Ухвала

від 07.10.2024 по справі 953/6960/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/6960/24 (1-кс/953/6341/24) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/818/1067/24 Суддя доповідач ОСОБА_2

Категорія: домашній арешт

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

підозрюваної - ОСОБА_7 ,

захисника - адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Харкові апеляційну скаргузахисника ОСОБА_8 на ухвалуслідчого суддіКиївського районногосуду м.Харкова від16вересня 2024року,якою підозрюваній ОСОБА_7 застосованозапобіжний західу виглядіцілодобового домашньогоарешту укримінальному провадженні№ 12024220000000033від 08.01.2024року заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.149КК України,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 .

Поряд з цим, цією ж ухвалою застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 28 днів, а саме до 13.10.2024 року включно, поклавши на неї певні процесуальні обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.

Не погодившись з таким рішенням слідчого судді захисник ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід з цілодобового дмашнього арешту на особисте зобов`язання з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги захисник посилалась на фактичні обставини цього провадження. Вважала, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України не доведені прокурором, оскільки відсутні будь-які докази на їх підтвердження.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи ОСОБА_7 та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, а також пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав ухвалу суду законною та обґрунтованою, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів провадження вбачається, що Відділом з розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами та злочинними організаціями, СУ ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024222000000033 від 08.01.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149 КК України.

13.08.2024 року ОСОБА_7 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 149 КК України.

29.08.2024 року слідчий звернулася до слідчого судді Київського районного суду м. Харкова з клопотанням, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 .

В обґрунтуванняклопотання слідчийпосилалася наобґрунтованість підозрищодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.2 ст. 149 КК України, які підтвердив наданими до клопотання доказами. Також зазначав, що остання може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також посилався на те, що застосування жодного із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2024року у задоволенні клопотання слідчого відмовлено.

Застосовано щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Покладено на ОСОБА_7 певні процесуальні обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.

Обґрунтовуючи таке рішення слідчий суддя встановив обґрунтованість підозри, існування ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, однак під час вирішення питання запобіжного заходу були враховані всі представлені під час розгляду клопотання дані по особі підозрюваної, яка раніше не судима, вдова, пенсіонерка за віком, зареєстрована в Харківській області, а проживає в м. Харкові, а також медичні довідки щодо стану здоров`я, відсутності відомості в Державній міграційній службі щодо видачі ОСОБА_7 паспорту для виїзду за кордон. Всі ці дані про особу підозрюваної та обставини вчинення нею кримінального правопорушення, що вказані в підозрі, її роль, визначена в підозрі, встановлення слідим суддею ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, дані щодо стану здоров`я свідчать про те, що відносно неї можна обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, не застосовуючи до неї найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для забезпечення її поведінки під час досудового розслідування, враховуючи наявність її потреби у лікуванні.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 176 КПК України до підозрюваного може бути застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора.

Згідно ч.2ст.181КПК Українизапобіжний західу виглядідомашнього арештуможе бутизастосований доособи,яка підозрюєтьсяабо обвинувачуєтьсяу вчиненнізлочину,за вчиненняякого передбаченопокарання увиді позбавленняволі,на строк не більше двох місяців, як зазначено в ч. 6 ст. 181 КПК України. У разі необхідності, відповідно до ч.6 ст.194 КПК України, цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред`явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A,№ 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).

Вирішуючи клопотання слідчого по суті слідчий суддя виходив з того, що з урахуванням ризиків, доведених слідчим та прокурором та їх ступеня, однак недоведеністю застосування щодо підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу, вважав можливим застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, з покладенням обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, виходячи з наступного.

Згідно відомостей,що єнаявними вматеріалах судовогопровадження ОСОБА_7 , підозрюється увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.149 КК України.

Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Відповідно до вимог ч.1 п.п.4,5 ст.277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням із прокурором. Повідомлення має містити, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, в повідомленні про підозру ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України (арк. 111 115), вказано зміст підозри та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється остання із зазначенням статей (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Так,обґрунтованість підозриу вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих їй дій, передбачених ч.2 ст. 149 КК України, підтверджується відомостями, які містяться у матеріалах кримінального провадження, а саме у: заяві ОСОБА_9 про вчинення відносно нього кримінального правопорушення; протоколі допиту потерпілого ОСОБА_9 ; заяві ОСОБА_10 про вчинення відносно неї кримінального правопорушення; протоколі допиту потерпілого ОСОБА_10 ; протоколах допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; протоколі за результатами проведення НСРД; рапортах о/у УМП ГУНП в Харківській області; протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками.

Враховуючи обсяг відомостей судового провадження, який об`єктивно свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв`язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка відповідає вимогам ст.196 КПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри та необхідності застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, який буде достатнім для запобігання ризикам, встановленим судом першої інстанції та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки з метою уникнення кримінальної відповідальності, так як ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна або без такої, може вдатися до таких дій.

Надаючи оцінку можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Крім того, слідчим суддею врахована практика ЄСПЛ, конкретні обставини справи. Суворість покарання, яка є суттєвим, проте не єдиним елементом, що має враховуватись під час обрання запобіжного заходу, не може слугувати підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 95, 224 КПК).

Визначивши ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя встановив процесуальні обов`язки, в тому числі, заборонив ОСОБА_7 спілкування зі свідками, потерпілими у цьому кримінальному провадженні, іншими особами, визначеними слідчим.

Поряд з цим, ОСОБА_7 раніше не судима, має постійне місце проживання, є пенсіонером за віком, вдова.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що на цьому етапі досудового розслідування підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на підозрювану певних процесуальних обов`язків в повній мірі відповідає меті його застосування забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування до ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а доводи апеляційної скарги правильності цього висновку не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді суду першої інстанції та вважає, що застосування до ОСОБА_7 іншого, менш суворого виду запобіжного заходу, ніж цілодобовий домашній арешт, не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.

З урахуваннямзазначеного,колегія суддів дійшлависновку прозаконність таобґрунтованість ухвалислідчого суддісуду першоїінстанції прозастосування запобіжного заходуу виглядіцілодобового домашньогоарешту стосовно ОСОБА_7 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, ст.407 ч.3 п.1, ст.ст. 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчогосудді Київськогорайонного суду м. Харкова від 16 вересня 2024 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді :