Рішення

від 10.10.2024 по справі 930/27/22

НЕМИРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 930/27/22

№2/930/17/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.10.2024 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельному О.С.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача - адвоката: Ускової С.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області, Головного управління Держеокадастру у Вінницькій області, ПАТ "Воловодівка" с. Воловодівка Вінницького району Вінницької області, третя особа: Вінницька районна державна адміністрація Вінницької області про поновлення порушеного права, визнання права на земельну частку (пай) -,

В С Т А Н О В И В :

10.01.2022 р. до Немирівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Ускової Світлани Едуардівни до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області, ПАТ "Воловодівка" с. Воловодівка Вінницького району Вінницької області про поновлення порушеного права, визнання права на земельну частку (пай).

Так, в обґрунтування позову позивач зазначає, що у період з 1978 року по 1995 рік, вона, ОСОБА_1 , працювала в колгоспі «40-річчя Жовтня» с.Воловодівка Немирівського району Вінницької області.

У 1992 році, позивачку було включено до Списку пайовиків КСП «Сібок» с.Воловодівка Немирівського району Вінницької області.

У 1996 році, позивачку, ОСОБА_1 , було включено до Списку №4 членів КСП «Сібок» с.Воловодівка, які є власниками майнових паїв в майні даного підприємства та мають право на майновий пай, затвердженими Загальними зборами уповноважених членів КСП «Сібок» с.Воловодівка Немирівського району Вінницької області.

Загальними зборами колгоспників колгоспу «40-річчя Жовтня» с.Воловодівка Немирівського району Вінницької області колгосп «40-річчя Жовтня» с.Воловодівка Немирівського району Вінницької області реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство «Сібок» с.Воловодівка Немирівського району Вінницької області.

Загальними зборами членів КСП «Сібок» с.Воловодівка КСП «Сібок» с.Воловодівка Немирівського району Вінницької області реорганізовано в сільськогосподарське закрите акціонерне товариство «Воловодівка» с.Воловодівка Немирівського району Вінницької області.

06.07.1995 року КСП «Сібок» с.Воловодівка Немирівського району Вінницької області був виданий державний акт на право колективної власності на землю серії ВН №0016, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності за №16. Однак, при розпаюванні земель КСП «Сібок» с.Воловодівка, позивачка не була включена до списку осіб, які мають право на одержання земельної частки паю, що долучається до державного акта на право колективної власності на землю КСП «Сібок» с.Воловодівка.

Про той факт, що позивачка не включена до даного списку, вона дізналась у Воловодівській сільській раді у січні 2020 року. Саме тоді вона вирішила оформити офіційно своє право на земельну частку (пай), але в сільській раді їй повідомили, що її прізвище не значиться в загальних списках пайовиків.

У лютому 2020 року та у серпні 2021 року з даного приводу позивачка звернулась до Відділу у Немирівському районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області та до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Однак, територіальний відділ земельних ресурсів та обласне управління Держгекадастру своїми листами від 12.02.2020 року та від 10.08.2021 року повідомили, що згідно додатку до державного акта на право колективної власності на землю КСП «Сібок» с.Воловодівка , прізвище позивачки не включене та відсутні відомості щодо виготовлення на її ім`я сертифіката на право на земельну частку (пай).

У серпні 2021 року позивачка, ОСОБА_1 , звернулась до відповідачів: Вороновицької селищної ради та ПРАТ «Воловодівка» із заявами, в яких просила уточнити списки пайовиків та включити її прізвище до списків осіб, які мають право на одержання земельної частки (паю) членів КСП, що додавалися до державного акта на право колективної власності на землю КСП «Сібок» с.Воловодівка, видати позивачці земельний сертифікат та виділити їй земельну частку (пай) із земель запасу чи резервного фонду селищної ради. Однак, рішенням №990 16 сесії VIII скликання Вороновицької селищної ради від 16.09.2021 року позивачці було відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 5,24 в умовних кадастрових гектарах у зв`язку з відсутністю вільної земельної ділянки на території Вороновицької селищної ради.

Відповідач ПРАТ «Воловодівка» на момент подання позовної заяви відповіді не надав.

У зв`язку з цим, позивачка ОСОБА_1 , змушена звернутися до суду з даним позовом про захист та поновлення її порушеного права на земельну частку (пай).

Відповідно до ухвали суду від 25.01.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , представника позивача, адвоката Ускової Світлани Едуардівни до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області, ПАТ "Воловодівка" с. Воловодівка Вінницького району Вінницької області про поновлення порушеного права, визнання права на земельну частку (пай).

