надання медичних послуг є безпідставними, оскільки така квитанція підтверджує лише факт внесення коштів, і не доводить погодження істотних умов договору.

Інші аргументи касаційної скарги були предметом розгляду судів попередніх інстанції, які надали їм обґрунтовану оцінку, їх висновків не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Доводів щодо незгоди із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат касаційна скарга не містить.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2024 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов