Ухвала

від 09.10.2024 по справі 953/6960/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/6960/24

н/п 1-кс/953/7433/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого - ОСОБА_4 ,

підозрюваної - ОСОБА_5

адвоката - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання прокурора по кримінальному провадженню №12024220000000033 від 08.01.2024 року, про продовження застосування запобіжного заходу відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Афанасово Корочанського району Бєлгородської області, громадянки України, пенсіонерки, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 149 КК України,

ВСТАНОВИВ:

08.10.2024року прокурорвідділу Харківської обласноїпрокуратури звернувсядо судузклопотаннямпро продовженнязапобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 .

На обґрунтуванняклопотанняпрокурор вказує,що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , приблизно у 2023 році точну дату та час, в ході досудового розслідування не встановлено, маючи умисел, направлений на вербування, переміщення людини, з використанням обману та уразливого стану, з метою трудової експлуатації, що виражалось у безоплатному виконанні сільськогосподарських робіт у власному фермерському господарстві. З цією метою ОСОБА_5 підшукувала на території Харківській області матеріально незабезпечених осіб з числа соціально незахищених верств населення, які перебували в уразливому стані, викликаному певними зовнішніми факторами.

З метою отримання згоди таких осіб ОСОБА_5 під час особистих зустрічей з особами, використовуючи їх уразливий стан та шляхом обману повідомляла завідомо неправдиву інформацію про забезпечення останніх оплачуваною роботою, з належними умовами проживання, харчування та праці, замовчуючи дійсні умови праці та її характер, який полягав у безоплатній трудовій експлуатації вказаних матеріально незабезпечених осіб з числа соціально незахищених верств населення. Після досягнення відповідної домовленості, в разі потреби, переміщувала їх до свого фермерського господарства, що розташоване біля АДРЕСА_3 , з метою подальшого постійного контролю над завербованими особами, селила останніх на території фермерського господарства за вказаною адресою, де в подальшому шляхом надання вказівок, щодо виконання різноманітних сільськогосподарських робіт та подальшого контролю за їх виконанням, експлуатувала останніх, як безоплатну робочу силу, надаючи останнім лише продукти харчування, місце мешкання, яке згідно довідки Держпродспоживслужби від07.08.2024 не відповідає санітарним нормам.

Дії ОСОБА_5 суперечать чинному законодавству України та Протоколу про попередження й припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, а також покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року («Палермський протокол 2000 року»), (Дата підписання: 11 листопада 2000 року; дата ратифікації: 4 лютого 2004 року; дата набуття чинності для України: 21 травня 2004 року) й Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми 2005 року (Дата підписання: 16 травня 2005 року; дата підписання від імені України: 17 листопада 2005 року; дата ратифікації Україною: 21 вересня 2010 року; дата набуття чинності для України: 1 березня 2011 року), відповідні документи визначають поняття торгівлі людьми, окреслюють коло суспільно-небезпечних діянь, які підлягають обов`язковій криміналізації, передбачають основні стандарти запобігання, протидії торгівлі людьми.

Так,08вересня 2023року, ОСОБА_5 реалізуючи свійзлочинний умисел,направлений навербування тапереміщення кількохосіб,з метоютрудової експлуатації,будучи обізнаноюпро скрутнематеріальне становище ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зустрілась зними біляринку «Спартак» по АДРЕСА_4 , та продовжуючи реалізацію злочинного умислу, направленого на вербування та переміщення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з метою трудової експлуатації, з використанням їх уразливого стану та шляхом обману, розуміючи, що останні перебувають в уразливому стані, у зв`язку з чим можуть погодитись на будь-яку роботу, довела до відома ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , завідомо неправдиву інформацію про забезпечення їх оплачуваною роботою, яку вони будуть виконувати у її фермерському господарстві з належними умовами проживання, харчування та праці, створюючи при цьому хибне уявлення у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про умови праці, на що останні, усвідомлюючи свою надзвичайно скрутну і безвихідну життєву ситуацію пов`язану з відсутністю джерел доходу, а також відсутність альтернативної можливості заробітку коштів, що й зумовило їх уразливий стан, погодились на пропозицію ОСОБА_5 .

Таким чином, ОСОБА_5 , використовуючи уразливий стан ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , який був зумовлений тяжкими особистими обставинами, які обмежували їх здатність усвідомлювати свої дії, а також шляхом обману, завербувала їх, з метою трудової експлуатації та досягла з ними домовленості про переміщення їх до власного фермерського господарства розташованого біля АДРЕСА_3 .

Далі, в цей же день, ОСОБА_5 продовжуючи реалізацію злочинного умислу, направленого на переміщення, перемістила ОСОБА_7 та ОСОБА_8 громадським транспортом з м. Харкова до місця фактичного розташування фермерського господарства АДРЕСА_3 .

Після чого, ОСОБА_5 з метою подальшого постійного контролю над ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , поселила останніх на території вищевказаного фермерського господарства в одну із кімнат, яка не мала жодних мінімальних умов для проживання.

Надалі ОСОБА_5 , реалізуючи злочинний умисел, спрямований на трудову експлуатацію осіб, у т.ч. у вигляді примусової праці, до 07 серпня 2024 експлуатувала ОСОБА_7 та ОСОБА_8 які виконували сільськогосподарські роботи та випасу худоби у власному фермерському господарстві розташованого біля АДРЕСА_3 , при цьому не оплачуючи виконані ними роботи, надаючи останнім лише продукти харчування та місце мешкання, яке згідно довідки Держпродспоживслужби від07.08.2024 не відповідає санітарним нормам.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, а саме: у вербуванні, переміщенні людини, з використанням обману та її уразливого стану, з метою трудової експлуатації, вчиненого щодо кількох осіб.

Крім того,08травня 2024року, ОСОБА_5 діючи повторно,реалізуючи свійзлочинний умисел,направлений навербування людини,з метоютрудової експлуатації,будучи обізнаноюпро скрутнематеріальне становищераніше знайомогоїй ОСОБА_9 зустрілась зним натериторії ринку «Спартак» по АДРЕСА_4 , та продовжуючи реалізацію злочинного умислу, направленого на вербування та переміщення ОСОБА_9 з метою трудової експлуатації, з використанням його уразливого стану та шляхом обману, розуміючи, що останній перебуває в уразливому стані, у зв`язку з чим може погодитись на будь-яку роботу, довела до відома ОСОБА_9 , завідомо неправдиву інформацію про забезпечення його оплачуваною роботою, яку він буде виконувати у її фермерському господарстві з належними умовами проживання, харчування та праці, та допомогу в відновлені втрачених особистих документів, створюючи при цьому хибне уявлення у ОСОБА_9 про умови праці, на що останній, усвідомлюючи свою надзвичайно скрутну і безвихідну життєву ситуацію пов`язану з відсутністю джерел доходу, а також відсутність альтернативної можливості заробітку коштів, що й зумовило його уразливий стан, погодився на пропозицію ОСОБА_5 .

Таким чином, ОСОБА_5 , використовуючи уразливий стан ОСОБА_9 , який був зумовлений тяжкими особистими обставинами, які обмежували його здатність усвідомлювати свої дії, а також шляхом обману, завербувала його, з метою трудової експлуатації та досягла з ним домовленості про переміщення його до власного фермерського господарства розташованого біля АДРЕСА_3 .

Далі, в цей же день, ОСОБА_5 продовжуючи реалізацію злочинного умислу, направленого на переміщення, перемістила ОСОБА_9 громадським транспортом з м. Харкова до місця фактичного розташування фермерського господарства АДРЕСА_3 .

Після чого, ОСОБА_5 з метою подальшого постійного контролю над ОСОБА_9 , поселила останнього на території вищевказаного фермерського господарства в одну із кімнат, яка не мала жодних мінімальних умов для проживання.

Надалі ОСОБА_5 , реалізуючи злочинний умисел, спрямований на трудову експлуатацію осіб, у т.ч. у вигляді примусової праці, до 07 серпня 2024 експлуатувала ОСОБА_9 які виконували сільськогосподарські роботи та випасу худоби у власному фермерському господарстві розташованого біля АДРЕСА_3 , при цьому не оплачуючи виконані ним роботи, надаючи останньому лише продукти харчування та місце мешкання, яке згідно довідки Держпродспоживслужби від07.08.2024 не відповідає санітарним нормам.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, а саме: вербуванні людини, з використанням обману та її уразливого стану, з метою трудової експлуатації, вчиненого повторно.

Крім того, 29 травня 2024 року, ОСОБА_5 діючи повторно, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вербування людини, з метою трудової експлуатації, будучи обізнаною про скрутне матеріальне становище ОСОБА_10 в ході телефонної розмови а в подальшому в ході особистої зустрічі на території власного фермерського господарства розташованого біля с. Зернове Харківського району Харківської області, з метою трудової експлуатації, з використанням його уразливого стану та шляхом обману, розуміючи, що останній перебуває в уразливому стані, у зв`язку з чим може погодитись на будь-яку роботу, довела до відома ОСОБА_10 завідомо неправдиву інформацію про забезпечення його оплачуваною роботою, яку він буде виконувати у її фермерському господарстві з належними умовами проживання, харчування та праці, створюючи при цьому хибне уявлення у ОСОБА_10 про умови праці, на що останній, усвідомлюючи свою надзвичайно скрутну і безвихідну життєву ситуацію пов`язану з відсутністю джерел доходу, а також відсутність альтернативної можливості заробітку коштів, що й зумовило його уразливий стан, погодився на пропозицію ОСОБА_5 .

Таким чином, ОСОБА_5 , використовуючи уразливий стан ОСОБА_10 , який був зумовлений тяжкими особистими обставинами, які обмежували їх здатність усвідомлювати свої дії, а також шляхом обману, завербувала його, з метою трудової експлуатації.

Після чого, ОСОБА_5 з метою подальшого постійного контролю над ОСОБА_10 , поселила останього на території вищевказаного фермерського господарства в одну із кімнат, яка не мала жодних мінімальних умов для проживання.

Надалі ОСОБА_5 , реалізуючи злочинний умисел, спрямований на трудову експлуатацію осіб, у т.ч. у вигляді примусової праці, до 12 червня 2024 експлуатувала ОСОБА_10 який виконував сільськогосподарські роботи та випасу худоби у власному фермерському господарстві розташованого біля АДРЕСА_3 , при цьому не оплачуючи виконані ним роботи, надаючи останьому лише продукти харчування та місце мешкання, яке згідно довідки Держпродспоживслужби від07.08.2024 не відповідає санітарним нормам.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, а саме: вербуванні людини, з використанням обману та її уразливого стану, з метою трудової експлуатації, вчиненого повторно.

13.08.2024 ОСОБА_5 вручене повідомлення про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.

16.09.2024 ОСОБА_5 вручене повідомлення про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149 КК України.

16.09.2024 відносно підозрюваної ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , строком до 13.10.2024, включно.

02.10.2024 постановою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури строк досудового розслідування продовжено до 13.11.2024, включно.

Підставою продовження застосуваннязапобіжного заходувідносно підозрюваноїслідчий тапрокурор вказують наявністьобґрунтованої підозриу вчиненніумисного кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.149ККУкраїни та у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що існують ризики передбачені п.п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, а тому просить продовжити відносно ОСОБА_5 обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, просив його задовольнити, посилаючись на існування ризиків та обґрунтованість підозри.

Слідчий в судовому засіданні пояснив, що підозрювана виконує обов*язки, встановлені під час обрання запобіжного заходу і питання відвідування лікаря вирішується за погодженням.

Підозрювана та її адвокат просили визначити ОСОБА_5 нічний домашній арешт, враховуючи дані по особистості та необхідність відвідування лікаря. Також, підозрювана повідомила, що в неї є дорослі діти, які проживають окремо.

Слідчий суддя,вислухавшидоводисторінкримінальногопровадженнятадослідивши наданідоказивстановив,що відділом з розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами та злочинними організаціями, СУ ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024220000000033, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 08.01.2024 за ч.2 ст.149 КК України.

Відповідно дост. 177 КПК Україниметою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідност. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; - наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; - недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1ст. 194 КПК України).

Щодо наявності обґрунтованої підозри слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), яка відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права.

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчий суддя користується практикою ЄСПЛ.

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому, факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».

З матеріалівдоданих доклопотання вбачається,що ОСОБА_5 повідомленопро підозруу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.2 ст. 149 КК України.

Обґрунтованість пред`явленого повідомлення про підозру ОСОБА_5 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: Заявою ОСОБА_7 про вчинення відносно нього кримінального правопорушення; Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 ;Заявою ОСОБА_8 про вчинення відносно неї кримінального правопорушення; Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 ;Заявою ОСОБА_10 про вчинення відносно нього кримінального правопорушенняПротоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 ;Заявою ОСОБА_11 про вчинення відносно нього кримінального правопорушення;Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 ;Протоколом за результатами проведення НСРД аудіо відео контроль та заняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;Рапортами о\у УМП ГУНП в Харківській області;Протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками.

Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується.

Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.

З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри, на даній стадії проведення досудового розслідування кримінального провадження, щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 149 КК України, за викладених у клопотанні обставин. Даних стороною захисту на спростування зазначеного не надано.

Вказане може бути підставою для застосування та продовження заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

02.10.2024 постановою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури строк досудового розслідування продовжено до 13.11.2024, включно.

Згідно клопотання, завершити досудове розслідування не надається за можливе, тому що у кримінальному провадженні необхідно виконати наступне:Отримати висновок призначеної судової фоноскопічної експертизи;встановити повне коло свідків злочинної діяльності, після чого допитати вказаних осіб про відомі їм обставини вчинення кримінальних правопорушень;встановити інших осіб, які стали потерпілими від протиправних дій;у разі отримання достатніх, належних та допустимих доказів та встановлення інших осіб, причетних до вказаних злочинів, вирішити питання про повідомлення їм про підозру; вирішити питання про внесення додаткових епізодів злочинної діяльності; скласти повідомлення про підозру з урахуванням усіх епізодів їх злочинної діяльності;ознайомити підозрюваних з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування;виконати інші слідчі та розшукові дії необхідність яких може виникнути в ході досудового розслідування.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.

Звертаючись з клопотанням, слідчий посилається на продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,4 ч.1 ст. 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання, слідчий суддя вважає встановленимиіснування ризиків,передбачених п.1,3 ч. 1ст. 177 КПК України,асаме: наявність ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, тому можливість отримання реального покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін може свідчити про намір підозрюваної до переховування від органів досудового слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також, наявні ризики, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що на даний час підозра ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень підтверджується, у тому числі, показами потерпілих, свідків, орган досудового розслідування вважає, що перебуваючи на свободі, підозрювана ОСОБА_5 матиме можливість здійснити вплив на учасників провадження, вдатись до підкупу, залякування та надання вказівок для дачі вигідних їй свідчень, чим перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні.

Ризики, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України протягом судового засідання не підтвердилися та не доведені належними доказами.

Також, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінкуможливості підозрюваноїпереховуватися відоргану досудовогорозслідування тасуду,слідчий суддябере доуваги,що існуєпевна ймовірністьтого,що останняз метоюуникнення покарання,передбаченого завчинення інкримінованогоїй злочинуможе вдатисядо відповіднихдій,враховуючи тяжкість покарання, що інкриміновано та дані по особистості.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні, слід враховувати встановленуКПКпроцедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті23, стаття224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4статті 95 КПК).

За такихобставин ризиквпливу насвідків, потерпілихіснує нелише напочатковому етапікримінального провадженняпри зібраннідоказів,а йна стадіїсудового розглядудо моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом.

Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків, потерпілих, враховуючи обставини кримінального правопорушення.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При вирішенні питання слідчою суддею враховані всі представлені під час розгляду клопотання дані по особі підозрюваної, яка раніше не судима, вдова, пенсіонерка за віком, зареєстрована в Харківській області, а проживає в м.Харкові, а також надані раніше дані щодо стану здоров`я, на явність дорослих дітей в м. Харкові, які можуть надавати допомогу ОСОБА_5 , у разі необхідності.

Всі ці дані по особі підозрюваної та обставини вчинення нею кримінального правопорушення, що вказані в підозрі, встановлення слідчим суддею ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, дані щодо стану здоров`я свідчать про те, що відносно неї можна продовжити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, для забезпечення її поведінки під час досудового розслідування. За поясненнями слідчого всі питання, пов*язанні з лікуванням та необхідністю відвідування лікарів вирішуються за погодженням, а тому клопотання захисту щодо зміни запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

На підставі вищезазначеного, суд клопотання прокурора задовольняє та продовжує відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Порушень прав та інтересів підозрюваної або інших осіб під час наявності даного запобіжного заходу не встановлено та не заявлено стороною захисту про такі порушення.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 193, 194, 196, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, визначеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16.09.2024 року, за адресою мешкання: АДРЕСА_2 , а саме: заборонити підозрюваній ОСОБА_5 цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 без дозволу слідчого, прокурора тасуду, строком на 36 днів, а саме до 13.11.2024 року включно, тобто в межах строку досудового розслідування.

Відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України, зобов`язати підозрювану ОСОБА_5 :

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- не залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора чи суду; за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги та прибуття до укриття чи бомбосховища, обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога», чи перебування у безпечному місці під час оголошення сирени «Повітряна тривога»;

- не виїжджати за межі Харківської області без дозволу слідчого, прокурора чи суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суду про зміну свого місця проживання;

- утриматись від будь якого спілкування з потерпілими у кримінальному провадженні ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 , свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_12 .

Ухвалу направити для виконання до відділу поліції за місцем проживання підозрюваної через слідчого СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_4 .

Встановити строк дії ухвали до 13.11.2024 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваною в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя - ОСОБА_1