Рішення

від 25.09.2024 по справі 144/924/24

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/924/24

Провадження № 2/144/278/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2024 р. смт Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді - Довгалюк Л.В.,

за участю секретаря судових засідань - Дудник С.Р.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи - органу опіки та піклування - Гижко О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Теплицької селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що з 2008 по 2019 роки він проживав без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 . Починаючи з 2021 року, дитина проживає разом із батьком та перебуває на його утриманні. Відповідач самоусунулася від виховання дитини, не цікавиться життям сина, не підтримує з ним зв`язку, не допомагає його утримувати. Позивач доглядає та виховує сина самостійно, забезпечує матеріально та піклується про стан його здоров`я. Враховуючи зазначені обставини, ОСОБА_1 просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно їх неповнолітньої дитини.

Ухвалою судді від 25.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 21-23).

Ухвалою суду від 31.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті, витребувано з органу опіки та піклування Теплицької селищної ради письмовий висновок щодо доцільності / недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (а.с. 36-39).

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, з підстав, викладених ним у позовній заяві. Зазначив, що мати дитини самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків. Під час розгляду справи ОСОБА_1 відмовився від частини позовних вимог про стягнення аліментів, посилаючись на те, що він не потребував і не потребує матеріальної допомоги від матері дитини на утримання сина.

Ухвалою від 25.09.2024 провадження в частині стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини закрито, у зв?язку з відмовою від позову, яку прийнято судом.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи засобами поштового зв`язку за останнім відомим місцем реєстрації, що відповідає вимогам п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України.

Від імені ОСОБА_2 двічі на адресу суду надходили заяви про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням за кордоном, проте посилань на докази поважності причин неявки до суду остання не зазначила, як і не надала їх на підтвердження даних обставин. Відзиву на позовну заяву відповідач до суду також не надіслала, як і не клопотала про проведення розгляду справи в режимі відеоконференції за її участі.

Представник третьої особи - Служба у справах дітей Теплицької селищної ради Гижко О.Г. підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 та наданий виконкомом Теплицької селищної ради висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно сина ОСОБА_3 із підстав, викладених у ньому.

Представник третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_3 у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення позивача, представника Служби у справах дітей, заслухавши думку дитини, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та правовідносини, на яких ґрунтується позовна заява, що врегульовані нормами права та дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Почаїв, його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серія НОМЕР_1 від 17.09.20021 (а.с. 17).

Як зазначив позивач, сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період із 2008 по 2019 роки. На даний час відповідач проживає за межами України.

Комісією в складі: начальника ССД Теплицької селищної ради Гижко О.Г., головним спеціалістом ССД Теплицької селищної ради Остапчук М.Д., начальником відділу освіти, культури, молоді та спорту Теплицької селищної ради Вербоватою Н.А. складено акт обстеження умов проживання від 07.05.2024, відповідно до якого малолітній ОСОБА_3 проживає разом із батьком, який виховує його самостійно. Хлопчик забезпечений одягом, взуттям, харчуванням, шкільним приладдям та іншим, батько переймається його здоров`ям, успіхами у навчанні. Мати проживає окремо (а.с. 8).

Згідно з довідкою Кивачівської гімназії Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області № 01-28/56 від 10.05.2024 утриманням та вихованням дитини самостійно займається батько, який добросовісно ставиться до виконання батьківських обов`язків, забезпечує потреби сина, підтримує постійний контакт із гімназією, переймається успішністю навчання, систематично відвідує батьківські збори. Мати проживає окремо за кордоном, контакту з гімназією не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, не спілкується з вчителями, батьківські збори не відвідує (а.с. 16).

У висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 21.08.2024, затвердженому рішенням виконавчого комітету Теплицької селищної ради № 244 від 22.08.2024 зазначено про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно сина ОСОБА_3 (а.с. 52-53).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон) передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі ст. 12 Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ст. 14 Закону).

Частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав передбачений частиною 1 статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

За змістом статті 166 СК України наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо та лише за наявності вини у їхніх діях і свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 522/10703/18, від 23.12.2020 у справі № 522/21914/14, від 22.11.2023 у справі № 1915/2789/12, від 25.01.2023 у справі № 462/4705/19.

Отже, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише у невиконанні батьками обов`язків по вихованню дитини, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто незважаючи на заходи попередження та впливу, які виявилися безрезультатними.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24.06.2020 у справі № 344/6374/18, від 08.04.2020 у справі № 645/731/18.

Під час розгляду справи позивачем не доведено та судом не встановлено, що ОСОБА_2 систематично, незважаючи на заходи попередження, відомості про вжиття яких в матеріалах справи відсутні, продовжує злісно та свідомо ухилятися від виконання своїх батьківських обов`язків.

Такі обставини не підтверджені відповідними доказами, зокрема, щодо застосування до матері дитини заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, органу опіки та піклування, місцевого самоврядування, притягнення її до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, проведення профілактичних бесід, стягнення з неї аліментів на утримання дитини у примусовому порядку тощо.

Відповідно до 6 статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Як зазначено у Постанові Верховного суду від 15.04.2021 у справі № 243/13191/19-ц, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком/матір`ю своїми обов`язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей.

Враховуючи викладене вище, суд відступає від висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, затвердженого рішенням виконавчого комітету № 244 від 22.08.2024 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно сина ОСОБА_3 , оскільки даний висновок є недостатньо обґрунтованим, поверхневим, не у повній мірі об`єктивним, не підкріплений сукупністю належних і допустимих доказів, оскільки ґрунтується лише на доводах і твердженнях позивача, у відсутності матері дитини.

У судовому засіданні з`ясовано думку неповнолітнього ОСОБА_3 із приводу наявного між батьками спору, який у присутності представника органу опіки та піклування Теплицької селищної ради зазначив, що проживає разом із батьком, який піклується про нього, мати приїжджає приблизно раз на рік на декілька днів, привозить смаколики, неодноразово запрошувала його переїхати до неї та проживати разом за кордоном, проте він не бажає залишати батька, з яким має гарні стосунки.

У постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 705/3040/18 зазначено: «Озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.».

У даній справі такими факторами можуть бути, зокрема, проживання дитини разом із батьком та перебуванням під його впливом. Тому врахування думки ОСОБА_3 не є виправданим у даному разі, з огляду на його вік та встановлені у справі обставини.

Хоча думка дитини у вирішенні спору про позбавлення батьківських прав є важливою, проте вона не може бути «апріорі» вирішальною, як не може бути безумовним свідченням того, що позбавлення батьківських прав призведе до забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

У пункті 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 по справі «Савіни проти України» (заява № 39948/06) зазначено, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

Водночас суд звертає увагу на те, що посилання позивача на виїзд ОСОБА_2 за межі території України, як на підставу для задоволення позовних вимог, не свідчить безумовно про невиконання матір`ю дитини, яка має право на вільне пересування між країнами, своїх батьківських обов`язків. Суд зауважує, що з моменту виїзду відповідачки за межі України пройшов незначний проміжок часу, причини перебування матері дитини за кордоном (заробітки, лікування, воєнний стан, відпочинок тощо) судом достовірно не встановлено.

Разом із тим, як зазначив у судовому засіданні позивач, дитина певний період часу проживала разом із матір`ю за кордоном, звідки він забрав сина. Хлопчик також підтвердив суду, що мати постійно пропонує йому виїхати та проживати разом із нею за межами України, на що він не погоджується, оскільки хоче бути зі своїм батьком.

Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається батько, також не може свідчити про те, що матір дитини не бажає брати участь в утриманні та вихованні сина, тобто свідомо та умисно нехтує своїми батьківськими обов`язками. Суд звертає увагу на те, що позивачем, який відмовився від вимоги про стягнення аліментів, не доведено факту ухилення відповідачки від участі у матеріальному забезпеченні дитини.

Законодавець визначив, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини. Якщо такий результат не передбачається, то позбавлення батьківських прав не дасть дитині полегшення. Тобто позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Натомість позивачем не доведено у чому саме полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батьківських прав матері, як і не надано до суду достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, зважаючи на недоведеність позивачем навмисного та систематичного ухилення відповідачки від виконання своїх обов`язків та її винної поведінки, з огляду на те, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують свої батьківські обов`язки, який у даному випадку не відповідає меті захисту інтересів дитини, тому суд вважає, що зазначені у позові підстави є недостатніми для його задоволення.

Натомість суд вважає, що ОСОБА_2 слід попередити про необхідність змінити своє ставлення до виховання сина ОСОБА_3 та з цією метою контроль за виконанням відповідачкою своїх батьківських обов`язків стосовно своєї дитини необхідно покласти на Службу у справах дітей Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області (Орган опіки та піклування виконавчого комітету Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області).

На підставі п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись Конвенцією про права дитини, Декларацією прав дитини, Законом України «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», статтями 7, 19, 141, 150, 151, 155, 157, 164, 165, 166, 180, 181 СК України, статтями 10, 12, 13, 18, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Теплицької селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покласти на Службу у справах дітей Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області (Орган опіки та піклування виконавчого комітету Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області) контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей Теплицької селищної ради, адреса: вул. Незалежності, 25, смт Теплик Гайсинського району, Вінницької області, код ЄДРПОУ 04326193.

Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено та підписано 15.10.2024.

Суддя