Постанова

від 04.02.2025 по справі 8/61

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 8/61

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Громак О.В.

учасники справи:

кредитор (скаржник) - Головне управління ДПС у Закарпатській області,

представник кредитора (скаржника) - Буря О.О., в порядку самопредставництва (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.)

боржник - Закрите акціонерне товариство "Львівський керамічний завод"

арбітражний керуючий - Босак Олег Євгенович - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу

Головного управління ДПС у Закарпатській області

на ухвалу Господарського суду Львівської області

від 09.07.2024

у складі судді: Морозюка А.Я.,

та постанову Західного апеляційного господарського суду

від 26.09.2024

у складі колегії суддів: Матущака О.І. (головуючий), Кравчук Н.М., Скрипчук О.С.,

у справі за заявою

Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова

до Закритого акціонерного товариства "Львівський керамічний завод"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст руху справи

1. Ухвалою від 30.06.2009 місцевим господарським судом, зокрема, порушено провадження у справі № 8/61 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Львівський керамічний завод" (далі - ЗАТ "Львівський керамічний завод", боржник);

введено мораторій на задоволення вимог кредиторів;

введено процедуру розпорядження майном ЗАТ "Львівський керамічний завод";

призначено розпорядника майном боржника.

2. Постановою місцевого господарського суду від 17.01.2013 припинено процедуру санації ЗАТ "Львівський керамічний завод";

припинено повноваження керуючого санацією боржника Козія В.Ю.;

ЗАТ "Львівський керамічний завод" визнано банкрутом;

відкрито ліквідаційну процедуру і ліквідатором банкрута призначено арбітражну керуючу Вознякевич Н.І.

3. 15.02.2024 через систему "Електронний суд" та 19.02.2024 на поштову адресу суду від Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Закарпатській області надійшла заява про визнання кредиторських вимог на суму 395 910,85 грн.

4. Звертаючись із заявою про визнання грошових вимог, ДПС України в особі ГУ ДПС у Закарпатській області зазначило, що боржник не сплатив податкові зобов`язання по самостійно поданих деклараціях та прийнятих податкових повідомленнях рішеннях, тому, станом на 19.12.2023, за боржником рахується заборгованість у розмірі 391 066,05 грн., в тому числі та, яка виникла у ДП "Мукачівська кераміка" ЗАТ "Львівський керамічний завод", засновником якого є боржник - ЗАТ "Львівський керамічний завод".

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

5. Господарський суд Львівської області ухвалою від 09.07.2024 відхилив грошові вимоги Державної податкової служби України в особі ГУ ДПС у Закарпатській області в розмірі 395 910,85 грн.

6. Суд першої інстанції встановив, що до складу податкового боргу у розмірі 391 066,05 грн. заявником включено:

- заборгованість, яка виникла у ЗАТ "Львівський керамічний завод" по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 9 329,58 грн. (з якої 8 748,36 грн. - основний борг та 581,22 грн. - пеня), що підтверджується розрахунком податкового боргу станом на 19.12.2023, корінцем першої податкової вимоги форми "Ю1" від 14.07.2008 №1/519, корінцем другої податкової вимоги форми "Ю2" від 29.08.2008 №2/645, податковою декларацією зі сплати за землю від 28.01.2008, інтегрованими картками з орендної плати з юридичних осіб, сформованими окремо за кожен рік з 31.12.2011 по 31.12.2021 та за 31.12.2022 - 31.12.2023;

- заборгованість, яка виникла у ДП "Мукачівська кераміка" ЗАТ "Львівський керамічний завод" на суму 381 736,47 грн. (з якої 339 712,80 грн. - основний платіж, 19 518,97 грн. - штрафні санкції, 22 504,20 грн. - пеня), яка складається з податку на прибуток підприємств у розмірі 664,03 грн., з податку на додану вартість у розмірі 22 077,16 грн., з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 58,37 грн., з інших зборів за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 368,55 грн., з місцевих податків, нарахованих до 01.01.2011 у розмірі 588,95 грн., з податку з власників наземних, водних транспортних засобів та інших самохідних механізмів у розмірі 434,49 грн., з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 331 943,13 грн., з єдиного внеску у розмірі 25 601,79 грн., що підтверджується розрахунком податкового боргу станом на 19.12.2023, корінцем першої податкової вимоги форми "Ю1" від 23.01.2008 № 1/98, корінцем другої податкової вимоги форми "Ю2" від 07.03.2008 № 2/210, податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за 2013 рік від 28.02.2014, податковим повідомленням-рішення від 22.05.2014 № 0010641501, інтегрованими картками платника податку по кожному з податкових платежів, постановами Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 у справі № 2а-0770/1831/11, від 12.12.2011 у справі № 2а-0770/3708/11, від 26.05.2014 у справі № 807/1092/14, від 30.09.2015 у справі № 807/1744/15, від 11.02.2013 у справі № 2а-0770/3204/13 та постановами державних виконавців РВ ДВС Мукачівського МРУЮ про повернення виконавчого документа стягувачу, про відмову у відкритті виконавчого провадження.

7. Зазначене судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що грошові вимоги у розмірі 381 736,47 грн., які обліковуються за ДП "Мукачівська кераміка" ЗАТ "Львівський керамічний завод", засновником якого є боржник, не підлягають визнанню у цій справі, оскільки засновник не відповідає за зобов`язаннями іншої юридичної особи.

8. В частині визнання вимог у розмірі 9 329,28 грн., місцевий господарський суд відмовив, оскільки кредитором пропущено строк на звернення із зазначеними кредиторськими вимогами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою від 26.09.2024 Західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області залишив без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.07.2024 у справі № 8/61 - без змін.

10. Апеляційний господарський суд зазначив, що засновники суб`єкта господарювання не відповідають за зобов`язаннями цього суб`єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб`єкта. Враховуючи зазначене, оскільки ДП "Мукачівська кераміка" ЗАТ "Львівський керамічний завод" є самостійною юридичною особою, не перебуває в стані припинення, а в силу наведених норм засновник, у цьому випадку ЗАТ "Львівський керамічний завод", не відповідає по зобов`язаннях дочірнього підприємства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що кредиторські вимоги в частині податкового боргу, який обліковується за ДП "Мукачівська кераміка" ЗАТ "Львівський керамічний завод" у розмірі 381 736,47 грн., не підлягають визнанню у цій справі.

11. Також апеляційний господарський суд зазначив, що заборгованість боржника по орендній платі з юридичних осіб в розмірі 9 329,28 грн. (в т.ч. 8 748,36 грн. - основний борг, 581,23 грн. - пеня) була самостійно задекларована ЗАТ "Львівський керамічний завод" відповідно до декларації № 1235 від 28.01.2008. Корінці першої податкової вимоги форми "Ю1" від 14.07.2008 №1/519 та другої податкової вимоги форми "Ю2" від 29.08.2008 №2/645 скеровувались боржнику 21.07.2008 та 08.09.2008 (згідно доданих до заяви повідомлень про вручення поштового відправлення).

12. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з часу виникнення податкового боргу пройшло більше 1095 днів, тому, в силу статей 101, 102 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) таке податкове зобов`язання є безнадійним та підлягає списанню, а отже і не може бути визнано в процедурі ліквідації боржника.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

13. Головне управління ДПС у Закарпатській області 29.10.2024 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.07.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 у справі № 8/61.

14. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 8/61 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду 29.10.2024.

15. Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2024 касаційну скаргу залишено без руху відповідно до статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

16 28.11.2024 від Головного управління ДПС у Закарпатській області надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, разом з обґрунтуванням підстав касаційного оскарження.

17. Ухвалою Верховного Суду від 17.12.2024, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі № 8/61 за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Закарпатській області на ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.07.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024;

повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги Головного управління ДПС у Закарпатській області на ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.07.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 відбудеться 04.02.2025, об 11:30.

18. До Верховного Суду 14.01.2025 від арбітражного керуючого Босака О.Є. надійшов відзив на касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.07.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024, в якій арбітражний керуючий просив відмовити в задоволенні касаційної скарги Головного управління ДПС у Закарпатській області на ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.07.2027 у справі № 8/61 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 у справі № 8/61.

19. У відзиві зазначено, що заборгованість в розмірі 9 329,28 грн. (8 748,36 грн. орендної плати з юридичних осіб та 581,23 грн. нарахованої пені) була самостійно задекларована ЗАТ "Львівський керамічний завод" відповідно до декларації № 1235 від 28.01.2008, з цього часу пройшло більше 1095 днів, тому, відповідно до статей 101, 102 ПК України, зазначене податкове зобов`язання визнається безнадійним, припиняється в силу закону та є неможливим вжиття будь-яких заходів з його погашення, в зв`язку з цим суд першої інстанції правильно відхилив кредиторську вимогу в частині податкового боргу ЗАТ "Львівський керамічний завод" в розмірі 9 329,28 грн.

20. В судове засідання 04.02.2025 з`явилися в режимі відеоконференції представник Головного управління ДПС у Закарпатській області - Буря О.О., який надав пояснення по суті доводів і вимог касаційної скарги, арбітражний керуючий Босак О.Є. до відеоконференції не під`єднався.

21. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (04.02.2025) від учасників справи не надійшло інших заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т. ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 04.02.2025.

22. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 14.01.2025 № 26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.01.2025 № 4220-IX, Верховний Суд розглядає справу № 8/61 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Доводи скаржника

(Головне управління ДПС у Закарпатській області)

23. Скаржник доводив, що посилання Господарського суду Львівської області на пропуск строку для подання кредиторських вимог визначений статтею 102 ПК України є хибним, а нормами ГПК України та Кодексу України з питань банкрутства не встановлено строків для подання такої заяв. Крім того, на думку скаржника, в цьому випадку Верховному Суду, при розгляді касаційної скарги у справі № 8/61 слід відступити від правової позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 910/8428/18 та ряду інших постанов Верховного Суду, оскільки при винесенні таких не враховувались норми пункту 1.3 статті 1 ПК України, а у випадку врахування таких норм кредиторські вимоги були б включені у повному обсязі без урахування строків давності, визначених статтею 102 ПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

24. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати ми приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

26. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розі ляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріальною права.

27. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає касаційну скаргу прийнятною щодо доводів скаржника, зазначених в пункті 23 описової частини цієї постанови, та в межах, визначених касаційною скаргою.

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

28. Предметом судового розгляду у цій справі є розгляд кредиторських вимог Головного управління ДПС у Закарпатській області на суму 395 910,85 грн.

29. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів звертає увагу на таке.

30. За змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

31. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45 - 47 КУзПБ.

32. З огляду на положення статей 45 - 47 КУзПБ, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

33. Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

34. Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство.

35. Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений ПК України, положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Однак, питання погашення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені КУзПБ, регулюються цим Кодексом.

36. ПК України дає визначення грошового зобов`язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме - грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п. 14.1.39. ПК України).

37. Податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (пп. 14.1.156 п.14.1 ст. 14 ПК України).

38. Податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

39. Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

40. Згідно з підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України пенею є сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та несплачена у встановлені законодавством строки.

41. Відповідно до підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

42. Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

43. Строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 ПК України, пунктом 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

44. Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення або ж закінчення процедури його оскарження, визначених контролюючим органом грошових зобов`язань такі податкові зобов`язання вважаються узгодженими. Факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк.

45. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (абзац перший пункту 111.2 статті 111 ПК України). Згідно з пунктом 112.5 статті 112 ПК України підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення та стягнення штрафу є податкове повідомлення-рішення, що відповідає вимогам, визначеним пунктом 58.1 статті 58 цього Кодексу.

46. Згідно з підпунктом 20.1.34. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

47. Пунктом 102.1. статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

48. Згідно з пунктом 102.4. цієї статті у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

49. Пункт 101.1 статті 101 ПК України передбачає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Як зазначено в пункті 101.2 цієї статті, під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу.

50. Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що ПК України встановлено універсальний граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, який становить 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення податкового органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

51. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 у справі № К/9901/99/17 (807/2097/16), від 04.09.2018 у справі №813/4430/16, від 19.09.2019 у справі №910/11620/18, від 31.10.2019 у справі № 925/1242/15, від 05.12.2019 у справі № 910/1678/19, від 27.07.2021 у справі № 911/388/20.

52. Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 у справі № 910/8428/18, від правової позиції в якій, на думку скаржника, потрібно відступити, підтримав вказану позицію та наголосив, що Податковим кодексом України встановлений граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов`язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню.

53. У постанові від 13.07.2022 у справі № 480/340/20 Верховний Суд зауважив, що податковий борг, який виник унаслідок несплати платником податків самостійно визначених у податковій декларації грошових зобов`язань, може бути стягнутий контролюючим органом протягом і в межах строку давності, який становить 1095 календарних днів із дня виникнення податкового боргу. Відповідно, після спливу строку давності для стягнення такого боргу останній набуває ознак безнадійного податкового боргу в тлумаченні підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України.

54. Тому при розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності стягнення з боржника податкового боргу, який у пункті 102.4. статті 102 ПК України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/1092/16, від 17.04.2019 № 43/75-15/7-б, від 19.09.2019 №910/11620/18, від 24.10.2019 у справі № 906/665/17, від 27.07.2021 у справі №911/388/20).

56. У разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції нараховані на такий борг, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №807/2097/16 (К/9901/99/17), від 13.05.2021 у справі № 913/84/20, від 27.07.2021 у справі № 911/388/20).

Щодо розгляду касаційних скарг по суті

57. За змістом оскаржуваних судових рішень вбачається, що відмовляючи у задоволенні заявлені кредиторські вимоги до ДП "Мукачівська кераміка" ЗАТ "Львівський керамічний завод" у розмірі 381 736,47 грн., оскільки зазначене Підприємство є самостійною юридичною особою, не перебуває в стані припинення. При цьому скаржником не доведено та судами не встановлено, що ЗАТ "Львівський керамічний завод" в силу договірних відносин, закону або за наявності прямо передбаченого обов`язку у статуті зазначеної юридичної особи та боржника повинен відповідати за зобов`язаннями дочірнього підприємства.

58. Відтак, в силу положень частин першої-третьої статті 96 ЦК України, частин першої - другої статті 219 Господарського кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що кредиторські вимоги в частині податкового боргу, який обліковується за ДП "Мукачівська кераміка" ЗАТ "Львівський керамічний завод", не підлягають визнанню у цій справі, оскільки за такими зобов`язаннями повинна відповідати юридична особа, за якою обліковується відповідний борг, самостійно.

59. Крім того, суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що заборгованість, яка виникла у ЗАТ "Львівський керамічний завод" по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 9 329,58 грн. (з якої 8 748, 6 грн. - основний борг та 581,22 грн. - пеня) та підтверджена розрахунком податкового боргу станом на 19.12.2023, корінцем першої податкової вимоги форми "Ю1" від 14.07.2008 № 1/519, корінцем другої податкової вимоги форми "Ю2" від 29.08.2008 № 2/645, податковою декларацією зі сплати за землю від 28.01.2008, інтегрованими картками з орендної плати з юридичних осіб, сформованими окремо за кожен рік з 31.12.2011 по 31.12.2021 та за 31.12.2022 - 31.12.2023, - є такою, що фактично була самостійно задекларована ЗАТ "Львівський керамічний завод" відповідно до декларації № 1235 від 28.01.2008. Корінці першої податкової вимоги форми "Ю1" від 14.07.2008 № 1/519 та другої податкової вимоги форми "Ю2" від 29.08.2008 № 2/645 скеровувались боржнику 21.07.2008 та 08.09.2008 (згідно доданих до заяви повідомлень про вручення поштового відправлення).

61. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що з часу виникнення податкового боргу пройшло більше 1095 днів, тому, в силу статей 101, 102 ПК України, таке податкове зобов`язання є безнадійним та підлягає списанню.

62. При цьому, посилання скаржника на необхідність відступу від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 910/8428/18 та ряду інших постанов Верховного Суду, фактично зводяться до незгоди скаржника і з прийнятими судовими рішеннями у цій справі, без надання у порядку, визначеному положеннями статей 74, 76-77 ГПК України належних та допустимих доказів на підтвердження відповідних доводів.

63. Колегія суддів вважає, що за результатом перегляду оскаржуваної постанови апеляційного суду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій статей 45-47, 59 - 60 КУзПБ, а також інших норм матеріального, які підлягають застосуванню чи дотриманню господарським судом під час розгляду заявлених кредитором грошових вимог до боржника.

64. Інших порушень норм процесуального права, які є підставами для обов`язкового скасування оскаржуваних судових рішень (частина перша статті 310 ГПК України), Верховним Судом під час касаційного провадження не встановлено.

65. Водночас, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 ГПК України, також виключають дослідження таких доказів під час касаційного провадження.

66. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

67. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, а оскаржуване судове рішення у справі прийняте апеляційним судом з урахуванням фактичних обставин й вимог матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

69. Зважаючи на викладені у цій постанові мотиви та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та про необхідність залишення оскаржуваного судового рішення у цій справі без змін.

Щодо розподілу судового збору

70. У зв`язку з відмовою в задоволенні касаційних скарг витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.07.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 у справі № 8/61 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

В.Г. Пєсков