Постанова

від 26.09.2024 по справі 8/61

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2024 р. Справа №8/61

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого суддіМАТУЩАКА О.І.

суддівКРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.

Представники учасників у справі в судове засідання не з?явилися.

розглянувши апеляційну скаргуГоловного управління ДПС у Закарпатській області (вх.ЗАГС №01-05/2059/24 від 22.07.24)

на ухвалуГосподарського суду Львівської області від 09.07.2024 (повний текст 12.07.2024, суддя Морозюк А.Я.

у справі№8/61

за заявою ініціюючого кредитораУправління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова, м. Львів

про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Львівський керамічний завод", м. Львів

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

Ухвалою від 30.06.2009 порушено провадження у справі; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ЗАТ «Львівський керамічний завод»; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Пурія Руслана Петровича. Опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство 14.09.2010.

Ухвалою суду від 28.04.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника.

Ухвалою суду від 14.07.2011 введено процедуру санації боржника ЗАТ «Львівський керамічний завод», керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Липського Сергія Івановича.

Ухвалою суду від 27.02.2012 достроково припинено повноваження керуючого санацією Липського С.І. і призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Козія Володимира Юрійовича. Затверджено план санації ЗАТ «Львівський керамічний завод».

Ухвалою суду від 18.09.2012 продовжено строк процедури санації боржника на шість місяців та затверджено зміни до плану санації.

Постановою суду від 17.01.2013 припинено процедуру санації ЗАТ «Львівський керамічний завод»; припинено повноваження керуючого санацією боржника Козія В.Ю.; ЗАТ «Львівський керамічний завод» визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру і ліквідатором банкрута призначено арбітражну керуючу Вознякевич Надію Іванівну.

Ухвалою від 14.05.2019 припинено повноваження ліквідатора боржника Вознякевич Н.І. і призначено ліквідатором арбітражного керуючого Кобельника Олега Сергійовича.

Ухвалою від 01.10.2019 припинено повноваження ліквідатора ЗАТ «Львівський керамічний завод» Кобельника О.С. і призначено ліквідатором арбітражного керуючого Онушканича Ярослава Васильовича.

Ухвалою суду від 21.02.2023 заяву арбітражного керуючого Онушканича Я.В. про звільнення від обов`язків ліквідатора ЗАТ «Львівський керамічний завод» - задоволено; відсторонено арбітражного керуючого Онушканича Я.В. від виконання повноважень ліквідатора у цій справі; призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Босака Олега Євгеновича.

15.02.2024 через систему "Електронний суд" та 19.02.2024 на поштову адресу суду від Державної податкової служби України в особі ГУ ДПС у Закарпатській області надійшла заява про визнання кредиторських вимог на суму 395 910, 85 грн.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 09.07.2024 відхилив грошові вимоги Державної податкової служби України в особі ГУ ДПС у Закарпатській області в розмірі 395 910, 85 грн.

Вказана ухвала мотивована тим, що грошові вимоги у розмірі 381 736,47 грн. обліковуються за ДП «Мукачівська кераміка» ЗАТ «Львівський керамічний завод», засновником якого є боржник, не підлягають визнанню у цій справі, оскільки у цій справі засновник не відповідає за зобов?язаннями іншої юридичної особи.

В частині визнання грошових вимог у розмірі 9 329,28 грн, суд відмовив, адже кредитором пропущено строк на звернення із зазначеними кредиторськими вимогами.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Головне управління ДПС у Закарпатській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.07.2024 та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги в розмірі 395 910, 85 грн.

Покликається на те, що судом при розгляді заяви неправильно застосовано норми матеріального права. Вважає, що посилання Господарського суду Львівської області на пропуск строку, встановленого ст. 102 ПК України, для звернення із кредиторськими вимогами визначений є помилковим, адже нормами ГПК України та Кодексу України з питань банкрутства не встановлено строків для подання такої заяви.

На думку скаржника, враховуючи те, що ЗАТ «Львівський керамічний завод» знаходиться в процесі ліквідації, то частка боржника у ДП «Мукачівська кераміка» ЗАТ «Львівський керамічний завод» підлягає до включенню до ліквідаційної маси боржника та, як наслідок, до кредиторських вимог до боржника.

Керуючий санацією Босак О.Є. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Свої заперечення обґрунтовує тим, що оскільки ДП «Мукачівська кераміка» ЗАТ «Львівський керамічний завод» є самостійною юридичною особою, не перебуває в стані припинення, а боржник, як засновник, не відповідає по зобов`язаннях дочірнього підприємства, то суд першої інстанції обґрунтовано відхилив кредиторські вимоги в частині вказаного податкового боргу у розмірі 381 736,47 грн.

Покликається на те, що заборгованість у розмірі 9 329,28 грн. була самостійно задекларована боржником у декларації від 28.01.2008, з часу чого пройшло більше 1095 днів, то відповідно до ст.ст. 101, 102 Податкового кодексу України вказане податкове зобов`язання визнається безнадійним, припиняється в силу закону та є неможливим вжиття будь-яких заходів з його погашення. Відтак суд першої інстанції правомірно відхилив кредиторські вимоги в частині зазначеного податкового боргу.

Інших клопотань, заяв в порядку ст.207 ГПК України, учасниками у справі подано не було.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 задоволено заяву представника скаржника Бурі О.О. про участь у судовому засіданні у справі №8/61, призначеному на 26.09.2024 об 11 год 45 хв., в режимі відеоконференції.

У зв?язку із оголошенням по всій території України повітряної тривоги, час розгляду справ, призначених на 26.09.2024 в Західному апеляційному господарському суді, змістився, про що було повідомлено представника апелянта. Однак у визначений судом час (12 год. 38 хв 26.09.2024), представник апелянта не забезпечив участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

26.09.2024 в судове засідання представники учасників у справі не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи зазначене та те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання.

Фактичні обставини справи та оцінка суду.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, пп.16.1.4 п. 16.1 ст.16, ст.ст.36, 38 Податкового кодексу України (надалі ПК України), на платників податків, в тому числі на ЗАТ «Львівський керамічний завод», покладений обов`язок сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законодавством.

Підпунктами 14.1.39, 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Звертаючись із заявою про визнання грошових вимог, ДПС України в особі ГУ ДПС у Закарпатській області зазначило, що боржник не сплатив податкові зобов`язання по самостійно поданих деклараціях та прийнятих податкових повідомленнях рішеннях, а тому у нього, станом на 19.12.2023, рахується заборгованість у розмірі 391 066,05 грн., в тому числі яка виникла у ДП «Мукачівська кераміка» ЗАТ «Львівський керамічний завод», засновником якого є боржник - ЗАТ «Львівський керамічний завод».

Відповідно до ч. 1. ст. 64 КУзПБ, вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) задовольняються у третю чергу.

Відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Грошове зобов`язання (згідно із абз. 4 ч. 1 ст. 1 КУзПБ) - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Виходячи з вимог ст. ст. 45, 47 КУзПБ у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому, суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер та зміст та розмір.

Так, судом першої інстанції встановлено, що до складу податкового боргу у розмірі 391 066,05 грн. заявником включено:

- заборгованість, яка виникла у ЗАТ «Львівський керамічний завод» по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 9 329,58 грн. (з якої: 8 748,36 грн. - основний борг та 581,22 грн. - пеня), що підтверджується розрахунком податкового боргу станом на 19.12.2023, корінцем першої податкової вимоги форми "Ю1" від 14.07.2008 №1/519, корінцем другої податкової вимоги форми "Ю2" від 29.08.2008 №2/645, податковою декларацією зі сплати за землю від 28.01.2008, інтегрованими картками з орендної плати з юридичних осіб, сформованими окремо за кожен рік з 31.12.2011 по 31.12.2021 та за 31.12.2022 - 31.12.2023;

- заборгованість, яка виникла у ДП «Мукачівська кераміка» ЗАТ «Львівський керамічний завод» на суму 381 736,47 грн. (з якої: 339 712,80 грн. - основний платіж, 19 518,97 - штрафні санкції, 22 504,20 грн. - пеня), яка складається з податку на прибуток підприємств у розмірі 664,03 грн., з податку на додану вартість у розмірі 22 077,16 грн., з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 58,37 грн., з інших зборів за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 368,55 грн., з місцевих податків, нарахованих до 01.01.2011 у розмірі 588,95 грн., з податку з власників наземних, водних транспортних засобів та інших самохідних механізмів у розмірі 434,49 грн., з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 331 943,13 грн., з єдиного внеску у розмірі 25 601,79 грн., що підтверджується розрахунком податкового боргу станом на 19.12.2023, корінцем першої податкової вимоги форми "Ю1" від 23.01.2008 №1/98, корінцем другої податкової вимоги форми "Ю2" від 07.03.2008 №2/210, податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за 2013 рік від 28.02.2014, податковим повідомленням-рішення від 22.05.2014 №0010641501, інтегрованими картками платника податку по кожному з податкових платежів, постановами Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 у справі №2а-0770/1831/11, від 12.12.2011 у справі №2а-0770/3708/11, від 26.05.2014 у справі №807/1092/14, від 30.09.2015 у справі №807/1744/15, від 11.02.2013 у справі №2а-0770/3204/13 та постановами державних виконавців РВ ДВС Мукачівського МРУЮ про повернення виконавчого документа стягувачу, про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи скаржника, про те, що ЗАТ «Львівський керамічний завод» відповідає за зобов?язаннями ДП «Мукачівська кераміка» ЗАТ «Львівський керамічний завод», оскільки є його засновником, з огляду на таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

В матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якого ДП «Мукачівська кераміка» ЗАТ «Львівський керамічний завод» (ЄДРПОУ 31586988), як юридична особа, зареєстроване 23.10.2002; відомості про перебування юридичної особи у процедурі припинення, у томі числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відсутні.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 219 Господарського кодексу України, за невиконання або неналежне виконання господарських зобов`язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Засновники суб`єкта господарювання не відповідають за зобов`язаннями цього суб`єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб`єкта.

Враховуючи зазначене, оскільки ДП «Мукачівська кераміка» ЗАТ «Львівський керамічний завод» є самостійною юридичною особою, не перебуває в стані припинення, а в силу наведених норм засновник, у цьому випадку ЗАТ «Львівський керамічний завод», не відповідає по зобов`язаннях дочірнього підприємства, суд апеляційної інстанції вважає правомірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що кредиторські вимоги в частині податкового боргу, що обліковується за ДП «Мукачівська кераміка» ЗАТ «Львівський керамічний завод» у розмірі 381 736,47 грн., не підлягають визнанню у цій справі.

Колегія суддів оцінює критично доводи скаржника про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми ст. 102 ПК України, адже нормами ГПК України та Кодексу України з питань банкрутства не встановлено строків для подання такої заяви.

Так, положеннями п. 1.1. ст. 1 ПК України визначено, що ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 102.1. ст. 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимогпункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 102.4 ст. 102 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Таким чином, ПК України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов`язання визнається безнадійним в силу статті 101 ПК України,а борг підлягає списанню в обов`язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

При цьому, під час розгляду грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків, господарському суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який у пункті 102.4. статті 102 ПК України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним. У разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 910/8428/18.

Як підтверджується матеріалами справи, заборгованість боржника по орендній платі з юридичних осіб в розмірі 9 329,28 грн. (в т.ч. 8 748,36 грн. - основний борг, 581,23 грн. - пеня) була самостійно задекларована ЗАТ «Львівський керамічний завод» відповідно до декларації №1235 від 28.01.2008. Корінці першої податкової вимоги форми "Ю1" від 14.07.2008 №1/519 та другої податкової вимоги форми "Ю2" від 29.08.2008 №2/645 скеровувались боржнику 21.07.2008 та 08.09.2008 (згідно доданих до заяви повідомлень про вручення поштового відправлення).

З наведеного вбачається, що з часу виникнення податкового боргу пройшло більше 1095 днів. Відтак в силу приписів ст.ст. 101, 102 ПК України таке податкове зобов`язання є безнадійним та підлягає списанню.

Таким чином, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та врахував правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, як того вимагають приписи ч. 4 ст. 236 ГПК України. З огляду на зазначене, суд правомірно відхилив грошові вимоги у розмірі 9 329,28 грн.

Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують імперативних норм чинного законодавства, якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції, з огляду на що, ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275 - 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.07.2024 у справі №8/61 - без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок оскарження постанови у справах про банкрутство передбачено ГПК України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 14.10.2024.

Головуючий суддяО.І. МАТУЩАК

СуддіН.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК