Ухвала

від 10.10.2024 по справі 756/12238/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

10.10.2024 Справа № 756/12238/24

№756/12238/24

№2-з/756/153/24

УХВАЛА

10 жовтня 2024 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Шевчук А.В. розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення з останніх у солідарному порядку боргу за договором позики від 14.01.2022 року у розмірі 150 000 доларів США, 3% річних у розмірі 7 647.07 доларів США та неустойки у розмірі 465 750 доларів США.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2022 року відкрито провадження у справі.

Крім позовної заяви позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову.

В своїй заяві позивач вказує на те, що відповідачі мають можливість і вчиняють активні дії щодо відчуження належного їм майна, свідченням чого є відповідь регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філії ГСЦ МВС) від 16.09.2024 року з якої вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перереєстрували на нових власників ряд належних їм транспортних засобів.

Таким чином, з метою забезпечення реального виконання рішення суду, прийнятого судом за результатами розгляду позову ОСОБА_1 в даній справі, представник позивач просить суд вжити заходи забезпечення, а саме:

- накласти арешт на належні ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 , автомобіль «ВАЗ 21099», 1997 року випуску номер кузова НОМЕР_1 та належну останньому частку в ТОВ «ММК ТРЕЙД» у розмірі 135 000 грн.

- накласти арешт на належну ОСОБА_4 частку в ТОВ «ММК ТРЕЙД» у розмірі 135 000 грн.

За твердженням позивача накладення арешту ніяким чином не вплине на господарську діяльність підприємства, оскільки лише завадить продажу часток у статутному капіталі та зміні учасника товариства.

Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Більше того, у відповідності ст.152 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

З огляду на зазначене, в судове засідання для вирішення питання забезпечення позову сторони не викликались.

При цьому, дослідивши матеріали позову та поданої заяви, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно.

За даною нормою закону однією з причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність при цьому передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно від 30.07.20224 року, відповіді з регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філії ГСЦ МВС) від 16.09.2024 року та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.09.2024 року ОСОБА_3 належать на праві власності квартира АДРЕСА_1 , автомобіль «ВАЗ 21099», 1997 року випуску номер кузова НОМЕР_1 , крім того останній є співзасновником та володільцем частки в ТОВ «ММК ТРЕЙД» у розмірі 135 000 грн.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.09.2024 року вбачається, що ОСОБА_4 є співзасновником та володільцем частки в ТОВ «ММК ТРЕЙД» у розмірі 135 000 грн.

З точки зору закону поняття забезпечення позову визначається як встановлені законом тимчасові процесуальні дії примусового характеру у вигляді обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб, що застосовуються судом та гарантують або можуть гарантувати зацікавленій особі виконання ухваленого на її користь судового рішення або ефективний захист її прав.

Метою забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку інших учасників з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, у випадку прийняття його на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 06 вересня 2019 року в справі № 756/3322/19 / провадження № 61-16300ск19 /, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Накладення арешту на належні відповідачам частки корпоративних прав за своїм змістом полягає виключно у обмеженні права особи розпорядитися цією часткою у статутному капіталі (провести її відчуження), проте не позбавляє відповідачів права володіння і користування цією часткою, зокрема не перешкоджає використанню у господарській (підприємницькій) діяльності та виконанню зобов`язань з іншими особами чи контрагентами.

Верховний Суд прийшов до висновку, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Так, предметом спору сторін, є позика та штрафні санкції за порушення виконання грошового зобов`язання у значному розмірі.

З урахуванням цього суд вважає, що такий вид забезпечення позову як накладення арешту на належне відповідачам майно, в тому числі частки в статному капіталі товариства є співмірним і відповідає заявленим позовним вимогам, є необхідним і достатнім для забезпечення виконання можливого судового рішення та не перешкоджає діяльності господарського товариства і не порушує прав інших осіб його застосуванням.

Суд при цьому враховує, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на частки в статутному капіталі товариства не є тотожним позбавленню права власності, оскільки є лише допустимим процесуальним законом, а саме ст.ст.149-150 ЦПК України, обмеженням особі розпорядитися нею /провести її відчуження/.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-154, 157 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на:

-квартиру АДРЕСА_1 , автомобіль «ВАЗ 21099», 1997 року випуску номер кузова НОМЕР_1 , частку у статутному капіталі в ТОВ «ММК ТРЕЙД» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39273436) у розмірі 135 000 грн., які належать ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

-частку у статутному капіталі в ТОВ «ММК ТРЕЙД» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39273436) у розмірі 135 000 грн., яка належить ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Стягувач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Боржник: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Боржник: ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Дана ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом року з дня її постановлення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя А.В. Шевчук