Постанова

від 09.10.2024 по справі 910/1958/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2024 р. Справа №910/1958/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Марченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1

про ухвалення додаткового рішення

за результатами розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 (повний текст складено 25.06.2024)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 (повний текст складено 25.07.2024)

у справі №910/1958/24 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло"

до ОСОБА_1

про стягнення 517 500,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" (далі - ТОВ "Нафтогаз Тепло") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ОСОБА_1 збитків у розмірі 517 500,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі №910/1958/24 у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/1958/24 задоволено заяву про ухвалення додаткового рішення.

Стягнуто з ТОВ "Нафтогаз Тепло" на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 32 000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Нафтогаз Тепло" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі №910/1958/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Також, не погоджуючись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Нафтогаз Тепло" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі №910/1958/24 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 апеляційні скарги ТОВ "Нафтогаз Тепло" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/1958/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі №910/1958/24 залишено без змін. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/1958/24 залишено без змін.

16.09.2024, через систему "Електронний суд", відповідачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить суд стягнути з ТОВ "Нафтогаз Тепло" понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 16 000,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 розгляд заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення призначено на 09.10.2024.

01.10.2024, через систему "Електронний суд", позивачем подані заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі №910/1958/24.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024, у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. з 03.10.2024 до 11.10.2024 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024 справу №910/1958/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Андрієнко В.В, Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 прийнято до свого провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №910/1958/24 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Андрієнко В.В, Шапран В.В.

Позивач у судове засідання 09.10.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.10.2024 підтримав вимоги та доводи заяви про ухвалення додаткового рішення та просив суд його задовольнити.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, заперечення позивача на заяву про ухвалення додаткового рішення, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Апеляційним судом встановлено, що 15.03.2024 між Адвокатським об`єднанням "Столична колегія адвокатів" (об`єднання) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №15/03/2024, за умовами якого клієнт доручає, а об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу, передбачену Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та інші види правової допомоги, а клієнт зобов`язується сплатити об`єднанню та погоджені сторонами фактичні витрати останнього, які необхідні для виконання цього договору.

Перелік видів правової допомоги, їх вартість, порядок розрахунків та інші аспекти виконання договору визначаються додатками та додатковими угодами до договору (пункт 2.1 договору).

Також, 15.03.2024 між об`єднанням та клієнтом підписано додаток до договору про надання правової допомоги від 15.03.2024 №15/03/2024, згідно з пунктом 3.4.1 якого об`єднання зобов`язується надати правову допомогу клієнту з представництва та захисту законних прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади та місцевого самоврядування, відповідно до вимог чинного законодавства України та договору.

Вартість послуг (гонорар) об`єднання за договором вказується в акті про надання правової допомоги (пункт 4.1 додатку до договору).

16.09.2024 між об`єднанням та клієнтом складено та підписано акт №2 про надання правової допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги від 15.03.2024 №15/03/2024.

Відповідно до акта від 16.09.2024 №2 об`єднання надало, а клієнт прийняв правову допомогу на суму 16 000,00 грн з правового супроводу справи №910/1958/24 за позовом ТОВ "Нафтогаз Тепло" до ОСОБА_1 про стягнення 517 500,00 грн у Північному апеляційному господарському суді а саме:

- складання та подання до суду клопотань від 03.09.2024, 04.09.2024, 10.09.2024.

- складання та подання до суду відзиву від 30.07.2024 на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024;

- складання та подання до суду відзиву від 09.09.2024 на апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024;

- участь адвоката у судових засіданнях 04.09.2024, 11.09.2024.

Відповідачем до заяви про ухвалення додаткового рішення долучено заключну виписку за 16.09.2024, яка підтверджує перерахування клієнтом на користь об`єднання вартості наданих послуг у розмірі 16 000,00 грн.

Згідно з вимогами частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових втрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом, у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони, на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України, можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова Верховного Суду від 01.09.2021 у справі №910/13034/20).

За приписами частини 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказаний правовий висновок викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Як зазначалось вище, позивачем подані заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/1958/24.

Так, у наведених вище запереченнях позивач зазначає, що розгляд справи 04.09.2024 по суті вимог апеляційний скарг не відбувся через заявлення клопотання про відкладення розгляду справи саме представником відповідача. При цьому, підставою для цього стало те, що представник не ознайомлена з апеляційною скаргою на додаткове рішення. Водночас, у судовому засіданні 05.08.2024 представнику вже стало відомо про подання позивачем апеляційної скарги на додаткове рішення. За період часу з 05.08.2024 до 04.09.2024, тобто фактично за місяць, представником відповідача не вжито заходів з ознайомлення з матеріалами справи. Крім того, у матеріалах справи містяться докази надіслання позивачем цієї апеляційної скарги на адресу відповідача. Отже, на думку позивача, представником відповідача вчинялись дії з метою збільшення розміру витрат на правову допомогу в частині участі в судових засіданнях, а тому є підстави для зменшення витрат в цій частині, оскільки такі витрати не були необхідними.

Крім того, позивач вказує, що відзиви містять ті ж доводи, що і викладались в процесуальних документах в суді першої інстанції, тобто не потребували великої витрати часу на їх підготовку. Отже, витрати на правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн є завищеними та підлягають зменшенню.

Колегія суддів погоджується з вищенаведеними доводами позивача.

Крім того, на переконання судової колегії, направлення відповідачем на електронну адресу суду ідентичних за змістом клопотань про переведення в електронну форму та переведення до електронної справи апеляційної скарги та відкриття провадження у справі №910/1958/24 не були необхідними для розгляду цієї справи.

За приписами частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.01.2021 у справі №925/1137/19.

Судом апеляційної інстанції враховані надані заявником докази, ціну позову, складність справи, з огляду на предмет позову, характер правовідносин, розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін.

Здійснивши аналіз доводів позивача, а також співмірності заявленого відповідачем розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу частини 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ТОВ "Нафтогаз Тепло" на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу за послугу зі складання та подання до суду відзиву від 09.09.2024 на апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024, колегія суддів зазначає таке.

Так, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/1958/24, є самостійним актом правосуддя, яким вирішене окреме процесуальне питання, однак таке судове рішення не вирішує/змінює спір сторін по суті, а також не містить висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, не вирішує вимоги, не досліджені у судовому засіданні щодо спору по суті, що є підставою для розподілу судових витрат у справі, на підставі положень статей 129 ГПК України.

Аналіз положень статті 244 ГПК України свідчить про те, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина 1 статті 246 ЦПК України). Подібне право має сторона в господарському судочинстві згідно з частиною 1 статті 221 ГПК України.

Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. Однак, через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі при прийнятті додаткового рішення, скасовувати чи змінити первісне рішення, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема пов`язані з необхідністю розподілу судових витрат.

Частина 1 статті 244 ГПК України містить диспозитивну норму щодо права суду з власної ініціативи або за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина 3 статті 244 ГПК України). Водночас, ГПК України під поняттям "порядок ухвалення судового рішення" розуміє: ухвалення рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду; прийняття рішень та постанов, складення та їх підписання в нарадчій кімнаті тим складом суду, який розглянув справу; можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті; оформлення окремим документом ухвал, які постановляються в нарадчій кімнаті, а інших ухвал, що постановляються без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання; особливості оформлення судових рішень (ухвал) що містять вступну та резолютивну частину, а також складення повного рішення (постанови, ухвали) у певні строки; можливість внесення виправлень в рішеннях чи ухвалах із застереженням перед підписом судді; викладення усіх судових рішень письмово у паперовій та електронній формі та вимоги їх викладення у Єдиній судово-інформаційно-телекомунікаційній системі (стаття 233 ГПК України).

Отже, ГПК України не включає до поняття "порядок ухвалення судового рішення" "процедуру розгляду справи по суті в загальному чи письмовому провадженні", яка виділена в окремі глави процесуальних кодексів (глава 6 ГПК України).

Колегія суддів звертається до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21, відповідно до якого термін "ухвалення" додаткового судового рішення, а не термін "розгляд" законодавцем застосовано з метою, щоб підкреслити необхідність буквального тлумачення такого поняття, відповідно до статті 233 ГПК України. Таке тлумачення є релевантним для з`ясування змісту положення другого речення частини 3 статті 244 ГПК України, коли йдеться про усунення неповноти судового рішення, тобто відсутності у резолютивній частині рішення висновків щодо результатів розгляду справи. Водночас презюмується, що позовні вимоги та заперечення, докази, подані на їх обґрунтування, судом розглянуті згідно з вимогами статей 201-221 ГПК України, а розгляд справи належним чином відображений в описовій та мотивувальній частинах рішення. У протилежному випадку неповнота судового рішення може бути усунута шляхом його перегляду в апеляційному (касаційному) порядку, а не через ухвалення додаткового рішення.

Таким чином, оскарження додаткового судового рішення не є окремими судовим розглядом спору по суті, а прямо залежить від розгляду основної справи, тому вирішення питання щодо стягнення судових витрат за наслідками перегляду додаткового рішення ("розподіл витрат на правничу допомогу за участь у розгляді питання про розподіл витрат на правничу допомогу"), яким вже вирішено питання розподілу судових витрат, є необґрунтованим та не відповідає змісту процесуального законодавства щодо розподілу судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №925/790/17 (925/580/20).

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з представництвом інтересів клієнта у судовій справі №910/1958/24 щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 (послуга зі складання та подання до суду відзиву від 09.09.2024 на апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/1958/24), оскільки таке суперечило б змісту ГПК України.

Враховуючи те, що судовий збір за прийняття додаткового рішення (постанови) не здійснюється, то відповідно судовий збір, згідно з приписами статті 129 ГПК України, розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; ідентифікаційний код 42399765) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

4. Видачу наказу на виконання додаткової постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Справу №910/1958/24 передати до Господарського суду міста Києва.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової постанови складено та підписано - 15.10.2024.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко