Ухвала

від 15.10.2024 по справі 639/1658/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №639/1658/22

Провадження № 1-в/639/542/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , засудженого ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

розглянувши увідкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові провадження за клопотанням засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,про звільненнявід покаранняна підставіч.2ст.74КК Українита приведеннявироків відноснонього увідповідністьдо вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року,

в с т а н о в и в :

До Жовтневого районного суду м. Харкова надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 , який просив звільнити його від покарання, призначеного за вчинення крадіжок, та привести вироки відносно нього у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року (далі за текстом Закон № 3886-ІХ).

В обґрунтування клопотання засуджений ОСОБА_5 посилався на те, що Законом № 3886-ІХ вчинення крадіжок в сумі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян віднесено до адміністративних правопорушень та відповідно декриміналізовано.

Засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав вимоги клопотання та просив його задовольнити, заначив, що вироками Жовтневого районного суду м. Харкова, Ленінського районного суду м. Харкова, Червнозаводського районного суду м. Харкова та Комінтернівського районного суду м. Харкова його засуджено за вчинення крадіжок майна на суми, що менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому відповідні діяння не є кримінально караними на теперішній час.

Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання щодо звільнення засудженого від покарання за діяння, які наразі не є кримінально караними та відповідно приведення вироків відносно засудженого у відповідність до нового закону.

Вислухавши учасників судового провадження, перевіривши доводи клопотання, дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд приходить до таких висновків.

Згідно із ч. 1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Пунктом 2 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.

З матеріалів особової справи ОСОБА_5 вбачається, що у ДУ «ХСІ» стосовно останнього виконуються вироки, якими його засуджено до позбавлення волі, що надає Жовтневому районному суду м. Харкова право розглянути подане клопотання.

Судом встановлено, що:

1)Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 18.02.2022 ОСОБА_5 засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України, за вчинення 27.05.2021 крадіжки майна вартістю 1357,00 грн., до 6 місяців арешту;

2)Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.06.2022, з урахуванням вироку Харківського апеляційного суду від 15.05.2023, ОСОБА_5 засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України, за вчинення 25.03.2022 в умовах воєнного стану крадіжки майна загальною вартістю 16803,38 грн., до 5 років позбавлення волі. Фактично затриманий ОСОБА_5 на виконання вказаного вироку 12.07.2023 та з цього часу утримується в місцях позбавлення волі;

3) Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.12.2023, з урахуванням вироку Харківського апеляційного суду від 09.05.2024, ОСОБА_5 засуджений: за ч.1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі; за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі; за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено 5 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироками Ленінського районного суду м. Харкова від 18.02.2022 та Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.06.2022, з урахуванням вироку Харківського апеляційного суду від 15.05.2023, та призначено ОСОБА_5 остаточне покарання 6 років 6 місяців позбавлення волі.

Цим вироком ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні:

крадіжки майна вартістю 858,67 грн., вчиненої в умовах воєнного стану 09.04.2023 (ч. 4 ст. 185);

незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, який був виявлений та вилучений у нього 14.04.2023 (ч. 1 ст. 309 КК України);

заволодінні 01.06.2023 чужим майном вартістю 600,00 грн. шляхом зловживання довірою (ч. 2 ст. 190 КК України);

4)Вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.05.2024 ОСОБА_5 засуджений: за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі; за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років 5 місяців позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_5 покарання у виді 5 (п`яти) років 5 (п`яти) місяців позбавлення волі. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вирокомЧервонозаводського районного суду м. Харкова від 19.12.2023 року з урахуванням вироку Харківського апеляційного суду від 09.05.2024 року, призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 6 (шести) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі.

Цим вироком ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні:

замаху на крадіжку майна вартістю 500,00 грн., що мало місце 01.07.2021 (ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України);

крадіжки майна в умовах воєнного стану, що мало місце: 16.11.2022 на загальну суму 1256,06 грн.; 19.11.2022 на загальну суму 1128,70 грн.; 04.12.2022 на загальну суму 491,00 грн.; 10.12.2022 на загальну суму 1263,67 грн.; 17.12.2022 на загальну суму 763,70 грн.; 14.04.2023 на загальну суму 581,00 грн. (ч. 4 ст. 185 КК України);

5)Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 15.07.2024 ОСОБА_5 засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України, за вчинення в умовах воєнного стану 06.07.2022 крадіжки майна вартістю 914,00 грн, до 5 років 2 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення більш суворим покаранням, призначеним вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.05.2024 року, менш суворого, призначеного за даним вироком, остаточно призначено ОСОБА_5 до відбування покарання у виді 6 (шести) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі.

Разом з тим Верховна Рада України 18 липня 2024 року прийняла Закон № 3886-ІХ, який набув чинності 09 серпня 2024 року.

У відповідності до вказаного закону ст. 51 КУпАП викладено в такій редакції: «Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин, або адміністративний арешт на строк до п`яти діб.

Дія, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п`яти до десяти діб.

Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частиною першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені особою, яка три і більше разів протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна, тягнуть за собою накладення штрафу від шестисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб».

Порівняно з попередньою редакцією цієї статті зазначені зміни передбачають, зокрема, збільшення мінімального порогу відмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки, шахрайства, привласнення або розтрати з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст. 185 КК України настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) у тому разі, якщо крадіжка майна не є дрібною.

Отже, діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК України.

Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).

За частиною 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

На переконання суду, унесення згаданих вище змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, адже ці зміни визначають розмежування між діями які необхідно кваліфікувати як дрібну крадіжку, наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, і таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за що передбачена кримінальна відповідальність.

Беручи до уваги викладене,фактична декриміналізація викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має зворотну дію в часі, оскільки поліпшує становище особи.

Відповідні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22.08.2024 по справі №567/507/23.

Неоподатковуваний мінімум доходів громадян грошова сума розміром у 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX ПК, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IVПКдля відповідного року.

Підпунктом 169.1.1 статті 169 передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.

Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270 грн., а 50 відсотків від його розміру становили 1135,00 грн.

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України, Закону № 3886-IX, з урахуванням положень ст. 5 КК України, на теперішній час кримінально караним є крадіжки, шахрайство, привласнення чи розтрата майна, які мали місце у 2021 році, якщо вартість майна - предмету кримінального правопорушення становить більше 2270 (1135?2=2270).

Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 1240,50 грн.

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України, Закону № 3886-IX, з урахуванням положень ст. 5 КК України, на теперішній час кримінально караним є крадіжки, шахрайство, привласнення чи розтрата майна, які мали місце у 2022 році, якщо вартість майна - предмету кримінального правопорушення становить більше 2481 (1240,50?2=2481).

Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 грн., а 50 відсотків від його розміру становили 1342,00 грн.

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України, Закону № 3886-IX, з урахуванням положень ст. 5 КК України, на теперішній час кримінально караним є крадіжки, шахрайство, привласнення чи розтрата майна, які мали місце у 2023 році, якщо вартість майна - предмету кримінального правопорушення становить більше 2684 (1342?2=2684).

Водночас, як зазначалось вище, вартість майна, за замах на крадіжку, крадіжку та заволодіння якого шляхом шахрайства ОСОБА_5 засуджений вироками Ленінського районного суду м. Харкова від 18.02.2022 та 15.07.2024, Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.12.2023, з урахуванням вироку Харківського апеляційного суду від 09.05.2024, а також Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.05.2024, становить менше двох розмірів неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які встановлені на моменти вчинення відповідних діянь.

Таким чином вказані діяння не можуть вважатись кримінально караними правопорушеннями, оскільки вартість майна, за викрадення (замах на викрадення) та заволодіння шляхом шахрайства якого ОСОБА_5 засуджений зазначеними вироками, не перевищує граничної вартості майна, за викрадення якого наразі передбачено адміністративну відповідальність, 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

У зв`язкуз зазначеним,суд приходитьдо висновкупро те,що оскільки ОСОБА_5 на теперішній час відбуває покарання, в тому числі, за вчинення діянь, кримінальна караність яких усунута, останній підлягає звільненню від вказаного покарання.

Разом з тим, враховуючи, що вартість майна, за викрадення якого ОСОБА_5 засуджений вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.06.2022, з урахуванням вироку Харківського апеляційного суду від 15.05.2023, перевищує розмір 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, підстави звільнення ОСОБА_5 від покарання за вказаним вироком за ч. 4 ст. 185 КК України відсутні.

Остаточне ж покарання ОСОБА_5 має бути визначено на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків із вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.12.2023, з урахуванням вироку Харківського апеляційного суду від 09.05.2024, яким його, окрім ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, також засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України.

При цьому, визначаючи розмір остаточного покарання, суд враховує застосований Харківським апеляційним судом від 09.05.2024 принцип часткового складання призначених покарань, а також, що станом на час ухвалення вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.12.2023 ОСОБА_5 частково відбув покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.06.2022 з 12.07.2023, тобто невідбута частина покарання становила 4 роки 6 місяців 23 дні.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1, ч. 3 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Клопотання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв`язку з усуненням караності діяння, звільнити засудженого ОСОБА_5 від призначеного покарання за:

-вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 18.02.2022 за ч. 2 ст. 185 КК України;

-вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.12.2023, з урахуванням вироку Харківського апеляційного суду від 09.05.2024, за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України;

-вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.05.2024 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України;

-вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 15.07.2024 за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України.

Вважати ОСОБА_5 таким, що засуджений:

1)Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.06.2022, з урахуванням вироку Харківського апеляційного суду від 15.05.2023, за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 (п`яти) років позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня фактичного затримання на виконання вироку з 12.07.2023.

2)Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.12.2023, з урахуванням вироку Харківського апеляційного суду від 09.05.2024, за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 (одного) року обмеження волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного цим вироком покарання з його переведення за правилами пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.06.2022, з урахуванням вироку Харківського апеляційного суду від 15.05.2023, та призначено ОСОБА_5 остаточне покарання 5 (п`ять) років 20 (двадцять) днів позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня ухвалення вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова з 19.12.2023.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1