Ухвала

від 06.01.2025 по справі 991/5408/24

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2025 року

м. Київ

справа № 991/5408/24

провадження № 51-4854 ск 24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 жовтня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Вироком Вищого антикорупційного суду від 19 серпня 2024 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 52024000000000270 від 03 червня 2024 року.

ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 209 Кримінального кодексу України (далі - КК), та призначено покарання із застосуванням статті 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі частини 2 статті 72 КК зараховано ОСОБА_7 у строк покарання у виді позбавлення волі строк перебування його під вартою з 15 по 18 серпня 2023 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Відповідно до частини 2 статті 75 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки.

На підставі пунктів 1, 2 частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 76 КК покладено на ОСОБА_7 ряд обов`язків.

Скасовано запобіжний захід у виді застави та заставу у розмірі 5 млн грн, внесену заставодавцем ОСОБА_8 , перераховано на допомогу ЗСУ.

Також, скасовано арешти, накладені на майно обвинуваченого ОСОБА_7 , його дружини ОСОБА_8 , а також пов`язаних з ним осіб ? ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 жовтня 2024 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Вищого антикорупційного суду від 19 серпня 2024 року повернуто на підставі пункту 2 частини 3 статті 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки апеляційна скарга подана особою, яка не має права її подавати.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 , в якій вона просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вважає, що із тексту оскаржуваного вироку можливо встановити осіб, які фігурують у ньому та дії яких, на її думку, вже визнано кримінально караними. Зокрема, вказує на те, що зазначена у вироку начальник юридичного управління Головного управління Держгеокадастру у Київській області Особа-3 - це ОСОБА_5 .

Також, на думку адвоката, осіб, знеособлених у вироку, можливо встановити з публікацій у ЗМІ в мережі Інтернет, в яких зазначались прізвища підозрюваних із зазначенням займаних ними посад.

Стверджує, що суд апеляційної інстанції не відкидав того, що у тексті вироку зазначено прізвище та посада ОСОБА_5 , однак дійшов висновку, що посилання на посаду чи інші дані, які зустрічаються в тексті вироку, є лише обов`язковим елементом конкретизації обвинувачення ОСОБА_7 , без зазначення яких неможливо повно сформулювати йому обвинувачення за частиною 3 статті 209 КК.

Водночас, вважає, що суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду до відкриття апеляційного провадження проаналізував зміст оскаржуваного вироку, впевнився, що з його змісту можливо ідентифікувати особу ОСОБА_5 , посаду, яку вона обіймала, однак порушив статтю 398 КПК, що вплинуло на реалізацію права ОСОБА_11 на доступ до правосуддя.

Вказує на те, що суддя апеляційного суду залишив поза увагою той факт, що на ОСОБА_7 відповідно до пункту 6 угоди про визнання винуватості покладено обов`язок співпрацювати у викритті кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 209, частиною 3 статті 209, частиною 2 статті 264, частиною 1 статті 366 КК, які розслідуються детективами Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні № 52017000000000841. Зокрема, співпрацювати шляхом надання правдивих викривальних показань щодо осіб, причетних до вчинення вказаних кримінальних правопорушень, а ОСОБА_5 є підозрюваною у вказаному кримінальному провадженні.

Посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18 липня 2019 року (справа № 199/6365/18), від 10 червня 2021 року (справа № 640/106/18), від 10 вересня 2024 року (справа № 991/8444/23).

Колегія суддів Верховного Суду перевірила доводи касаційної скарги, додану до неї копію судового рішення та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Згідно з частиною 4 статті 475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом, з підстав, передбачених статтею 394 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому статтею 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено частиною 2 статті 24 КПК (постанова Верховного Суду України від 03 березня 2016 року у справі № 5-347кс15).

У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 639/2837/19 вказано, що, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, суддя-доповідач має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Як вбачається з матеріалів касаційного оскарження, адвокат ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_5 на вирок Вищого антикорупційного суду від 19 серпня 2024 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 52024000000000270 від 03 червня 2024 року.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 жовтня 2024 року вказану апеляційну скаргу було повернуто на підставі пункту 2 частини 3 статті 399 КПК, оскільки вона подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Своє рішення апеляційний суд мотивував наступним:

- у мотивувальній частині вироку, в тому числі при формулюванні обвинувачення щодо ОСОБА_7 , відсутні жодні посилання на персональні дані ОСОБА_5 ;

- у вироку йдеться про ряд осіб, які за версією сторони обвинувачення входили до складу організованої групи, дані щодо яких повністю знеособлені - всі вони позначені як «Особа 1-9» та одну з них (Особа-3) апелянт ідентифікує як ОСОБА_5 ;

- наведення зазначеного переліку осіб необхідне для повної правової кваліфікації діяння ОСОБА_7 , адже однією з кваліфікуючих ознак інкримінованого йому діяння є «вчинення діяння організованою групою»;

- ОСОБА_5 як «Особа-3» з тексту вироку неможливо ідентифікувати без дослідження процесуальних документів, складених стороною обвинувачення, чи відповідних доказів, зокрема щодо призначення на посаду;

- публікації в джерелах масової інформації, в яких коментуються процесуальні рішення у кримінальному провадженні із наведенням імені ОСОБА_5 та займаної нею посади, не можуть вважатись безумовно достовірними і такими, що достеменно ідентифікують певну особу саме з тексту вироку, без проведення додаткових дій з пошуку відповідної інформації;

- без зазначення у вироку посади Особи-3 (яку апелянт кваліфікує як ознаку, що ідентифікує ОСОБА_5 ) неможливо встановити всі елементи злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 (в тому числі предикатного злочину), та визначити предметну підсудність ВАКС.

Отже, суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду дійшов висновку про те що,вирок не містить даних, які б могли ідентифікувати ОСОБА_5 , а посилання на посаду чи інші дані, які зустрічаються в тексті вироку, є лише обов`язковим елементом конкретизації обвинувачення ОСОБА_7 , без зазначення яких неможливо повно сформулювати йому обвинувачення за частиною 3 статті 209 КК.

Також, суддя апеляційного суду, врахувавши, що ОСОБА_5 та її адвокат ОСОБА_4 не належать до суб`єктів оскарження вироку відповідно до частини 4 статті 394 КПК, дійшов висновку, що оскаржуваним вироком не прийнято жодного рішення щодо прав, свобод чи інтересів ОСОБА_5 , цей вирок не має преюдиційного значення і не може бути використаний як доказ вини іншої особи при розгляді кримінального провадження щодо іншої особи, зокрема стосовно ОСОБА_5 .

Суд звертає увагу, що норми кримінального процесуального закону не звільняють сторону обвинувачення від доказування відповідних обставин у кримінальному провадженні щодо однієї особи в разі наявності судового рішення стосовно іншої особи. При цьому, дані про осіб, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальному акті, повідомленні про підозру тощо) у даному чи іншому кримінальному провадженні, не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб. Ці процесуальні документи, на відміну від вироку суду, містять твердження сторони обвинувачення про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 13 частини 1 статті 3 КПК), з викладенням обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до вимог статей 91, 92, 277, 291 КПК.

Повертаючи апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 , апеляційний суд в ухвалі вмотивовано зазначив, що вирок стосується винуватості та створює відповідні правові наслідки щодо ОСОБА_7 та не стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_5 . Цей вирок не має преюдиційного значення і не може бути використаний при розгляді кримінального провадження щодо іншої особи як доказ вини, зокрема стосовно ОСОБА_5 . При цьому, ОСОБА_5 неможливо ідентифікувати з тексту оскаржуваного вироку.

Вирок, ухвалений на підставі угоди стосовно однієї із декількох осіб, не має преюдиціального значення для кримінального провадження відносно інших осіб.

Така позиція узгоджується зі сталою судовою практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зокрема, викладеною у постановах від 19 листопада 2019 року у справі № 759/10575/16-к, від 26 травня 2021 року у справі № 263/15273/17.

Колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що твердження адвоката про те, що суддя апеляційного суду не відкидав того, що у тексті вироку зазначено прізвище ОСОБА_5 , а також проаналізував зміст оскаржуваного вироку та впевнився, що можливо ідентифікувати особу ОСОБА_5 , суперечать змісту оскаржуваної ухвали апеляційного суду.

Крім того, колегія суддів вважає, що посилання адвоката на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18 липня 2019 року (справа № 199/6365/18), від 10 червня 2021 року (справа № 640/106/18), не є релевантними.

Так, на відміну від цього провадження, у якому постановлено вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим, у справі № 199/6365/18 суд першої інстанції звільнив особу від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 369 КК на підставі частини 5 статті 354 КК, закривши кримінальне провадження, а у справі № 640/106/18 постановлено ухвалу слідчого судді про накладення арештуна майно.

Що стосується посилання адвоката на висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду від 10 вересня 2024 року (справа № 991/8444/23), то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Так, у цій постанові Верховний Суд дійшов висновку, що суддя апеляційного суду не перевірив доводів апеляційних скарг захисників щодо наявності у них підстав для оскарження вироку на підставі угоди та ухвалив передчасне рішення про повернення апеляційних скарг захисників. Зокрема, в зазначеній постанові вказано те, що суддя апеляційного суду, повертаючи апеляційні скарги, обмежився посиланням на норму кримінального процесуального закону щодо кола осіб, які мають право на оскарження вироку на підставі угоди та вказівкою на те, що оскаржуваний вирок ухвалений у закритому судовому засіданні та доступ до його тексту є закритим.

З огляду на викладене, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 жовтня 2024 року.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3