Справа № 991/5408/24
Провадження №11-кп/991/122/24
У Х В А Л А
14 жовтня 2024 року місто Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 перевірив апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на вирок Вищого антикорупційного суду від 19.08.2024 у кримінальному провадженні № 52024000000000270 від 03.06.2024 за частиною 5 статті 27 - частиною 3 статті 209 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Історія провадження
1.19.08.2024 Вищий антикорупційний суд ухвалив вирок, яким затвердив угоду про визнання винуватості між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та обвинуваченим ОСОБА_4 .
2.08.10.2024 на зазначений вирок адвокат ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду 09.10.2024.
Короткий зміст оскаржуваного вироку
3.Оскаржуваним вироком: (1) затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та обвинуваченим ОСОБА_4 у межах кримінального провадження № 52024000000000270 від 03.06.2024; (2) ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27 - частиною 3 статті 209 КК, та (3) йому призначено покарання із застосуванням статті 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років; (4) на підставі частини 2 статті 72 КК зараховано ОСОБА_4 у строк покарання у виді позбавлення волі строк перебування його під вартою; (5) на підставі частини 2 статті 75 КК звільнено ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки; (6) на підставі пунктів 1, 2 частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 76 КК покладено на ОСОБА_4 ряд обов`язків; (7) скасовано запобіжний захід у виді застави та заставу у розмірі 5 млн грн, внесену заставодавцем ОСОБА_5 , перераховано на допомогу ЗСУ; (7) скасовано арешти, накладені на майно обвинуваченого ОСОБА_4 , його дружини ОСОБА_5 , а також пов`язаних з ним осіб ? ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
4.Суд першої інстанції визнав ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 5 статті 27 - частиною 3 статті 209 КК, а саме в пособництві у розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, а саме вчиненні правочину з таким майном, вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом, вчинених організованою групою, в особливо великому розмірі.
5.Так, згідно з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості ОСОБА_4 як пособник у складі організованої групи здійснив пошук покупця земельних ділянок, які були здобуті організованою групою злочином шляхом, а саме: (1) у грудні 2018 року він запропонував представникам ПСП «Агрофірма «Світанок» придбати земельні ділянки на території АДРЕСА_1 загальною площею біля 1000 га за ціною 3400 доларів США за 1 га, на що останні погодилась; (2) у зв`язку з чим протягом січня-лютого 2019 року організованою групою укладено з ПСП «Агрофірма «Світанок» 462 договори купівлі-продажу земельних ділянок загальною площею 919,34 га вартістю 714 769 489,25 грн, здобутих внаслідок вчинення злочину, передбаченого частиною 5 статті 191 КК.
Вимоги та короткий зміст апеляційної скарги
6.В апеляційній скарзі адвокат висловив прохання: (1) скасувати оскаржуваний вирок; (2) кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 направити до Національного антикорупційного бюро України для здійснення досудового розслідування.
7.Захисник вважає, що вирок безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_3 з огляду на таке: (1) суд першої інстанції визнав доведеним обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27 - частиною 3 статті 209 КК; (2) ОСОБА_3 є підозрюваним за частиною 5 статті 27 - частиною 5 статті 191 (два епізоди), частиною 2 статті 209 КК у кримінальному провадженні № 52017000000000841; (3) під час оскарження повідомлення про підозру ОСОБА_3 прокурор повідомила про ухвалення судом цього вироку; (4) у зв`язку з чим сторона захисту ОСОБА_3 відшукала в ЄДРСР судові рішення у цій справі - ухвалу ВАКС від 27.06.2024, відповідно до якої 03.06.2024 з кримінального провадження № 52017000000000841 були виділені матеріали кримінального провадження № 52024000000000270 щодо Особа-5, при цьому апелянт ідентифікує Особа-5 як ОСОБА_4 ; (5) проте стороні захисту не вдалось ознайомитися з вироком у повному обсязі через обмежений режим доступу в ЄДРСР; (6) у зв`язку з чим адвокат ОСОБА_2 звернувся до ВАКС із заявою про виготовлення копії оскаржуваного вироку, однак йому було відмовлено через те, що ОСОБА_3 не є учасником судового провадження та вироком не було вирішено питання стосовно його прав, свобод, інтересів чи обов`язків. Крім цього, цей вирок внесений до ЄДРСР та є доступним для ознайомлення з ним. З наведених підстав сторона захисту ОСОБА_3 позбавлена можливості отримати і надати засвідчену належним чином копію оскаржуваного вироку; (7) разом з тим з відображеного у ЄДРСР вироку вбачається, що в його основу покладено текст повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_3 від 27.03.2024 у вчиненні двох кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 - частиною 5 статті 191 КК, в межах кримінального провадження № 42019110350000029, яке в подальшому було об`єднано в одне з провадженням № 52017000000000841; (8) у пункті 2.1 оскаржуваного вироку викладено ті ж самі обставини, що й у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри, тільки повні імена осіб замінені на «Особа» і відповідну нумерацію осіб; (9) адвокат наводить текст одного абзацу з повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри із повними іменами осіб, в тому числі підозрюваного ОСОБА_3 , та аналогічний за змістом абзац з вироку, в якому повні імена осіб замінені на «Особа» із відповідною цифрою, зокрема Особа-6; (10) з чого адвокат робить висновок, що при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд вказав обставини, які дозволяють ідентифікувати «Особа-6» - ОСОБА_3 як особу, яка нібито вчиняла кримінальні правопорушення у співучасті з іншими особами; (11) в угоді міститься інформація про беззастережне визнання ОСОБА_4 винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та наведено перелік обов`язків щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншими особами, зокрема, щодо осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень, які є предметом розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000841; (12) ОСОБА_4 у випадку надання таких показання буде зазначати відображені у вироку начебто преюдиційні обставини і обов`язком суду, що буде розглядати справу, є прийняття без перевірки та доказів фактів раніше вже встановлених вироком суду, що набрав законної сили.
8.Підсумовуючи адвокат зазначає, що у оскаржуваному вироку при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд вказав обставини, які дозволяють ідентифікувати ОСОБА_3 , як особу, які нібито вчиняла кримінальні правопорушення, передбачені частиною 5 статті 27 - частиною 5 статті 191 КК (два епізоди), згідно визначених функцій пособника у складі організованої групи та в її інтересах.
9.З наведених мотивів адвокат зазначає, що апеляційна скарга подана «іншою особою» на підставі частини 2 статті 24 КПК.
10.До апеляційної скарги адвокат серед іншого додав повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_3 від 27.03.2024 у вчиненні двох кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 - частиною 5 статті 191 КК, в межах кримінального провадження № 42019110350000029.
Оцінка та мотиви судді-доповідача
11.На етапі вирішенні питання щодо відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач перевіряє апеляційну скаргу на предмет прийнятності та відсутності підстав для перешкод призначення її до апеляційного розгляду, що передбачені пунктами 1-4 частини 3 та частиною 4 статті 399 КПК.
12.Однією з таких перешкод є подання апеляційної скарги особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу (пункт 2 частини 3 статті 399 КПК).
13.КПК визначає вичерпний перелік осіб, які можуть оскаржити вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості - ними є обвинувачений, його захисник, законний представник та прокурор (частина 4 статті 394 КПК).
14.Частиною 2 статті 24 КПК гарантується право на перегляд вироку, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
15.У разі подання апеляційної скарги на вирок на підставі угоди іншою особою (захисником чи представником іншої особи), суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог статті 398 КПК питання про відкриття апеляційного провадження, має впевнитися, що: (1) у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; (2) крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи. Дані, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальний акт, повідомлення про підозру тощо), не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - ККС ВС) від 18.05.2020 у справі № 639/2837/19).
16.Виходячи з наведеного, суддя-доповідач першочергово має перевірити зміст резолютивної частини вироку на предмет того, чи стосується вирок прав, свобод та інтересів іншої особи (її майна) - чи вирішено питання про її винуватість та покарання, стягнуто з неї грошові кошти, покладено будь-які обов`язки, вирішено питання про її майно чи щодо заходів забезпечення кримінального провадження, застосованих щодо іншої особи чи її майна.
