Рішення

від 10.10.2024 по справі 288/817/23

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 288/817/23

Провадження № 2/288/38/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року смт Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зайченко Є. О.,

за участю секретаря судових засідань - Корнієнко Т.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

третя особа - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні Системні технології»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, усунення перешкод у користуванні належним майном, скасування державної реєстрації договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні Системні технології»</a> (далі - Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, усунення перешкод у користуванні належним майном, скасування державної реєстрації договору оренди землі, в якому вказує, що 25 листопада 2014 року між ним, як власником земельної ділянки площею 1,8504 га (кадастровий номері 1824783700:01:000:0239), цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , яка розміщена на території Лисівської сільської ради, та

ТОВ «Аграрні системні технології» було укладено договір оренди землі строком на 5 років.

Згідно П.9 умов договору оренди землі орендна плата вноситься Орендарем у встановленій цим Договором формі та розмірі 1624,8 грн. за 1 рік оренди Земельної ділянки.

Відповідно до п.8 умов Договору договір укладено на 5 ( п`ять ) років.

Договір оренди землі від 25.11.2014 року був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 19.03.2016 року.

Згідно п.37 умов Договору оренди землі від 25 листопада 2014 року, дія Договору припиняється у разі:- закінчення строку, на який його було укладено.

У вересні місяці 2022 року йому стало відомо про те, що в 2017 році, ще до закінчення терміну дії договору оренди землі від 25 листопада 2014 року, від його імені було укладено додаткову угоду до Договору оренди землі з ТОВ «Аграрні системні технології», відповідно до якої строк дії договору оренди землі та відповідно термін оренди земельної ділянки, що передана орендареві в користування, на умовах оренди, продовжується (пролонгується) до 31.12.2029 року.

Коли позивач в вересні місяці 2022 року отримав додаткову угоду до договору оренди землі від 10 березня 2017 року, та ознайомився з останньою, вияснив, що підпис в додатковій угоді від його імені виконаний не ним, а іншою особою.

Додаткова угоду до договору оренди землі від 25.11.2014 року, 10 березня 2017 року ним не підписувалася.

Додаткову угоду до договору оренди землі від 10 березня 2017 року було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 21.07.2017.

Так як позивач зазначає, що 10 березня 2017 року ним не було підписано додаткову угоду до Договору оренди землі від 25 листопада 2014 року, то дана угода є недійсною.

Орендар, після закінчення дії договору оренди землі земельну ділянку площею 1,8504га (кадастровий номері 824783700:01:000:0239), позивачу як власнику не повернув.

На підставі вищевикладеного, Позивач просить винести рішення яким визнати додаткову угоду до договору оренди землі від 25 листопада 2014 року, яку було укладено 10 березня 2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрні системні технології» недійсною, усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки площею 1,8504 га (кадастровий номер 1824783700:01:000:0239) цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Лисівської сільської ради власнику, скасувати державну реєстрацію земельної ділянки.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача в судовому засіданні не визнав позовні вимоги, просив відмовити в їх задоволенні.

Третя особа в судовому засіданні ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала, зазначила, що вона підписала додаткову угоду, чоловіку не сказала, гроші отримували.

21 серпня 2023 року представник Відповідача надав до суду відзив в якому вказав, що вважають позивні вимоги безпідставними та не обґрунтованими, а також такими, що не узгоджуються з істинними обставинами справи, ані нормами матеріального права, ані наявними в матеріалах справи доказами з підстав викладених у відзиві. /а.с.61-67/

Від Позивача 21 вересня 2024 року надійшла відповідь на відзив, в якій він вказує, що заперечення представника Відповідача на поданий позов безпідставні. /а.с.108-109/

26 вересня 2023 року до суду подано заперечення на відповідь на відзив. /а.с. 115-119/

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 25 листопада 2014 року між Орендодавцем - ОСОБА_1 та Орендарем - товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрні Системні технології» було укладено договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1824783700:01:000:0239, яка розташована на території Лисівської сільської ради Житомирська область, Попільнянський район. В оренду передаються земельна ділянка загальною площею: 1,8504 га. Договір укладено на 5 (п`ять) років. Після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію /п.8/. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 5 % від нормативної грошової оцінки вартості земельних ділянок у гривнях, виключно у грошовій формі, готівкою /п.9/. Обчислення розміру орендної плати вноситься у такі строки: до 31 грудня поточного року щорічно /п.11/. /а.с.8-9/

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 730215 виданого 24 вересня 2008 року, ОСОБА_1 на підставі розпорядження Попільнянської районної державної адміністрації від 13 вересня 2005 року № 445 є власником земельної ділянки площею 1,8504 га, яка розташована на території Лисівської сільської ради Попільнянського району, Житомирської області, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. /а.с.6/

10 березня 2017 року між Орендодавцем - ОСОБА_1 та Орендарем - товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрні Системні технології» було укладено додаткову угоду до договір оренди землі від 25 листопада 2014 року. Сторони погодили оренду плату в розмірі 6 %, що становить 2922,43 гривень та строк дії Договору до 31 грудня 2029 року. /а.с.4/

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 липня 2017 року, на підставі договору оренди землі від 25 листопада 2014 року, 19 березня 2016 року зареєстровано право оренди земельної ділянки строком на 5 (п`ять) років орендаря товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні Системні технології»</a> на земельну ділянку за адресою: Житомирська область, Попільнянський район, Лисівська сільська рада; кадастровий номер 1824783700:01:000:0239; цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; площею 1,8504 га, ОСОБА_1 . Додаткова угода до договору оренди землі. Строк дії 31.12.2029./а.с.7/

Як вбачається з відомості товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні Системні технології»</a> про виплату готівки за жовтень 2018 року в розмірі 528070 гривень 87 копійок, ОСОБА_1 отримав 3920 гривень 93 копійки. З відомості про виплату готівки за грудень 2019 року в розмірі 570283 гривень 90 копійок, ОСОБА_1 отримав 5489 гривень 30 копійок. З відомості про виплату готівки за листопада 2021 року в розмірі 557925 гривень 00 копійок, ОСОБА_1 отримав 7500 гривень 00 копійок. Відповідно до платіжної інструкції від 11 січня 2023 року № 152, ОСОБА_1 перераховано 7500 гривень, згідно договору оренди за 2022 рік./а.с. 70-76/

27 квітня 2022 року товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні Системні технології»</a> укладеного договір про передачу права землекористування № 6/1-2г_ПА_П_Ю з товариством з обмеженою відповідальністю «Фастів-Агро», земельні ділянки загальною площею 3832,3343 га. Строком до 26 квітня 2023 року. /а.с.77-80/

Відповідно до переліку прав землекористування, які передаються за Договором про передачу права землекористування № 6/1-2г_ПА_П_Ю від 27 квітня 2022 року /Додаток №1 до Договору/ увійшла також земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 , кадастровий номер 1824783700:01:000:0239; цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; площею 1,8504 га. /а.с.81-83/

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, скасувати державну реєстрацію та повернення земельної ділянки, з тих підстав, що він не підписував дану додаткову угоду.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі статтею 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Частиною першою статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі - Постанова) визначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється)

суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

За змістом положень статей 210, 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

В період 2018 року по 2023 рік ОСОБА_1 отримував від товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні Системні технології»</a> орендну плату за договором оренди землі від 25.11.2014 (з урахуванням додаткової угоди від 10.03.2017). Вказані обставини підтверджуються, відомостями на виплату готівки та платіжною інструкцією від 11.01.2023 № 152.

В судовому засіданні встановлено факт того, що додаткова угода від 10 березня 2023 року була підписана не Позивачем, а його дружиною ОСОБА_4 , через відсутність Позивача за місцем проживання, що підтверджено і самою ОСОБА_5 в судовому засіданні та не заперечується сторонами по справі.

Додатково слід зважити, що ч. 1 та ч. 2 ст. 241 ЦК України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином, факт отримання платні та продовження користування земельною ділянкою ТОВ «Аграрні Системні технології» по теперішній час, не зважаючи, що Позивач був обізнаний про те, що договір оренди землі від 25 листопада 2014 року, мав закінчитись (без урахування додаткової угоди) - 25 листопада 2020 року, є тим об`єктивним підтвердженням схвалення Позивачем пролонгоцїї договору оренди землі від 25 листопада 2014 року.

Згідно з постанови від 22.02.2023 Верховного суду у складі Касаційного цивільного суду по справі № 715/1615/21 зроблено такі правові висновки: «Втім, у подальшому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц провадження № 14-79цс21) зробила висновки про те, що якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. У разі якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У разі заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Тобто відповідно до цих висновків Великої Палати Верховного Суду, для встановлення факту неукладеності договору потрібно не лише зробити висновок про його непідписання однією зі сторін договору, а й встановити факт невиконання договору, оскільки не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.».

Так, в постанові від 05.07.2023 Верховного суду у складі Касаційного цивільного суду по справі № 547/1161/20 зроблено такі висновки щодо застосування норм права: «За усталеною практикою Верховного Суду для визнання оспорюваного правочину недійсним з підстав, викладених у статті 241 ЦК України, суди повинні встановити: недобросовісність та нерозумність в поведінці контрагента за договором; дії сторін такого договору свідчать про відсутність реального наміру його укладення і виконання.

Відповідно до пункту б статті 3 ЦК України добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.».

Також слід звернути увагу Суду, що в постанові від 27.06.2018 Великої палати Верховного суду по справі № 668/13907/13-ц вказано таке: «Таким чином, для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по - перше, наявність підтверджуючих належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно.

При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По - друге дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.».

У постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16 зазначено, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Дії сторін свідчать про те, що додаткова угода фактично була укладена, оскільки договір виконувався обома сторонами, та відповідає вимогам закону.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається Позивач, як на підставу для задоволення заявлених ним позовних вимог щодо недійсності правочину, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах по справі, які доводять наявність існування порушень чи реальної небезпеки порушень з боку Відповідача прав Позивача, які підлягають відновленню в порядку встановленому законом.

Статтею 89 ЦПК України визначено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевказаного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Позивач при поданні до суду позовної заяви звільнений від сплати судового збору, а тому суд не здійснює їх подальший розподіл.

Керуючись Законами України «Про оренду землі», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; статтями 15, 16, 203, 207, 215, 638 Цивільного Кодексу України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 133, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України; суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні Системні технології»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, усунення перешкод у користуванні належним майном, скасування державної реєстрації договору оренди землі - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Є. О. Зайченко