Ухвала

від 15.10.2024 по справі 753/17457/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/17457/24

провадження № 2-з/753/195/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

"15" жовтня 2024 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Якусик О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 753/17457/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року адвокат Кирей Олена Василівна в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить: визнати недійсним договір дарування від 01.04.2024 квартири АДРЕСА_1 була 01.04.2024 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Галаган О.В. за № 234; визнати недійсним договір дарування від 21.03.2024 1/3 квартири АДРЕСА_2 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Галаган О.В. за № 202.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірне майно перебувало у праві власності батька позивача - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що у неї з батьком були добрі відносини, і про договори дарування спірного майна їй стало відомо лише після звернення до нотаріуса про прийняття спадщини. Позивач також зазначає, що спірні договори дарування були складені її батьком у зміненому стані, коли він не міг усвідомлювати своїх дій, а відповідач цим скористалась. Окрім того, позивач зазначає, що спірне майно, а саме квартира АДРЕСА_1 була придбана її батьком та мамою у шлюбі за кошти матері.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 вересня 2024 року позовну заяву було передано для розгляду судді Якусику О.В.

Разом з позовною заявою адвокат Кирей Олена Василівна в інтересах ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 867141880000) та на 1/3 квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2894956380000); заборонити ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які правочини щодо користування, розпорядження та володіння об`єктом нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 867141880000) та на 1/3 квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2894956380000).

Згідно із протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11 вересня 2024 року заяву передано на розгляд судді Якусику О.В.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходів забезпечення позову.

Згідно із частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускаються як до пред`явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені частиною першою статті 150 ЦПК України. Зокрема, згідно з пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який є батьком позивача ОСОБА_1 . За життя померлому ОСОБА_3 на праві власності належало нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 та 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 .

10 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нікітенко Ю.М. з заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець першої черги, після смерті батька ОСОБА_3 .

Після перевірки спадкового майна, яке належало померлому ОСОБА_3 , було з`ясовано, що нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 була 01.04.2024 перереєстрована на ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 234 від 01.04.2024 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Галаган О.В., а 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 була перереєстрована на ОСОБА_2 21 березня 2024 року на підставі договору дарування № 202 від 21.03.2024 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Галаган О.В.

Як зазначає позивач, ОСОБА_3 під час підписання договорів дарування не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв`язку з тим, що багато років вживав алкоголь, останній рік життя тяжко хворів та з жовтня 2023 року вже не ходив, а його свідомість була сплутаною.

Окрім того, позивач зазначає, що відповідач з корисливих мотивів, з метою отримання у власність майно, скористалась психічним станом померлого та неспроможністю усвідомлювати ним дії, ввела в оману померлого ОСОБА_3 .

Суд вважає, що через ризик можливого подальшого відчуження спірного нерухомого майна на користь третіх осіб, або його обтяження іншим чином, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову та може призвести до того, що позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

З наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову у даній справі про визнання договорів купівлі-продажу недійсними є взаємопов`язаним зі способом забезпечення позову, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

При цьому, накладення арешту на майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Так, враховуючи, що позивачем пред`явлено позов про визнання договорів дарування недійсними, ймовірне рішення про задоволення позову може мати наслідком зміну власника такого майна, а тому на думку суду заявник довела існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам та інтересам до ухвалення рішення у справі у разі відчуження відповідачем спірного майна, ускладнення захисту прав та інтересів заявника без вжиття таких заходів, та про обґрунтованість доводів заявника про наявність достатніх підстав вважати, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може зробити неможливим чи ускладнити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду щодо застосування зустрічного забезпечення згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Суд щодо такого заходу забезпечення позову, як заборона ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які правочини щодо користування, розпорядження та володіння об`єктом нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 867141880000) та на 1/3 квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2894956380000) за своєю суттю зводиться до обмеження права розпорядження майном з метою його збереження, що відповідає такому заходу забезпечення позову, як арешт майна, а тому в цій частині заява не підлягає задоволенню, такого ж висновку дійшла колегія суддів Верховного суду у своїй ухвалі від 19.04.2024 у справі 902/388/18.

Керуючись ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 753/17457/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним - задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 867141880000) та на 1/3 квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2894956380000).

В іншій частині заяви - відмовити.

Стягувач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 );

Боржник: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом і підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову - три роки.

Суддя О.В. Якусик