Постанова

від 16.01.2025 по справі 930/27/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 930/27/22

Провадження № 22-ц/801/157/2025

Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 рокуСправа № 930/27/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Голоти Л. О., Оніщука В. В.,

з участю секретаря судового засідання: Луцишина О. П.,

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: Вороновицька селищна рада Вінницького району Вінницької області, Головне управління Держеокадастру у Вінницькій області, Приватне акціонерне товариство «Воловодівка»

за участі третьої особи без самостійних вимог - Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області про поновлення порушеного права, визнання права на земельну частку (пай),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Алєксєєнка В. М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області, Головного управління Держеокадастру у Вінницькій області, ПАТ "Воловодівка", за участі третьої особи без самостійних вимог - Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області, про поновлення порушеного права, визнання права на земельну частку (пай), -

в с т а н о в и в:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області, Головного управління Держеокадастру у Вінницькій області, ПАТ "Воловодівка", за участі третьої особи без самостійних вимог Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області, про поновлення порушеного права, визнання права на земельну частку (пай). Зазначала, що у період з 1978 року по 1995 рік, вона, ОСОБА_1 , працювала в колгоспі «40-річчя Жовтня» с. Воловодівка Немирівського району Вінницької області. Загальними зборами колгоспників колгоспу «40-річчя Жовтня» с.Воловодівка Немирівського району Вінницької області колгосп «40-річчя Жовтня» с. Воловодівка Немирівського району Вінницької області реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство «Сібок» с. Воловодівка Немирівського району Вінницької області. У 1992 році, позивачку було включено до Списку пайовиків КСП «Сібок» с. Воловодівка Немирівського району Вінницької області. У 1996 році, позивачку, ОСОБА_1 , було включено до Списку №4 членів КСП «Сібок» с. Воловодівка, які є власниками майнових паїв в майні даного підприємства та мають право на майновий пай, затвердженого загальними зборами уповноважених членів КСП «Сібок» с. Воловодівка Немирівського району Вінницької області. 06.07.1995 року КСП «Сібок» с. Воловодівка Немирівського району Вінницької області був виданий державний акт на право колективної власності на землю, серії ВН №0016, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності за №16. Загальними зборами членів КСП «Сібок» с.Воловодівка КСП «Сібок» с. Воловодівка Немирівського району Вінницької області згодом було реорганізовано в сільськогосподарське закрите акціонерне товариство «Воловодівка» с. Воловодівка Немирівського району Вінницької області. Однак, при розпаюванні земель КСП «Сібок» с. Воловодівка, вона не була включена до Списку осіб, які мають право на одержання земельної частки паю, що долучається до державного акта на право колективної власності на землю КСП «Сібок» с. Воловодівка. Про факт невключення до даного списку вона дізналась у Воловодівській сільській раді у січні 2020 року,коли вирішила оформити офіційно своє право на земельну частку (пай), але в сільській раді їй повідомили, що її прізвище не значиться в загальних списках пайовиків. У лютому 2020 року та у серпні 2021 року з даного приводу позивачка звернулась до відділу у Немирівському районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області та до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Однак, територіальний відділ земельних ресурсів та обласне управління Держгекадастру своїми листами від 12.02.2020 року та від 10.08.2021 року повідомили, що згідно додатку до державного акта на право колективної власності на землю КСП «Сібок» с. Воловодівка , прізвище позивачки не включене до Списку осіб ,що мають право на земельний пай і відсутні відомості про виготовлення на її ім`я сертифіката на право на земельну частку (пай). У серпні 2021 року вона звернулась до відповідачів - Вороновицької селищної ради та ПРАТ «Воловодівка» із заявами, в яких просила уточнити списки пайовиків та включити її прізвище до списків осіб, які мають право на одержання земельної частки (паю) членів КСП, що додавалися до державного акта на право колективної власності на землю КСП «Сібок» с. Воловодівка, видати позивачці земельний сертифікат та виділити їй земельну частку (пай) із земель запасу чи резервного фонду селищної ради. Однак, рішенням 16 сесії VIII скликання Вороновицької селищної ради №990 від 16.09.2021 року їй було відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки, площею 5,24 в умовних кадастрових гектарах у зв`язку з відсутністю вільної земельної ділянки на території Вороновицької селищної ради.

Просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай), розміром 5,24 в умовних кадастрових гектарах в землях колективної власності колишнього КСП «Сібок» с. Воловодівка Немирівського району Вінницької області за рахунок земель резервного фонду (земель запасу), земель сільськогосподарського призначення (не витребуваних та нерозподілених земельних часток (паїв), що розташовані на території Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області, як члену колгоспу «Сібок» с. Воловодівка Немирівського району Вінницької області.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить зазначене рішення скасувати, ухваливши нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначає, що суд неправильно застосував строки позовної давності, оскільки невизнання права позивача на земельний пай має місце у період часу з січня-лютого 2020 по жовтень 2021 року, коли позивач отримала відмову Вороновицької селищної ради. Тому вважає відмову в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності помилковою.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на земельну частку (пай ), але пропустила трирічний строк позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у справі, а посилання позивачки на те,що про порушення свого права вона дізналася у січні 2020 року при зверненні до Воловодівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, спростовуються матеріалами справи.

Однак,колегія суддівне можепогодитись з мотивамивідмови у позові , виходячи з наступного.

Раніше ,з приводу порушення своїх прав позивач зверталась до суду із позовом до ПАТ «Воловодівка» ,за участю 3-ої особи Вороновицької селищної ради Вінницького району про встановлення факту ,що має юридичне значення і визнання ОСОБА_1 такою,що безпідставно не включена до списку членів КСП .

Постановою Вінницького апеляційного суду від 05.07.2023 року було скасовано рішення Немирівського районного суду від 30.03.2023 року про встановлення зазначеного факту і у встановленні факту і визнанні ОСОБА_1 такою, що безпідставно не включена до списку членів КСП ,відмовлено.

У даній справі апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 , у період часу з 1978 року по 1994 рік працювала у колгоспі «40-річчя Жовтня», с. Воловодівка Немирівського району Вінницької області, що підтверджується Трудовою книжкою колгоспника № НОМЕР_1 , виписаною 31.12.1979 року.

У постанові Вінницького апеляційного суду від 05.07.2023 року встановлено,що у 1992 році ОСОБА_1 було включено до Списку пайовиків КСП «Сібок» с.Воловодівка Немирівського району Вінницької області (під №163), в процесі реорганізації колгоспу «40-річчя Жовтня» с. Воловодівка в КСП «Сібок» с.Воловодівка і прийнятого Положення про паювання та пайовий фонд КСП «Сібок» с.Воловодівка, затвердженими загальними зборами колгоспників колгоспу «40-річчя Жовтня» с. Воловодівка Немирівського району Вінницької області (протокол №3 від 27 листопада 1992 року). Робота позивачки в колгоспі «40-річчя Жовтня» с .Воловодівка, реорганізованого у 1992 році КСП «Сібок» с. Воловодівка, яке рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ «Воловодівка» згодом було перейменовано в ПрАТ «Воловодівка» у зазначені періоди, підтверджується також довідками відповідача ПрАТ «Воловодівка» від 19.04.2021 року про заробітну плату ОСОБА_1 , її вихододні та встановлений мінімум вихододнів за період 1978-1994 роки.

Однак,як вбачається із трудової книжки ОСОБА_1 ,остання 01 травня 1994 року звільнилась з роботи в КСП «Сібок» за власним бажанням і цього ж дня була прийнята на роботу вихователем Воловодівської ЗОШ І-ІІ ступенів (а.с. 9 зворот - 10) , тобто, вона вибула зі складу трудового колективу КСП « Сібок» с. Воловодівка не у зв`язку з виходом на пенсію ,а в зв`язку з вибуттям з КСП "Сібок" на роботу в інші підприємства та організації і більше до роботи в КСП не поверталась .

І лише через більше як рік після її звільнення - 06.07.1995 року КСП «Сібок» с.Воловодівка Немирівського району Вінницької області було видано державний акт на право колективної власності на землю, серії ВН №0016, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності за №16. При цьому зі Списку членів КСП " Сібок" с.Воловодівка, що є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю серії ВН № 0016, виданого КСП " Сібок" Воловодівською сільською радою народних депутатів від 29.01.1995 року вбачається, що ОСОБА_1 уже не була включена до Списку осіб, які мають право на одержання земельної частки паю,як додатку до державного акта на право колективної власності на землю КСП «Сібок» с.Воловодівка.

Середній розмір земельної частки (паю) під час розпаювання КСП «Сібок» с. Воловодівка становить 5,24 в умовних кадастрових гектарах, її вартість 22546,53 грн.

Протоколом №3 зборів уповноважених членів КСП "Сібок" від 25.12.1996 року (в час коли вже позивачка не працювала) було уточнено списки громадян по майнових паях в майні підприємства членів КСП "Сібок". Також затверджено Список №4 пайовиків, які вибули з КСП "Сібок" на роботу в інші підприємства і організації с. Воловодівка, в якому під порядковим номером 2 значиться позивач ОСОБА_1 .

На підставі протоколу №1 від 15.02.1997 р. загальних зборів членів КСП «Сібок» с. Воловодівка КСП Немирівського району Вінницької області КСП реорганізовано в сільськогосподарське закрите акціонерне товариство «Воловодівка» с. Воловодівка Немирівського району Вінницької області.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК ( 435-15 ), у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Пунктом 3.5 Положення про пайовий фонд колективу с/г «Сібок» передбачено те, що не можуть претендувати на пай ті колишні колгоспники, що розрахувались з колгоспом за власним бажанням і працюють в інших організація, підприємствах, установах.

Частиною 9 ст. 5 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) було визначено,що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами 6 і 7 ст. 6 цього Кодексу.

Аналогічного права за членами колгоспу законодавство не передбачало.

Оскільки ОСОБА_1 до отримання КСП 06.07.1995 року державного акту на право колективної власності на землю звільнилась з роботи в КСП " Сібок" с.Воловодівка за власним бажанням 01 травня 1994 року в зв`язку з вибуттям з КСП "Сібок" на роботу в інші підприємства і організації та вибула зі складу членів КСП « Сібок» с. Воловодівка за власним бажанням ,а не у зв`язку з виходом на пенсію, як особа за якою зберігається членство в КСП ,вона не була включена до списку осіб ,що мають право на земельний пай, що додається до державного акту на право колективної власності на землю КСП «Сібок», виданого підприємству 06.07.1995 року.

В зв`язку з тим, що позивач ОСОБА_1 на час передачі землі у колективну власність не була включена до списку осіб,що мають право на земельний пай, що додається до державного акту на право колективної власності на землю КСП «Сібок», вона на час передачі землі у колективну власність не набула права на земельну частку (пай),а тому її вимоги задоволенню не підлягають.

Та обставина,що вона раніше в процесі реорганізації колгоспу «40-річчя Жовтня» с.Воловодівка в КСП «Сібок» і прийнятого Положення про паювання та пайовий фонд КСП «Сібок» с.Воловодівка, затвердженого загальними зборами колгоспників колгоспу «40-річчя Жовтня» с.Воловодівка Немирівського району Вінницької області (протокол №3 від 27 листопада 1992 року ) включалась до Списку пайовиків КСП «Сібок» с. Воловодівка Немирівського району Вінницької області (під №163), правового значення не має ,оскільки на час процесу реорганізації вона являлась членом КСП «Сібок»,що не спростовує факт послідуючого вибуття з такого членства і не включення її у Список осіб,що мають право на земельний пай на час отримання КСП державного акту.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що на день видачі державного акта на право колективної власності на землю від 06 липня 1995 року позивач не була членом вищевказаного КСП «Сібок»; встановивши, що після розрахування з КСП позивачка перейшла на роботу до закладу освіти, колегія суддів вважає недоведеним набуття позивачем права на земельну частку (пай) у землях колективної власності КСП «Сібок», оскільки на час видачі державного акта на право колективної власності на землю останньому позивач обґрунтовано не була включена до списку осіб,які мають право на земельну частку та не довела обставини безпідставного не включення її до такого списку .

В зв`язку з цим , колегія суддів вважає ,що не доведення позивачем обставин ,на які вона посилається на підтвердження своїх вимог, є підставою для відмови в задоволенні позову по суті ,а доводи апеляційної скарги про незаконність рішення про відмову у позові через застосування строку давності є обґрунтованими.

Суд першої інстанції не врахував те, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є встановлено факти порушення суб`єктивних прав і є підстави для задоволення позовної вимоги.Тобто, перш ніж застосувати положення законодавства про позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Такі правові висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18), № 522/2201/15-ц (провадження № 14-179цс18) та № 522/2110/15-ц (провадження № 14-247цс18), від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (провадження № 14-194цс19), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19).

Скасовуючи судове рішення, колегія суддів вважає,що у задоволенні позову слід відмовити в зв`язку з не доведенням позивачем порушень її суб`єктивного права,за захистом якого вона звернулась до суду,тобто ,за необґрунтованістю позовних вимог, що виключає застосування судом в якості правової підстави відмови позовну давність.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду у справі підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для його скасування з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

Відповідно до ч.ч. 1,2ст. 141 ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: уразі задоволенняпозову -на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційним судом апеляційну скаргу задоволено частково ,ав задоволенні позову відмовлено через їх необґрунтованістьз позивачки на користь ПАТ"Воловодівка" 2000грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2024 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області, Головного управління Держеокадастру у Вінницькій області, ПАТ "Воловодівка", за участі третьої особи без самостійних вимог - Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області, про поновлення порушеного права, визнання права на земельну частку (пай), - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Воловодівка" 2000 грн витрат на правничу допомогу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. Г. Копаничук

судді: Л. О. Голота

В. В. Оніщук