01.03.2023 року відповідачем Приватнимакціонерним товариством«Воловодівка» (ПрАТ«Воловодівка») подано до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування відзиву на позов вказано, що дійсно, позивачка працювала в період з 31.12.1978 по 01.05.1994 року в колгоспі «40-річчя Жовтня» яке реорганізовано в КСП «Сібок», про що свідчать записи в її трудовій книжці та довідці наданій ПрАТ «Воловодівка» за її вимогою. Державний акт на право колективної власності на землю колективного сільськогосподарського підприємства «Сібок» с.Воловодівка Немирівського району Вінницької області було видано 06.07.1995 року. Тобто в час коли позивачка вже не працювала (тим самим припинила членство в КСП) в КСП «Сібок», а в ЗОШ І-ІІ ступенів с.Воловодівки. А тому позовна вимога про поновлення порушеного права не підлягає задоволенню, оскільки її право не було порушено, так як вона за власним бажанням 01.05.1994 року звільнилася з роботи тим самим припинила членство в КСП «Сібок» та згідно з положенням про Пайовий фонд, - втратила право на пай і не може на нього претендувати. Всі громадяни, які на час розпаювання майна та землі колишнього КСП «Воловодівка», отримували майнові сертифікати та право на земельну частку (пай) були односельчанами та сусідками позивачки, а тому їй достеменно було відомо про розпаювання майна та землі колишнього КСП «Сібок», яке було реорганізовано в ЗАТ «Воловодівка». Більш того, під час розпаювання землі, був сформований резервний фонд, з якого в подальшому працівниками соціальної сфери в тому числі і позивачці була виділена земельна ділянка площею 2,00 га. з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, якій присвоєно кадастровий номер 0523081000:02:001:0344. Відповідач вважає, що строки позовної давності пропущено, а вказані обставини в позовній заяві не відповідають дійсності та є суперечливими в обґрунтуваннях позивачки. Також, у поданому відзиві просить стягнути із ОСОБА_1 - позивачки на користь ПрАТ «Воловодівка» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 гривень.

У відповіді на відзив представник позивачки адвокат Ускова С.Е. вказує, що оскільки на момент одержання КСП «Сібок» державного акта на право колективної власності на землю позивачка ОСОБА_1 була його членом, то вона має право на земельний пай, тобто її безпідставно не включено до списків пайовиків та не видано сертифікат на земельну частку (пай).Твердження відповідача про те, що позивачці на території колишньої Воловодівської сільської ради Немирівського району Вінницької області була виділена земельна ділянка площею 2,0 га за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, як працівнику соціальної сфери, кадастровий номер 0523081000:02:001:0344, не має правового значення у даній справі. Разом з тим, позивач ОСОБА_1 на даний час немає змоги чітко сформулювати предмет доказування у даній справі та надати повну відповідь на відзив у формі пояснень шляхом викладення предмету доказування, оскільки нею до Немирівського суду Вінницької області подано клопотання про зупинення провадження у справі №930/27/22 до вирішення іншої справи №930/2439/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Воловодівка», третя особа Вороновицька селищна рада Вінницького району Вінницької області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання особи такою, що безпідставно не включено до списку членів КСП, яка розглядається в порядку цивільного судочинства до набрання законної сили судовим рішенням в цій іншій справі.

Ухвалою суду від 10.03.2023 року про зупинення провадження на підставі клопотання позивачки ОСОБА_1 про зупинення провадження, провадження у справі № 930/27/22 за позовом ОСОБА_1 до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Приватного акціонерного товариства «Воловодівка» про поновлення порушеного права, визнання права на земельну частку (пай), зупинено до вирішення іншої справи №930/2439/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Воловодівка», третя особа Вороновицька селищна рада Вінницького району Вінницької області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання особи такою, що безпідставно не включено до списку членів КСП, яка розглядається в порядку цивільного судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №930/2439/22.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 05.07.2023 року апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Воловодівка» - адвоката Богословського С.В. на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 30 березня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Воловодівка», третя особа Вороновицька селещна рада Вінницького району Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання особи такою, що безпідставно не включено до списку членів КСП задоволено.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 30 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Воловодівка», третя особа Вороновицька селещна рада Вінницького району Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання особи такою, що безпідставно не включено до списку членів КСП відмовити.

Провадження по справ 930/27/22 було відновлено на підставі ухвали суду від 13.07.2023 р. про відновлення провадження та призначено підготовче судове засідання.

Далі ухвалою суду від 05.03.2024 року на підставі клопотання позивачки ОСОБА_1 було залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 , представника позивача, адвоката Ускової Світлани Едуардівни до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області, Головного управління Держеокадастру у Вінницькій області, ПАТ "Воловодівка" с. Воловодівка Вінницького району Вінницької області про поновлення порушеного права, визнання права на земельну частку (пай) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Вінницьку районну державну адміністрацію, код. ЄДРПОУ 04050975, що знаходиться за адресою: 21016, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 17.

У судове засідання, яке відбулось 10.10.2024 року з`явились позивачка та її представниця адвокат Ускова С.Е, які підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі та третя особа в судове засідання не з`явилися, однак в матеріалах справи містяться їхні заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, заслухавши позивача та її представника адвоката Ускову С.Е., перевіривши матеріали справи і доводи позовної заяви, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 , у період часу з 1978 року по 1994 рік працювала у колгоспі «40-річчя Жовтня», с. Воловодівка Немирівського району Вінницької області, що підтверджується Трудовою книжкою колгоспника № НОМЕР_1 , виписаною 31.12.1979 року.

У 1992 році ОСОБА_1 було включено до Списку пайовиків КСП «Сібок» с.Воловодівка Немирівського району Вінницької області (під №163), в процесі реорганізації колгоспу «40-річчя Жовтня» с.Воловодівка в КСП «Сібок» с.Воловодівка і прийнятого Положення про паювання та пайовий фонд КСП «Сібок» с.Воловодівка, затвердженими Загальними зборами колгоспників колгоспу «40-річчя Жовтня» с.Воловодівка Немирівського району Вінницької області (протокол №3 від 27 листопада 1992 року).

Протоколом №3 зборів уповноважених членів КСП "Сібок" від 25.12.1996 року (в час коли вже позивачка не працювала) уточнено списки громадян по майнових паях в майні підприємства членів КСП "Сібок". Також затверджено Список №4 пайовиків, які вибули з КСП "Сібок" на роботу в інші підприємства і організації с.Воловодівка. В зазначеному списку під порядковим номером 2. значиться позивачка - ОСОБА_1 .

Робота позивачки в колгоспі «40-річчя Жовтня» с.Воловодівка, реорганізованого у 1992 році КСП «Сібок» с.Воловодівка, який згодом було перейменовано в приватне акціонерне товариство «Воловодівка» рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ «Воловодівка», у зазначені періоди, підтверджується також довідками відповідача ПрАТ «Воловодівка» від 19.04.2021 року про заробітну плату ОСОБА_1 , її вихододні та встановлений мінімум вихододнів за період 1978-1994 роки.

На підставі протоколу №1 від 15.02.1997 р. загальними зборами членів КСП «Сібок» с.Воловодівка КСП «Сібок» с.Воловодівка Немирівського району Вінницької області реорганізовано в сільськогосподарське закрите акціонерне товариство «Воловодівка» с.Воловодівка Немирівського району Вінницької області.

06.07.1995 року КСП «Сібок» с.Воловодівка Немирівського району Вінницької області був виданий державний акт на право колективної власності на землю серії ВН №0016, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності за №16. Однак, при розпаюванні земель КСП «Сібок» с.Воловодівка, позивачка не була включена до списку осіб, які мають право на одержання земельної частки паю, що долучається до державного акта на право колективної власності на землю КСП «Сібок» с.Воловодівка.

Середній розмір земельної частки (паю) під час розпаювання КСП «Сібок» с.Воловодівка становить 5,24 в умовних кадастрових гектарах, її вартість 22546,53 грн.

Зі списків членів КСП " Сібок" с.Воловодівка, що є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю серії ВН № 0016, виданого Воловодівською сільською радою народних депутатів від 29.01.1995 року КСП " Сібок" с.Воловодівка вбачається, що ОСОБА_1 не було включено до вищевказаних списків.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»(далі - Указ № 720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до п. 2 Указу № 720/95 право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з положеннями ч. ч. 9, 10ст. 5 Земельного кодексу України (надаліЗК України) 1990 року кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомоюстатті 6 цього Кодексу.

Частинами 6, 7ст. 6 ЗК України 1990 рокупередбачено, що при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації.

Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі.

Частина другастатті 23 ЗК України 1990 рокувизначала, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Згідно з пунктом 17Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 рокусертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Пунктом 24 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від16квітня 2004року №7«Про практикузастосування судамиземельного законодавствапри розглядіцивільних справ» визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 була членом КСП "Сібок" с.Воловодівка, отримала Державний акт на право колективної власності на землю серії ВН № 0016, тому має право на земельну частку (пай), оскільки помилково не була включена до списку осіб громадян-членів КСП, який є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю серії ВН № 0016, виданого Воловодівською сільською радою народних депутатів від 29.01.1995 року КСП "Сібок" с.Воловодівка вбачається, що ОСОБА_1 .

Проте порушене право ОСОБА_1 не підлягає захисту у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Паювання земель КСП "Сібок" с.Воловодівка мало місце у 1995 році (державний акт про на право колективної власності на землю було видано 29.01.1995 року), тобто спірні правовідносини виникли у той період, коли був чинним ЦК України у редакції 1963 року.

Згідност.71ЦК УРСР в редакції 1963 року, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Позовна давність установлюється у законі із метою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску строку позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об`єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Пунктом 1статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року у справі «Юкос проти Росії», пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Таким чином, позовна давність за вимогами про визнання права на земельну частку (пай) повинна обчислюватися з часу виготовлення державного акта на право колективної власності на землю, з 29.01.1995 року.

Представник відповідача - Приватного акціонерноготовариства «Воловодівка» у відзиві поданому 01.03.2023 р. просив суд застосувати передбачені законом наслідки спливу позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Оскільки відповідно до п.6 Прикінцевих таперехідних положеньЦК України (в редакції 2003 року) правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК України в редакції 1963 року.

Відповідно до ст. ст.71,76ЦК України ( в редакції 1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється у три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Крім цього, оскільки строк позовної даності застосовується під час дії іншого порядку застосування строку позовної давності, до спірних правовідносин належить застосувати вимогист. 267 ЦК Українив редакції 2003 року, що передбачають порядок застосування строку позовної даності за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 до 2020 року не зверталася до органів місцевого самоврядування із заявою про отримання акту на земельну частку (пай), тобто пропущений строк позовної давності становить 25 років.

Суд вважає, що у позивача була об`єктивна можливість дізнатися про своє порушене право, оскількист.76ЦК України ( в редакції 1963 року) містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушене право, покладається на позивача. Таких доказів позивач не надала.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що позивач має право на земельну частку (пай ), але пропустив трирічний строк позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у справі, а посилання позивача на те, що про порушення свого права дізналася у січні 2020 року при зверненні до Воловодівської сільської ради Немирівського району Вінницької області спростовуються матеріалами справи, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

10.10.2024 до суду від представника позивача адвоката Ускової С.Е. надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, в якому просить відмовити представнику ПрАТ «Воловодівка» с.Воловодівка адвокату Богословському С.В. у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу з позивачки ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Воловодівка» в розмірі 12000 грн., які зазначені у відзиві поданому до суду 01.03.2023 р., а у разі наявності підстав для стягнення, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2000 грн..

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

За приписами статей 133, 137ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачу правничу допомогу відповідачу, ПрАТ «Воловодівка», надавав адвокат Богословський С.В. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВН №0000049 від 15.10.2015 р. видане радою адвокатів Вінницької обл.) на підставі договору про надання правової допомоги від 03.01.2023р. № 01/23-АБ по Додатку №1 від 14.02.2023 р.

Клієнт ПрАТ «Воловодівка» та адвокат Богословський С.В. в рамках Договору дійшли згоди про встановлення гонорару адвоката в розмірі 12000 грн..

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №09 від 14.02.2023 р. гонорар сплачений клієнтом ПрАТ «Воловодівка» адвокатові Богословському С.В. в повному обсязі.

Частиною другою статті 137ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини шостої статті 137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим .

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.

Оскільки відповідачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу у даній справі. Проте, враховуючи клопотання представника позивача про неспівмірність розміру витрат на правничу допомогу, фінансового стану позивачки, яка є пенсіонеркою та іншого доходу крім пенсії за віком не отримує, складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, а також врахування того що адвокат відповідача ОСОБА_2 жодного разу у судовому засіданні присутній не був, суд вважає за можливе стягнути з позивача на користь відповідача 2000грн. витрат на правничу допомогу, вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. Враховуючи вказані обставини, клопотання представника позивача - адвоката Ускової С.Е. про зменшення розміру судових витрат підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.256,267 ЦК України, ст.ст.89,95, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 доВороновицької селищноїради Вінницькогорайону Вінницькоїобласті,Головного управлінняДержеокадастру уВінницькій області,ПАТ "Воловодівка"с.Воловодівка Вінницькогорайону Вінницькоїобласті,третя особа:Вінницька районнадержавна адміністраціяВінницької областіпро поновленняпорушеного права,визнання правана земельнучастку (пай)- відмовити.

Клопотання представника позивача - адвоката Ускової С.Е. про зменшення розміру судових витрат - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь ПАТ "Воловодівка" с. Воловодівка Вінницького району Вінницької області витрати пов`язані із оплатою правничої допомги у сумі 2000 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: В.М. Алєксєєнко