Постанова

від 01.10.2024 по справі 910/4117/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2024 р. Справа№ 910/4117/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 01.10.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандартоіл Київ» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024

у справі № 910/4117/24 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Ресурс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандартоіл Київ»

про стягнення 760 380,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МД РЕСУРС" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТОІЛ КИЇВ" про стягнення 760 380,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору міжнародного перевезення вантажів №08/11-1Т від 08.11.2023 в частині оплати наданих позивачем послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі №910/4117/24 позовні вимоги задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандартоіл Київ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Ресурс» 693145,00 грн - основного боргу, 67235,00 грн - пені та 11405,70 грн - судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на виконання Заявок на транспортно-експедиторські послуги №1-4, позивачем організовано автомобільне перевезення, водночас відповідач, в порушення норм цивільного законодавства України та умов договору, не здійснив оплати послуг.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандартоіл Київ» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, а висновки суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог є помилковими та такими, що не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування своїх доводів, скаржник зазначає, що позивач не довів наявність боргу саме відповідача, оскільки у наданих позивачем вантажних накладних відсутні обов`язкові реквізити, які визначені Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, а отже достеменно не відомо, хто здійснював перевезення вантажу і чи цей вантаж було здійснено в рамках укладеного між сторонами договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні Nє13/11-2023 від 13.11.2023. Отже, на думку апелянта, заявлена позивачем сума боргу не є підтвердженою відповідними первинними документами, складеними згідно вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/4117/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: ОСОБА_1, Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №910/4117/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандартоіл Київ» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі № 910/4117/23.

29.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/4117/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандартоіл Київ» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі № 910/4117/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 24.09.2024.

24.9.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандартоіл Київ» - адвоката Близнюкова Віктора Валерійовича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в обґрунтування якого, представник посилається на те, що договір про надання правничої допомоги №23-09 від 23.09.2024 був укладений лише напередодні слухання справи та йому необхідно час для ознайомлення з матеріалами справи.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 24.09.2024 у справі №910/4117/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 прийнято справу №910/4117/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандартоіл Київ» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А. Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандартоіл Київ» про відкладення розгляду справи задоволено, відкладено розгляд справи № 910/4117/23 на 01.10.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання 01.10.2024 представники сторін не з`явились.

Водночас, 27.09.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду (через систему Електронний суд) від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Ресурс» надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, у якій позивач також просив в задоволенні апеляційної кари відмовити.

Крім того, 01.10.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду (через систему Електронний суд) від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандартоіл Київ» - адвоката Лисохмари Наталії Іванівни надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування клопотання представник відповідача - адвокат Лисохмара Наталія Іванівна посилається на те, що договір про надання правничої допомоги №30/09/24 від 30.09.2024 був укладений лише напередодні слухання справи, а також на свою тимчасову непрацездатність.

На підтвердження викладених у клопотанні обставин, представник подала копію договору про надання правничої допомоги №30/09/24 від 30.09.2024, а також копію консультативного висновку лікаря-терапевта, дата консультації 30.09.2024.

Колегія суддів, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Частиною 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

В той же час за положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

Наведені представником відповідача у клопотанні причини неявки колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки у висновку лікаря-терапевта від 30.09.2024 рекомендована повторна консультація через 5 днів, водночас не передбачено необхідності госпіталізації, амбулаторного лікування чи видачі лікарняного. При цьому укладення договору про надання правничої допомоги напередодні судового засідання - 30.09.2024, не може бути підставою для неявки у судове засідання 01.10.2024, зокрема іншого представника чи директора товариства.

Крім того, як зазначалось вище, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 за клопотанням іншого представника відповідача - адвоката Близнюкова В.В. розгляд справи вже відкладався.

За вищенаведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлялись про розгляд заяви в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвали суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується довідками про доставку електронного документа до електронних кабінетів сторін, судова колегія вважає за можливе здійснити розгляд справи у судовому засіданні 01.10.2024.

У відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як підтверджено матеріалами справи, 08.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МД РЕСУРС» (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТОІЛ КИЇВ» (Замовник) було укладено договір №08/11-1Т міжнародного перевезення вантажів (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого Експедитор від свого імені за плату та за рахунок Замовника зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги, а також інші платежі, передбачені цим договором. На підставі цього договору Експедитором можуть надаватися, як по рівну, так і в сукупності такі послуги:

а. Перевезення експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів автомобільним, морським. авіа- та або залізничним транспортом на території України та або за її межами;

b. Інші послуги які стосуються вантажу та передбачені Законом України «Про і транспортно-експедиторську діяльність» від 1 липня 2004 року, іншими нормативно-правовими актами.

Умовами договору сторони також погодили наступне:

- умови надання послуг щодо конкретного вантажу узгоджується сторонами в Заявках на перевезення (далі-Заявка). Заявка є невід`ємною частиною даного договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов договору та Заявки - пріоритетними є у мови Заявки (п.1.2.);

- обмін інформацією про вантаж, пересилання Заявок, рахунків-фактур, актів приймання-передачі, довідок чи будь-яких інших документів, повідомлень про рішення щодо вантажу, зміну маршруту, позаштатні ситуації, а також обмін будь-якою іншою інформацією, що пов`язана із виконанням сторонами зобов`язань за цим договором буду здійснюватися через засоби зв`язку, що вказані у цьому пункті договору (п. 1.4.);

- Експедитор має право залучати третіх осіб до виконання договору без погодження Замовника. Експедитор несе відповідальність за дії третіх осіб, як за свої власні (п. 2.4.4.).

Розділом 4 договору визначено, що ціною договору є сума вартості усіх послуг, які надані Експедитором Замовнику та зазначаються в Заявках (п. 4.1.). Вартість послуг погоджується Сторонами в Заявках (п. 4.2.). За результатами надання послуг Сторонами підписується Акт надання послуг. Експедитор, після надання послуг і згідно конкретної Заявки, надсилає Замовнику копії товарно-транспортних накладних (СМR-у випадку міжнародних перевезень; ТТН у випадках внутрішніх перевезень) Акт надання послуг, рахунок-фактуру, заявку на перевезення. За погодженням Сторін Акт надання послуг та рахунок-фактура можуть складатися за результатами виконання кількох Заявок (п. 4.3.). Замовник зобов`язаний протягом 5-ти (п`яти) календарних днів з моменту-отримання Акту надання послуг підписати його та направити Експедитору або висловити обґрунтовані зауваження щодо наданих послуг чи їх вартості (п. 4.4.).

Замовник зобов`язується оплатити послуги і додаткові витрати, що були понесені Експедитором, за умови їх попереднього погодження з Замовником, протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури, якщо інше не узгоджено сторонами у Заявці (п. 4.5.). Сторонами в Заявці можуть бути погоджені інші умови оплати послуг, які застосовуються до конкретної Заявки (п. 4.6.).

В разі фіксування в Заявці Замовника розміру витрат Експедитора або окремих елементів цих витрат в іноземній валюті формування рахунку для оплати здійснюється в українській гривні по офіційному курсу НБУ на день завантаження транспортного засобу по кожній заявці (п. 4.7.).

Оплата здійснюється в гривні на розрахунковий рахунок Експедитора. Датою платежу вважається дата зарахування коштів. Оплата усіх банківських комісій здійснюється Замовником (п. 4.8.). Облік оплат здійснюється Сторонами в розрізі Заявок (п. 4.9.). Сторони погодили можливість здійснення передоплати по вже підписаній Сторонами заявці (п. 4.10.).

На виконання умов договору та на підставі заявки №1 до договору позивач надав відповідачу послуги перевезення вантажу по маршруту Таллінн, Естонія - Рава-Руська - Бориспіль Україна, автомобілем виконавця ВС1786РІ/ВС9077XF, що підтверджується копією CMR (міжнародною автомобільною накладною, а.с. 22).

25.11.2023 сторонами було підписано Акт надання послуг №256 та виставлено рахунок на оплату №257 на суму 174200,00 грн.

На підставі заявки №2 до договору позивач надав відповідачу послуги перевезення вантажу по маршруту Таллінн, Естонія - Рава-Руська - Бориспіль Україна, автомобілем виконання НОМЕР_2/НОМЕР_3, що підтверджується копією CMR (міжнародною автомобільною накладною, а.с. 26).

28.11.2023 сторонами було підписано Акт надання послуг №257 та виставлено рахунок на оплату №258 на суму 174200,00 грн.

На підставі заявки №3 до договору позивач надав відповідачу послуги перевезення вантажу по маршруту Таллінн, Естонія - Рава-Руська - Бориспіль Україна, автомобілем Виконавця НОМЕР_4/ НОМЕР_1 , що підтверджується копією CMR (міжнародною автомобільною накладною, а.с. 30).

28.11.2023 сторонами було підписано Акт надання послуг №258 та виставлено рахунок на оплату №259 на суму 173900,00 грн.

На підставі заявки №4 до договору позивач надав відповідачу послуги перевезення вантажу по маршруту Таллінн, Естонія - Рава-Руська - Бориспіль Україна, автомобілем Виконавця НОМЕР_5/НОМЕР_6, що підтверджується копією CMR (міжнародною автомобільною накладною, а.с. 34).

02.12.2023 сторонами було підписано Акт надання послуг №268 та виставлено рахунок на оплату №263 на суму 170745,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що він свої зобов`язання щодо експедирування вантажу за договором №08/11-1Т від 08.11.2023 міжнародного перевезення вантажів виконав в повному обсязі, проте відповідач свої зобов`язання з оплати послуг у сумі 693145,00 грн не виконав.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 173, абзацом 4 частини 1 статті 174, частини 1 статті 175, частин 1, 7 статті 179 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов`язання, що виникли між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності на підставі господарського договору, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарсько-договірним зобов`язаннями та регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання норм глави 32 Господарського кодексу України, глави 61 Цивільного кодексу України та Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Судом встановлено, що на виконання договору та заявок №№ 1-4 позивачем організовано автомобільне перевезення, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) та Актами наданих послуг №256, 257, 258, 268, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками та скріплені мокрими печатками без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Відповідно до часини 1 статті 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вантажна накладна містить такі дані:

a) дата і місце складання вантажної накладної;

b) ім`я та адреса відправника;

c) ім`я та адреса перевізника;

d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки;

e) ім`я та адреса одержувача;

f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення;

g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць;

h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу;

i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу);

j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей;

к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

Дослідивши міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR), колегія суддів встановила, що вони відповідають вимогам Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, містить всі необхідні реквізити, крім того відомості, зокрема щодо одержувача, місця завантаження, розвантаження, реєстраційного номеру автомобіля, які містяться у заявках №№1-4 до договору повністю співпадають з відомостями, які містяться у міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR).

Крім того, відповідно до пункту 4.4. договору Замовник зобов`язаний протягом 5-ти (п`яти) календарних днів з моменту-отримання Акту надання послуг підписати його та направити Експедитору або висловити обґрунтовані зауваження щодо наданих послуг чи їх вартості.

Водночас, як вбачається з Актів наданих послуг №256, 257, 258, 268, останні підписані уповноваженим представником відповідача та скріплені мокрими печатками без зауважень та заперечень.

Таким чином документально підтверджено факт надання позивачем послуг з перевезення вантажів по маршруту Таллінн, Естонія - Рава-Руська - Бориспіль Україна за договором згідно заявок №№1-4 на загальну суму 693145,00 грн.

Разом з тим доказів оплати наданих позивачем послуг за договором, відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суду апеляційної інстанції суду надано не було.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та умов договору, не здійснив оплати послуг Експедитора, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення суми основної заборгованості у розмірі 693145,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 67235,00 грн пені.

Згідно з частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 610, частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216, статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6.2.3 Договору, в якому йдеться, що у разі затримки оплати до 15 днів з моменту закінчення терміну оплати встановленого даним Договором Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплачених послуг за кожен календарний день прострочення терміну оплати.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи відповідачем порушено зобов`язання за договором в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

Здійснивши перевірну розрахунку пені, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому погоджується з висновком суду першої що правомірним є стягнення з відповідача на користь позивача пеня у розмірі 67235,00 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати наданих послуг.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову у повному обсязі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, є безпідставні й необґрунтовані, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі №910/4117/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандартоіл Київ».

Керуючись статтями 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандартоіл Київ» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі №910/4117/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі №910/4117/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи №910/4117/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 11.10.2024.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді М.Л. Яковлєв

С.А. Гончаров