17.У цьому провадженні адвокат оскаржує вирок на підставі угоди про визнання винуватості через наявність в мотивувальній частині вироку (при викладенні формулювання обвинувачення ОСОБА_4 ) даних, які на його думку можуть ідентифікувати ОСОБА_3 та підтверджують його співучасть у вчиненні злочину. Саме з наведених мотивів на думку адвоката оскаржуваний вирок стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_3 .
18.Враховуючи наведене вище та доводи апеляційної скарги, суддя-доповідач в межах перевірки апеляційної скарги на прийнятність має встановити: (1) чи стосуються оскаржуваний вирок прав, свобод та інтересів ОСОБА_3 .? (2) чи можливо його ідентифікувати з тексту вироку?
19.На ці питання суддя-доповідач надає негативні відповіді з таких мотивів.
(1) Чи стосуються оскаржуваний вирок прав, свобод та інтересів ОСОБА_3 .?
20.Зі змісту оскаржуваного вироку вбачається, що резолютивна частина стосується: (1) ОСОБА_4 - вирішено питання виключного щодо його винуватості, призначення йому покарання, покладення на нього обов`язків, передбачених статтею 76 КК, знято арешт з його майна; (2) ряду інших осіб [ ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ] - в частині вирішення питання про їх майно (звернення внесеної ОСОБА_5 застави на потреби ЗСУ та зняття арештів з їх майна).
21.У резолютивній частині оскаржуваного вироку даних про ОСОБА_3 немає.
22.Щодо тверджень апелянта про встановлення нібито винуватості ОСОБА_3 в мотивувальній частині вироку при викладенні формулювання обвинувачення стосовно ОСОБА_4 , преюдиційного характеру вироку для ОСОБА_3 , суддя-доповідач зазначає таке.
23.Вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною 3 статті 475 КПК.
24.На відміну від вироків, ухвалених за результатами розгляду по суті [в мотивувальній частині яких у разі визнання особи винуватою зазначається «формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним», із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення (пункт 2 частини 3 статті 374 КПК)], мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити лише «формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа» (частини 3 статті 475 КПК).
25.Тобто мотивувальна частина вироку на підставі угоди не містить обставин обвинувачення (кримінального правопорушення), які встановлювались судом і визнаються доведеними при розгляді по суті - у ній міститься лише те формулювання, яке беззастережно визнається обвинуваченим. До того ж докази при затвердженні угоди не надаються і не досліджуються.
26.Це додатково підтверджується змістом:
(1) частини 1 статті 471 КПК, відповідно до якої в угоді про визнання винуватості зазначаються беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення;
(2) пункту 1 частини 4 статті 474 КПК, за яким перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з`ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє, що він має право на судовий розгляд, саме під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують;
(3) статтями 474 та 314 КПК, за якими якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду та розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання. У підготовчому судовому засіданні суд має право рішення затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК (частини 1 та 2 статті 474, пункт 1 частини 3 статті 314 КПК).
27.Враховуючи те, що у цій справі угода про визнання винуватості була укладена на стадії досудового розслідування та розглянута у підготовчому судовому засіданні, то матеріали справи не містять і не можуть містити будь-яких доказів, які б давали суду можливість встановити обставини правопорушення, коло його учасників тощо.
28.На переконання судді-доповідача мотивувальною частиною вироку [при викладенні формулювання обвинувачення] не можна вирішити питання про винуватість іншої особи, щодо якої немає відповідного висновку в резолютивній частині. При цьому саме по собі зазначення даних чи дій іншої особи при викладенні фактичних обставин злочину, у вчинення якого обвинувачується особа-сторона угоди, не може свідчити про автоматичне встановлення винуватості іншої особи, питання про винуватість якої не вирішується. У протилежному випадку неможливо було б викласти фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення декількома особами або вчинених у співучасті та перевіряти правильність кваліфікації злочину (як того вимагає пункт 1 частини 7 статті 474 КПК).
29.У цьому провадженні суд першої інстанції не досліджував докази та не надавав будь-яку оцінку діям ОСОБА_3 , а викладення формулювання обвинувачення у вироку є вимогою КПК та воно стосується лише ОСОБА_4 .
30.Крім цього, вирок за угодою не має жодного преюдиційного значення для осіб, які не були учасниками такої угоди, та не є доказом їх вини.
31.Так, нормами КПК не передбачено, що вирок на підставі угоди має преюдиційне значення для кримінального провадження відносно інших осіб. Крім цього, оскаржуваним вироком не встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, тому він не має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів відповідно до статті 90 КПК.
32.Такий висновок судді-доповідача узгоджується з усталеною практикою ККС ВС, яка сформована як за наслідками перегляду по суті вироків щодо інших осіб, так і за наслідками розгляду ухвал судів апеляційної інстанції про неприйнятність апеляційних скарг інших осіб на вирок за угодою.
33.Так, виходячи з узагальненої позиції ККС ВС:
(1) зазначення у формулюванні обвинувачення інформації стосовно співучасті обвинуваченого-сторони угоди з іншою особою (чи вчинення обвинуваченим-стороною угоди дій в інтересах іншої особи), яке визнано судом доведеним, стосується лише обвинуваченого-сторони угоди. Викладені у вироку на підставі угоди обставини обвинувачення, відповідно до статті 17 КПК України, не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб, крім обвинуваченого-сторони угоди (ухвали ККС ВС від 25.08.2021 у справі № 991/3848/21, від 04.10.2021 у справі № 991/3848/21, від 18.10.2021 у справі № 991/3848/21);
(2) вирок, ухвалений на підставі угоди стосовно однієї із декількох осіб, не має преюдиціального значення для кримінального провадження відносно інших осіб, а визнання винуватості однією із осіб не є доказом винуватості інших. Чинний КПК не звільняє сторону обвинувачення від доказування відповідних обставин у кримінальному провадженні щодо однієї особи в разі наявності судового рішення стосовно іншої особи (ухвали ККС ВС від 23.01.2024 у справі № 991/6004/21, від 04.01.2024 у справі № 991/2288/21, від 25.08.2023 у справі № 755/1730/20, від 25.01.2024 у справі № 554/8321/23, від 29.02.2024 у справі № 755/17727/23, від 04.03.2024 у справі № 991/8851/21, постанови ККС ВС від 24.05.2023 у справі № 202/11070/22, від 21.09.2023 у справі № 712/3637/22);
(3) вирок щодо однієї особи на підставі угоди про визнання винним за частиною 1 статті 205-1 КК не є доказом на підтвердження винуватості іншої особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 212 КК, відповідно до положень статті 84 КПК (постанова ККС ВС від 19.11.2019 у справі № 759/10575/16-к);
(4) право обвинуваченого на визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення та укладення угоди про визнання винуватості передбачено діючим кримінальним процесуальним законом і може бути вільно використано ним відповідно до принципу диспозитивності незалежно від невизнання своєї вини іншими особами у кримінальному провадженні (постанова ККС ВС від 26.05.2021 у справі № 263/15273/17);
(5) якщо інші особи у кримінальному провадженні не визнали своєї вини, то це не може вплинути на реалізацію права обвинуваченого на укладення угоди про визнання винуватості та не є підставою для скасування вироку на підставі цієї угоди (постанова ККС ВС від 15.04.2020 у справі № 344/2514/19).
34.Суддя-доповідач не погоджується з твердженням апелянта про те, що з огляду на зафіксований в угоді обов`язок ОСОБА_4 давати показання щодо осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень за статтями 191, 209, 364, 366 КК, які є предметом кримінального провадження № 52017000000000841, він буде зазначати відображенні судом у вироку начебто преюдиційні факти.
35.Обов`язок особи-сторони угоди у співпраці зі стороною обвинувачення є законодавчо передбаченою умовою укладення угоди, якщо повідомлена такою особою інформація буде підтверджена доказами.
36.Так, (1) угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: (1.1) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами (пункт 2 частини 4 статті 469 КПК); (1.2) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами (пункт 3 частини 4 статті 469 КПК); (2) в угоді про визнання винуватості зазначаються обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце) (частина1 статті 472 КПК).
37.Скасування вироку на підставі угоди з підстав вказівки у вироку про обов`язок обвинуваченого (сторони-угоди) надавати показання щодо обставин та інших осіб у кримінальному провадженні, повністю нівелює інститут угод у кримінальному провадженні.
38.Отже, вирок стосується винуватості та створює відповідні правові наслідки щодо ОСОБА_4 та не стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_3 . Цей вирок не має преюдиційного значення і не може бути використаний при розгляді кримінального провадження щодо іншої особи як доказ вини, зокрема стосовно ОСОБА_3
(2) Чи можливо ідентифікувати ОСОБА_3 з тексту вироку?
39.У контексті доводів апеляційної скарги суддя-доповідач зазначає таке: (1) в мотивувальній частині вироку, в тому числі при формулюванні обвинувачення щодо ОСОБА_4 , відсутні жодні посилання на персональні дані ОСОБА_3 ; (2) у вироку йдеться про ряд осіб, які за версією сторони обвинувачення входили до складу організованої групи, дані щодо яких повністю знеособлені - всі вони позначені як «Особа 1-9» та одну з них Особа-6 апелянт ідентифікує як ОСОБА_3 . Наведення зазначеного переліку осіб необхідне для повної правової кваліфікації діяння ОСОБА_4 , адже однією з кваліфікуючих ознак інкримінованого йому діяння є «вчиненя діяння організованою групою»; (3) ОСОБА_3 як Особа-6 з тексту вироку неможливо ідентифікувати без дослідження процесуальних документів, складених стороною обвинувачення.
40.Отже, вирок не містить даних, які б могли ідентифікувати ОСОБА_3 .
41.Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт ознайомлений з вироком, до апеляційної скарги додав роздрукований текст вироку з ЄДРСР, клопотань про ознайомлення як з вироком, так і з матеріалами справи апелянт до Суду не подавав.
42.При цьому суддя-доповідач звертає увагу, що текст оскаржуваного вироку, наявного в матеріалах справи, містить такі ж знеособлені дані щодо всіх інших осіб (крім ОСОБА_4 ) - «Особа 1-9», як і текст вироку, що оприлюднений в ЄДРСР.
Висновок судді-доповідача щодо прийнятності апеляційної скарги
43.Враховуючи те, що: (1) ОСОБА_3 та його адвокат ОСОБА_2 не належить до суб`єктів оскарження вироку відповідно до частини 4 статті 394 КПК; (2) оскаржуваним вироком не прийнято жодного рішення щодо прав, свобод чи інтересів ОСОБА_3 , цей вирок не має преюдиційного значення і не може бути використаний як доказ вини іншої особи при розгляді кримінального провадження щодо іншої особи, зокрема стосовно ОСОБА_3 , (3) ОСОБА_3 неможливо ідентифікувати з тексту оскаржуваного вироку - апеляційна скарга подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
44.З наведених мотивів апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
45.Висновок судді-доповідача щодо неприйнятності апеляційної скарги за описаних вище обставин узгоджується з позицією ККС ВС, висловленою в ухвалах від 18.08.2020 у справі № 991/3382/20, від 24.12.2020 у справі № 991/6995/20, від 25.08.2021 у справі № 991/3848/21, від 04.10.2021 у справі № 991/3848/21, від 18.10.2021 у справі № 991/3848/21.
46.Керуючись пунктом 2 частини 3 статті 399 КПК, суддя-доповідач постановив:
1.Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на вирок Вищого антикорупційного суду від 19.08.2024 - повернути особі, яка її подала.
2.Копію ухвали про повернення апеляційної скарги невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її постановлення.
Суддя ОСОБА_1
Суд | Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду |
Дата ухвалення рішення | 14.10.2024 |
Оприлюднено | 16.10.2024 |
Номер документу | 122274906 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини у сфері господарської діяльності Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом |
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Маринич В`ячеслав Карпович
Кримінальне
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду
Михайленко Д. Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні