Постанова

від 14.10.2024 по справі 922/639/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 922/639/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий, суддя-доповідач Попков Д.О. судді секретар судового засідання за участю представників: прокурор від позивача від відповідача від третьої особи на стороні ПозивачаСтойка О.В., Радіонова О.О. Лутаєва К.В. Сірик В.В. на підставі посвідчення №072943 від 01.03.2023; Вольда М.А. на підставі довіреності №26/1.1-17.2-49 від 02.01.2024 Джим О.В. на підставі довіреності №ДВ/01-03 від 03.01.2024, свідоцтво №3913/10 від 26.02.2009; не з`явився;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги (об`єднанні у провадження 2125 Х/3) 1.Міністерства енергетики України; 2. Харківської обласної прокуратури;на рішення господарського суду Харківської області ухвалене 20.08.2024 (повний текст підписано 28.08.2024) у справі №922/639/23 (суддя Погорелова О.В.) за позовом Заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Міністерства енергетики Українидо за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" Фонд державного майна України про розірвання договору

В С Т А Н О В И В:

І.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

1. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" (далі - Відповідач) з позовними вимогами про розірвання, укладеного 20.04.2012 концесійного договору (об`єкт концесії - ЦМК ДП Теплоелектроцентраль-2 Есхар).

2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.06.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2023, позов задоволено - концесійний договір розірвано.

3. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.02.2024 постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 14.06.2023 у справі № 922/639/23 скасовано, а справу №922/639/23 направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

4. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.03.2024 прийнято до провадження на новому розгляді справу №922/639/23, постановлено справу розглядати у порядку загального позовного провадження та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Фонд державного майна України (далі-третя особа, ФДМ України).

5. Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.08.2024 (повний текст підписано 28.08.2024) у справі №922/639/23 в задоволенні позову Заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" про розірвання концесійного договору відмовлено.

6. Означене рішення суду обґрунтоване таким:

6.1. Відповідач продовжує здійснювати генерацію електроенергії в умовах війни та тотальної нестачі електричної енергії в країні, після обстрілу та пошкодження РФ виробничих потужностей проводить за власний рахунок відбудову ТЕЦ, сплачує податки та збори до державного бюджету, усунув всі недоліки за договором концесії, а саме сплатив заборгованість по Договору концесії, яка була встановлена рішеннями судів та здійснив страхування об`єкта концесії.

6.2. Твердження Позивача про заборгованість відповідача за 2022-2023 роки судом не прийнято, оскільки відповідач заперечує щодо такої заборгованості, рішення суду, яким було б встановлена така заборгованість відсутнє у матеріалах справи.

Суд першої інстанції зауважив, оскільки в діях Відповідача відсутня вина як складовий елемент господарсько-правової відповідальності, правові підстави для застосування до ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" відповідальності відсутні.

Суд також взяв до уваги той факт, що через усунення Відповідачем до розгляду справи по суті усунуті всіх недоліки, які були підставою позовних вимог, відсутня шкода інтересам держави, оскільки держава, як власник об`єкта концесії, отримала належні їй платежі за передане Відповідачу право здійснювати управління (експлуатацію) цим об`єктом.

6.3.Місцевий суд дійшов висновку, що визначений прокурором позивач - Міністерство енергетики України, не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, а отже звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, тобто особи, яка не уповноважена на виконання функцій держави у спірних правовідносинах, має процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову.

ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційних скарг:

7. Міністерство енергетики України (далі - Скаржник 1), не погодившись з ухваленим рішенням Господарського суду Харківської області від 20.08.2024 у справі №922/639/23, звернулось з апеляційної скаргою, у якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов заступника керівника Харківської обласної прокуратури в особі Міністерства енергетики України задовольнити повністю.

8. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник 1 зазначає:

8.1. Суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що Міністерство енергетики України є неналежним позивачем, оскільки стороною концесійного договору є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (правонаступником якого є Міністерство енергетики України), а вже наслідки розірвання Договору впливають на права, інтереси та обов`язки Фонду державного майна України, як уповноваженого органу управління, який здійснює функції з управління єдиним майновим комплексом ДП «Теплоелектроцентраль -2 «Есхар».

8.2. Судом першої інстанції не надано оцінку доказам, які подані Міністерством енергетики України, а саме Протоколу № 3 та Протоколу №4 засідання Комісії з організації опрацювання питань за укладеними концесійними договорами, утвореної наказом Міненерговугілля від 25.11.2016 №767 від 24.04.2024, листам Міністерства енергетики України від 30.04.2024№26/1.2-19.4-10231 та №26/1.2-19.4-10232, якими повідомлено ТОВ «ДВ нафтогазовидобувна компанія» про необхідність сплати заборгованості по концесійних платежах з урахуванням штрафних санкцій за ІI квартал 2022 року - IV квартал 2023 року загальна сума заборгованості, яких складає 24 019 033,87 грн, з яких:

- 22 325 623,64 грн - основний розмір заборгованості зі сплати концесійних платежів за період: ІІ квартал 2022 року - IV квартал 2023 року;

- 22 325, 62 грн - штрафні санкції (0,1%);

- 1 068 737,69 грн - інфляційні витрати за період: ІІ квартал 2022 року - IV квартал 2023 року;

- 602 346,92 грн - 3% річних за період: з 05.08.2022 по 15.04.2024,

та повідомлено про розмір концесійного платежу, який підлягає сплаті за І квартал 2024 року, який становить 3 369 505,26 грн.

Несплата концесійних платежів з І кварталу 2022 року по І квартал 2024 року свідчить про продовження систематичного неналежного виконання ТОВ «ДВ «Нафтогазовидобувна компанія» взятих на себе зобов`язань та істотних умов концесійного договору, зокрема щодо виконання умов договору та сплати концесійних платежів.

8.3. Висновок суду першої інстанції у справі №922/639/23 щодо відсутності заборгованості Відповідача за 2022-2024 роки, оскільки у матеріалах справи відсутнє рішення суду, яким було б встановлена така заборгованість, зроблено без врахування висновку щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

8.4. Судом першої інстанції зазначено, що підставою позовних вимог було невиконання рішень Господарського суду Харківської області, а тому у зв`язку із їх виконанням відсутня шкода, яка завдана інтересам держави. Однак, даний висновок суду є помилковим, оскільки однією із підстав позову було порушення істотних умов договору у вигляді несплати концесійних платежів, а не невиконання інших рішень судів, про що зазначається у позовній заяві. Зазначене у позовній заяві про стягнення заборгованості за рішеннями Господарського суду Харківської області від 14.09.2021 у справі №922/1805/21 та від 10.11.2022 у справі №922/1381/22, долучення їх до матеріалів справи як доказу, на думку Скаржника 1 лише підтверджувало факт несплати Відповідачем концесійних платежів починаючи з 2019 року, що триває і по теперішній час.

8.5. Доказів забезпечення охорони майна, а саме: до 23.06.2023 майно охоронялося ДП «ВОХОР» згідно договору від 08.10.2012, Відповідачем не надано, але лише зазначено про це у відзиві на позовну заяву від 25.03.2024, проте дані обставини встановлені рішенням суду першої інстанції без їх обґрунтування та на підставі них судом було відмовлено в задоволенні позову. Страхування майна здійснено лише 19.01.2024 та 24.01.2024, що свідчить про невиконання істотної умови договору, а саме пункту 11.28 Договору протягом 3 років.

8.6. У рішенні Господарського суду Харківської області від 20.08.2024 зазначено, що Відповідачем подано докази повного відновлення за власний рахунок генерації електричної енергії ТЕЦ після наслідків ракетних обстрілів, у 2022-2024, залучення в якості кваліфікованого ресурсу для обслуговування та підтримання у робочому стані ТЕЦ 261 працівників, яким сплачується поточна заробітна плата; проведення погашення заборгованості по заробітній платі та платежам до бюджету, укладення договору постачання природного газу з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», для використання його в якості палива, у зв`язку з неможливістю поставок вугілля на ТЕЦ. Однак, відповідних доказів Відповідачем не надано, але лише зазначено про це у відзиві на позовну заяву від 25.03.2024, проте дані обставини встановлені рішенням суду першої інстанції без їх обґрунтування.

8.7. Скаржник зауважує, що пунктом 54 концесійного договору передбачено, що строк виконання Сторонами зобов`язань за цим Договором відкладається на час дії форс-мажорних обставин. Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або іншим відповідно уповноваженим органом. Сторони повідомляють одна одну про настання та закінчення дії форс-мажорних обставин протягом 2 календарних днів. Надання достатніх доказів (відповідних документів) здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту виникнення форс-мажорних обставин.

Такого повідомлення відповідачем протягом 2 календарних днів на адресу Міненерго направлено не було, що позбавляє Сторону, щодо якої такі обставини виникли, права посилатись на них як на підставу для звільнення відповідальності за неналежне виконання або невиконання своїх зобов`язань за Договором.

9. Харківська обласна прокуратура (далі - Скаржник 2), не погодившись з ухваленим рішенням Господарського суду Харківської області від 20.08.2024 у справі №922/639/23, звернулась з апеляційної скаргою на означене рішення суду, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов прокурора у повному обсязі.

Також просить здійснити перерозподіл судових витрат, а саме судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги стягнути з відповідача ТОВ «ДВ «Нафтогазовидобувна компанія» (код ЄДРПУО 34181461) за таким реквізитами: отримувач Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код банку 820172, рахунок IBAN: UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800, призначення платежу: повернення судових витрат у справі № 922/639/23.

10. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник 2 зазначає таке:

10.1. Несплата Відповідачем концесійних платежів свідчить про очевидні завдання шкоди інтересам держави, яка полягає в порушенні Товариством майнових прав держави як власника об`єкта концесії на отримання належних їй платежів за передане Відповідачу право здійснювати управління (експлуатацію) цим об`єктом, а також у невиконанні дохідної частини Державного бюджету України та зменшенні передбачених законодавством надходжень до нього.

10.2. На момент звернення прокурора з відповідним позовом (02.02.2023) саме Міненерго енергетики України мало статус уповноваженого органу з управління майном та стороною у спірному договорі, оскільки процедура передачі Фонду державного майна України відповідних повноважень розпочата зі спливом 3 місяців, при цьому і на теперішній час заміна сторони - представника держави у відповідному концесійному договорі від 20.04.2012 не відбулась.

10.3. Відповідачем жодних заходів щодо повідомлення сторони договору про неможливість виконання істотних умов не вжито, що призвело до фатальних наслідків, зокрема, ціле селище міського типу Есхар з населенням понад 5000 осіб протягом 2022-2023 років було позбавлено тепла та електропостачання, а колектив підприємства - засобів до існування у зв`язку із заборгованістю із виплати заробітної плати. Останнє свідчить про безгосподарське використання майна всупереч інтересам держави та територіальної громади населеного пункту, наявність порушення істотних умов договору, підстав для його розірвання.

10.4. За умовами спірного договору концесійні платежі вносяться Концесіонером незалежно від наслідків господарської діяльності з періодичністю: за наступні перший - третій квартали відповідного року вносяться щокварталу в 5-денний термін від дати, встановленої для подання квартальних бухгалтерських звітів (балансів), а за четвертий квартал - у 10-денний термін від дати, встановленої для подання річного бухгалтерського звіту (балансу). Ці суми сплачуються Концесіонером за умови, якщо ним не здійснено поліпшення об`єкта концесії на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих на державне майно, передане в концесію у складі об`єкта концесії відповідно до цього Договору (п. 13.2 Договору). Отже, розмір, порядок та строки сплати концесійних платежів передбачені умовами Концесійного договору та не мають бути підтверджені рішенням суду. Втім, за ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.08.2024 відкрито провадження у справі № 922/2737/24 за позовом Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України до ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» про стягнення заборгованості зі сплати концесійних платежів у розмірі 24 910 095,90 гривень.

Більш того, заперечення Відповідача не ґрунтуються на будь-яких доказах, зокрема, квитанціях або виписках на підтвердження сплати вищевказаних концесійних платежів відповідачем.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

11. Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" через електронний суд подано відзив на апеляційні скарги, за змістом якого Відповідач проти їх задоволення заперечує та просить залишити оскаржуване рішення без змін, виходячи з такого:

- ТОВ «ДВ нафтогазовидобувна компанія» повністю сплатило заборгованість по концесійним платежам разом зі штрафними санкціями згідно Рішень Господарського суду Харківської області від 14.09.2021 у справі № 922/1805/21;

- за власний рахунок Товариства відновлюється генерація електричної енергії ТЕЦ після наслідків ракетних обстрілів;

- Товаристві на цей час працює 291 особа, яким сплачується заробітна плата та погашена заборгованість по зарплаті та платежам до бюджету.

- Товариством було проведено страхування переданого в концесію державного майна в повному обсязі;

- повністю забезпечена охорона майна, а саме до 23.06.2023р майно охоронялося ДП «ВОХОР» згідно договору від 08.10.2012р., а з 23.06.2023р. охорону об`єкт концесії здійснює Управління поліції в Харківській області згідно договору від 23.06.2023р.;

- в зв`язку з неможливістю поставок вугілля на ТЕЦ, було укладено договір постачання природного газу з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» з використанням газу в якості палива.

11.1. Існує чіткий причинно-наслідковий зв`язок між факторами та обставинами, які виникли у зв`язку зі суттєвою зміною законодавства в енергетичній сфері у 2019р. в порівнянні з 2012р. коли було укладено договір та розраховано концесійний платіж на фінансову неможливість виконувати Відповідачем умови договору 2012року., внаслідок чого були порушені строки оплати, а також форс-мажорні обставини, що виникли з початком повномасштабного вторгнення.

11.2. Невиконання зобов`язань Відповідачем по договору відбулося у зв`язку з низкою не залежних від його волі та дій обставин та факторів, які викликані, в першу чергу, державною політикою у енергетичні сфері, від якої фінансово постраждало не тільки підприємство Відповідача, але й інші підприємства ПЕК. Окрім внутрішньодержавних факторів, почалася війна, яка повністю зупинила роботу ТЕЦ. Відсутність вини Відповідача, невідповідність умов договору чинному законодавству, невідповідність розміру концесійного платежу реальному стану об`єкту концесії ще до воєнних дій, а після воєнних тим більше, повністю підпадає під дію п.58 Договору концесії - виникнення обставин які викликають необхідність зміни умов договору, а не його розірвання.

11.3. Є очевидним, що Товариство, продовжуючи працювати і здійснювати генерацію електроенергії в умовах війні, відбудовуючи ТЕЦ після кожного обстрілу та пошкодження російською федерацією за власний рахунок, сплачуючи податки та заробітну плату, сплачуючи за газ та погасивши всю заборгованість по Договору концесії точно не шкодить інтересам держави, а навпаки поповнює дохідні частини Державного бюджету.

12. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача, в порядку ст.ст.262, 263 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на апеляційну скаргу подано не було. Поштова кореспонденція направлялась апеляційним судом на наявні в матеріалах справи поштові та електроні адреси учасників справи.

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

13. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2024 головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду апеляційної скарги Міністерства енергетики України (номер провадження 2125 Х/3) визначено суддю Попкова Д.О., тоді як іншими членами судової колегії є Стойка О.В., Радіонова О.О.

14. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024, зокрема відкрито апеляційне провадження у справі №922/639/23 за апеляційною скаргою Міністерства енергетики України на рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2024 (повний текст підписано 28.08.2024).

15. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.09.2024 головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду апеляційної скарги Харківської обласної прокуратури (номер провадження 2131Х/З) визначено суддю Попкова Д.О., тоді як іншими членами судової колегії є Стойка О.В., Радіонова О.О.

16. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024, зокрема відкрито апеляційне провадження у справі №922/639/23 за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2024 (повний текст підписано 28.08.2024).

17. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 вказана судова колегія об`єднала для спільного розгляду апеляційну скаргу Міністерства енергетики України (2125 Х/3) та Харківської обласної прокуратури (2131 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2024 (повний текст підписано 28.08.2024) у справі №922/639/23 та призначити розгляд апеляційних скарг на "14" жовтня 2024 р. о 10:30 годині.

18. Враховуючи викладене в п.п.13,15,17 цієї постанови та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В. та Радіонова О.О. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

19. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання та за допомогою відеозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.

20. У судове засідання 14.10.2024 уповноважений представник Скаржника 1 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених в останній, надав додаткові пояснення на запитання суду.

Представник Скаржника 2 (Прокурор) також з`явився у судове засідання підтримав свою позицію, викладену в апеляційній скарзі, надав додаткові пояснення на запитання суду.

Уповноважений представник Відповідача заперечував проти апеляційних скарг з підстав, викладених останнім у відзиві.

Представник Третьої особи у судове засідання 14.10.2024, попри вжиті судом заходи з належного повідомлення, не з`явились, за висновком судової колегії, враховуючи визнання їх явки необов`язковою, доведеність позиції безпосередньо зі змісту відзиву на апеляційну скаргу/пояснень, а також достатність матеріалів справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.

21. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається за наявними в ній доказами, і суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

22. Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено місцевим судом, Харківською обласною прокуратурою під час виконання повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" було встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави з питань державної та комунальної власності в частині розірвання концесійного договору та повернення майна через систематичне порушення істотних умов, про що було повідомлено Міністерство енергетики України листом 28.10.2022 №15/4-7633 вих 22 (а.с.190 т.1).

23. Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 01.04.2011 №39 «Про затвердження переліків державних підприємств, установ, організацій та об`єднань, що належать до сфери управління Міненерговугілля, та господарських товариств, щодо яких Міненерговугілля здійснює управління корпоративними правами держави» (у первісній його редакції) затверджено перелік державних підприємств, установ, організацій та об`єднань, що належать до сфери управління Міненерговугілля.

До вищевказаного переліку увійшло, зокрема, Державне підприємство "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар".

24. Наказом Міненерговугілля від 09.09.2011 №486 "Про затвердження нової редакції статуту Державного підприємства "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" затверджено статут підприємства, за яким органом управління визначено саме Міненерговугілля.

25. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.1999 №2293 "Про затвердження Переліку об`єктів права державної власності, які можуть надаватися в концесію" визначено, що цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар", яке провадить діяльність із виробництва, транспортування, передачі, розподілу та постачання електричної енергії, пари та гарячої води, віднесено до майна, яке може бути надане в концесію, та визначено Міненерговугілля органом, уповноваженим на укладання концесійного договору.

26. Наказом Міненерговугілля від 12.01.2012 №10 "Про проведення концесійного конкурсу щодо цілісного комплексу Державного підприємства "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" утворено відповідну конкурсну комісію, та затверджено положення про неї.

27. В подальшому, наказом Міненерговугілля від 09.02.2012 №81 оголошено конкурс щодо надання у концесію цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар", затверджено інструкцію для претендентів щодо подання заявок для участі у конкурсі, текст інформаційного оголошення про його проведення, доручено конкурсній комісії забезпечити публікацію цього оголошення в газетах "Урядовий кур`єр" та "Голос України" і розміщення інструкції на офіційному веб-сайті Міненерговугілля, а також проведення конкурсних процедур.

28. За результатами конкурсу, 20.04.2012 між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України (концесієдавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувальна компанія" (концесіонер) було укладено концесійний договір (а.с.87-88 т.1).

28.1. Відповідно до пункту 1 договору, концесієдавець надає на 49 років концесіонеру право здійснювати управління (експлуатацію) об`єктом концесії згідно з пунктом 2 цього договору з метою задоволення громадських потреб у сфері виробництва електричної та теплової енергії за умови сплати концесійних платежів та виконання інших умов договору.

28.2. Пунктом 2 договору визначено, що об`єктом концесії за цим договором є цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Теплоелектроцентараль-2 "Есхар", код ЄДРПОУ 30034023, місцезнаходження: 63524, Україна, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Есхар, вул. 152 Стрілецької дивізії, 16, що складається з державного майна, яким Державне підприємство "Теплоелектроцентараль-2 "Есхар" наділене на праві господарського відання, а також державного майна, яке придбано (набуте) Державним підприємством "Теплоелектроцентараль-2 "Есхар" при здійсненні господарської діяльності на базі майна, попередньо отриманого у господарське відання (необоротні активи, у тому числі основні засоби, нематеріальні активи, інше). Перелік, найменування, склад і вартість об`єкта концесії визначено в додатку №1 до цього договору, зі змінами внесеними додатковою угодою № 1 до цього договору, та в додатково у акті №1 приймання передачі, які являються невід`ємними частинами цього договору. Вартість об`єкта концесії визначена на підставі даних незалежної оцінки станом на 31.10.2011 року та станом на 20.04.2012 року, що проводилась на виконання Наказів Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.10.2011 року №647 та від 20.04.2012 року №252 відповідно (в редакції додаткової угоди №1 від 28.05.2012 року до договору).

28.3. Пунктом 7 договору зокрема визначено, що концесієдавець має право, зокрема здійснювати контроль за дотриманням концесіонером умов договору шляхом проведення щорічної перевірки або отримання інформації від концесіонера у порядку, визначеному нормами чинного законодавство України, вимагати дострокового розірвання цього договору у разі порушення концесіонером його умов у випадках, передбачених законодавством України та нормами чинного законодавства України.

28.4. Відповідно до пункту 13.1 договору, концесійний платіж за право управління (експлуатацію) об`єктом концесії за перший квартал, що настає після укладення договору, визначається на підставі Методики розрахунку концесійних платежів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 № 639, та становить 828 250,00 грн. Залишок суми концесійного платежу за перший квартал, що настає після укладення договору, Концесіонер сплачує до 25 липня 2012 року, за умови, якщо Концесіонером не здійснено поліпшення основних засобів у складі об`єкта концесії на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих на державне майно, передане в концесію у складі об`єкта концесії відповідно до цього договору (в редакції додаткової угоди №1 від 28.05.2012 до договору).

28.5. Пунктом 13.2 договору визначено, що наступні концесійні платежі вносяться Концесіонером незалежно від наслідків господарської діяльності з періодичністю: за наступні перший - третій квартали відповідного року вносяться щокварталу в 5-денний термін від дати, встановленої для подання квартальних бухгалтерських звітів (балансів), а за четвертий квартал - у 10-денний термін від дати, встановленої для подання річного бухгалтерського звіту (балансу). Ці суми сплачуються концесіонером за умови, якщо ним не здійснено поліпшення об`єкта концесії на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих на державне майно, передане в концесію у складі об`єкта концесії відповідно до цього договору.

28.6. Згідно з пункту 14 договору передача об`єкта в концесію здійснюється не пізніше 10 календарних днів після укладення цього договору та оформлюється зведеним актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього Договору.

28.7. Відповідно до пункту 55 договору концесії визначено, що його укладено на 49 років (з 20 квітня 2012 року по 19 квітня 2061 року включно).

29. Між сторонами 20.04.2012 було підписано додаток № 1, а саме: перелік №1 майна Державного підприємства "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" станом на 31.10.2011, що передається в концесію (а.с.99-136 т.1).

30. 20.04.2012 було підписано додаток №2, а саме: перелік №2 майна Державного підприємства "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" станом на 31.10.2011 року, що передається на утримання під час концесії (137 т.1).

31. Крім того, додатком 3 до договору сторонами погоджено порядок фінансування та план поліпшень об`єкта концесії протягом 2012 - 2016 років, додатком 4 обсяги відпуску електричної енергії протягом цього періоду; додатком 5 до договору визначено форму розрахунку сум амортизаційних відрахувань, нарахованих на державне майно у складі об`єкта концесії (138-143 т.1).

32. Сторонами 20.04.2012 підписано зведений акт приймання-передачі (додаток 6 до договору), відповідно до якого Міністерство енергетики та вугільної промисловості України передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" прийняло цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар", дебіторську та кредиторську заборгованості вказаного державного підприємства (а.с.144-145 т.1).

33. 28.05.2012, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" було укладено додаткову угоду №1 до договору (а.с.146-151 т.1).

34. Також було підписано додаток №1 до додаткової угоди - перелік майна Державного підприємства "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" переданого в концесію та додаток №2 перелік майна переданого в концесію (а.с.152-157 т.1).

35. В подальшому між сторонами було підписано низку додаткових угод, а саме: 03.07.2012 між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору; 20.12.2012 між сторонами було укладено додаткову угоду №3 до договору; 03.11.2014 між сторонами було укладено додаткову угоду №4 до договору; 28.04.2016 між сторонами було укладено додаткову угоду №5 до договору(а.с.158-164, а.с. 175-176 т.1)

36. Розпорядженням Кабінету Міністрів України №50-р від 20.01.2021 «Деякі питання управління об`єктами державної власності», було визначено, що функції з управління єдиним майновими комплексом Державного підприємства "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" здійснює Кабінет Міністрів України.

37. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2021 №675 було затверджено Статут Державного підприємства "Теплоелектроцентраль - 2 "Есхар".

37.1. Відповідно до п. 9. Статуту, підприємство є юридичною особою публічного права, заснованою на державній власності, функції з управління якою здійснює Кабінет Міністрів України (далі - Суб`єкт управління).

37.2. Згідно п. 50 Статуту, суб`єкт управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює повноваження щодо реалізації прав держави як власника майна, переданого підприємству, що пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням ним у межах, визначених законодавством, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

37.3. Відповідно до п.52. Статуту, Рішення суб`єкта управління оформляються відповідним актом Кабінету Міністрів України, проект якого розробляється та подається в установленому порядку Мінекономіки, крім рішень з питань, зазначених у підпунктах 14 та 16 пункту 51 цього Статуту, які оформляються протокольним рішенням Кабінету Міністрів України. Повноваження з вирішення окремих питань, віднесених до повноважень суб`єкта управління, можуть передаватися Мінекономіки.

38. 10.01.2023 Кабінет Міністрів України Розпорядженням №37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності" визначив Фонд державного майна уповноваженим органом управління, який виконує функції з управління єдиним майновим комплексом ДП "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар".

39. Як зазначав Прокурор, починаючи з IV кварталу 2019 року зобов`язання щодо здійснення оплати концесійних платежів, визначених у встановленому Договором порядку відповідачем виконуються неналежним чином. В якості доказів було надано рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2021 у справі № 922/1805/21 яким було стягнуто з ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" 11 036 684,89 грн заборгованості зі сплати концесійних платежів за Договором за період з IV кварталу 2019 року до IV кварталу 2020 року (включно) та рішення Господарського суду Харківської області від 10.11.2022 у справі № 922/1381/22 (а.с.182-189 т.1) яким стягнуто з ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" 12 432 223,24 грн заборгованості зі сплати концесійних платежів за Договором за період з I кварталу 2021 року до I кварталу 2022 року (включно). Крім цього, Прокурором зазначено, що не виконується Відповідачем обов`язок щодо обов`язкового страхування об`єкта концесії.

40. Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначав (а.с.36-93 т.2), що ТОВ "ТВ Нафтогазовидобувна компанія" з моменту укладення договору та до настання енергетичної кризи в державі виконувало всі обов`язки по Договору концесії належним чином: сплачувало регулярно і в повному обсязі концесійні платежі, здійснювало виробництво теплової та електричної енергії з додержанням ліцензійних умов ведення господарської діяльності, створило робочі місця, сплачувало заробітну плату та забезпечувало працівників соціально-правовими гарантіями передбаченими Галузевою угодою та колективним договором, забезпечило збільшення обсягу продукції протягом перших 5 років концесії згідно Додатку №4 до Договору, утримувало об`єкт концесії в належному технічному стані, забезпечувало збереження, страхування та платну охорону майна, оформило оренду земельних ділянок, на яких находиться майно та сплачувало орендну плату та земельний податок, здійснило фінансування заходів, спрямованих на поліпшення об`єкта концесії, здійснило капітальні ремонти, реконструкцію, модернізацію основних засобів за рахунок власних коштів. Але, з моменту укладення Концесійного Договору пройшло 10 років, протягом яких кардинально змінилося законодавство в енергетичній сфері, що суттєво змінили правові, фінансові та організаційні засади реалізації проектів, що здійснюються на умовах концесії, через низку факторів, які не залежали від волі концесіонера і безпосередньо суттєво вплинули на його господарську діяльність протягом останніх 3-х років та істотно змінили ті обставини та умови, якими сторони керувалися у процесі укладення Концесійного договору у 2012 році.

40.1. У 2019 - 2020 роках в історії України відбулася найбільша енергетичну криза, яка призвела до стрімкого погіршення фінансового стану всіх підприємств енергетичної галузі та, зокрема, відповідача, а саме з 01.07.2019 коли і відбувся перехід на нову модель ринку електричної енергії, через паливну розбалансованість галузі та кризу в енергетичній галузі, дорогу вугільну продукцію, яку компанія Відповідача вимушена була закуповувати за кордоном, а також низьку ціну на електроенергію - нижче собівартості, на підприємстві почалося поступове погіршення фінансового стану. Через паливну розбалансованість галузі та найбільшу кризу в енергетичній галузі за всю новітню історію української енергетики підприємство перебувало у збитковому фінансовому стані, що підтверджується балансом про фінансові результати за 2019 - 2021 роки та податковими деклараціями. Криза в енергетичній галузі України є прямим наслідком введення неробочої моделі ринку електроенергії відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" з 01.07.2019. Витрати, які несло підприємство для підготовки і стабільного проходження опалювальних сезонів не покриваються тарифами на теплову енергію, що останні декілька років встановлюються підприємствам теплопостачання економічно необґрунтованими, що в свою чергу призводить до виникнення колосальних боргів у іншій сфері, а саме перед постачальниками палива, від яких безпосередньо залежить функціонування ТЕЦ.

40.2. Відповідач сплачував до початку кризи в енергетиці концесійні платежі регулярно. В зв`язку з кризовою ситуацією, що склалася на ринку електричної енергії з генеруючими компаніями, які здійснюють виробництво теплової та електричної енергії на теплоелектроцентралях, і середньозважена ціна на електроенергію формується суттєво нижчою за собівартість її виробництва та не покриває витрати концесіонера, які він несе при здійсненні господарської діяльності, у Товариства виникла необхідність переглянути (зменшити) розмір концесійного платежу, і відповідач звертався до Міністерства з цим питанням. Через низку факторів, які не залежали від волі концесіонера і безпосередньо суттєво вплинули на його господарську діяльність та істотно змінили ті обставини та умови, якими сторони керувалися у процесі укладення Концесійного договору у 2012 році. З 2012 року розмір концесійного платежу з моменту укладення договору збільшився у декілька разів. Амортизація об`єкту концесії за період дії Договору концесії склала 35%.

40.3. Також Відповідач вказував на існування форс-мажорних обставин в Україні - воєнного стану з 24.02.2022 та бойових дій на території Харківської області.

На думку Відповідача, означені обставини є об`єктивними і не залежали від його волі, що говорить про відсутністю в його діях вини, яка є підставою для відповідальності за порушення зобов`язань. Відповідно відсутність вини виключає можливість застосування відповідальності. Відсутність вини відповідача, невідповідність умов договору чинному законодавству, невідповідність розміру концесійного платежу реальному стану об`єкту концесії ще до воєнних дій, а після воєнних тим більше, повністю підпадає під дію п.58 Договору концесії - виникнення обставин які викликають необхідність зміни умов договору, а не його розірвання.

41. Відповідачем було надано до суду докази щодо сплати заборгованість за концесійними платежами разом зі штрафними санкціями згідно рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2021 у справі №922/1805/21 та рішення Господарського суду Харківської області від 10.11.2022 у справі №922/1381/22, про що відповідно листом від 25.07.2024 вих. №ДВ/07-185 повідомило Міністерством енергетики України. Окрім цього, Відповідачем було повідомлено Міністерство листом від 05.02.2024. (а.с.5-8 т.7) про здійснення страхування переданого в концесію державного майна в повному обсязі.

42. Зважаючи на вказані обставини, спірні правовідносини були розглянуті місцевим судом в контексті приписів Цивільного кодексу України (далі - ЦК), Господарського кодексу України та Закону України "Про концесії".

VІ. Оцінка апеляційного суду:

43. Суть апеляційного перегляду полягає у перевірці законності і обґрунтованості рішення місцевого суду про відмову у задоволені позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України про розірвання концесійного договору від 20.04.2012 у світлі таких аргументів Апелянтів:

43.1. Міністерства енергетики України (Позивач, Скаржник 1):

- помилковість висновку суду щодо неналежності Позивача, адже спірний договір укладений з Відповідачем саме Міністерством енергетики України як концесієдавцем і сторону концесієдавця не було змінено (1);

- заборгованість по концесійним платежам за II квартал 2022-IV квартал 2023 та визначеність зобов`язань щодо концесійного платежу за I квартал 2024 і їх несплата свідчить про продовження систематичного невиконання Відповідачем спірного договору (2);

- неврахування висновків Верховного Суду щодо значення факту усунення відповідачем недоліків (порушень), які були підставою про розірвання спірного договору (3);

- помилковість ототожнення місцевим судом згадуваних у позові обставин невиконання судових рішень з підставами позову, у якості однією з яких була вказівка на порушення істотних умов у вигляді несплати концесійних платежів (4);

- відсутність доказів стверджуваної судом обставини забезпечення Відповідачем охорони та страхування майна, тоді як всупереч відомостей ГУ ДПС у Харківській області від 27.12.2022 попри наявність у Відповідача доходів за 2019-2021 р.р. останнім зазначалось про неможливість поновлення страхування державного майна через відсутність обігових коштів (5);

- відсутність доказів згадуваних у рішенні суду повного відновлення Відповідачем за власний рахунок генерації електричної енергії після ракетних обстрілів у 2022-2024р.р., залучення кваліфікованих працівників для обслуговування ТЕЦ, погашення заборгованості по заробітній платі та платежами по бюджету і укладання договору постачання природного газу з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (6);

- недотримання умов договору щодо порядку повідомлення концесієдавця про настання форс-мажорних обставин з боку Відповідача, що унеможливлює посилання на такі обставини як підставу для звільнення від відповідальності (7).

43.2. Прокурора (Скаржник 2):

- несплата Відповідачем концесійних платежів свідчить про очевидне завдання шкоди інтересам держави, що полягають у поповнені дохідної частини Державного бюджету (1);

- на момент подання позову (02.02.2023) саме Міненерго мало статус уповноваженого органу у спірних відносинах та стороною спірного договору, оскільки тільки листом від 03.05.2023 воно зверталося до ФДМ України (Третя особа) щодо передачі йому повноважень з управління державним майном та заміни представника держави у концесійному договорі від 20.04.2012, яка досі не відбулась, тоді як сторони договору є його істотними умовами (2);

- невжиття Відповідачем жодних заходів щодо повідомлення іншої сторони договору про неможливість виконання істотних умов через форс-мажорні обставини, які є недоведеними та можуть звільняти боржника лише від штрафних санкцій, але не від належного виконання зобов`язань, тоді як систематичне невиконання істотних умов з боку концесіонера мало місце і до 24.02.2022 (3);

- наслідком істотного порушення договору згідно чинного законодавства, яке мало місце на момент подання позову, є розірвання спірного договору та повернення майна, незалежно від усунення Відповідачем таких порушень у перебігу розгляду справи, тим більше, що має місце заборгованість по сплаті концесійних платежів за наступні періоди, які є предметом стягнення у справі №922/2737/24, провадження у якій відкрито 08.08.2024 ухвалою Господарського суду Харківської області (4).

44. Колегія апеляційного суду зазначає, що за змістом приписів ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та ст.ст. 4,5 Господарського кодексу України задоволення будь якого позову є можливим у разі доведення ініціатором позову наявності наступної сукупності умов: наявність та приналежність позивачеві захищуваного суб`єктивного права або інтересу (1); порушення (невизнання або оспорювання) такого суб`єктивного права або інтересу з боку визначеного Відповідача (2); належність та ефективність обраного способу судового захисту (3).

45. Поряд із цим, беручи до уваги, що у розглядуваному випадку позов ініційовано Прокурором, додатково до вказаних вище умов задоволення позову останнім має бути підтверджено на виконання приписів ч.2 ст.19 Конституції України, ч.ч. 2,3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та ч.5 ст.53 Господарського процесуального кодексу України також:

- порушення чи загроза порушення інтересів держави (кореспондується із згадуваною у п.44 цієї постанови умовою (1));

- нездійснення або неналежне здійснення захисту таких інтересів компетентним державним органом або відсутність такого органу/відсутність у нього повноважень відносно звернення до суду з позовною заявою.

45.1. Положення ч.ч.3,4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та правова позиція Конституційного суду України, викладена в рішенні №3-рп/99 від 08.04.199, передбачає право прокурора самостійно формулювати сутність захищуваного заявленим позовом інтерес держави та характер його порушення (загрози порушення), який за змістом ч.4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України має кореспондуватися із здійснюваною функцією держави відповідним її органом, що визначається у якості позивача.

45.2. За змістом ст.170 ЦК України держава, в інтересах якої Прокурор згідно ч.4 ст.53 ГПК та ч.3 ст.23 Закон України «Про прокуратуру» у розглядуваних цивільних (приватно-правових, адже опосередкованих договором, що не є адміністративним) відносинах управнений ініціювати позов, здійснює свою правосуб`єктність через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

45.3. Таким чином, правильність визначення Прокурором компетентного органу державної влади, який у подальшому набуває статусу позивача, а отже - і належність такого позивача, узалежнена від встановленої компетенції цього органу. Перевірка правильності такого визначення, як слушно вказано у переглядуваному рішенні з посиланням на релевантну правову позицію, викладену у п.50 постанови ВП ВС від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, здійснюється судом згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони), адже результат правової оцінки суду впливає на встановлення:

- наявності (1) обов`язкової умови задоволення позову, визначеної у п.44 цієї постанови;

- дотримання Прокурором процедурних аспектів ініціації позову щодо повідомлення компетентного органу Держави про виявлені порушення її інтересів, нездійснення або неналежного здійснення захисту таких інтересів цим органом або його відсутність чи відсутність у нього повноважень відносно звернення до суду з позовною заявою.

46. З огляду на вказану у п.45.3. цієї постанови значущість для оцінки правильності вирішення спору встановлення належності визначення Прокурором у якості Позивача саме Міністерства енергетики України, колегія апеляційного суду дійшла висновку про необхідність насамперед надання правової оцінки аргументу (1) Скаржника 1 (наведено у п.43.1. цієї постанови) та аргументу (2) Скаржника 2 (наведено у п.43.2. цієї постанови), які фактично збігаються, тоді як інші доводи апелянтів зводяться до обґрунтування доведеності за матеріалами справи достатності підстав для розірвання спірного концесійного договору.

47. Колегія апеляційного суду зазначає, що у світлі приписів ч.2 ст.19 Конституції України та згадуваної ст.170 ЦК України компетенція державного органу, управненого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, і бути належним позивачем за позовом прокурора, в принципі не може визначатися за допомогою приватно-правового інструментарію, яким є договір:

47.1. Спірний договір за змістом ст.ст.11,509 ЦК є лише підставою для виникнення прав і обов`язків сторін щодо одна одної, а не функціональних повноважень державного органу у відповідній сфері, яка передує (є умовою можливості саме цього органу виступати стороною за договором) укладанню договору - Міністерство енергетики України (в особі його правопопередників) набуло статусу концесієдавця через те, що ДП «Теплоелектроцентраль-2 «Есхар» (цілісний майновий комплекс якого передано Відповідачу) належало до сфери управління відповідного Міністерства згідно наказу останнього від 01.04.2011 №39, ухваленого на виконання Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади від 09.12.2010 №1085/2010, а не навпаки - договір концесії визначив сферу управління Міністерства у спірних правовідносинах.

47.2. Подальші розпорядчі акти КМУ, який за змістом ст.5 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» (в редакціях, що діяли як на дату прийняття розпорядження КМУ від 20.01.2021 №50-р (а.с.32 т.5), так і на дату прийняття розпорядження КМУ від 10.01.2023 №37-р (а.с.37 т.5) уповноважений як визначати об`єкти управління державної власності, стосовно яких сам виконує функції з управління, так і визначати інших суб`єктів управління (органи державної влади, перелічені у ст.4 цього Закону) для здійснення управління відповідними об`єктами державної власності, зумовили (розпорядчі акти) передачу державних функцій щодо об`єкту концесії за спірним договором від Міністерства енергетики України до КМУ з 20.01.2021, і у подальшому від КМУ до ФДМ України з 10.01.2023.

47.3. У відповідності до ч.1 ст.49 та ч.2 ст.52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» вказані розпорядження щодо функціональних повноважень відповідного органу державної влади є обов`язковими до виконання і набрали чинності з моменту їх прийняття (зважаючи на відсутність застережень про інший термін за їх змістом):

- ані зволікання відповідних суб`єктів владних повноважень з внесення змін до договору концесії чи здійснення тільки у травні 2023 листування між Міненерго і ФДМ України з цього приводу (згадується в апеляційній скарзі прокурора), що само по собі свідчить про «неналежне урядування», жодною мірою не впливає на чинність цих розпоряджень та їх абсолютної достатності як первинних підстав визначення компетентного державного органу, уповноваженого на здійснення її функції у відповідній сфері;

- вказані розпорядження КМУ опосередковують послідовне публічне правонаступництво функцій держави в сфері управлінської діяльності її органів (що узгоджується із усталеною правовою позицією у цьому питанні, викладеною, зокрема, у постанові ВС від 28.12.2020 у справі №910/16144/19 від Міненерго до КМУ, а від нього - до ФДМ України, яке відбулося до моменту подання Прокурором позову (02.02.2023) і не узалежнюється від необхідності віднесення змін до договору концесії (щодо найменування сторони) чи до Статуту ДП «Теплоенергоцентраль-2 «Есхар» (щодо визначення органу, до сфери управління якого воно належить) - адже це є похідними наслідками публічного правонаступництва повноважень, яке вже відбулось, або від необхідності внесення змін до Постанови КМУ від 11.12.1999 №2293, дію якої вичерпано виконанням шляхом укладання спірного концесійного договору.

47.4. Наразі, розглядувані аргументи Скаржників щодо належності позивача є хибними не тільки через їх несумісність із викладеними вище висновками та нормами матеріального права, але й з розгляду на їх спрямованість на заперечення висновку, викладеному у п.46 мотивувальної частини постанови ВС від 21.02.2024 у цій же справі.

48. Правильно встановлена місцевим судом у переглядуваному рішенні неналежність визначеного Прокурором Позивача, який не може бути замінений після відкриття провадження у справі іншою особою (уповноваженим органом державної влади, наділеним компетенцією у спірних відносинах) - ГПК передбачає можливість заміни лише відповідача, є самодостатньою підставою для відмови у задоволені позовних вимог (через встановлену відсутність (1) обов`язкової умови задоволення позову, з визначених у п.2 цієї постанови).

48.1. Міркування Прокурора з цього приводу про процесуальне правонаступництво жодною мірою не усуває факту неналежного визначення Міненерго у якості компетентного державного органу у спірних відносинах на момент подання позову, тоді як за змістом ст.52 ГПК процесуальне правонаступництво було б застосованим, якщо відповідне матеріально-правове (публічне) відбулося після подання позову, а не до як у розглядуваному випадку.

З цього приводу апеляційним судом звертається увага Апелянта на таку позицію, висловлену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року у справі № 522/6949/15-ц (провадження № 61-11964св20) «по своїй суті процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу відповідного суб`єкта, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час процесу, а не до його початку. Процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним правонаступництвом, оскільки воно може мати місце в тих випадках, коли права та/або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення внаслідок тих чи інших юридичних фактів переходять до правонаступника».

48.2. Допущене Прокурором порушення щодо визначення суб`єктивного кола спірних відносин усуває потребу в дослідженні та правовій оцінці інших аргументів Скаржників, адже результат такої оцінки не вплине на неможливість задоволення позову.

49. Поряд із цим, з огляду на спрямованість ініційованого Прокурором позову на захист інтересів держави, які, окрім покладеної в основу правової позиції Прокурора та визначеного ним Позивача, що значною мірою зводяться до майнових/бюджетних аспектів, також охоплюють категорію «суспільний інтерес», зокрема населення Харківської області - споживачів енергії, що генерується Відповідачем, колегія апеляційного суду вважає за необхідне звернути увагу на обраний Прокурором спосіб судового захисту з точки зору відповідності критерію ефективності.

49.1. За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду (див., наприклад п.8.31 постанови від 25.01.2022 у справі №143/591/20) застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі способи мають бути доступними та ефективними (п.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №610/1030/18):

- категорії «належності» та «ефективності» способу судового захисту є взаємопов`язані, адже оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають врахувати його ефективність (п.9.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №910/18214/19);

- якщо категорія «належності» способу судового захисту пов`язана здебільше з конкретною визначеністю (встановленістю певного способу судового захисту, застосовного у розглядуваних правовідносинах, то категорія «ефективності» визначає спроможність забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення-гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (п.8.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №143/591/20);

- у п.78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №910/14224/20 наведено алгоритм застосовності обраного способу захисту, за яким суд, розглядаючи справу має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

49.2. З урахуванням висловлених у п.49.1. цієї постанови міркувань апеляційний суд відмічає:

- за змістом ч.2 ст.653 ЦК наслідком очікуваного Прокурором та Позивачем розірвання спірного договору є припинення зобов`язань сторін, зокрема і обов`язків Відповідача (з моменту набрання рішенням про розірвання законної сили) щодо сплати концесійні платежі, страхування об`єкт концесії та вчинення інших дій, неналежне здійснення яких і було причиною позову. Між тим, ані Прокурором, ані Міненерго за матеріалами справи ніяк не визначається та не обґрунтовується як сприятиме відновленню/захисту визначених аспектів захищуваного державного інтересу запровадження такого способу судового захисту порівняно із спонуканням до виконання відповідних обов`язків (зокрема, у вигляді стягнення концесійних платежів, які були сплачені Відповідачем у перебігу розгляду справи);

- згідно ч.3 ст.15 Закону України «Про концесії» наслідком розірвання концесійного договору є виникнення обов`язків з повернення об`єкту концесії, яке у якості позовної вимоги Прокурором всупереч змісту листа від 28.10.2022 №15/4-7633 вих.22 (а.с.190 т.1) у межах цієї справи не заявлено.

49.3. За таких обставин, Прокурором не доведено і не обґрунтовано, яким чином ініційований ним позов, задоволення якого він вимагає разом із неналежним Позивачем за наслідками апеляційного перегляду, за обраним способом судового захисту є сумісний з суспільними інтересами населення Харківської області у існуванні функціонуючого джерела генерації енергії (особливо в опалювальний сезон та в загально відомих обставинах дефіциту генерації через військові події), якщо вимоги лише передбачають подальше припинення Відповідачем, у тому числі, здійснення виробництва соціально значущої продукції (теплової і електричної енергії), а не передачі відповідного державного майна конкретному уповноваженому суб`єкту з метою забезпечення безперервності здійснення (або невідкладного відновлення) генерації енергії. Неефективність обраного способу захисту є самостійною підставою відхилення позовних вимог.

50. З урахуванням викладеного апеляційний суд відмовляє у задоволені апеляційних вимог Скаржника 1 і 2, що за змістом ст.129 ГПК має наслідком віднесення на кожного з них понесених ним судових витрат за подання апеляційної скарги. Інших судових витрат учасниками справи у порядку ст.124 ГПК своєчасно заявлено не було, що усуває потребу у їх розподілі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційні скарги Міністерства енергетики України та Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2024 (повний текст підписано 28.08.2024) у справі №922/639/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2024 (повний текст підписано 28.08.2024) у справі №922/639/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені кожним із скаржників у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Міністерства енергетики України та Харківської обласної прокуратури - за поданими ними апеляційними скаргами відповідно.

4. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.10.2024.

Головуючий суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка

Суддя О.О. Радіонова